Постанова

від 23.01.2024 по справі 308/14039/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/14039/22 пров. № А/857/21814/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В. Сеника Р.П.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

представник позивача Бухтоярова О.В.

представник відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 308/14039/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

суддя в 1-й інстанції Придачук О.А.

час ухвалення рішення 09 год. 58 хв.

місце ухвалення рішення м.Ужгород

дата складання повного тексту рішення 06.11.2023 року.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 позивач) звернулася в суд з позовом до Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі відповідач) та просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.09.2022 серії UZ-2211884, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позивних вимог покликається на те, що постановою Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.09.2022 року серії UZ-2211884 її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Однак, 15.09.2022 року о 10:22 год. вона автомобілем не керувала так, як у період з 03.09.2022 по 16.09.2022 у зв`язку з хворобою знаходилася вдома за адресою свого місця проживання. Крім того зазначає, що знак в тому місці, де інкримінується зупинка в зоні дії знаку - відсутній. Тому вважає, що постанова від 15.09.2022 року є протиправною, незаконною, такою, що порушує її права, адже вона не може бути винною в тому чого не вчиняла. А тому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.09.2022 року серії UZ-2211884, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , яка покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 15.09.2022 року о 10:22 год. вона автомобілем не керувала так, як у період з 03.09.2022 по 16.09.2022 у зв`язку з хворобою знаходилася вдома за адресою свого місця проживання. Крім того зазначає, що знак в тому місці, де інкримінується зупинка в зоні дії знаку - відсутній.

Апелянт вважає, що постанова від 15.09.2022 року серії UZ-2211884 протиправною, незаконною, та такою, що порушує права позивача, оскільки особа не може бути виною у тому чого не вчиняла.

Крім того, скаржник звертає увагу суду, що відповідачем встановлено особу правопорушника з інформації Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортних засобів та їх власників, тобто відповідач визнає, що позивача на місці вчинення адміністративного правопорушення не було, не встановлювалися анкетні дані, та не відбиралися пояснення позивача, не роз`яснювалися права та не забезпечено право на користування правовою допомогою.

Також, з покликанням на правові висновку Верховного Суду апелянт вказує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З цих та інших наведених у апеляційній скарзі підстав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції вірно з`ясовано обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтовані та безпідставними, а відтак у задоволенні таких слід відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.09.2022 року інспектором з паркування Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради Фленько О.О. винесена постанова серії UZ-2211884 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. .

Згідно вказаної постанови 15.09.2022 року о 10:22 год. особа, яка керувала автомобілем (водій) марки GEELY MK CROSS, д.н.з. « НОМЕР_1 », порушила вимогу дорожнього знаку, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» чим порушила п. 8.4 в та п. 3.34 додатку 1 розділу 33 ПДР України та ч.1 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки SAMSUNG SM-A530F.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернулася з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у строки визначені законом не було вчинено дій передбачених ст. 279-3 КУпАП, які б звільняли позивачку від адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, визначене в постанові Управління муніципальної варти Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.09.2022 року серії UZ-2211884.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із підпунктом «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху група дорожніх знаків заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено», який забороняє зупинку та стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до Правил дорожнього руху дія знака 3.34 поширюється на той бік дороги, на якому такий встановлений. Зона дії знака 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно із частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, положеннями КУпАП передбачено, що у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Як вбачається з матеріалів справи, що технічним спецзасобом марки SAMSUNGSM-A530F із відображенням часу фото фіксації, розташування транспортного засобу, географічних координат транспортного засобу, з декількох ракурсів зафіксовано автомобіль марки GEELY MK CROSS, д.н.з. « НОМЕР_1 », який припаркований в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Також, з поданих фотоматеріалів вбачається, що 15.09.2023 о 09 год. 55 хв. на фотографії зафіксовано знак 3.34 «Зупинка заборонена».

Щодо посилання апелянта на відсутність дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» то колегія суддів зазначає, що відповідно до примітки статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Таким чином, обов`язкової наявності зображень транспортного засобу та дорожнього знаку на спільному фотознімку, приписи вказаної статті не передбачають.

Разом з тим, колегія суддів враховує лист КП «Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство» №243 від 09.06.2023 року в якому зазначено, що ділянка дороги (по вул. Швабська, 71 Б) дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на зазначеній ділянці дороги поширюється та забороняє зупинку транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що факт здійснення водієм транспортного засобу марки марки GEELY MK CROSS, д.н.з. « НОМЕР_1 », стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відтак, колегія суддів зауважує, що позивач, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки.

При цьому, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу (частина 3 статті 14-2 КУпАП).

Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Слід зазначити, що нормами КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в разі передачі автомобіля третім особам, проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений строк звертався до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння або доказів звернення особи, яка керувала транспортним засобом та здійснила зупинку в зоні знаку до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Колегія суддів вважає, що передача позивачем зазначеного автомобіля іншій особі не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише після вчинення тих обов`язкових дій, які передбачені положеннями статті 279-3 КУпАП.

З огляду на наведене, відповідачем підтверджено правомірність оскаржуваної постанови, оскільки позивач здійснив зупинку в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», де згідно зазначених Правил дорожнього руху на вказаній ділянці дороги з цього боку вулиці заборонено зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2023 року у справі №308/14039/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 24 січня 2024 року