Постанова

від 10.01.2024 по справі 390/964/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 390/964/21

провадження № 61-5323св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Ковалевського Віталія Івановича»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» - адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Гершкул І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» (далі - ФГ «Ковалевського Віталія Івановича») про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації іншого речового права.

2. Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 7,1159 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, щодо якої 21 липня 2012 року сторонами укладено договір оренди землі терміном на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

3. Через значний проміжок часу після підписання позивачем трьох примірників договору оренди землі та акту передачі об`єкта оренди, приблизно у 2019 році, вона отримала від відповідача свій примірник вказаного договору, на якому була відсутня відмітка про проведення державної реєстрації.

4. Договір оренди землі не був зареєстрований у строк до 01 січня 2013 року.

5. Натомість 14 серпня 2015 року державним реєстратором на підставі спірного договору оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права оренди за відповідачем.

6. Вважаючи, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки договір оренди землі не набув чинності, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення належної їй земельної ділянки, проте на момент звернення позивача до суду, відповідач земельну ділянку не повернув.

7. Просила суд з урахуванням клопотання про уточнення прохальної частини позову:

- витребувати від ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» на свою користь земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,1159 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» на вказану земельну ділянку, номер запису про інше речове право 10810477 від 14 серпня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено.

Витребувано від ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, загальною площею 7,1159 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано державну реєстрацію за ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, загальною площею 7,1159 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проведену 14 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області

Реп`ях В. В., номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10810477.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), та виходили з того, що проведення 14 серпня 2015 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня

2013 року.

10. Отже, оскільки ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, вказане фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» - адвоката Ковальчук Ю. М. на рішення Кіровоградського районного суду від Кіровоградської області від 01 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 390/964/21 за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації іншого речового права, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).

15. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 390/964/21.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. У касаційній скарзі представник ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» - адвокат Ковальчук Ю. М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 396/1517/18, провадження № 61-6240св19,

від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19,

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду

від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, провадження № 14?737цс19 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що моментом набрання чинності договором (укладеного в тому числі до 2013 року) та початком його перебігу є внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, що і було здійснено відповідачем.

20. Зазначав, що на час підписання між сторонами договору оренди землі

від 21 липня 2012 року чинними були норми законодавства щодо реєстрації не договору оренди землі, а саме права оренди земельної ділянки на підставі такого договору, що полягало у внесенні відповідних відомостей про таке право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Також зазначав, що судами попередніх інстанцій не враховано, що реєстрація договору оренди землі від 21 липня 2012 року здійснювалася у

2015 році самою ОСОБА_1 та вона не була позбавлена можливості контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди;

з 2012 по 2021 рік ОСОБА_1 не заперечувався факт існування договірних правовідносин між сторонами та щодо чинності договору оренди; позивачка систематично отримувала від відповідача орендну плату, а її дії щодо пред`явлення цього позову суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романяк М. Я. подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 23 червня 2020 року у справі

№ 696/1693/15-ц слідує, що при наявності доведеності факту ненабрання чинності договором оренди землі земельна ділянка підлягає витребуванню на користь власника незалежно від існування інших обставин, наприклад, виконання сторонами домовленостей по договору.

23. Відсутність правочину (договору оренди землі, який не набрав чинності) свідчить про те, що відповідач користується та тимчасово володіє земельною ділянкою позивача без законних на те підстав, самовільно. В цьому разі, доктрина «venire contra factum proprium» не може бути застосована, оскільки, в протилежному випадку це призведе по суті до юридичної легалізації самовільного використання відповідачем земельної ділянки позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, загальною площею 7,1159 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 16 липня 2015 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40769023 від 16 липня 2015 року.

25. 12 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» було укладено договір оренди землі, згідно якого позивачка передала ФГ « Ковалевського Віталія Івановича » в оренду строком на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, земельну ділянку загальною площею 7,12 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

26. Згідно з умовами пункту 3.1 договору оренди землі він укладається

на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

27. В пункті 15 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та його державної реєстрації.

28. Договір зареєстровано у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України» та в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31 березня 2008 року, реєстраційний номер 04083720015.

29. 21 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» укладено договір оренди землі, згідно якого позивачка передала ФГ « Ковалевського Віталія Івановича » в оренду строком на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, земельну ділянку загальною площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, розташовану на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

30. Згідно з умовами пункту 3.1 договору оренди землі він укладається

на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

31. В пункті 16 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дня його укладення, підписання сторонами та його державної реєстрації.

32. Суди також встановили, що сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, який також не містить відмітки про державну реєстрацію.

33. 12 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № НОМЕР_2 , зареєстрованого 31 березня

2008 року.

34. Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що сторони, маючи намір укласти новий договір оренди, за обопільною згодою домовились достроково розірвати договір оренди земельної ділянки №04083720015, зареєстрований 31 березня

2008 року.

35. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №265988328 від 15 липня 2021 року свідчить, що земельна ділянка кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, загальною площею 7,1159 га, розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_1 , а також зареєстровано право оренди від 14 серпня 2015 року, строком на 10 років із дати державної реєстрації, номер запису про інше речове право: 10810477, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 21 липня 2012 року, орендар ФГ «Ковалевського Віталія Івановича».

36. 29 червня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» із заявою про витребування належної їй земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:0251, розташованої на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яку відповідачем залишено без задоволення.

37. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9900799742021 від 29 червня 2021 року та витягу із технічної документації від 29 червня 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:0251 становить 273 269,20 грн.

38. Згідно з бухгалтерською документацією ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» виплачували орендну плату ОСОБА_1 у період з 2014 по

2020 роки за користування спірною земельною ділянкою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

39. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

40. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

48. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

49. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

50. На час підписання договору оренди частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

51. Частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

52. Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

53. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

54. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

55. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

56. У цій справі суди встановили, що на підставі договору оренди землі

від 21 липня 2012 року ОСОБА_1 передала в оренду ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» спірну земельну ділянку строком на 10 років. Цим договором оренди землі передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 16).

57. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

58. Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України «Про оренду землі».

59. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України

від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року товариство не могло зареєструвати договір оренди землі.

60. Таким чином, державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону № 161-XIV у редакції від 01 січня 2013 року) підлягало право оренди земельної ділянки.

61. Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди та введення вимоги реєструвати право оренди орендар 14 серпня

2015 року відповідне право зареєстрував.

62. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що проведення 14 серпня 2015 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21 липня 2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому договір, укладений між 21 липня 2012 року і ОСОБА_1 чинності не набрав і, відповідно, товариство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

63. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

64. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21.

65. З матеріалів справи вбачається, що до пред`явлення позову сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в договорі оренди землі від 21 липня 2012 року, зокрема відповідач користувався земельною ділянкою та сплачував за неї позивачу орендну плату.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

67. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, на яку посилався й заявник у касаційній скразі, надав таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

68. Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

69. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

70. Суди попередніх інстанцій не врахували, що між сторонами склалися довготривалі правовідносини щодо оренди земельної ділянки, перший договір оренди спірної ділянки був укладений 12 червня 2007 року, який був належним чином зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України», а в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 31 березня 2008 року, реєстраційний номер 04083720015.

71. При цьому перший договір оренди спірної ділянки, укладений 12 червня

2007 року, був достроково розірваний сторонами лише 12 серпня 2015 року угодою про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №04083720015, зареєстрованого 31 березня 2008 року.

72. Крім того суди не врахували, що дії ОСОБА_1 , яка 21 липня 2012 року підписала з відповідачем новий договір оренди землі, передала земельну ділянку орендарю, тривалий час отримувала орендну плату, а згодом пред`явила позов про витребування земельної ділянки, суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.

73. Дії орендодавця (підписання договору оренди, отримання орендної плати, відсутність протягом тривалого часу заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) підтверджують фактичне визнання ним договору оренди.

74. Позивачка, звертаючись до суду з позовом, не заперечувала, що земельною ділянкою користується відповідач, не доводила, що земельна ділянка передана орендарю поза її волею, лише наголошувала на тому, що договір оренди землі не був зареєстрований у строк до 01 січня 2013 року, у зв`язку із чим між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки договір оренди не набув чинності. Так само вона не заперечувала факт сплати орендарем та отримання нею орендної плати за користування товариством земельною ділянкою.

75. Підсумовуючи, Верховний Суд зробив висновок, що за встановлених судами фактичних обставин у справі, що переглядається, між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцеві орендної плати.

76. У зв`язку з наведеним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі і, як наслідок, про наявність підстав для витребування земельної ділянки на користь позички є помилковими, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

77. Вимога про скасування державної реєстрації є похідною вимогою та також не підлягає задоволенню у зв`язку з відмовою у задоволенні позову про витребування земельної ділянки.

78. Щодо інших доводів касаційної скарги, то Верховний Суд не встановив доцільності надавати відповіді на них, адже встановив підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення у справі, інші доводи касаційної скарги не впливають на правовий результат вирішення спору.

79. Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Також потрібно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Тож питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00,

§ 23).

80. Резюмуючи, Верховний Суд встановив існування достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин за встановлених фактичних обставин справи.

81. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

82. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розподіл судових витрат

83. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

84. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

85. Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивачку; судові витати, понесені у зв`язку із переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачкою на користь відповідача.

86. За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 5 526,43 грн, за подання касаційної скарги - 7 368,58 грн, а разом 12 895,01 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачкою відповідачу.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича - адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни задовольнити.

2. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 01 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 12 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації іншого речового права відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановичавідшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 12 895,01 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович