Постанова

від 03.06.2024 по справі 260/2234/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2234/23 пров. № А/857/3712/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити виконання виконавчого документа та виплату компенсації за порушення строків такого виконання (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 24.01.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Державної казначейської служби /ДКС/ України, яка полягає у невиконанні останнім протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл.; зобов`язати відповідача ДКС України здійснити негайне виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № М297/1514/16-ц про стягнення з Державного підприємства /ДП/ Міністерства оборони /МО/ України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» шляхом перерахування на його користь коштів у сумі 174658 грн. 12 коп.; зобов`язати відповідача ДКС України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку від несплаченої суми 174658 грн. 12 коп. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; встановити строк та зобов`язати ДКС подати звіт про виконання судового рішення; стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи (а.с.1-7).

Згідно ухвали суду від 12.05.023р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи (у письмовому провадженні) (а.с.29-31).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2024р. задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача ДКС України, яка полягає у невиконанні протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № 297/1514/16-ц; зобов`язано відповідача ДКС України здійснити виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. в справі № 297/1514/16-ц щодо стягнення з ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» шляхом перерахування на користь позивача коштів в сумі 174658 грн. 12 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ДКС України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1746 грн. 58 коп. (а.с.128-136).

Не погодившись із рішенням суду в частині задоволених вимог, його оскаржив відповідач ДКС України, який покликаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.139-149).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд не здійснив системного аналізу норм законодавства, що регламентують повноваження відповідача як органу виконання судових рішень.

У зв`язку з тим, що Законами про Державний бюджет на 2021-2024 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до першої та другої черги погашення заборгованості, Казначейство на виконання п.49 Порядку № 845 регулярно надсилає листи до Міністерства фінансів України, який є головним розпорядником бюджетних коштів за КВК 350 «Міністерство фінансів України». Однак питання щодо передбачення у державному бюджеті достатніх асигнувань для погашення заборгованості за КПКВК 3504040 не вирішено.

Наголошує, що у відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України.

Отже, Казначейство у межах встановленої компетенції вчиняло та вчиняє у повному обсязі дії щодо виконання рішення суду в справі № 297/1514/16-ц, які безпосередньо визначені законодавством. Оскільки Казначейство не є суб`єктом законодавчої ініціативи, тому не може нести відповідальність за непередбачення у Державному бюджеті достатнього розміру асигнувань.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні суд не встановив, що Казначейство протиправно допустило певні (визначені з посиланням на конкретні норми права) порушення вимог законодавства, що підтверджує помилковість висновку суду про бездіяльність відповідача.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, 11.09.2019р. Берегівським районним судом Закарпатської обл. ухвалено рішення по справі № 297/1514/16-ц, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ДП МОУ України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 10841 грн. 44 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 163843 грн. 68 коп.; зобов`язано ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» видати ОСОБА_1 довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях; в задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.12-14).

16.10.2019р. судом видано виконавчий лист про стягнення з ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10841 грн. 44 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 163843 грн. 68 коп.

У подальшому вказаний виконавчий лист позивачем пред`явлено на виконання до Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

На підставі Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Мукачівського MB ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019р.

У зв`язку з тим, що в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження № 56267967, в якому боржником виступає ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 11.12.2020р. про передачу матеріалів виконавчого провадження зазначене виконавче провадження передано з Мукачівського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на виконання до відділу ПВР.

22.12.2020р. державним виконавцем відділу ПВР винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено відсутність будь-якого ліквідного рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, про що складено акт державного виконавця від 22.12.2020р.

У зв`язку з вищенаведеним, та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», п.п.1, 2, 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.п.7, 8, 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників», затв. постановою КМ України № 845 від 03.08.2011р., державним виконавцем відділу ПВР надіслано до ДКС України лист від 24.12.2020р. щодо прийняття до виконання органами казначейства оригіналів виконавчих документів.

Зокрема, згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України вих. № 19/2.3-21/9216 від 12.05.2021р. виконавчий лист по справі № 297/1514/16-ц передано до ДКС України відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою КМ України № 845 від 03.08.2011р. (а.с.17-18).

У свою чергу, листами № 5-11-11/16249 від 05.08.2021p. та № 5-11-11/15873 від 10.11.2022р. ДКС України підтвердила, що зазначений виконавчий лист по справі № 297/1514/16-ц перебуває з 08.02.2021р. на обліку та виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВК 3504040).

Вважаючи, що відповідачем протягом тривалого терміну не виконується рішення суду, яке набрало законної сили, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № 297/1514/16-ц.

З метою усунення вказаного порушення закону суд зобов`язав відповідача ДКС України здійснити виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. в справі № 297/1514/16-ц щодо стягнення з ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» шляхом перерахування на користь позивача коштів в сумі 174658 грн. 12 коп.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст.6 цього Закону визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Водночас, положеннями ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Частиною 1 ст.3 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 цього Закону в разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині 4 статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання вимог зазначеного Закону постановою КМ України № 440 від 03.09.2014р. затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, згідно з п.20 якого, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою КМ України № 845 від 03.08.2011р.

Так, відповідно до п.2 цього Порядку безспірне списання - операції і коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п.3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - і попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.47 зазначеного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 48 згаданого Порядку передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Під час судового розгляду з`ясовано, що виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської обл. в справі № 297/1514/16-ц про стягнення з ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь позивача коштів у сумі 174685 грн. 12 коп. був взятий на облік ДКС України та перебуває у черзі на виконання за бюджетною програмою КПKB 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» з 08.02.2021p.

Вказана обставина стверджується листами ДКС України № 5-11-11/16249 від 05.08.2021р. та № 5-11-11/15873 від 10.11.2022р. (а.с.8-9, 10-11).

Відповідно до усталеної судової практики як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

На момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № 297/1514/16-ц був не виконаним.

За таких обставин строк, визначений п.48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу, не дотриманий ДКС України.

Наведені відповідачем причини не доводять неможливості чи наявності обставин, які об`єктивно перешкоджають виконанню судового рішення про стягнення заробітної плати.

За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив поведінку відповідача як триваючу бездіяльність, що носить протиправний характер.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 23.01.2020р. в справі № 818/1770/17, від 07.02.2020р. в справі № 818/597/17, від 04.03.2020р. в справі № 809/1330/17.

Аргументи відповідача на які останній покликається в листах-відповідях (№ 5-11-11/16249 від 05.08.2021р., № 5-11-11/15873 від 10.11.2022р.) про можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, не можуть вважатися обґрунтованими.

Зокрема, згідно зі ст.6 КАС України та ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-V).

Так, у п.53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005р., і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009р.).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип «res judicata» (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Через призму наведених положень у розглядуваній ситуації невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати суми заробітної плати на користь ОСОБА_1 , за відсутності вжиття дієвих заходів щодо забезпечення відповідного фінансового забезпечення, поступлення коштів з бюджету, слід вважати невиконанням судового рішення без поважних причин.

Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету, однак належних та своєчасних дій для отримання такого фінансування ДКС України не вжив.

Таким чином, позивач не вживав залежні від нього заходи для отримання необхідних коштів з державного бюджету, тобто, не проявив достатньої розумності та обачності для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Враховуючи, що відповідачем не виконано виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № 297/1514/16-ц без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останнім допущено протиправну бездіяльність, для усунення якої суд першої інстанції зобов`язав здійснити виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. в справі № 297/1514/16-ц щодо стягнення з ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» шляхом перерахування на користь позивача коштів в сумі 174658 грн. 12 коп.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до часткового задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню на користь ДКС України не підлягають.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2024р. в адміністративній справі № 260/2234/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державну казначейську службу України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 03.06.2024р.