Рішення

від 25.01.2024 по справі 911/3531/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3531/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомКомунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, м. Вишгород Київської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Лаброгран», м. Київ

про стягнення 34 981,71 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, м. Вишгород Київської області (далі за текстом КП «Вишгородтепломережа») 22.11.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаброгран», м. Київ (далі за текстом ТОВ «Лаброгран»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену теплову енергію на об`єкт, що належить відповідачу квартиру №31 по вул. Київська 5, м. Вишгород, у загальному розмірі 34981,71 грн., з яких:

- 20 230,00 грн. основного боргу за період з листопада 2017 року по жовтень 2023 року,

- 2 942,33 грн. три відсотки річних за сукупний період з з 21.12.2017 по 15.11.2023,

- 11 809,38 грн. інфляційних втрат за сукупний період з листопада 2017 року по жовтень 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з листопада 2017 по жовтень 2023 КП «Вишгородтепломережа» (теплопостачальник) здійснювало постачання теплової енергії у квартиру №31 по вул. Київська, буд. 5, м. Вишгород, яка згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 09.11.2017 належить ТОВ «Лаброгран» на праві приватної власності.

Позивач стверджує, що відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини з постачання теплової енергії на основі публічного договору приєднання, який набрав чинності через 30 днів з моменту його розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - 03.11.2021.

З листопада 2017 року по жовтень 2023 року позивач постачав до квартири відповідача теплову енергію, яку відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість у розмірі 20 230,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку із врахуванням нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За приписами Глави 2 «Юрисдикція» Розділу І Господарського процесуального кодексу України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України), а також справи за участю іноземних осіб (ст. 366 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.

Відтак до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном (зокрема, надання комунальних послуг) поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Враховуючи місцезнаходження об`єкту нерухомого майна (квартири) в м. Вишгороді Київської області, куди позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії, вирішення даного спору за правилами виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3531/23 у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк 15 днів з дати отримання ухвали надати суду докази оплати за поставлену теплову енергію за період листопад 2017 року - жовтень 2023 року.

Вказану копію ухвали було надіслано відповідачу ТОВ «Лаброгран» засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням №0600064497038 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 02.12.2023 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із посиланням на відсутність адресата.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 25.01.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов КП «Вишгородтепломережа» до ТОВ «Лаброгран» про стягнення 34 981,71 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 06.08.2021 № 10/1 «Про безоплатне прийняття юридичної особи Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району» вирішено:

безоплатно прийняти у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»;

внести зміни в найменування юридичної особи, а саме змінити повну назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» на «комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради», скорочену назву з «ВРКП «Вишгородтепломережа» на «КП «Вишгородтепломережа» BMP»;

затвердити Статут КП «Вишгородтепломережа ВМР» в новій редакції.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що КП «Вишгородтепломережа» BMP є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків ВРКП «Вишгородтепломережа».

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.12.2022, а також відповіді №417318 від 23.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 09.11.2017 ТОВ «Лаброгран» на праві приватної власності належить квартира №31 за адресою Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 5.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна компанія.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Квартира відповідача, до якої постачалася теплова енергія, розміщена у багатоквартирному будинку (м. Вишгород, вул. Київська, буд. 5), що обладнаний приладом обліку теплової енергії (теплолічильник), відтак, рахунки на оплату виставлялись відповідачу відповідно до показань вказаного лічильника.

На підтвердження постачання теплової енергії за спірний період (листопад 2017 - жовтень 2023) до багатоквартирного будинку позивачем надано копію звіту за споживання теплової енергії житлового будинку та акти обстеження комерційного вузла обліку.

Також, позивачем надано копії рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії по особовому рахунку №00680310 за адресою: 07301, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 5, кв.31, відповідно до яких, загальна сума наданих послуг за спірний період становить 47 399,54 грн.

Нарахування вартості послуг, які надавалися позивачем, здійснювалося відповідно до тарифів, встановлених рішеннями Вишгородської районної ради Київської області та рішеннями Вишгородської міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію, копії яких долучені до матеріалів справи.

01.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 р. №1060, відповідно до якого передбачено запровадження публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як зазначає позивач, розміщення тексту публічного договору відбулося на офіційну веб-сайті Вишгородської міської ради https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua 03.10.2021.

До моменту приєднання відповідача до публічного договору відповідні відносини врегульовувалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, та гарячої води і водовідведення, що були затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом Правила №630), які на сьогоднішній день втратила чинність.

Пунктом 12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів (п.14 Правил №630).

Відповідно до п.18 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Суд встановив, що у період з листопада 2017 по 02.11.2021 споживання теплової енергії відповідачем здійснювалось без укладання договору із позивачем.

Разом з тим, статтею абз. 2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові 21.08.2019 у справі №922/4239/16 відповідно до якої відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Надалі, починаючи з 03 листопада 2021 року відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договірні відносини між позивачем та відповідачем склалися на основі публічного договору приєднання, текст якого був розміщення на офіційному веб-сайті Вишгородської міської ради https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua 03.10.2021.

Вказаний договір є типовим, зміст якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі за текстом Правила №830).

Частиною 3 ст. 13 України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Відповідно до пункту 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

Приписами пунктів 36 та 37 Договору встановлено, що під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку:

в першу чергу - в рахунок плати за послугу;

в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

З наданих позивачем виписок по оплатам по АТКБ «ПриватБанк» за 28.01.2020, 02.03.2020, 31.03.2020, 28.04.2020, 10.06.2020, 17.05.2021,15.12.2021, 14.01.2022, 21.02.2022, 27.11.2022, 20.12.2022, 20.01.2023, 28.03.2023, 25.04.2023, 10.06.2023 та виписок по оплатам по АТ «Ощадбанк» за 28.12.2020, 16.03.2021, 17.03.2021, 10.06.2021 суд встановив, що відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на суму 27 169,54 грн.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ТОВ «Лаброгран» доказів оплати за надані послуги у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подало, у тому числі на вимогу пункту 3 ухвали суду від 27.11.2023 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20 230,00 грн. (47 399,54 грн.-27 169,54 грн.), строк якої настав, є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 2 942,33 грн., нараховані за сукупний період з 21.12.2017 по 15.11.2023, та інфляційні втрати в сумі 11 809,38 грн., нараховані сукупний період листопад 2017 жовтень 2023. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, вірно встановивши період прострочення (із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних становить 2 902,92 грн., інфляційних втрат 10 828,93 грн., у зв`язку з чим вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат належить задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов КП «Вишгородтепломережа» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Лаброгран» 20 230,00 грн. основного боргу, 2 902,92 грн. процентів річних, 10 828,93 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не здійснював оплату за спожиту теплову енергію вчасно та у повному обсязі, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 2684,00 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаброгран» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, ідентифікаційний код 30912975)

на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, ідентифікаційний код 13713569)

20 230,00 грн. (двадцять тисяч двісті тридцять гривень нуль копійок) основного боргу,

2 902,92 (дві тисячі дев`ятсот дві гривні дев`яносто дві копійки) процентів річних,

10 828,93 грн. (десять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень дев`яносто три копійки) інфляційних втрат,

2 684,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх