Постанова

від 25.01.2024 по справі 540/8054/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/8054/21

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ТЦК щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати ТЦК нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 59904,43 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ТЦК щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати ТЦК нарахувати і виплатити на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно в сумі 57589,03 гривень відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалами Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, а від 10.02.2022 року залучено до участі у справі другим відповідачем Генічеський районний військовий комісаріат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно у повному розмірі за його заявою від 28.08.2021 року; зобов`язати ТЦК нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць). В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати в частині, ухвалити нове та: визнати протиправними дії ТЦК щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язати ТЦК нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового 18 місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 59904,43 гривень з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів; визнати протиправною бездіяльність ТЦК щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати ТЦК нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно в загальній сумі 57589,03 гривень відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги позивача в частині.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 12.10.2016 року по 28.03.2019 року проходив військову службу у Генічеському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та був зарахований на грошове забезпечення до ТЦК.

Позивач вказує, що йому за період з 12.10.2016 року по 28.03.2019 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, у зв`язку із чим він 02.09.2021 року направив засобами поштового зв`язку до ТЦК заяву від 28.02.2021 року про виплату індексації за вказаний період, однак відповіді не отримав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів щодо здійснення виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд прийшов до висновку, що у спірному випадку слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року.

Разом з цим, суд вважав, що відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення січня 2016 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо застосування січня 2016 року в якості базового місяця для нарахування індексації.

Фактично у даній справі встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Суд також не погодився з доводами позивача, що відновленням його порушених прав є зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 59904,43 гривень за його розрахунком з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, відрахування податків у спірному випадку покладено на відповідача та суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень, здійснюючи розрахунок сум індексації, податків, що мають бути виплачені, утримані в межах предмету спору, що виник між сторонами.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року включно в загальній сумі 57589,03 гривень, суд зазначив наступне.

Позовні вимоги про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.

Також позивач визнає, що у березні 2018 року підвищився розмір його посадового окладу та з 01.03.2018 року йому виплачувалася тільки поточна індексація.

З огляду на викладене, а також враховуючи дані Держстату щодо індексу споживчих цін, сума індексації у місяці підвищення не нараховується та для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.

Обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати з 01.03.2018 року по 28.03.2019 року щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції частково помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України в частині, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон).

Відповідно до ст.2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст.4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст.5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок), п.1-1 якого визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п.5 Порядку (проведення індексації грошових доходів населення) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З аналізу наведеного вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, при цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року, останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою апелянт пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана Постанова діяла до дати набрання чинності Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що в період дії Постанови КМУ №1294, а саме з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, розміри посадових окладів військовослужбовців були незмінні, що свідчить про наявність підстав для визначення базовим місяцем для проведення індексації у спірний період саме січня 2008 року.

Стосовно вимог позивача визнати протиправними дії ТЦК щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року включно, суд зазначає, що у відзиві на позов відповідачем вказано, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. Тобто, базовим місяцем відповідачем визначено грудень 2015 року.

Також було зазначено, що керівництвом Міністерства оборони України було прийнято рішення про збільшення розміру грошового забезпечення у грудні 2015 року за рахунок підвищення розміру щомісячної премії для реалізації зазначеної постанови та підтримання купівельної спроможності військовослужбовців в умовах зростання цін.

Крім того, відповідачем вказано, що відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

З наведеного вбачається, що відповідач посилається на те, що ним застосовано як базовий місяць - грудень 2015 року, натомість позивач посилається на застосування відповідачем - січня 2016 року, як базового місяця, водночас, на підтвердження вказаних доводів не надає жодних доказів, які б стосувались даної справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про визнати протиправними дії Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо застосування січня 2016 року як базового місяця.

При цьому, зі справи чітко вбачається, що відповідачем не було застосовано базовий місяць - січень 2008 року, що, як зазначено судом першої інстанції, є протиправним та в межах даної справи в апеляційному порядку не оскаржується.

При цьому, стосовно самої суми, належної до виплати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, відрахування податків у спірному випадку покладено на відповідача і саме вказаний суб`єкт повинен здійснити первинний розрахунок сум індексації, податків, що мають бути виплачені, чого ним станом на даний час зроблено ще не було.

Щодо решти оскаржуваних вимог, суд зазначає, що розмір суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, з врахуванням в якості базового місяця січня 2008 року, мав складати 4463,15 грн..

Так, відповідно до п.164.1.2, 164.2, 164.2.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

При цьому, «грошовий дохід» включає в себе всі складові грошового забезпечення військовослужбовця, що відповідає ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міноборони України №260 від 11.06.2008 року (чинної станом на березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Відповідно до п.5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України №550 від 24.10.2016 року (чинної станом на березень 2018 року) винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 5 Порядку №1078 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року).

Слід зазначити, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на пункт 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Згідно положень абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за березень 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З матеріалів справи вбачається, що грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 10766,97 грн., у березні 2018 року 11280,43 грн. тобто, грошовий дохід позивача збільшився на суму 513,46 грн..

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року).

Позивачем правильно зазначено, що відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 та складає 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% : 100).

При цьому, сума належної позивачу індексації (різниці) в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та складає 3949,69 грн. (4463,15 грн. - 513,46 грн.).

З аналізу наведеного вбачається наявність підстав для виплати позивачу з 01 березня 2018 року по 28 березня 2019 року сталого щомісячного розміру індексації відповідно до приписів абз.4 та 6 п.5 Порядку №1018 у розмірі 3949,69 грн., яка розрахована згідно абз.4 п.5 Порядку №1078 як різниця між сумою індексації у відповідному місяці та розміром підвищення доходу.

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивач зарахований на грошове забезпечення до ТЦК, що не оскаржується сторонами, то саме вказаний суб`єкт повинен провести нарахування та виплату зазначеного сталого щомісячного розміру індексації позивача.

Крім того, додатково суд зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції з приводу такого. Суд вказав, що позовні вимоги про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин, при цому Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Суд зазначає, що дійсно, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін був у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції КМУ від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, Постановою КМУ №1013 від 09 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Водночас, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці, про що було зазначено апеляційним судом вище.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено часткове порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року скасувати в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а саме - щодо виплати щомісячної фіксованої індексації.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Херсонський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3949,69 грн. на місяць за період з 01.03.2018 року по 28 березня 2019 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук