Ухвала

від 24.01.2024 по справі 320/18122/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 січня 2024 року м. Київ320/18122/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонаного сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Регіонаного сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський області, в якому просить суд:

визнати протиправним рішення про перереєстрацію транспортного засобу - легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_1 , яке відбулось 23.11.2019;

визнати протиправним рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській області, оформлене листом № 31/20-У-32 Еп від 08.05.2023 про відмову в здійсненні відповідних заходів, щодо внесення до ЄДРТЗ інформації про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу;

зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Харківській області скасувати запис у Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів про перереєстрацію 23.11.2019 транспортного засобу легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 ;

зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Харківській області відновити запис у Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів про транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з державними номерними знаками НОМЕР_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 27.04.2012 згідно договору купівлі-продажу автомобіля № 024/12-АЦ від 23.01.2012 позивачем було набуто право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi А5, кузов № НОМЕР_4 . 04.05.2012 вищевказаний автомобіль був зареєстрований, у зв`язку з чим, видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та виданий державний номерний знак НОМЕР_6 . 19.11.2022 під час звернення до Сервісного центру МВС у місті Києві з метою переоформлення права власності на автомобіль у зв`язку із його продажем виявилось, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, при пошуку за номером кузова НОМЕР_1 , наявний запис, датований 23.11.2019 про перереєстрацію на нового власника за договором купівлі- продажу. Зазначена операція проведена у ТСЦ 6349 та виданий новий номерний знак НОМЕР_7 . При цьому, позивач наголошує на тому, що з моменту первинної державної реєстрації у 2012 році транспортний засіб не вибував з володіння ОСОБА_1 , жодних дій, угод або довіреностей щодо переоформлення транспортного засобу власником транспортного засобу - ОСОБА_1 не вчинялось, в листопаді 2019 року автомобіль знаходився в місті Києві. Так, відповідно до матеріалів, новим власником транспортного засобу стала ОСОБА_2 . Підставою для перереєстрації транспортного засобу став договір комісії, який з боку комітента від імені позивача підписаний ОСОБА_3 на підставі довіреності № 04503/2019 від 12.11.2019, яку позивач не видавав, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей. Крім цього, в матеріалах справи, щодо перереєстрації транспортного засобу міститься свідоцтво про реєстрацію трансцортного засобу датоване також 04.05.2012, яке має суттєві помилки написання прізвища та імені позивача. Тож, позивач зауважує, що перереєстрацію транспортного засобу, яка була здійснена 23.11.2019 у ТСЦ6349, відбулась на підставі сфальшованого свідоцтва про реєстрацію транспортцого засобу, підробленого договору купівлі-продажу, за відсутності оригінального транспортного засобу під час огляду експертом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Після ознайомлення з матеріалами справи та покладеними в основу позовних вимог обставинами, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, відмовляючи позивачу в здійсненні відповідних заходів щодо внесення до ЄДРТЗ інформації про обмеження державної реєстрації (перераєстрації) транспортного засобу, державній реєстрації (перереєстрації) права власності на транспортний засіб за іншою особою, не мав публічно-правових відносин з позивачем. У цій справі позивач, оскаржуючи дії та рішення територіального сервісного центру МВС, із зобов`язанням зареєструвати (поновити) за ним державну реєстрацію автомобіля, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю в нього права власності на транспортний засіб та відсутності права власності на цей транспортний засіб у іншої особи ОСОБА_2 .

Так, на звернення позивача, відповідач вказував стосовно реєстрації автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI, 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , що вищевказаний автомобіль був перереєстрований на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу № 5675/19/010421 від 22.11.2019, укладеному у ПП "ГЛОБАЛНЕТ-СЕРВІС"; перереєстрація автомобілю проводилася начальником ТСЦ № 6349 ОСОБА_4 ; огляд автомобілю здійснювався фахівцем Експертної служби МВС ОСОБА_5 ; фотоматеріали, які були зроблені експертом при огляді автомобілю, знаходяться у Експертній службі МВС; власником автомобілю після перереєстрації стала ОСОБА_2 ; оригінали документів, які стали підставою для перереєстрації, підшиті, пронумеровані, скріплені печаткою та зберігаються в архіві підрозділу.

Також, під час проведення перевірки, відповідачем з`ясовано, що на підставі договору купівлі-продажу № 5675/19/010421 від 22.11.2019, який було укладено у суб`єкта господарювання ПП «ГЛОБАЛНЕТ-СЕРВІС» та відповідно до заяви № 251218320 від 23.11.2019, транспортний засіб марки Skoda Octavia Combi А5, було перереєстровано на іншу особу у ТСЦ № 6349 РСЦ ГСЦ МВС в Харківські області. З огляду на вищевикдадене, відповідачем було встановлено, що в діях співробітників ТСЦ № 6349 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області немає порушень діючого законодавства.

Тобто, наразі, спірний транспортний засіб зареєстровано за іншою особою (третьою особою в даній справі), який, за доводами відповідача, був відчуджений на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.11.2019 № 5675/19/010421; договору комісії № 5675/19/010421, без оскарження яких в суді (визнання недійсними тощо), у відповідача відсутні підстави для вчинення дій по поверненню становища обліку транспортного засобу в попередній стан, так само, вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства, навіть беручи до розгляду вимоги про оскарження дій/бездіяльності саме відповідача, як суб`єкта владних повноважень, матиме прямий та безпосередній вплив на право власності/майнові права. Крім того, у даному випадку, без оскарження вказаних вище договорів та залучення правоохоронних органів якщо позивач вказує на використання підроблених документів при перереєстрації, даний спір не може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства за вкзаними позовними вимогами.

За викладених обставин суд вважає, що даний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав на транспортний засіб іншою особою. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження дій та зобов`язання здійснити відповідну перевірку/державну реєстрацію права власності на автомобіль безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо права власності на транспортний засіб. Крім того, скасування державної реєстрації, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож, не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Тобто, вирішуючи питання про правомірність перереєстрації автомобіля на третю особу потрібно, насамперед, з`ясувати зміст речових прав позивача та прав інших осіб на це майно. Реєстрація/перереєстрація автомобіля є наслідком (завершальним етапом) набуття речових прав (зокрема права власності), з яким пов`язується дата виникнення в особи права на це майно (як умови його реалізації), однак не є підставою виникнення цих (речових) прав.

В зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. Цьому спору притаманний приватноправовий характер, тому він повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду в постанові від 16.09.2020 у справі № 0440/6297/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд вважає, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції цивільного суду в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Також, суд роз`яснює, що за нормами ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 293-297 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Провадження у справі № 320/18122/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонаного сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір, сплачений згідно квитанцій № 32528798800006942531 від 21.05.2023 на суму 1073,60 грн, № 22/05/ НОМЕР_8 від 22.05.2023 на суму 805,20 грн, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 1 ТВ БВ № 10026/0190 (РМ-2598) АТ «Ощадбанк» від 08.06.2023 на суму 3489,30 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Головенко О.Д.