Постанова

від 25.01.2024 по справі 752/2267/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року

м. Рівне

Справа № 752/2267/22

Провадження № 22-ц/4815/36/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С. О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛА ФАРМ»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в письмовому порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонногосудуРівненськоїобласті від 15серпня 2023року, ухваленого в складі судді Ралець Р.В., дата складання повного тексту рішення 15 серпня 2023 року, у справі № 752/2267/22

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛА ФАРМ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Позов мотивований тим, що 15 вересня 2020 року між ТОВ «ЛЮДМИЛА-ФАРМ» (надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач), яка на той час працювала у Позивача, було укладено Договір безпроцентної поворотної фінансової позики №15/09/20-1 (надалі - Договір). Згідно п. 1.1 та п. 2.1. договору позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 560000, 00 грн., а відповідач зобов`язався їх повернути позивачу. У відповідності до п. 4.1. договору остаточною датою повернення позики є кінцева дата повного розрахунку. Згідно п.5.2. договору позика вважається поверненою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві суми позики, визначеної в п. 2.1 Договору, що підтверджується оформленим належним чином прибутковим касовим ордером або зарахування грошової суми, що позичалася, на поточний рахунок позикодавця, або фактичним утриманням з заробітної плати позичальника. Грошові кошти у розмірі 560000, 00 гривень 00 коп. були отримані відповідачем через касу позивача.

Станом на15листопада 2021року відповідачембула повернуталише частинагрошових коштіву розмірі514500,00грн. Таким чином несплаченою залишається сума 45500, 00 гривень, яку просять стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Дубенськогоміськрайонного судуРівненської областівід 15серпня 2023року позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ЛЮДМИЛА ФАРМ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користьТовариства зобмеженоювідповідальністю«ЛЮДМИЛА ФАРМ»(ідентифікаційнийкод 24741764)основну заборгованістьу розмірі45500(сорокп`ятьтисяч п`ятсот)гривень 00коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 коп.

У поданійна рішенняапеляційній скарзівідповідач вказуєна порушеннясудом нормматеріального тапроцесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов неправильного висновку про те що нею неповернуто 45500 грн. позики, оскільки станом на 09.11.2021 заборгованість фірми щодо невиплаченої їй заробітної плати, згідно усної домовленості, становила 45500 грн., тому сума боргу нею повністю погашена.

Покликається на положення статті 601 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК Українипередбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосуваннясудом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Встановлено, що 15 вересня 2020 року між ТОВ «ЛЮДМИЛА-ФАРМ» (надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач), яка на той час працювала у Позивача, було укладено Договір безпроцентної поворотної фінансової позики №15/09/20-1 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 та п. 2.1. договору позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 560000, 00 грн., а відповідач зобов`язався їх повернути позивачу.

На виконання Договору грошові кошти у розмірі 560000, 00 гривень 00 коп. були отримані відповідачем через касу позивача про що свідчить його власноручний підпис на видатковому касовому ордері від 15.09.2020 року №436.

Станом на 15 листопада 2021 року відповідачем була повернута лише частина грошових коштів у розмірі 514500, 00 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору остаточною датою повернення позики є кінцева дата повного розрахунку.

Згідно п.5.2. договору позика вважається поверненою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві суми позики, визначеної в п. 2.1 Договору, що підтверджується оформленим належним чином прибутковим касовим ордером або зарахування грошової суми, що позичалася, на поточний рахунок позикодавця, або фактичним утриманням з заробітної плати позичальника.

09.11.2021 директором ТОВ «Людмила-Фарм» було направлено ОСОБА_1 вимогу за вих. №1380/21 про повернення всієї суми наданої позики у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги, в зв`язку зі звільненням позичальника з підприємства позикодавця (а.с. 12).

У відповіді на запит №1380/21 від 09.11.2021 ОСОБА_1 повідомила, що кінцевий розрахунок був здійснений 15.11.2021 і складався з двох частин: квитанція №ПН3079 від 15.11.2021 на суму 360500 грн. та взаємозалік у вигляді заробітної плати (несплаченої) на суму 45500 грн., що сумарно становить 406000, 00 грн., а тому вважає , що заборгованість за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики за №15/09/20-1 від 15.02.2020 відсутня.

Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 ЦК Українипередбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

За змістом підпункту 14.1.257пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Відповідно до статті 509 ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 510 ЦК Українивизначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання обов`язку доказування і подання доказів розкрито устатті 81 ЦПК України, стосовно того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу позики, а також факт невиконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неповернутої суми позики.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом положень статті 601 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є безпідставними з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Убачається, що із заявою до позивача про зарахування однорідних вимог ОСОБА_1 не зверталася, як і не зверталася до суду із зустрічними позовними вимогами про припинення її зобов`язань за договором позики у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Крім того,в матеріалахсправи відсутніналежні тадостатні доказиневиплаченої заробітноїплати в деньзвільнення ОСОБА_1 з роботи.

За таких обставин, оскільки наявність заборгованості по заробітній платі відповідачем не доведена та відсутня заява хоча б однієї сторони про зарахування однорідних вимог, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про те, що відбулося зарахування 09.11.2021 року.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, азводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,тому відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК Українивідсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонногосуду Рівненськоїобласті від15серпня 2023року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 25 січня 2024 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.