Рішення

від 24.01.2024 по справі 913/370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м.Харків Справа № 913/370/23

Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Пришви О.О.,

від представників сторін:

від органу прокуратури: прокурор Трофіменко О.О.,

від позивача 1 - не з`явився,

від позивача 2 - не з`явився,

від позивача 3 - не з`явився,

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши справу за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Позивача 1 Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

Позивача 2 Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області,

Позивача 3 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича, м. Черкаси,

відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради, м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області,

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 1 107 540 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

24.10.2023 Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича та Комунального некомерційного підприємства Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради, в якій просить визнати недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича 1 107 540 грн 00 коп. на користь Комунального некомерційного підприємства Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради, а одержані кошти за рішенням суду 1 107 540 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

Комунальним некомерційним підприємством «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області» (далі - Замовник, КНП Попаснянська ЦРЛ) 14.02.2020 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:30210000-4: Машини для обробки даних (апаратна частина), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-02-14-000804-a, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-02-14-000804-a.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 134 000,00 гривень.

Рішенням тендерного комітету КНП Попаснянська ЦРЛ №12 від 13.03.2020, пропозицію ФОП Вінат А.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника ФОП Вінат А.В. визнано переможцем закупівлі з ціновою пропозицією 1 107 540,00 грн.

У подальшому, між КНП Попаснянська ЦРЛ як замовником та ФОП Вінат А.В. як постачальником укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №58 від 24.03.2020 (далі договір), за яким виконавець зобов`язується поставити покупцеві товари за кодом ДК 021:2015-30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина); (Персональний комп`ютер в комплекті) - далі Товари, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Детально асортиментний склад, технічні, якісні, кількісні характеристики товарів, зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

Відповідно до інформації, що міститься в електронній системі закупівель, 27.05.2020 шляхом укладання Додаткової угоди №1 до Договору №58 від 24.03.2020 внесені зміни у Додаток №2 до Договору в частині уточнення назви та (технічних характеристик складових частин Товару. Інші зміни до Договору (не вносились, рішення про його розірвання на вимогу однієї із сторін або у судовому порядку не приймалось.

Прокурор зазначає, що під час вивчення ним матеріалів, встановлено, що в електронній системі закупівель «Рrozorro» опубліковано звіт про виконання вищезазначеного договору, відповідно до якого замовником сплачено 1 107 1540,00 гривень.

На підтвердження факту оплати товару з боку Замовника, на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів spending.gov.ua виявлена інформація про оплату за вказаним договором, яка міститься за посиланням spending.gov.ua/new/disposers/01983654/transactions/171051577.

Також прокурор зазначає, що Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2021 № 70/112-р/к у справі №6/01-92-21 визнано, що ФОП Лола Олександр Васильович та ФОП Вінат Артем Валентинович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Товарів за кодом ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина), проведеній Комунальним некомерційним підприємством Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області, за допомогою системи електронних закупівель Рrozorro (ідентифікатор закупівлі в системі Рrozorro: UА-2020-02-14-000804-а).

Як встановлено із вказаного рішення Відділення Комітету, під час проведення КНП Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області закупівлі UА-2020-02-14-000804-а, в аукціоні брали участь ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В., які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, котрі стосувалися спотворення результатів цих торгів.

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів.

Відповідно до інформації Східного міжобласного територіального відділення АМК України (лист №70-02/1184е від 29.09.2023), зазначене рішення Адміністративної колегії щодо ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В. у судовому порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.

Отже на підставі зазначеного прокурор зазначає, що дії ФОП Вінат А.В. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №58 від 24.03.2020 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки обмежують розвиток конкуренції у державі та у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 1 107 540 грн 00 коп. з Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича на користь Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської ради, а з останнього одержані ним за рішенням суду 1 107 540 грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду 30.10.2023 відкрито провадження у справі, підтверджено підстави представництва прокурора та призначено судове засідання на 28.11.2023.

28.11.2023 підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2023.

20.12.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у межах розгляду справи по суті на 24.01.2024.

24.01.2024 в судове засідання прибув прокурор, надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог. Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання: позивачі через підсистему «Електронний суд», а відповідачі шляхом надсилання ухвали на їх поштові адреси, та на їх електронні скриньки.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив.

14.02.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Попаснянська Центральна районна лікарн» Попаснянської районної ради Луганської області (далі - Замовник, КНП Попаснянська ЦРЛ) в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:30210000-4: Машини для обробки даних (апаратна частина), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-02-14-000804-a.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 134 000,00 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано сімома суб`єктами господарювання, що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій, а саме:

- ТОВ КОМЕЛ (код ЄДРПОУ: 24083083) з початковою дійовою пропозицією у розмірі 981 605,52 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 940 000,00 грн. з ПДВ.;

- ФОП Лола Олександр Васильович (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 128 330,00 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 940 300,00 грн. з ПДВ;

- ТОВ ТОРГОВО-КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ ФРАЙ (код ЄДРПОУ: 41554748) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1011108,42 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 960 128,00 грн. з ПДВ;

- ТОВ ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ (код ЄДРПОУ: 30256061) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 972 216,00 грн. з ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 960 129,00 грн. з ПДВ;

- ФОП Андрющенко Юрій Олександрович (код РНОКПП: НОМЕР_2 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 069 740,00 грн. без ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 005 165,00 грн. без ПДВ;

- ТОВ ПРОТЕХ-ІТ-УКРАЇНА (код ЄДРПОУ: 41860186) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 059 877,98 грн. з ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 059 877,98 грн. з ПДВ.;

- ФОП Вінат Артем Валентинович (код РНОКПП: НОМЕР_3 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 107 540,00 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 107 540,00 грн. з ПДВ.

Рішенням тендерного комітету КНП Попаснянська ЦРЛ №12 від 13.03.2020, пропозицію ФОП Вінат А.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника ФОП Вінат А.В. визнано переможцем закупівлі з ціновою пропозицією 1 107 540,00 грн.

У зв`язку з викладеним в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

Між КНП Попаснянська ЦРЛ як замовником та ФОП Вінат А.В. як постачальником укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №58 від 24.03.2020, за яким виконавець зобов`язується поставити Покупцеві товари за кодом ДК 021:2015-30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина); (Персональний комп`ютер в комплекті) - далі Товари, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Детально асортиментний склад, технічні, якісні, кількісні характеристики товарів, зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

Згідно з п. 3.1 загальна вартість договору 1107540 грн 00 коп. без ПДВ.

Сума цього договору може бити зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, фінансування договору здійснюється з коштів місцевого бюджету на 2020 рік.

Згідно з п. 5.1 договору, строк поставки товару: до 31.12.2020 року, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що місцем поставки є наступна адреса: 93300, Луганська область, місто Попасна, вул. Сонячна, б. 35А, тобто, юридична адреса Покупця.

У якості Додатку №1 до договору №58 від 24.03.2020 долучено Специфікацію Товару, відповідно до якої, передбачається закупівля 63 персональних комп`ютерів у комплекті (вартість за одиницю - 17580 грн.)

У Додатку №2 до договору №58 від 24.03.2020 «Склад комплекту» визначені детальні характеристики кожного з елементів товару.

Додатковою угодою №1 від 27.05.2020 до Договору №58 від 24.03.2020 сторонами внесено зміни у Додаток №2 до Договору в частині уточнення назви та (технічних характеристик складових частин Товару).

Відповідно до Звіту від 01.06.2020 про виконання договору замовником сплачено 1107540 грн 00 коп.

Згідно з інформацією з роздруківки з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua сума сплачених замовником коштів за договором становить 1107540 грн 00 коп., яку перераховано відповідно до рахунку №358 та накладної №94 від 25.05.2020, номер транзакції 171051577.

Витягом з Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2021 № 70/112-р/к у справі №6/01-92-21 визнано, що ФОП Лола Олександр Васильович та ФОП Вінат Артем Валентинович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Товарів за кодом ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина), проведеній Комунальним некомерційним підприємством Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області, за допомогою системи електронних закупівель Рrozorro (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro: UА-2020-02-14-000804-а).

Як встановлено вказаним рішенням, під час проведення КНП Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області закупівлі UА-2020-02-14-000804-а, в аукціоні брали участь ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В., які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, котрі стосувалися спотворення результатів цих торгів.

У рішенні зазначені наступні обставини:

1) використання одного електронного майданчика та одних і тих самих точок доступу до мережі Інтернет під час участі у Торгах, що підтверджено відповідними письмовими доказами;

2) використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних поштових скриньок;

3) використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних банківських кабінетів;

4) відсутність повного пакету документів у ФОП Лола О.В. під час участі у Торгах, одночасно із синхронним поданням ФОП Вінат А.В. неповного пакету документів у інших торгах, що свідчить про умовну участь у торгах.

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів.

Відповідно до інформації Східного міжобласного територіального відділення АМК України (лист №70-02/1184е від 29.09.2023), зазначене рішення Адміністративної колегії щодо ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В. у судовому порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що в дії ФОП Вінат А.В. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №58 від 24.03.2020 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки обмежують розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи вищевикладене, прокурор з посиланням на норми ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області», що оформлене протоколом його засідання №12 від 13.03.2020, про визнання фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:30210000-4: Машини для обробки даних (апаратна частина), ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-02-14-000804-а.

Також прокурор просить визнати недійсним договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №58 від 24.03.2020 укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області» та фізичною особою-підприємцем Вінатом Артемом Валентиновичем та стягнути з фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича (код РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської ради (код ЄДРПОУ: 01983654; вул. Сонячна; 35А, м. Попасна, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93300) 1107540 гривень 00 копійок, а з Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської ради (код ЄДРПОУ: 01983654; вул. Сонячна, 35А, м. Попасна, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93300) одержані ним за рішенням суду 1107540 гривень 00 копійок стягнути в дохід держави.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористались.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов наступного висновку.

Відносно вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету КНП «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області», оформленого протоколом №12 від 13.03.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції від 08.02.2020, чинній станом на час оформлення спірного протоколу) цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до Розпорядження керівника Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації від 28.07.2021 №02-02/244 у комунальну власність Попаснянської міської об`єднаної територіальної громади в особі Попаснянської міської ради, повноваження якої виконує Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області прийнято Комунальне некомерційне підприємство «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області».

З переліку засновників закладу виключено Попаснянську районну раду Луганської області. До складу засновників включено Попаснянську міську раду, чиє повноваження виконує Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області. Зазначені зміни відбулися 30.07.2021, що відображено у витязі з ЄДРПОУ щодо КНП «Попаснянська ЦРЛ».

Також зазначеним розпорядженням КНП «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області» перейменоване у КНП «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» та затверджено Статут вказаного некомерційного підприємства.

Пунктами 15, 28 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що переможець процедури закупівлі це учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі;

тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Абзацами 1, 2 ч.1 ст.10 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Комунальним некомерційним підприємством «Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області» в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:30210000-4: Машини для обробки даних (апаратна частина), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-02-14-000804-a, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-02-14-000804-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 134 000,00 гривень.

У відповідності до ст.25 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подали сім суб`єктів господарювання:

1)ТОВ «КОМЕЛ» (код ЄДРПОУ: 24083083) з початковою дійовою пропозицією у розмірі 981 605,52 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 940 000,00 грн. з ПДВ.;

2)ФОП Лола Олександр Васильович (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 128 330,00 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 940 300,00 грн. з ПДВ;

3)ТОВ «ТОРГОВО-КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ФРАЙ» (код ЄДРПОУ: 41554748) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1011108,42 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 960 128,00 грн. з ПДВ;

4)ТОВ «ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ: 30256061) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 972 216,00 грн. з ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 960 129,00 грн. з ПДВ;

5)ФОП Андрющенко Юрій Олександрович (код РНОКПП: НОМЕР_2 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 069 740,00 грн. без ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 005 165,00 грн. без ПДВ.

6)ТОВ «ПРОТЕХ-ІТ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 41860186) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 059 877,98 грн. з ПДВ, з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 059 877,98 грн. з ПДВ.;

7)ФОП Вінат Артем Валентинович (код РНОКПП: НОМЕР_3 ) з початковою ціновою пропозицією у розмірі 1 107 540,00 грн. з ПДВ, остаточною ціновою пропозицією у розмірі 1 107 540,00 грн. з ПДВ.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом. Критеріями оцінки є, зокрема, у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна.

Частиною 6 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Рішенням тендерного комітету КНП «Попаснянська ЦРЛ» №12 від 13.03.2020, пропозицію ФОП Вінат А.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника ФОП Вінат А.В. визнано переможцем закупівлі з ціновою пропозицією 1 107 540,00 грн.

В електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст.16 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Суд зауважує, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду в п.104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Указані висновки в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Отже, само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захист порушеного права.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету КНП «Попаснянська ЦРЛ», оформленого протоколом його засідання від 13.03.2020, про визначення ФОП Вінат А.В. переможцем тендеру є неефективним способом захисту порушеного права, а тому відмовляє у її задоволенні.

Відносно вимоги прокурора про визнання договору №58 від 24.03.2020 недійсним суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції від 17.03.2020) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

24.03.2020 між КНП «Попаснянська ЦРЛ», як замовником, та ФОП Вінат А.В., як постачальником, укладений договір №58 за умовами якого виконавець зобов`язується поставити Покупцеві товари за кодом ДК 021:2015-30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина); (Персональний комп`ютер в комплекті) - далі Товари, а Покупець - прийняти і оплатити такі Товари. Детально асортиментний склад, технічні, якісні, кількісні характеристики товарів, зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

27.05.2020, шляхом укладання Додаткової угоди №1 до Договору №58 від 24.03.2020, внесені зміни у Додаток №2 до Договору в частині уточнення назви та (технічних характеристик складових частин Товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п.10.1 договору).

Згідно з п.3.1 загальна вартість договору становить 1107540 грн 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між КНП «Попаснянська ЦРЛ», та ФОП Вінат А.В. договір №58 від 24.03.2020 є договором поставки, до якого слід застосовувати положення ЦК України та ГК України про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

За ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зауважує, що позивачем (прокурором) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягнути сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 та від 20.10.2021 у справі №910/4089/20.

Суд зауважує, що підставою визнання договору №58 від 24.03.2020 недійсним є укладення його за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

У ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції від 13.02.2020, чинній станом на час укладення договору) дається визначення економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Суд зазначає, що одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній станом на 17.03.2020) передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції чинній станом на 13.02.2020) узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Суд враховує Рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2021 № 70/112-р/к у справі №6/01-92-21 визнано, що ФОП Лола Олександр Васильович та ФОП Вінат Артем Валентинович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: Товарів за кодом ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина), проведеній Комунальним некомерційним підприємством Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області, за допомогою системи електронних закупівель Рrozorro (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro: UА-2020-02-14-000804-а).

Як встановлено із вказаного рішення Відділення Комітету, під час проведення КНП Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області закупівлі UА-2020-02-14-000804-а, в аукціоні брали участь ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В., які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, котрі стосувалися спотворення результатів цих торгів.

У рішенні Відділення Комітету зазначені наступні обставини:

1) використання одного електронного майданчика та одних і тих самих точок доступу до мережі Інтернет під час участі у Торгах, що підтверджено відповідними письмовими доказами;

2) використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних почтових скриньок;

3) використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час входу до електронних банківських кабінетів;

4) відсутність повного пакету документів у ФОП Лола О.В. під час участі у Торгах, одночасно із синхронним поданням ФОП Вінат А.В. неповного пакету документів у інших торгах, що свідчить про умовну участь у торгах.

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Лола О.В. та ФОП Вінат А.В. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що порушення ФОП Вінатом А.В. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ФОП Вінатом А.В. та ФОП Лолою О.В. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Таким чином, дії ФОП Віната А.В. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях ФОП Віната А.В. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій ФОП Віната А.В. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Відповідно до інформації Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) указані кошти в сумі 1107540 грн 00 коп. перераховано відповідно до рахунку №358 та накладної №94 від 25.05.2020, номер транзакції 171051577.

Отже, договір №58 від 24.03.2020 виконаний його сторонами на суму 1107540 грн 00 коп. та ними не заперечується.

Суд зауважує, що факт виконання договору сторонами або його розірвання не позбавляє сторін або іншу заінтересовану особу права звернутися до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Підсумовуючи викладене суд виснував, що прокурором доведено наявність підстав для визнання договору №58 від 24.03.2020 недійсним.

Водночас суд зазначає наступне.

У п.51 постанови Верховного Суду від 07.07.2021 №905/1562/20 зазначено, що суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно абз.2 ч.5 ст.215 ЦК таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

У позовній заяві прокурор з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України просить стягнути з ФОП Віната А.В. на користь на користь Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської 1107540 гривень 00 копійок, а з Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської ради одержані ним за рішенням суду 1107540 гривень 00 копійок стягнути в дохід держави.

Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина перша).

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч.1 ст.208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст.41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч.1 ст.208 ГК України санкції є конфіскаційними.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 суд дійшов висновку, що наслідками недійсності правочину, передбаченими ст.208 ГК України, є стягнення в дохід держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у Розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України врегульовує порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст.239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Суд зазначив, що за визначенням ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про банки і банківську діяльність» Законом України «Про платіжні послуги» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи (частина друга). Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , «;Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів».

Отже за змістом наслідки, передбачені ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись у межах строків, визначених ст.250 ГК України.

Отже застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі №2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі №2а-6995/12/1370, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

На думку суду, цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 Розділу V ГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності).

Зазначене знайшло своє стале безпосереднє застосування в судовій практиці Верховного Суду.

Суд наголошує, що положення ч.3 ст.228 ЦК України за своїм змістом є аналогічними положенням ч.1 ст.208 ГК України, а тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто з дня виконання правочину.

Застосовуючи викладене до правовідносин сторін у справі, суд зазначає, що, виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину 29.05.2020 (дата оплати за поставлений товар), початком перебігу, зазначених у ст.250 ГК України строків, є 30.05.2020, а тому на момент звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з цим позовом до суду 19.10.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув, що виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.

Суд наголошує, що прокурор, звертаючись 19.10.2023 із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, пропустив процесуальний строк звернення до суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

Суд зазначає, що за таких обставин, з огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій і визнання договору №58 від 24.03.2020 недійсним та задоволення відповідної вимоги прокурора про це, не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов.

Отже, за встановлених судом обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні з позовом до суду Луганською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією №650 від 18.10.2023 сплачений судовий збір у сумі 21 981 грн 10 коп.

Отже судовий збір у цій справі в сумі 21 981 грн 10 коп. покладається на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 238 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У позові Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Позивача 1 - Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Позивача 2 -Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, Позивача 3 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків, до відповідача-1- Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича, м. Черкаси, відповідача-2-Комунального некомерційного підприємства Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради, м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 1 107 540 грн 00 коп. з Фізичної особи-підприємця Віната Артема Валентиновича на користь Комунального некомерційного підприємства «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня» Попаснянської міської ради, а з останнього одержані ним за рішенням суду 1 107 540 грн 00 коп. стягнути в дохід держави, відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21 981 грн 10 коп. покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.01.2024.

Суддя Назар ЗЛЕПКО