Постанова

від 24.01.2024 по справі 240/32606/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/32606/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єміненко О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

24 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників відповідача: Титаренко О.В, Кінзерської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод", звернулося в суд із позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою надійшла до суду заява про забезпечення позову, в якому ДП "ЖЛГЗ" просить суд:

- зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 20.06.2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21.02.2019 до 21.02.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20.06.2023 року №194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21.02.2019 до 21.02.2024.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2023 задовольнив заяву Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про забезпечення позову. Суд дійшов до висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до затримки виконання державного замовлення у сфері оборони контрагентом, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазанчає, що можливість підприємства здійснювати господарську діяльність безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій. Також зазначає, що не зважаючи на введення воєнного стану в країні, підприємство продовжує сплачувати податки та збори, тим самим поповнюючи бюджет та підтримуючи економічну стійкість держави.

Вважає, що існує реальна загроза завдання шкоди правам заявника, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, ч. 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

В свою чергу, ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції встановив, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачу ліцензію.

За визначенням, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Згідно зі статтею 3 Закону №481/95-ВР орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії: вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач позбавлений права з моменту анулювання ліцензії здійснювати діяльність - виробництво спирту етилового.

При цьому, основним видом економічної діяльності ДП «ЖЛГЗ» є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв уклало договір №1 від 03.01.2023 з ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» про передачу у його власність спирту етилового ректифікованого з метою лабораторно-технічних потреб кількістю 160 дал на 2023 рік.

Відповідно до довідки Державного концерну "Укроборонпром" №38 від 22.02.2023 ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» залучене до виконання державного замовлення у сфері оборони.

Також, до матеріалів справи представником ДП «ЖЛГЗ» долучено лист Міністерства оборони України №220/444 від 13.01.2023 в якому зазначено, що ДП «ЖЛГЗ» залучене до роботи державного оборонного комплексу та забезпечення потреб Збройних Сил України, в першочерговому порядку здійснює постачання спирту етилового ректифікованого для виробництва лікарських засобів та дезінфекційних засобів для військовослужбовців. Постачання спирту етилового (вища очистка) ДП «ЖЛГЗ» відповідно до договору №1 від 03.01.2023 укладеного з ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» здійснюється для оборонних потреб України. Також, споживачами виробленої ДП «ЖЛГЗ» продукції є такі фармацевтичні компанії України як АТ "Фарма", ТОВ "Біофарма Плазма", АТ "Лубнифарм", ТОВ "Фарма Черкас", ТОВ Фармхім", ТОВ "ДКП "Фармацевтична Фабрика", ТОВ "Фармекс Груп", АТ Галичфарм" тощо.

Тобто, позивач має діючі господарські зобов`язання для виконання державного замовлення у сфері оборони, крім того з ДП «ЖЛГЗ» перебувають в трудових відносинах 243 працівника, інтереси яких суд має врахувати при вирішенні вказаної заяви.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до затримки виконання державного замовлення у сфері оборони контрагентом, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Таким чином, наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Водночас суд першої інстанції зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і жодним чином не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії.

Слід також зазначити, що правомірність вжиття судом заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 160/5482/23 дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Так, у постанові від 09 серпня 2023 року (справа №160/5482/23) Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність забезпечення адміністративного позову шляхом зобов`язання Державної податкової служби внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Такий спосіб забезпечення позову Суд визнав співрозмірним до позовних вимог та таким, що сприяє принципу процесуальної економії, який попереджує необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Подібний підхід було викладено також Верховним Судом у постановах від 27 липня 2023 року (справа №160/7346/23), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23, провадження № К/990/18808/23).

Враховуючи вищезазначене, оскільки Державна податкова служба України вносить відповідну інформацію про анулювання ліцензій до відповідного реєстру, з метою належної господарської діяльності ДП «ЖЛГЗ» на час розгляду справи по суті, суд першої інстанції вмотивовано вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20.06.2023 № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21.02.2019 до 21.02.2024, а також щодо зобов`язання Державної податкової служби України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20.06.2023 №194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21.02.2019 до 21.02.2024.

При цьому суд першої інстанції не висловлює думку щодо протиправності чи правомірності спірного розпорядження Державної податкової служби України від 20.06.2023 року № 194-р/п, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловленій в постановах від 13 липня 2022 року по справі №240/26736/21, від 06 квітня 2023 року по справі №300/4615/22, від 09 серпня 2023 року по справі №160/5482/23, від 21 вересня 2023 року по справі № 600/1531/23-а, від 18 жовтня 2023 року по справі №ЗП/620/4/23.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 січня 2024 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.