Постанова

від 25.01.2024 по справі 812/785/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року справа №812/785/16

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №812/785/16 (суддя І інстанції Шембелян В.С., повний текст рішення складено 19 червня 2017 року) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 21.05.2014 № 0000451703 про збільшення податкового зобов`язання з єдиного соціального внеску в розмірі 73744,54 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3687,23 грн;

- від 21.05.2014 № 0000431703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 43687,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 10921,75 грн;

- від 21.05.2014 № 0000441703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 34239,30 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 8559,83 грн..

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені податковим органом обставини щодо непідтвердження позивачем в ході перевірки первинними документами дійсності господарських операцій з придбання дизельного палива у ТОВ "Укрімпексгруп" та придбання запасних частин та мастильних матеріалів у МПП Хобіт. Обґрунтованість висновків акту перевірки також підтверджена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2014, яка набрала законної сили 01.04.2014, у справі №812/10200/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрімпексгруп до Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, а також навпаки, наявність формально оформлених документів не завжди є доказом вчинення господарської операції.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податковим органом під час проведення перевірки платника податків порушений порядок визначення податкових зобов`язань, встановлених главою 8 Податкового кодексу України та Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (том 2 а.с.25-31).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 р. скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017року та прийнято нове рішення, яким позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014р. №0000451703, №0000431703, №0000441703.

Постановою Верховного суду від 29 листопада 2023 року скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018р., справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебував на обліку в податковому органі з 17.12.2007р, є платником податку на додану вартість з 01.03.2013р. відповідно до свідоцтва від 01.03.2013 №200109920 (місце реєстрації: 91054, Луганська область, м. Луганськ, вул. Брєстская, 7/165).

Контролюючим органом в період з 04.04.2014р. по 17.04.2014р. була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.05.2014 р. №853/12-34-17-03/24/2856600657, яким встановлені порушення платником вимог:

- пункту 138.1 статті 138, пункту 176.1 статті 176, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходів за 2013 рік всього на суму 218433,34 грн, в наслідок чого податковим органом донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності за 2013 рік у загальній сумі 34239,30 грн;

- пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження платником суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, у результаті чого податковим органом донараховано єдиний внесок за 2013 рік у сумі 73744,54 грн;

- пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 43687,00 грн, в тому числі за травень 2013 року в сумі 4100,00 грн, за червень 2013 року в сумі 7250,00 грн, за липень 2013 року в сумі 10000,00 грн, за серпень 2013 року в сумі 22337,00 грн..

Зазначені порушення відповідачем встановлені у зв`язку з не підтвердженням позивачем первинними документами реальності господарських операцій з придбання дизельного палива у ТОВ "Укрімпексгруп" та придбання запасних частин та мастильних матеріалів у МПП Хобіт. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно зазначених вище контрагентів позивача, не підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014р.:

- №0000451703, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з єдиного соціального внеску в розмірі 73744,54 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 3687,23 грн;

- №0000431703, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 43687,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 10921,75 грн;

- №0000441703, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 34239,30 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 8559,83 грн..

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції в цій справі, Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року дійшов наступного висновку: Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою визнання сторонами факту втрати матеріалів перевірки відповідачем і відсутності екземпляру акта перевірки у позивача з причин наявності обставин, пов`язаних з подіями проведення антитерористичної операції на території Луганської області. В свою чергу, надані відповідачем з бази даних АІС «Податковий блок» матеріали перевірки є електронним депозитарієм актів перевірок, ведення якого передбачено Порядком ведення електронного депозитарію актів перевірок, затвердженим наказом Міндоходів України від 02.12.2013 №750 та Порядком ведення електронного депозитарію актів (довідок) перевірок, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 09.12.2015 №970.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не перевірено і не надано оцінку доводам відповідача стосовно того, що платник отримував оригінал акту і оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які раніше надавав до суду у справах за позовом платника до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору у даній справі, але подані раніше позови були повернуті позивачу з підстав невиконанням ним вимог ухвал суду про залишення позовів без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач фактично не оспорював факт проведення перевірки, зміст матеріалів перевірки, а посилається лише на недоліки форми таких документів, визначаючи предметом і підставами позову саме наслідки такої перевірки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не надав оцінку фактам, встановленим перевіркою, не перевірив обставини, викладені в акті перевірки, не з`ясував зміст правопорушень, не встановив, якими доказами підтверджуються або спростовуються виявлені порушення, не надав оцінку правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за господарськими операціями позивача з наведеними вище контрагентами, не дослідив зміст таких господарських операцій, первинних документів, які наявні в матеріалах справи (договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки по рахункам платника, тощо). Не перевірив обставини, які встановлені в судових рішеннях у справах №812/10200/13-а, №812/7899/13-а, на які посилався суд першої інстанції у рішенні по даній справі. Не надав оцінку фактам, встановленим у вироку, наявному у матеріалах справи, по кримінальній справі №646/2543/16-к за обвинуваченням посадових осіб контрагентів позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною першою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Не дослідив і не встановив осіб, які підписували договори, первинні документи бухгалтерського обліку, їх повноваження на підписання. Не з`ясував, чи підписані договори, первинні документи саме особою, яка в межах кримінального провадження свідчить про непричетність до господарської діяльності контрагентів позивача, не перевірено і не надано оцінку таким свідченням зазначеної особи.

Верховний Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції і вважає такі висновки передчасними, оскільки судом апеляційної інстанції не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань платнику.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суд повинен встановити фактичні обставини щодо виконання умов договору, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності, бухгалтерського обліку, складського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом.»

Частиною 5 статті 353 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Таким чином, законодавець встановлює дві вимоги для використання права фізичною особою-підприємцем, на зменшення оподатковуваного доходу понесеними витратами, а саме: витрати повинні бути документально підтверджені та пов`язані з господарською діяльністю, тобто з отриманням доходу.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Дана норма додатково вказує на те, що витрати суб`єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Положеннями підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачає, зокрема, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (пункт 138.2 статі 138 ПК України).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 викладені наступні правові висновки:

«Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 29 листопада 2023 року по цій справі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Укрімпексгруп» позивачем під час апеляційного провадження було надано копії договору поставки №Д-190813.5 від 19.08.2013р., видаткової накладної №190867 від 19.08.2013р., рахунка-фактури №190867 від 19.08.2013р., банківської виписки на оплату, податкову накладну №67 від 19.08.2013р. на загальну суму 52020,00 грн., у т.ч. пдв 8670 грн..

За договором №Д-190813.5 від 19.08.2013р., укладеним між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрімпексгруп» (Продавець) останній взяв на себе зобов`язання поставити позивачу паливо ГСМ в кількості, за ціною, зазначеною в рахунках та видаткових накладних.

Згідно п.3 цього договору доставка товару здійснюється транспортом позивача.

У відповідності до п.5 договору право власності на товар виникає з моменту відвантаження товару в автоцистерни позивача.

Згідно видаткової накладної №190867 від 19.08.2013р., рахунку-фактури №190867 від 19.08.2013р., позивачем було отримано дизельне паливо в кількості 520200000 л. на загальну суму 52020,00 грн., у т.ч. пдв 8670 грн..

Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження транспортування, зберігання чи використання придбаного дизельного палива в кількості 520200000 л. у господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.3, п.5 договору №Д-190813.5 від 19.08.2013р. доставка дизельного палива здійснюється транспортом позивача, право власності на товар виникає з моменту відвантаження товару в автоцистерни позивача.

При цьому, доказів на підтвердження наявності у позивача відповідного транспорту, автоцистерн, позивачем не надано.

Колегія суддів також зазначає, що актом перевірки встановлено, що Відділом перевірок з окремим питань управління податкового аудиту Ленінської ОДПІ у м. Луганську складено довідку від 14.11.13р. №115/12-36-22-03/10/36410052 про результаті проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрімпексгруп» щодо документального підтвердження господарських відносин із покупцями та постачальниками за період з 01.03.2013р. по 01.10.2013р. їх реальності та повноти відображення в обліку. Довідкою встановлено, що згідно відомостей з Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції та ВРЕР ДАІ встановлено, що за ТОВ «Укрімпексгруп» прав власності на нерухоме майно відсутнє, будь-які транспортні засоби не зареєстровані.

З метою вручення запиту від 28.10.2013р. щодо надання пояснень та первинних документів по господарських відносинах з постачальниками та покупцями за період 01.03.2013р. по 01.10.2013р. зроблено вихід на податкову адресу ТОВ «Укрімпексгруп», в результаті чого встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться.

Тобто, за результатами відпрацювання встановлено, що на підприємстві відсутні офісні та складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. у справі №812/10200/13-а, яка набрала законної сили 01.04.2014, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укрімпексгруп до Ленінської об`єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп", результати якої оформлені Актом №76/12-36-22-03/10/36410052 від 01.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013;- визнання протиправними дії щодо зменшення в інформаційних базах, в тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп", АС «Аудит» та в системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, показників податкового кредиту та податкових зобов`язань заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп" у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року; - зобов`язання відновити в інформаційних базах показників заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп" у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року податкового кредиту та податкових зобов`язань, шляхом внесення змін до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпексгруп", АС «Аудит» та до системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податку зобов`язань в розмірі контрагентів.

Колегія суддів також зазначає, що наведені вище первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій, з боку ТОВ «Укрімпексгруп» підписані директором ОСОБА_2 ..

Вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.05.2016р. у справі №646/2543/16-к ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Вироком встановлено, що у середині 2014 року ОСОБА_2 , переїхавши з окупованої території Луганської області до м. Харкова, маючи на меті отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, створила та придбала низку суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

На підтвердження здійснення господарських операцій з МПП «Хобіт» позивачем надано:

- накладна №310545 від 31.05.2013р. на загальну суму 9333,33 грн. , пдв 1866,67 грн., гільзокомплект на загальну суму 9333,33 грн. , пдв 1866,67 грн.,

- накладна №310541 від 31.05.2013р. на загальну суму 11166,67 грн., пдв 2233,33 грн., коробка відбору потужності в кількості 1 шт., цапфа передня права в кількості 1 шт., тормозний барабан у кількості 4 шт.;

- накладна №3120621 від 12.06.2013р. на загальну суму 10000,00 грн., пдв 2000 грн., диски колісні на КАМАЗ в кількості 6 шт.;

- накладна №270666 від 27.06.2013р. на загальну суму 31500,00 грн., пдв 5250 грн., коленвал КАМАЗ евро 2 в кількості 1 00000 шт .;компресор повітряний в кількості 1 00000 шт., кран повітряний головного гальма в кількості 1 00000 шт..

- накладна №310799 від 31.07.2013р. на загальну суму 21500,00 грн., пдв 4300,00 грн., паливний насос високого тиску в кількості 1 шт ., вал карданний КАМАЗ в кількості 1 шт., вал карданний міжосьовий КАМАЗ у кількості 1 шт.; барабан гальмівний КАМАЗ в кількості 4 шт., інші запчастини в кількості 89 шт..

- накладна №3107110 від 31.07.2013р. на загальну суму 28500,00 грн., пдв 5700,00 грн., блок циліндра двигуна в кількості 1 шт .,

- накладна №290866 від 29.08.2013р. на загальну суму 17497,67 грн., пдв 3499,53 грн., тяга центральна в кількості 3 шт ., розподільник в кількості 2 шт., кільця поршневі у кількості 3 шт., генератор 14 В в кількості 2 шт., інші запчастини -1284 одиниць;

- накладна №290865 від 31.08.2013р. на загальну суму 7485,67 грн., пдв 1497,13 грн., диски колесні в кількості 4 шт ., масло МГЕ-40 в кількості 200 л.;

- накладна №290867 від 29.08.2013р. на загальну суму 43350,00 грн., пдв 8670,00 грн., гідроциліндр рулевого управління в кількості 1 шт., кранштейн баланстровки в кількості 1 шт., муфта вязкостного з вентилятором у кількості 1 шт., картер редщуктора середщнього моста в кількості 1 шт., інші запчастини у кількості 24 шт..

Також позивачем було надано відповідні рахунки-фактури, банківської виписки на оплату, податкові накладні.

Наведені первинні документи з боку МПП «Хобіт» підписані директором ОСОБА_3 ..

Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження транспортування, зберігання чи використання придбаної у МПП «Хобіт» продукції у господарській діяльності.

Актом перевірки встановлено, що Відділом перевірок з окремим питань управління податкового аудиту Ленінської ОДПІ у м. Луганську складено довідку від 14.11.13р. №140/12-34-22-04/11/2064933 про відсутність здійснення господарських операцій МПП «Хобіт» за період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р..

Згідно з довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків складено висновок про відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України про відсутність МПП «Хобіт» за юридичною адресою, довідка від 27.08.2013р. №970.

Згідно бази даних АІС «Податковий блок» МПП «Хобіт» не використовувало у своїй діяльності виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо). Наявність виробничих, складських, торгівельних приміщень не підтверджується.

Протягом 2013 року МПП «Хобіт» не було платником збору за першу реєстрацію транспортних засобів, що вказує на відсутність автомобільного чи іншого транспорту, тобто МПП «Хобіт» не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Згідно з інформацією бази даних АІС «Податковий блок» МПП «Хобіт» чисельність працівників на підприємстві 2 особи.

У МПП «Хобіт» власні (орендовані) офісні, складські та виробничі приміщення відсутні.

Також від ГОВ Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУМД у Луганській області було отримано довідку від 23.09.2013р. №1625 з позначкою про відсутність за місцезнаходженням платника податків та висновок від 26.09.2013р. №1853/12-32-07-01 в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Також надіслано супровідним листом від 17.10.2013р. пояснення ОСОБА_3 , згідно яких колишнім директором ОСОБА_3 ( на теперішній час голова ліквідаційної комісії) було повідомлено, що усіма питаннями по підприємству займається ОСОБА_4 ..

Згідно бази даних АІС «Податковий блок» МПП «Хобіт» не надав декларацію з податку на прибуток за 2013 рік.

Оцінивши наявні докази у справі, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договором із позивачем зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Суд апеляційної інстанції вважає, що лише формальна наявність договорів, видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного постачання товару, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, встановлені актом перевірки від 06.05.2014 р. №853/12-34-17-03/24/2856600657.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято із дотриманням вимог законодавства, вказані рішення відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримання яких перевіряє суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №812/785/16 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №812/785/16 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена 25 січня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 січня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко