Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/13491/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/13491/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-МАШ-ПОСТАЧ»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 1397439,41 грн

за участі представників:

від позивача - Колодочка Г.В. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-МАШ-ПОСТАЧ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про 1397439,41 грн

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про закупівлю №УЗ/ЦЛ-21256/Ю від 16.09.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 0,1% річних у розмірі 5607,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 1391831,57 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат здійснено без врахування погодженого сторонами іншого строку оплати товару у відповідності до графіку погашення заборгованості за Договором. Також, послався на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації, а тому нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 16.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання 16.01.2024 не направив.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів №UA-2021-06-16-011535-b між Акціонерним товариством «Українська залізниця» Філія «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-МАШ-ПОСТАЧ» (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити у власність Замовнику Код ДК 021:2015 - 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Двері, щити, облицювання до вагонів типу ЦМО) (далі - Товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору, яка є його невід`ємною частиною, де Замовник та Кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а Замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим Договором. (п.1.1. Договору)

Товар згідно цього Договору постачається партіями. Кількість Товару в кожній партії визначається Замовником в межах загальної кількості Товару та вказується у письмових рознарядках Замовника. (п.4.1. Договору)

Приймання Товару від Постачальника здійснюється на адресу Кінцевого отримувача Товару після перевірки його кількості, якості та комплектності. Разом з Товаром постачальник зобов`язаний надати визначені цим пунктом документи. (п.5.1. Договору)

Датою поставки (передачі) кожної партії Товару є дата підписання уповноваженими представниками Замовника Видаткової накладної або Акту приймання-передачі на відповідну партію Товару. (п.5.5. Договору)

Відповідно до п.7.2. Договору у разі, якщо Постачальник є платником ПДВ, Замовник здійснює оплату за поставлений Товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами Договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура, тощо), що підтверджують отримання Товару, на 45-й банківський день з дати реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою оплати Замовником поставленого за цим Договором товару є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника. (п.7.5. Договору)

Пунктами 16.7. та 16.8. Договору визначено, що Замовник та Постачальник є платниками податку на прибуток на загальних умовах згідно з чинним законодавством України.

До вказаного Договору сторонами було складено та підписано Додаткову угоду №1 від 28.12.2021 (далі - Додаткова угода №1).

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 сторони продовжили строк дії Договору №УЗ/ЦЛ-21256 від 16.09.2021 для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони встановили обсяг закупівлі у 2022 році у розмірі 3878615 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% у розмірі 775723 грн, що разом становить 4654338 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони затвердили та включили до Додатку №1 до Договору Специфікацію №2.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 сторони змінили ціну Договору та виклали п.6.2. Договору у такій редакції: «Сума цього Договору на момент його підписання становить 25182560 грн без ПДВ, ПДВ 20% у розмірі 5036512 грн, що разом становить 30219072 грн.»

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині оплати та гарантійний строків - до повного виконання їх Сторонами. (п.15.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1)

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10582752 грн, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №015/12 від 14.12.2021 на суму 1004472 грн; №017/12 від 15.12.2021 на суму 126720 грн; №018/12 від 16.12.2021 на суму 642240 грн; №018/12 від 21.12.2021 на суму 142560 грн; №019/12 від 24.12.2021 на суму 40656 грн; №020/12 від 29.12.2021 на суму 1499604 грн; №021/12 від 29.12.2021 на суму 982416 грн; №001/01 від 10.01.2022 на суму 976068 грн; №002/01 від 18.01.2022 на суму 929376 грн; №003/01 від 27.01.2022 на суму 1139946 грн; №004/01 від 04.02.2022 на суму 873594 грн; №006/02 від 10.02.2022 на суму 1092840 грн; №008/02 від 17.02.2022 на суму 1132260 грн.

Крім того, на виконання умов Договору позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні за даними поставками, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.12.2021 №9388906967; від 21.12.2021 №9388874812; від 21.12.2021 №9388914093; від 24.12.2021 №9393433214; від 29.12.2021 №9398829918; від 30.12.2021 №9401153051; від 30.12.2021 №9401127408; від 11.01.2022 №9000972715; від 20.01.2022 №9004375271; від 31.01.2022 №9013842996; від 04.02.2022 №9018316371; від 11.02.2022 №9025621832; від 18.02.2022 №9034900870.

Так, відповідно до п.7.2. Договору, враховуючи дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за поставлений товар є таким, що настав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем здійснювалась оплата за отриманий товар частково та з порушенням строків визначених Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку з АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошового зобов`язань за цим Договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 0,1% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки містять арифметичні неточності.

Здійснивши власний розрахунок 0,1% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,1% річних у розмірі 3988,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 1182681,33 грн.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації, судом відхиляються, з огляду на таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно з п.10.2. Договору Сторонам, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій форм, з подальшим наданням підтверджуючих документів, але не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення таких обставин.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені в п.10.2. Договору, Сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити про те, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за спірним договором.

Інших доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач про виникнення з 24.02.2022 форс-мажорних обставин спричинених військової агресією Російської Федерації повідомив позивача листом №ПК-7/685 від 09.04.2022, тобто із порушенням строків п.10.2. Договору.

Крім того, суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Отже, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку по сплаті заборгованості відсутні.

Доводи відповідача про те, що нарахування позивачем 0,1% річних та інфляційних втрат здійснено без врахування погодженого сторонами іншого строку оплати товару згідно графіку погашення заборгованості за Договором, суд відхиляються з огляду на таке.

Листом №ПК-7/685 від 09.04.2022 відповідача просив позивача реструктурувати наявну заборгованість рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.

Листом №49 від 14.04.2022 позивач надав відповідачу Графік погашення заборгованості.

Відповідно до пунктів 16.1 та 16.2. Договору цей Договір укладається в письмовій формі відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей визначених Законом України «Про публічні закупівлі». Будь-які зміни та доповнення до цього Договору (крім одностороннього розірвання цього Договору) можуть бути внесені тільки за домовленості Сторін, оформлюються додатковою угодою до Договору, підписуються повноважними представниками Сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлено Договором або Законом. Зміни і доповнення до Договору є його невід`ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.

Частиною 1 статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. (ч.7 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»)

Суд зазначає, що матеріали справи не місять ані оприлюдненого повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, ані складеної та підписаної сторонами додаткової угоди до Договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заяви позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування та стягнення органом (особою), яке здійснюватиме примусове виконання рішення по кожному грошовому боргу, інфляційні втрати та три проценти річних згідно ст.625 ЦКУ за весь період прострочення кожного такого зобов`язання по дату їх повної сплати, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З наведених положень ГПК України вбачається, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту його виконання лише у разі прийняття рішення саме про стягнення боргу.

Враховуючи, що суму боргу на яку нараховано 0,1% річних та інфляційні втрати сплачено в повному обсязі, відсутні підстави для подальшого нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат, а тому вказана заява не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8; ідентифікаційний код 41022900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-МАШ-ПОСТАЧ» (49005, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17; ідентифікаційний код 43091761) інфляційні втрати у розмірі 1182681 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 33 коп. та 0,1% річних у розмірі 3988 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 28 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 17800 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.01.2024.

Суддя Я.В. Маринченко