Рішення

від 25.01.2024 по справі 711/1530/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1530/19

Номер провадження2/711/148/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Кофановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Реєстраційний центр» про визнання права власності,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Реєстраційний центр» про визнання права власності.

Позов обгрунтовує тим, що 13.05.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ним був укладений кредитний договір № 895/06-034-283 відповідно до умов п. 1.1 якого, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 41000 доларів США, зі сплатою 13,50% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредиту № 895/06-034-283 від 13.05.2008 року кредит надається позичальнику на купівлю нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідки № 137959551 від 17.09.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що він є власником нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 43.3 кв.м, житловою площею 27.9 кв.м, загальна вартість нерухомого майна 11027 грн.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань на кредитним договором, 13.05.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ним був укладений іпотечний договір № 895/06-034-283.

Відповідно до зазначеного договору, він (іпотекодавець) передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43.3 кв.м.

Оскільки він не зміг повернути вчасно позичені кошти, що призвело до заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з метою стягнення заборгованості.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.04.2018 року по справі № 711/9181/17 року, залишеного в силі постановою апеляційного суду Черкаської області від 12.07.2018 року, в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до нього та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» пропустило строк позовної давності, внаслідок чого ПАТ «Укрсоцбанк» втратило право вимагати повернення споживчого кредиту, процентів, пені, комісійних.

Однак, достовірно знаючи про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.04.2018 року по справі № 711/9181/17, яке набрало законної сили 12.07.2018 року, ПАТ «Укрсоцбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, здійснило переоформлення права власності на спірну квартиру.

З Інформаційної довідки № 154662115 від 31.01.2019 року з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 30.11.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Черкаська області Діденко О.П., було оформлено право власності AT «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 29293178) на об`єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43.3 кв.м, житловою площею 27.9 на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 7286-02, виданого 16.08.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер 0407320325997, виданий 03.09.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; Довіреність, серія та номер: 2 виданий 22.10.2018, видавник: ПН ОСОБА_3 ; договір кредиту, серія та номер: № 895/06-034-283 виданий 13.05.2008, видавник: АКБ соціального розвитку "УКРСОЦБАНК"; іпотечний договір, серія та номер: 895/06-034-283, виданий 13.05.2008, видавник: ПН Корчемна М.В.

Вважає дії AT «Укрсоцбанк» з переоформлення спірної квартири у власність неправомірними, що змушує його звернутись до суду, як споживача фінансових послуг AT «Укрсоцбанк», з метою захисту права власності на спірну квартиру.

Так, пунктом 31 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року передбачено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв`язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв`язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред`явлення окремих вимог зв`язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З огляду на вказане, оформлення AT «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру, що є наслідком задоволення його вимог, як кредитодавця в позасудовому порядку, за наявності рішення суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості, є грубим порушенням ст. 266 ЦК України та п. 31 вказаної постанови Пленуму ВССУ.

Ним отримано споживчий кредит в іноземній валюті на придбання спірної квартири, яка є місцем його постійного проживання та є його єдиним нерухомим майном. Квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується ним як місце постійного проживання, у нього у власності не знаходиться інше нерухоме майно, а загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м.

Реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» фактично проведено в позасудовому порядку, здійснено погашення кредиту за відсутності такого права в АТ «Укрсоцбанк».

Просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденко О.П. від 28.02.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:44447200 від 06.12.2018 11:18:12 про реєстрацію права власності за АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» на квартиру АДРЕСА_1 . Скасувати запис реєстраційний запис державного реєстратора Діденко О.П. про право власності на квартиру за АТ «Уксоцбанк». Поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, що передували скасованим записам.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

15.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач помилково вважає, що вказаний спір виник з відносин, які врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», а тому позивач зобов`язаний сплатити судовий збір. Сплив строку позовної давності не є підставою для припинення зобов`язання. Посилання позивача на порушення п.7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким до 15.11.2016 було встановлено заборону кредитору вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, е необгрунтованим, оскільки вказана норма не передбачала заборони та не обмежувала іпотекодержателя реалізувати у визначений договором іпотеки спосіб своє право на задоволення вимог щодо невиконаного зобов`язання за рахунок іпотечного майна.

В даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотеко держателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав іпотеко держателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекоржателя в Іпотечному договорі.

Так, відповідно до пункту 4.5, 4.5.3 договору іпотеки рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та про спосіб такого звернення приймається іпотеко держателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець фактично засвідчив, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпоотекодержателя за рішенням іпотекоржателя.

Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» здійснена за згодою позивача, що висловлена у іпотечному договорі, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Аналогічний відзив надійшов до Придніпровського районного суду м. Черкаси 03.06.2019 року.

13.06.2019 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю.

02.10.2019 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, залучено до у часті у справі АТ «Альфа-Банк» - правонаступника АТ «Уксоцбанк».

12.08.2022 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з вирішенням спору мирним шляхом.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи триває тривалий час, судові засідання у справі неодноразово відкладалися з різних причин. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно доч.ч.1,3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 13.05.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 895/06-034-283 відповідно до умов п. 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 41000 дол. США, зі сплатою 13,50% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.1.1 Договору кредиту № 895/06-034-283 від 13 травня 2008 року погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з 1 червня 2008 року (останній платіж 12 травня 2033 року) та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 12 травня 2033 року (включно), на умовах, визначених цим договором (т.1 а.4-6).

Згідно Інформаційної довідки № 137959551 від 17.09.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що станом на 17.09.2018 року ОСОБА_1 власником нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 43.3 кв.м, житловою площею 27.9 кв.м, загальна вартість нерухомого майна 11027 грн. (т.1 а.7).

13.05.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», як «Іпотекодержателем» та ОСОБА_1 , як «Іпотекодавцем» укладено іпотечний договір № ІД 895/06-034-283.

Відповідно до п.1.1. договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 895/06-034-283 від 13.05.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, квартиру АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. 08.05.2008 р., за реєстровим №2530.

Предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні Іпотекодавця, відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей (п.1.10).

Відповідно до п.2.4.2. договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Згідно статті 4 договору, уразі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (п.4.1.)

Пунктом 4.4. передбачено: після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, Предмет іпотеки передається Іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації, у порядку встановлено цим Договором.

Пунктом 4.5 передбачено: Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду (п. 5.1.); або на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.5.2.); або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п.5.3); або шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-які особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (п.5.4.); або шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем, в порядку встановлено ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (п.5.5.) (т.1 а.48-49).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.04.2018 року (справа №711/9181/17) відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-283 від 13.05.2008 року, у зв`язку із пропуском строку позовної давності (т. 1 а.8-13).

Вказане судове рішення набрало законної сили 12.07.2018 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначеністаттею 12цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір прозадоволення вимогіпотекодержателя абовідповідне застереженняв іпотечномудоговорі,яке прирівнюєтьсядо такогодоговору засвоїми правовиминаслідками,може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

16.08.2018 року АТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення №7286-02 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому вимагало сплатити борг за кредитним договором. Попереджено боржника, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбачено ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (т.1 а.50,51).

Вказана вимога отримана ОСОБА_1 28.08.2018 року та 03.09.2018 року (т.1 а.52.)

15.09.2018 року ОСОБА_1 направив АТ «Укрсоцбанк» листа, в якому зазначив, що отриманий ним лист №7286-02 підписаний ОСОБА_4 , без додання документа, який підтверджує відповідні повноваження останньої на підписання листів від імені АТ «Укрсоцбанк», з огляду на що, у нього, об`єктивно, відсутні підстави для реагування на лист та надання відповіді (т.1 а.122,123)

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2019 року, 30.11.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Черкаська області Діденко О.П., було оформлено право власності AT «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 29293178) на об`єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43.3 кв.м, житловою площею 27.9 на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 7286-02, виданого 16.08.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер 0407320325997, виданий 03.09.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; Довіреність, серія та номер: 2 виданий 22.10.2018, видавник: ПН ОСОБА_3 ; договір кредиту, серія та номер: № 895/06-034-283 виданий 13.05.2008, видавник: АКБ соціального розвитку "УКРСОЦБАНК"; іпотечний договір, серія та номер: 895/06-034-283, виданий 13.05.2008, видавник: ПН ОСОБА_5 .

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 44447200 від 06.12.2018, Діденко О.П., Комунальне підприємство «Реєстраційний центр», Черкаська область.(т.1 а.14,15).

Судом встановлено, що спірна квартира, на яку відповідачем звернуто стягнення, загальною площею 43,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 має площу менше ніж 140 кв.м., використовується як постійне єдине житло позивача та членів його сім`ї, у позивача не має іншого нерухомого житлового майна, зазначена квартира виступає як забезпечення зобов`язань позичальника, позивача у справі, за кредитом, наданим йому кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, а тому, на цей випадок розповсюджується мораторій застосований Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Отже, приписи статті 37 Закону України «Про іпотеку» з 07.06.2014 року діють з урахуванням норм закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в силу чого, по відношенню до нерухомого майна - квартири, загальною площею 43,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , іпотечний договір, виданий 13.05.2008 та наявні у ньому положення не можуть бути правовою підставою для реєстрації права власності на зазначене майно за іпотекодержателем (відчуження майна) без згоди його власника - іпотекодавця.

Підпунктом 1 пункту 1 Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на реалізацію права іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20).

З огляду на викладене, твердження представника відповідача про те, що примусове виконання стягнення на предмет іпотеки не здійснювалось, відповідач придбав право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі, є помилковим.

Вказане повністю відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду від 14.07.2021 року у справі № 201/7014/18

Крім того, у постанові № 465/1310/17 від 31.10.2018 Перша судова палата Касаційного цивільного суду встановила, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку, що за наслідками прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

10.04.2019 року Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові у справі № 726/1538/16-цдійшла до наступного висновку, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справах № 127/16726/17-ц (провадження № 61-39438св18) та № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18, ЄДРСРУ №87000569), від 5 лютого 2020 року у справі № 759/2038/18, а також від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17 (провадження № 61-448св19, ЄДРСРУ № 87793770).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Таким чином, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без його згоди іпотекодавця на його відчуження. Визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на дату прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Отже, спірна квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 13.05.2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Як було встановлено судом, 16.08.2018 року АТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення №7286-02 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому вимагало сплатити борг за кредитним договором. Попереджено боржника, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбачено ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Вказане повідомлення отримане ОСОБА_1 28.08.2018 року та 03.09.2018 року.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2019 року, 30.11.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Черкаська області Діденко О.П., було зареєстроване право власності AT «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 29293178) на об`єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43.3 кв.м, житловою площею 27.9 на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 7286-02, виданого 16.08.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер 0407320325997, виданий 03.09.2018, видавник: AT "Укрсоцбанк"; Довіреність, серія та номер: 2 виданий 22.10.2018, видавник: ПН Саваріна О.С.; договір кредиту, серія та номер: № 895/06-034-283 виданий 13.05.2008, видавник: АКБ соціального розвитку "УКРСОЦБАНК"; іпотечний договір, серія та номер: 895/06-034-283, виданий 13.05.2008, видавник: ПН ОСОБА_5 .

Разом з тим, повідомлення 7286-02 не може вважатися рішенням відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_2 в позасудовому порядку, оскільки як зазначено вище у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки повинно було бути прийняте відповідачем після спливу 30-денного строку з дня отримання відповідачем вимоги про усунення порушень (03.09.2018 року), чого зроблено не було, а державний реєстратор протиправно зареєстрував право власності на квартиру за відповідачем на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 7286-02, виданого 16.08.2018.

За таких обставин суд приходить до висновку визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденко О.П. від 06.12.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:44447200 від 06.12.2018 11:18:12 про реєстрацію права власності за АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» на квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про скасування реєстраційного запису державного реєстратора Діденко О.П. КП «Реєстраційний центр», Черкаська обл., про право власності №29293178 від 30.11.2018 18:49:41 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» та поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав про об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам, то вказані вимоги не підлягають до задоволення. виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно достатті 37цього Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, позивач помилково вважає, що вказаний спір виник з відносин, які врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», а тому йому необхідно було сплатити судовий збір не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору від 13.05.2008 року, укладеного між сторонами в іноземній валюті. У зв`язку з невиконання умов договору банк звернув стягнення на іпотечне майно позивача, за наслідком чого позивач звернувся в суд за захистом свого права. При цьому, суд звертає увагу на те, що зобов`язання сторін за кредитним договором не припинені.

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року вбачається, що положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У2013 році Конституційний суд України визначив, що, наприклад, споживач у кредитних відносинах перебуває у вразливому становищі щодо того, хто такий кредит надає (Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі №7-рп/2013). Ця позиція КСУ фактично відображає численну практику Європейського суду з прав людини, що визначає нерівноправність сторін у таких правовідносинах.

За таких обставин, твердження представника відповідача, що спір не стосується захисту прав споживача є хибним.

На підставінаведеного,Закону України«Про іпотеку»,Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ таїх обтяжень»Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті»,керуючись ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦП України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЕДРПОУ 23494714, вул. Велика Васильківська,100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Реєстраційний центр» (код ЄДРПОУ 0039019, вул. Дружби,4, с. Христинівка, Христинівський район, Черкаська область) про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденко О.П. від 28.02.2019рокупро державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:44447200 від 06.12.2018 11:18:12 про реєстрацію права власності за АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складене 24.11.2023 року.

Головуючий: Р. В. Демчик