Ухвала

від 25.01.2024 по справі 580/1567/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 січня 2024 року справа № 580/1567/23м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №580/1567/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Рада суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати та виплатити судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Вказане судове рішення, набрало законної сили 16.08.2023 року.

07.11.2023 відкрито виконавче провадження №73242562.

24.01.2024 до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю, в якій просить надати боржнику строк для подання суду звіту про виконання винесеного ним рішення.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач в добровільному порядку не виконує. Встановлені у вказаному судовому рішенні правовідносини продовжують існувати на даний час. А тому, на думку заявника, наявні підстави для встановлення судового контролю.

Розглянувши клопотання позивача відповідно до вимог ст. 382 КАС України, у зв`язку з невиконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, за положеннями КАС України, встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Матеріалами справи встановлено, що обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю, позивач зазначив, що станом на день подання заяви рішення суду не виконано відповідачем.

Як встановлено матеріалами справи, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області розглянуло заяву позивача та листом від 08.09.2023 року №04-1823/22 щодо виконання рішення суду повідомлено про готовність виплати суми, в межах виділених бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було затверджено бюджетні призначення на 2023 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регулюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 3 Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Абзацом десятим пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Як встановлено з листа боржника нарахована суми суддівської винагороди в розмірі 75672 грн., буде здійснена в межах виділених бюджетних асигнувань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів існування у владного суб`єкта наміру допускати порушення закону у процедурі виконання судового рішення по даній справі, що зумовлює залишення поданої заяви без задоволення.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 2.06.16 №1403-VIII, відповідно до статті 1 якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №580/1567/23 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 КАС України.

Суддя Петро ПАЛАМАР