Ухвала

від 25.01.2024 по справі 922/1225/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1225/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Груп АТГ" (далі- Товариство)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

за позовом Товариства

до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про зобов`язання вчинити певні дії,-

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІПЛОК",

ВСТАНОВИВ:

Товариство 25.12.2023 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, а також додаткові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 922/1225/23, та ухвалити нове рішення, яким позов про визнання недійсним рішення, оформленого листом від 23.01.2023 №70-02/4-268, про відмову у розгляді справи задовольнити і здійснити перерозподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс; у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, згідно з приписами статті 6 ГПК України: суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац перший та другий частини шостої в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX ).

Тобто, Товариство як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

При цьому, як убачається з матеріалів касаційної скарги, вона подана та підписана представником Товариства - адвокатом Голубцовим В.А., проте в касаційній скарзі відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету як у скаржника, так і його представника, а також відомості щодо реєстрації Товариством електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що також підтверджується інформацією, отриманою на запит уповноваженого працівника Суду та сформованою засобами підсистеми "Електронний суд", згідно з якою Товариство (ЄДРПОУ: 36459119) не має зареєстрованого кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Разом з тим пунктом 4 частини другої статті 290 ГПК України унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

Проте скаржником у касаційній скарзі не зазначено дати додаткових судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить скасувати, що також є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційною оскарження судових рішень скаржник зазначає відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що визначено пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норми права, порушення або неправильного застосовування яких припустилися суди попередніх інстанцій та стосовно яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування.

Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норм права (пункт, частина стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустився, на думку скаржника, суди попередніх інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

Отже, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас як свідчить прохальна частина касаційної скарги, скаржник просить також скасувати додаткові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі, проте не зазначаючи дати таких додаткових рішень, що оскаржуються, а також скарга не містить належних обґрунтувань порушених судами попередніх інстанцій норм права (яких саме) під час ухвалення таких додаткових рішень про розподіл судових витрат та жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав для касаційного оскарження додаткових рішень суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати відомості щодо реєстрації ним електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- уточнити наведену підставу касаційного оскарження та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення та/або неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також уточнити дату оскаржуваних додаткових судових рішень з обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права та у взаємозв`язку з посиланням на визначену відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України підставу для касаційного оскарження додаткових рішень у цій справі.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Груп АТГ" на рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 17.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 922/1225/23 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Полі-Груп АТГ" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Полі-Груп АТГ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова