Рішення

від 24.01.2024 по справі 260/2234/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2234/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), якою просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України яка полягає у невиконанні останньою протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області;

2) зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити негайне виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», шляхом перерахування на мою користь коштів в сумі 174 658,12 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень 12 коп.);

3) зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку від несплаченої суми 174 658,12 грн. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

4) встановити строк та зобов`язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення;

5) стягнути з відповідача Державної казначейської служби України, на мою користь усі судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи (а.с.1-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач грубо порушує його право, яке полягає у невиконанні останнім протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь позивача коштів у сумі 174 685,12 гривень. У зв`язку з чим, позивач змушений був звернутися до суду з даним адміністративним позовом для відновлення порушеного права.

Ухвалою суду було залишено даний позов без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків позову (а.с.21-23). Такі були усунені позивачем в строк та спосіб встановлений судом (а.с.25, 26) та у зв`язку з чим, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.29-31).

У подальшому представником відповідача надійшла на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог повність та просить відмовити в їх задоволенні (а.с.34-43).

Позивач скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив (а.с.118-120).

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до частини четвертою статті 243 КАС України.

Згідно частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 вересня 2019 року Берегівським районним судом Закарпатської області було ухвалено рішення по справі № 297/1514/16-ц, яким уточнений позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10841,44 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 163843,68 грн. Зобов`язано Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» видати ОСОБА_1 довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в користь держави судовий збір в розмірі 2298,05 грн. (а.с.12-14).

Так, у зв`язку з тим, що рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 вересня 2019 року по справі № 297/1514/16-ц набрало законної сили, вищевказаним судом 16 жовтня 2019 року було видано виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10841,44 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 163843,68 грн..

У подальшому вищевказаний Виконавчий лист позивачем пред`явлено на виконання до Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ).

На підставі чого та керуючись статтями 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Мукачівського MB ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 листопада 2019 року.

У зв`язку з тим, що у відділі ПВР перебувало зведене виконавче провадження №56267967, де боржником виступає ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», код ЄДРПОУ: 22995957, постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження від 11.12.2020р. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), дане виконавче провадження передано з Мукачівського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконання до відділу ПВР.

У зв`язку з вищезазначеним, державним виконавцем відділу ПВР, керуючись ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про прийняття виконавчого провадження від 22 грудня 2020 року.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено відсутність будь-якого ліквідного рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, про що складено акт державного виконавця від 22 грудня 2020 року.

У зв`язку з вищенаведеним, та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» п. 1, 2, 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 7, 8, 47 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, державним виконавцем відділу ПВР надіслано до Державної казначейської служби України лист від 24.12.2020 р. щодо прийняття до виконання органами казначейства оригіналів виконавчих документів.

Так, згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України за вих. № 19/2.3-21/9216 від 12 травня 2021 року, Виконавчий лист по справі № 297/1514/16-ц передано до Казначейства відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) та приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845) (а.с.17, 18).

Як вбачається з матеріалів справи Листами від 05.08.2021 p. №5-11-11/16249 та 10.11.2022 р. №5-11-11/15873 Державна казначейська служба України підтвердила, що вищевказаний Виконавчий лист по справі № 297/1514/16-ц з 08 лютого 2021 року перебуває на обліку та виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВК 3504040).

Позивач вважаю, що відповідачем протягом тривалого терміну не виконується рішення суду, яке набрало законної сили, звернувся з даним позов до Закарпатського окружного адміністративного суду з метою відновлення порушеного права.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1291 Конституції України та зокрема, статті 370 КАС України закріплено принцип обов`язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Поряд з цим положеннями статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині 4 статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання вимог цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року за № 440, затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, згідно з пунктом 20 якого, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції і коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - і попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 48 Порядку №845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь позивача коштів у сумі 174685,12 гривень був взятий на облік Державною казначейською службою України та перебуває у черзі на виконання за бюджетною програмою КПKB 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» з 08.02.2021 p., що підтверджується Державною казначейською службою України (листи-відповіді від 05.08.2021 р. №5-11-11/16249.10.11.2022 р. №5-11-11/15873).

Станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц не виконано. Тобто строк, визначений пунктом 48 Порядку №845 для перерахування коштів стягувану був порушений ДКС України. За таких обставин, тривала бездіяльність ДКС України носить протиправний характер.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 23 січня 2020 року (справа №818/1770/17), 7 лютого 2020 року (справа №818/597/17), 04 березня 2020 року (справа № 809/1330/17).

Аргументи відповідача на які ДКС України посилається в листах-відповідях (від 05.08.2021 р. №5-11-11/16249, 10.11.2022 р. №5-11-11/15873) про можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якою висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Порушення цього правила буде свідчити про порушенням права па справедливий суд.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року в справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вилинути на права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судовою розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також в рішенні Європейського суду з прав людини «Гордєєви і Гурбик проти України» від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Державну казначейську службу Україна нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку від несплаченої суми 174 658,12 грн. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Так, позивач, посилаючись на статтю 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», просить нарахувати й сплатити 3% річних та інфляційні за весь час прострочення виконання Виконавчого листа.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою вказаної статті Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що компенсація та порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів З державного підприємства нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів.

Таким чином, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», як спеціальний акт законодавства у сфері виконання окремої категорії судових рішень (щодо яких і виник цей спір) передбачають такі умови для нарахування компенсації:

- кошти перераховано (рішення виконано) з порушенням тримісячного строку;

- державний виконавець здійснив відповідне нарахування.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 845. компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії.

Таким чином, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядок № 845 передбачають право стягувача на нарахування компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми винятково після виконання рішення суду та на підставі нарахування, здійсненого державним виконавцем.

Оскільки наразі рішення у справі № 297/1514/16-ц не виконано, то відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації, передбаченої частиною другою статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ба більше, ані Закон про гарантії, ані Порядок № 845 не передбачають правових підстав для нарахування та стягнення індексу інфляції за порушення строку на перерахування коштів, а Закон про Державний бюджет України (бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду) не передбачає видатків для такої виплати.

Зважаючи на викладене, позивач заявляє вимоги, що порушують приписи законодавства щодо застосування компенсаційного механізму гарантування виконання окремих категорій рішень (у частині виплати винятково трьох відсотків річних).

Водночас, виконання такого рішення буде неможливим, оскільки законодавство України про виконання судових рішень не передбачає такої виплати як «стягнення індексу інфляції», так само як Закони про Державний бюджет України не визначають видатків держави на таку мету.

Щодо належного боржника, який прострочив виконання зобов`язання, та врегулювання спірних правовідносин нормами спеціального законодавства, суд зазначає наступне.

В позовній заяві, обґрунтовуючи свої доводи, позивач посилається на положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 59 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який підлягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Постановами Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі за № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц висловлено позицію щодо правил відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Верховний Суд, зокрема, наголошує на тому, що саме боржник (суб`єкт, який прострочив виконання грошового зобов`язання) повинен нести відповідальність за це.

Суд звертає увагу, що боржником за виконавчим документом у справі № 297/1514/16-ц є конкретна юридична особа Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Берегівський районний суд Закарпатської області у вище зазначеній справі визнав, що внаслідок протиправних дій відповідного боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», ОСОБА_1 не отримав заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, відтак вирішив стягнути ці кошти з боржника.

Отже, судом встановлено, що відповідач у даній справі не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання в справі за № 297/1514/16-ц.

Оскільки між ОСОБА_1 та Державною казначейською службою України до ухвалення зазначеною вище рішення не існувало будь-яких зобов`язань, то підстави для застосування до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у цій ситуації відсутні.

Суд вважає хибними посилання позивача на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України на правовідносини, що склалися, оскільки зазначена норма права визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини і виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Так, згідно частини першою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані па юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Натомість частина друга статті 1 Цивільного кодексу України визначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Суд констатує, що спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав виконання Державною казначейською службою України, як суб`єктом владних повноважень, судового рішення про безпідставне списання коштів Державного бюджету за КПКВК 3504040.

Правовідносини щодо виконання судових рішень регулюються спеціальними нормами права, а саме: Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

У постановах Касаційного господарського суду від 12 липня 2018 року по справі № 910/13314/17, від 25 червня 2018 року по справі № 910/13889/17 та постанові Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року по справі № 2а-11853/10/1570, підтверджено правову позицію щодо неможливості нарахування та стягнення індексу інфляції та 3% річних у правовідносинах, врегульованих спеціальним законодавством, зокрема, у сфері виконання судових рішень.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку і виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, дана вимога позивача не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги ОСОБА_1 у строк встановлений судом, зобов`язати Державну Казначейську службу України подати звіт про виконання рішення суду, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні такої вимоги, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Виходячи з обставин даної адміністративної справи, суд приходить до висновку про безпідставність даного клопотання позивача, оскільки ним не наведено аргументованих доводів, а судом не встановлено в ході судового розгляду доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єктів владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Таким чином, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи, права позивача порушені бездіяльністю відповідача підлягають відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності такого суб`єкту владних повноважень та зобов`язання останнього здійснити негайне виконання виконавчого документу.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 746,58 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі за № 297/1514/16-ц.

3. Зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 174 658,12 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень дванадцять копійок).

4. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 746,58 грн. (одна тисяча сімсот сорок шість гривень п`ятдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець