Ухвала

від 22.07.2024 по справі 260/2234/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 260/2234/23

адміністративне провадження № К/990/26636/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №260/2234/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити виконання виконавчого документа та виплату компенсації за порушення строків такого виконання,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні останнім протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл.;

- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити негайне виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. по справі № М297/1514/16-ц про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» шляхом перерахування на його користь коштів у сумі 174658 грн. 12 коп.;

- зобов`язати відповідача нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської обл. у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку від несплаченої суми 174658 грн. 12 коп. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- встановити строк та зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі за № 297/1514/16-ц.

Зобов`язано Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/1514/16-ц щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 174 658,12 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень дванадцять копійок). У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1746,58 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №260/2234/23 повернуто скаржнику.

09 липня 2024 року Державною казначейською службою України повторно подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №260/2234/23.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим Верховний Суд в своїй ухвалі від 02 липня 2024 року про повернення касаційної скарги в цій справі на вказані обставини звертав увагу. Зазначена ухвала набрала законної сили.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №260/2234/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити виконання виконавчого документа та виплату компенсації за порушення строків такого виконання - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б. Прокопенко