Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/13491/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/13491/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.05.2024:

від позивача: Колодочка Г.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Пічугіна С.С. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.01.2024 (повний текст рішення складено 25.01.2024)

у справі № 910/13491/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 397 439,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про 1397439,41 грн

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про закупівлю №УЗ/ЦЛ-21256/Ю від 16.09.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 0,1% річних у розмірі 5607,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 1391831,57 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат здійснено без врахування погодженого сторонами іншого строку оплати товару у відповідності до графіку погашення заборгованості за Договором. Також, послався на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації, а тому нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1397439,41 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8; ідентифікаційний код 41022900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ" (49005, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17; ідентифікаційний код 43091761) інфляційні втрати у розмірі 1182681 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 33 коп. та 0,1% річних у розмірі 3988 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 28 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 17800 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем здійснювалась оплата за отриманий товар частково та з порушенням строків визначених Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку з АТ "Райффайзен Банк", у зв?язку з чим на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за здійсненим перерахунком, судом першої інстанції присуджено до стягнення 0,1% річних у розмірі 3988,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 1182681,33 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (14.02.2024 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача не взяв до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Також, скаржник вказував, що наявним у справі листуванням сторонами узгоджено реструктуризацію заборгованості за Договором.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

29.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказує, що:

- відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з позивачем по Договору, як не надано і обгрунтованих причинно - наслідкових зв?язків між введенням на території України воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов?язань по договору;

- жодних змін до Договору щодо зміни строку виконання зобов?язань - між сторонами не укладалось, а наявне листування є лише обміном певною інформацією.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив виправити помилку, допущену судом першої інстанції при розрахунку присуджених до стягнення показників.

Короткий зміст заперечень на відзив на апеляційну скаргу

05.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач наголошував, що обмін між сторонами листами є правочином у розумінні вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який вчинений у письмовій формі, а тому відповідач, направивши лист Позивачу щодо погодження розстрочки оплати та позивач надавши відповідь на вказаний лист з графіком оплати погодили нові строки виконання відповідачем грошового зобов`язання. Крім цього, порядок оплати за договором не відноситься до істотних умов договору. Істотними умовами договору у відповідності до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України є предмет, ціна та строк дії договору.

Отже, обмін листами (лист філії «ПК» АТ «Укрзалізниця» від 09.04.2022 № ПК-7/685 та лист ТОВ «БУД-МАШ-ПОСТАЧ» від 14.04.2022 № 49) між позивачем та відповідачем вважається правочином, вчиненим у письмовій формі, якими не було внесено зміни в істотні умови договору, а тому наявність повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та додаткової угоди до Договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар в даному випадку є необов`язковими.

Окрім цього, філія «ПК» АТ «Укрзалізниця повідомляла, що на граничну дату виконання зобов`язання за Договором, на діяльність Відповідача мали вплив форс- мажорні обставини. Відповідач посилався на роз`яснення ТПП від 20.02.2023 розміщене на офіційному веб-сайті ТПП.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А.. Тарасенко К.В.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ" в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13491/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23.

11.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 910/13491/23, а саме: платіжну інструкцію від 22.02.2024 № 119599 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024 у розмірі 31 568,57 грн.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/13491/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 справу № 910/13491/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 02.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ ПОСТАЧ" про участь у судовому засіданні, яке призначено на 02.05.2024 об 11 год. 00 хв. по справі № 910/13491/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 02.05.2024 представник скаржника (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 02.05.2024, який приймав участь в засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 16.09.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів №UA-2021-06-16-011535-b між Акціонерним товариством "Українська залізниця" Філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-МАШ-ПОСТАЧ" (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити у власність Замовнику Код ДК 021:2015 - 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Двері, щити, облицювання до вагонів типу ЦМО) (далі - Товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації №1 (Додаток №1) до Договору, яка є його невід`ємною частиною, де Замовник та Кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а Замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим Договором. (п.1.1. Договору).

Товар згідно цього Договору постачається партіями. Кількість Товару в кожній партії визначається Замовником в межах загальної кількості Товару та вказується у письмових рознарядках Замовника. (п.4.1. Договору).

Приймання Товару від Постачальника здійснюється на адресу Кінцевого отримувача Товару після перевірки його кількості, якості та комплектності. Разом з Товаром постачальник зобов`язаний надати визначені цим пунктом документи. (п.5.1. Договору).

Датою поставки (передачі) кожної партії Товару є дата підписання уповноваженими представниками Замовника Видаткової накладної або Акту приймання-передачі на відповідну партію Товару. (п.5.5. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору, у разі, якщо Постачальник є платником ПДВ, Замовник здійснює оплату за поставлений Товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами Договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура, тощо), що підтверджують отримання Товару, на 45-й банківський день з дати реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою оплати Замовником поставленого за цим Договором товару є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника. (п.7.5. Договору).

Пунктами 16.7. та 16.8. Договору визначено, що Замовник та Постачальник є платниками податку на прибуток на загальних умовах згідно з чинним законодавством України.

До вказаного Договору сторонами було складено та підписано Додаткову угоду №1 від 28.12.2021 (далі - Додаткова угода №1).

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 сторони продовжили строк дії Договору №УЗ/ЦЛ-21256 від 16.09.2021 для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони встановили обсяг закупівлі у 2022 році у розмірі 3878615 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% у розмірі 775723 грн, що разом становить 4654338 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони затвердили та включили до Додатку №1 до Договору Специфікацію №2.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 сторони змінили ціну Договору та виклали п.6.2. Договору у такій редакції: "Сума цього Договору на момент його підписання становить 25182560 грн без ПДВ, ПДВ 20% у розмірі 5036512 грн, що разом становить 30219072 грн.".

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині оплати та гарантійний строків - до повного виконання їх Сторонами. (п.15.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1).

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10582752 грн, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №015/12 від 14.12.2021 на суму 1004472 грн; №017/12 від 15.12.2021 на суму 126720 грн; №018/12 від 16.12.2021 на суму 642240 грн; №018/12 від 21.12.2021 на суму 142560 грн; №019/12 від 24.12.2021 на суму 40656 грн; №020/12 від 29.12.2021 на суму 1499604 грн; №021/12 від 29.12.2021 на суму 982416 грн; №001/01 від 10.01.2022 на суму 976068 грн; №002/01 від 18.01.2022 на суму 929376 грн; №003/01 від 27.01.2022 на суму 1139946 грн; №004/01 від 04.02.2022 на суму 873594 грн; №006/02 від 10.02.2022 на суму 1092840 грн; №008/02 від 17.02.2022 на суму 1132260 грн.

Крім того, на виконання умов Договору позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні за даними поставками, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.12.2021 №9388906967; від 21.12.2021 №9388874812; від 21.12.2021 №9388914093; від 24.12.2021 №9393433214; від 29.12.2021 №9398829918; від 30.12.2021 №9401153051; від 30.12.2021 №9401127408; від 11.01.2022 №9000972715; від 20.01.2022 №9004375271; від 31.01.2022 №9013842996; від 04.02.2022 №9018316371; від 11.02.2022 №9025621832; від 18.02.2022 №9034900870.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до п.7.2. Договору, враховуючи дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за поставлений товар є таким, що настав як в розумінні умов Договору, так і вимог закону.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем здійснювалась оплата за отриманий товар частково та з порушенням строків визначених Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку з АТ "Райффайзен Банк".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошового зобов`язань за цим Договором.

Здійснивши перерахунок 0,1% річних та інфляційних втрат, щодо сум строків та ставок нарахувань, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,1% річних у розмірі 3988,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 1182681,33 грн.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив виправити помилку, допущену судом першої інстанції при розрахунку присуджених до стягнення показників. Проте, суд апеляційної інстанції наголошує, що в силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Проте, оскільки позивачем саме апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції з цими доводами у встановленому порядку - не подавалась, а тому суд апеляційної інстанції в цій частині посилання позивача залишає без розгляду. При цьому, позивач не позбавлений права на подачу апеляційної скарги у встановленому процесуальним законом порядку.

Доводи відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією Російської Федерації, судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно з п.10.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій форм, з подальшим наданням підтверджуючих документів, але не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення таких обставин.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені в п.10.2. Договору, Сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

В свою чергу., судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за спірним договором.

Інших доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин - матеріали справи не містять.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач про виникнення з 24.02.2022 форс-мажорних обставин спричинених військової агресією Російської Федерації повідомив позивача листом №ПК-7/685 від 09.04.2022, тобто із порушенням строків п.10.2. Договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене, дійшов висновку, що правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку по сплаті заборгованості відсутні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що нарахування позивачем 0,1% річних та інфляційних втрат здійснено без врахування погодженого сторонами іншого строку оплати товару згідно графіку погашення заборгованості за Договором, судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Листом №ПК-7/685 від 09.04.2022 відповідача просив позивача реструктурувати наявну заборгованість рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.

Листом №49 від 14.04.2022 позивач надав відповідачу Графік погашення заборгованості.

Відповідно до пунктів 16.1 та 16.2. Договору, цей Договір укладається в письмовій формі відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Будь-які зміни та доповнення до цього Договору (крім одностороннього розірвання цього Договору) можуть бути внесені тільки за домовленості Сторін, оформлюються додатковою угодою до Договору, підписуються повноважними представниками Сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлено Договором або Законом. Зміни і доповнення до Договору є його невід`ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.

Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. (ч.7 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі")

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не місять ані оприлюдненого повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, ані складеної та підписаної сторонами додаткової угоди до Договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар, а тому доводи скаржника про те, що наявним у справі листуванням сторонами узгоджено реструктуризацію заборгованості за Договором - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1182681 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 33 коп. та 0,1% річних у розмірі 3988 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 28 коп. В решті рішення суду учасниками спору не оскаржувалось.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (в частині оспорюваних скаржником сум), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/13491/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/13491/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 07.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров