Постанова

від 16.10.2024 по справі 320/18122/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18122/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонаного сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення про перереєстрацію транспортного засобу - легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_1 , яке відбулось 23.11.2019;

- визнати протиправним рішення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, оформлене листом № 31/20-У -32 Еп від 08.05.2023 про відмову у здійсненні відповідних заходів, щодо внесення до ЄДРТЗ інформації про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області скасувати запис у Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів про перереєстрацію 23.11.2019 транспортного засобу легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області відновити запис у Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів про транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Octavia Combi A5, кузов № НОМЕР_1 зa ОСОБА_1 з державними номерними знаками НОМЕР_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року провадження у справі № 320/18122/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонаного сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії закрито згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснено позивачу, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав на транспортний засіб іншою особою. Спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження дій та зобов`язання здійснити відповідну перевірку/державну реєстрацію права власності на автомобіль безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо права власності на транспортний засіб. Крім того, скасування державної реєстрації, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож, не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, не реалізовано завдання адміністративного судочинства та як наслідок, постановлена ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та відновленню порушених суб`єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача.

Зокрема, автор скарги наголошує, що до предмету спору входить виключно оспорювання протиправних дій суб`єкта владних повноважень щодо протиправного внесення до Єдиного державного реєстру МВС запису про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника.

Апелянт стверджує, що сам транспортний засіб не вибував з володіння, користування та розпорядження позивача, а отже, безпосередньо транспортний засіб та майнові права на нього не є предметом спору.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про розгляд справи за його участі.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду про закриття провадження у справі, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024 та від 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області 13.03.2024 року надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що спір обумовлений порушенням майнових інтересів апелянта, що свідчить про порушення прав у сфері цивільно-правових відносин та підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством у сфері цивільно-правових відносин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалася, відзив на апеляційну скаргу позивача до суду не подала.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного скудочинства України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

При цьому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив з правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 0440/6297/18.

Так, у вказаній справі позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права застави на автомобіль, та відсутністю права власності на цей же транспортний засіб попереднього власника, і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо відновлення свого права власності на рухоме майно.

Натомість, зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до оскарження рішення про перереєстрацію транспортного засобу, рішення про відмову у здійсненні відповідних заходів щодо внесення до ЄДРТЗ інформації про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу, зобов`язати відповідача скасувати запис у ЄДРТЗ стосовно зареєстрованого транспортного засобу про перереєстрацію, проведеними регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській області щодо транспортного засобу без відома на те його власника, з огляду на відсутність укладених ним договорів та видачі будь-яких довіреностей на право розпорядження транспортним засобом.

При цьому, первісний власник (позивач) фактично дізнався про такі дії регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області під час звернення до сервісного центру МВС у м. Києві з метою переоформлення права власності на автомобіль у зв`язку із його продажем.

За змістом статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок i моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, які посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність).

У справі, що розглядається, з моменту первинної державної реєстрації у 2012 році транспортний засіб не вибував із володіння позивача, жодних дій, угод або довіреностей щодо переоформлення транспортного засобу позивачем не вчинялося, а тому відсутній спір про право на транспортний засіб.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а не стосується захисту його приватного інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №911/1278/20, проаналізувавши положення статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у взаємозв`язку з приписами статті 334 Цивільного кодексу України, виснувала, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Отже позивач, звертаючись до суду з цим позовом, мав на меті оскарження дій суб`єктів, наділених владними управлінськими функціями, що свідчить про виникнення цього спору у зв`язку із виконанням ними своїх повноважень, а тому такий спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 280/3647/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у цій справі, а саме Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 161/19385/19. Також Верховний Суд у згаданій постанові зазначив, що у разі незгоди з діями працівників сервісного центру позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства, що підтверджує те, що дана справа повинна розглядатися саме за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів також звертає увагу, що реєстраційні дії щодо транспортних засобів здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобілів, а не посвідчення права власності та користування рухомим майном.

Відтак, враховуючи те, що предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують правомірність/неправомірність прийнятими відповідачем як державним реєстратором рішень про перереєстрацію транспортного засобу, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та повинно прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом, то колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17, від 15 травня 2019 року у справі № 127/19267/17.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 243, 244, 250, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №320/18122/23 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І.Кобаль

Л.О. Костюк