Постанова

від 20.03.2024 по справі 240/32606/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 березня 2024 року

справа №240/32606/23

адміністративне провадження № К/990/6679/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (суддя - Єфіменко О. В.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (судді: Смілянець Е. С., Драчук Т. О., Полотнянко Ю. П.),

у справі № 240/32606/23

за позовом Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»

до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося в суд із позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, перший відповідач у справі), Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - податковий орган, другий відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування розпорядження ДПС України від 20 червня 2023 року № 194-р/л щодо анулювання ліцензії Підприємству № 990101201900003 на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року, зобов`язання ДПС України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання Підприємству ліцензії № 990101201900003 на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року та поновити про неї інформацію (внести відомості) до цього Реєстру.

Разом із позовною заявою надійшла до суду заява про забезпечення позову, в якому Підприємство просить суд:

- зупинити дію розпорядження ДПС України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» № 990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року;

- зобов`язати ДПС України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження ДПС України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Підприємству № 990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року.

В обґрунтування заяви позивач вказав, що для здійснення господарської діяльності Підприємство має відповідні ліцензії № 9902012202000001 - на право оптової торгівлі спиртом етиловим терміном дії з 30 березня 2020 року до 30 березня 2025 року, № 990108202100031 - на виробництво алкогольних напоїв терміном дії з 10 квітня 2021 року до 10 квітня 2026 року, № 990208202100093 - на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) терміном дії з 27 грудня 2021 року до 27 грудня 2026 року, № 990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року. Пояснив, що можливість Підприємства здійснювати господарську діяльність безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій. Заявник звернув увагу на те, що Підприємство забезпечує роботою значну кількість працівників - в трудових відносинах перебуває 243 працівника. Заборгованість по виплаті заробітної плати складає 9 399 451,57 грн, з яких по сплаті ПДФО - 310 734,56 грн, військового збору - 25 397,37 грн. Дана заборгованість виникла у Підприємства в зв`язку з анулюванням ліцензії №990101201900003 - на виробництво спирту етилового, що фактично призвело до повної зупинки підприємства та відсутності можливості реалізовувати товар. В подальшому, в разі непогашення та несплати заробітної плати та обов`язкових платежів, Підприємство може понести додаткові збитки у вигляді штрафних санкцій з боку держави та можливого масового звільнення працівників.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, задовольнив заяву Підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про забезпечення позову. Суд дійшов до висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до затримки виконання державного замовлення у сфері оборони контрагентом, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 240/32606/23, прийняти рішення, яким в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

На переконання скаржника, в контексті спірних правовідносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Податковий орган вказує, що ознаки протиправності оскаржуваного розпорядження відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

А відтак, твердження про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим.

Також відповідач акцентує увагу на тому, що позивач не довів та документально не підтвердив обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі

За позицією відповідача, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб. Так, суд вказує на те, що вжиття такого заходу, як зупинення дії оскаржуваного розпорядження ДПС України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Підприємству № 990101201900003 направлено виключно на забезпечення збалансованості інтересів сторін у межах розгляду адміністративної справи. Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 19 червня 2018 року у справі № 826/9263/17) «необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти».

Верховний Суд ухвалою від 06 березня 2024 року відкрив провадження у справі № 240/32606/23 та витребував справу у суду першої/апеляційної інстанції.

12 березня 2024 року справа № 240/32606/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам відповідають частково. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є правильними з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій дослідили долучені позивачем до заяви про забезпечення позову документи та встановили, що основним видом економічної діяльності Підприємства є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Підприємство (позивач у справі) уклало договір № 1 від 03 січня 2023 року з ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» про передачу у його власність спирту етилового ректифікованого з метою лабораторно-технічних потреб кількістю 160 дал на 2023 рік.

Відповідно до довідки Державного концерну «Укроборонпром» № 38 від 22 лютого 2023 року ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» залучене до виконання державного замовлення у сфері оборони.

Відповідно до змісту листа Міністерства оборони України № 220/444 від 13 січня 2023 року Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» залучене до роботи державного оборонного комплексу та забезпечення потреб Збройних Сил України, в першочерговому порядку здійснює постачання спирту етилового ректифікованого для виробництва лікарських засобів та дезінфекційних засобів для військовослужбовців. Постачання спирту етилового (вища очистка) ДП «ЖЛГЗ» відповідно до договору № 1 від 03 січня 2023 року укладеного з ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро «Луч» здійснюється для оборонних потреб України. Також, споживачами виробленої ДП «ЖЛГЗ» продукції є такі фармацевтичні компанії України як АТ «Фарма», ТОВ «Біофарма Плазма», АТ «Лубнифарм», ТОВ «Фарма Черкас», ТОВ «Фармхім», ТОВ «ДКП «Фармацевтична Фабрика», ТОВ «Фармекс Груп», АТ «Галичфарм» тощо.

Суди з`ясували, що позивач має діючі господарські зобов`язання для виконання державного замовлення у сфері оборони та зобов`язання з виплати заробітної плати 243 працівникам.

Проаналізувавши зазначені доводи суди попередніх інстанцій, забезпечуючи позов, наголосили, що анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 19 грудня 1995 року №481/95-ВР). Суди визнали існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до затримки виконання державного замовлення у сфері оборони контрагентом, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій оцінили той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, що є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.

В той же час, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що суди забезпечили позов шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» № 990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року; зобов`язання Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року.

Однак, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений чіткий перелік видів забезпечення позову, зокрема позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд позбавлений можливості забезпечити позов іншим шляхом ніж передбачено процесуальним законодавством України.

Забезпечуючи позов шляхом зупинення дії розпорядження податкового органу щодо анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового, суд діяв відповідно до норм процесуального законодавства, вибравши вид забезпечення позову передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, зазначений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Водночас, забезпечивши позов шляхом зобов`язання податкового органу внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження щодо анулювання ліцензії на право виробництво алкогольних напоїв, суди попередніх інстанцій не дотрималися норм процесуального законодавства, а саме застосували вид забезпечення позову, який не відповідає предмету оскарження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» № 990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року.

В той же час, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення в частині забезпечення позову шляхом зобов`язання Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року.

Суд ще раз наголошує на тому, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо необхідності здійснення заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду. Верховний Суд в цій частині погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Скасовуючи оскаржувані рішення в частині, колегія суддів жодним чином не заперечує необхідність забезпечити позов у цій справі задля захисту прав позивача, а лише вказує на неправильно обраний вид такого забезпечення (в частині зобов`язання вчинити певні дії).

Суд акцентує увагу на тому, що забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. Фактично поновлюється попереднє правове становище позивача, що існувало до прийняття такого акта. Це призводить до можливості виконання (реалізації) прав та обов`язків ліцензіата (позивача у справі). Поновлення попереднього становища відбувається в усіх аспектах, щодо яких розпорядження потягло наслідки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з частковим порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині забезпечення позову шляхом зобов`язання Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року, із прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись статтями 150, 151, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 240/32606/23 скасувати в частині забезпечення позову шляхом зобов`язання Державну податкову службу України внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 20 червня 2023 року № 194-р/п щодо анулювання ліцензії Державному підприємству «Житомирський лікеро-горілчаний завод» №990101201900003 - на виробництво спирту етилового терміном дії з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2024 року.

У задоволенні заяви Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про забезпечення позову у вказаній частині - відмовити.

В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 240/32606/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк