Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/3237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа № 911/3237/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фара-І

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгбудопт

про стягнення 10329,00 грн,

без участі представників учасників справи, у зв`язку з неявкою

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фара-І (далі позивач, ТОВ Фара-І) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 2809/2 від 28.09.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгбудопт (далі відповідач, ТОВ Торгбудопт) про стягнення 10329,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.11.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Через підсистему Електронний суд 06.12.2023 від ТОВ Торгбудопт надійшли клопотання від 05.12.2023 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання від 05.12.2023 про витребування доказів, зокрема, оригіналів видаткових накладних, долучених до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 було відмовлено ТОВ Торгбудопт у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 18.12.2023.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торгбудопт від 05.12.2023 про витребування доказів задоволено.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 18.12.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв до суду не надходило.

Ухвалою суду від 18.12.2023 було відкладено розгляд справи по суті на 15.01.2024.

Через канцелярію суду 08.01.2024 (вх. номер 198/24) від позивача надійшли оригінали видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви та які були витребувані ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2024.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгбудопт» (далі - покупець) придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фара-І» (далі - продавець) автомобільні товари: шини 385/65R22,5 в кількості 2 шт загальною вартістю 15840, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЦБ-364910 від 09.12.2021; стартер DAF XF95/105 12Z (AS-PL 8511400098) в кількості 4 шт на суму 6905,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЦБ-364965 від 10.12.2021, а також шини 205/55R16 в кількості 4 шт, наконечник лівий (1 шт), тяга рульова (2 шт), наконечник првий (1 шт), колодки гальмівні комплект, дискові гальма (1 шт), підшипник колеса, комплект (1 шт) на суму 10618,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЦБ-365353 від 16.12.2021. Загалом товару на суму 33636,00 грн.

З викладеного слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгбудопт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фара-І» укладено Договір поставки у спрощений спосіб (надалі - Договір).

При цьому, спір в межах даної справи виник у зв`язку з тим, що відповідачем отриманий товар в повному обсязі сплачений не був, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10329,00 грн, яку і просить стягнути позивач в межах заявленого позову.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких клопотань чи заяв до суду також від представника ТОВ «Торгбудопт» не надходило.

Суд, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також дослідивши подані позивачем оригінали видаткових накладних, встановив наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок поставки позивачем автомобільних товарів та отримання її з боку відповідача згідно накладних № ЦБ-364910 від 09.12.2021, № ЦБ-364965 від 10.12.2021, ЦБ-365353 від 16.12.2021, між сторонами було укладено у спрощений спосіб в усній формі договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту прийняття.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі 925/1332/13 (3-78гс14).

Зазначене свідчить про те, що оскільки товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень щодо його якісних та кількісних характеристик, а сам факт отримання ТОВ «Торгбудопт» підтверджується видатковими накладними, оригінали яких було надано позивачем на виконання ухвали суду та прохання відповідача, обов`язок оплати товару з боку покупця настав відразу після його отримання, тобто за накладними від 09.12.2021, від 10.12.2021 та від 16.12.2021 строк оплати настав в день їх складення та не вимагає додаткового звернення позивача з вимогою про таку оплату в порядку статті 530 ЦК України.

При цьому, позивачем було додатково надіслано на адресу відповідача претензію № 2003/2 від 20.03.2023 з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 10329,00 грн в строк до 30.03.2023. Зазначена претензія надіслана послугами поштового зв`язку за номером накладної 021607121830 від 27.03.2023, про що також свідчить опис вкладення в цінний лист.

Відповіді та належного реагування згаданої претензії від відповідача на адресу позивача не надсилалось, борг повністю не оплачений.

Згідно поданого позивачем акту звірки за період з 01.01.2021 по 07.11.2022 прослідковується часткове надходження грошових коштів від ТОВ «Торгбудопт», починаючи з 14.12.2021 по 23.02.2022, однак повністю отриманий товар відповідачем не оплачений. Таким чином, отриманий та неоплачений товар за згаданими вище накладними склав суму 10329,00 грн, яку і просить стягнути позивач.

З урахуванням всіх вищевикладених обставин, суд визнає факт поставки товару та відсутність проведеної оплати за отриманий товар - доведеним та обґрунтованим.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, які визнані судом обґрунтованими, та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені в ході судового засідання з розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, оскільки сума отриманого товару підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про таку оплату, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача, а також законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача залишку неоплаченої заборгованості за отриманий товар в розмірі 10329,00 грн в повному обсязі.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгбудопт (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 3, офіс 31, код ЄДРПОУ 43617076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фара-І (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, кімната 211, код ЄДРПОУ 33299396) 10 329 (десять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 00 коп. основного боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024

Суддя О.В. Щоткін