Постанова

від 25.01.2024 по справі 824/183/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 824/183/18-а

касаційне провадження № К/9901/60860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.04.2018 (суддя Лелюк О.П.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000141304, №0000231304, №0000201304, №0000141304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2018 №Ф-0000031304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.01.2018 №0000041304.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач, з урахуванням доповнень та уточнень до позову, зазначала про протиправність оскаржуваних рішень з підстав порушення контролюючим органом порядку оформлення та надання акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідачем в порушення пункту 86.1 та 86.3 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727), не дано їй для підписання акт перевірки і надіслано його поштою на її адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на наступний день після закінчення граничного терміну оформлення та підписання акта. Позивач вважає, що акт перевірки не є в розумінні пункту 2 Розділу 1 Порядку №727 службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000141304, прийняте за порушення платником пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України, зокрема, ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, оскільки нею листом від 10.11.2017 було надано відповідь, до якого додано всі необхідні документи, про що було зазначено й у запереченні до акта перевірки.

Стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000231304 позивач послалася на те, що грошові кошти, отримані нею в межах договору комісії, не є доходом, отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої та другої групи, а тому до них не може бути застосована ставка єдиного податку у розмірі 15%. Позивач наголошувала, що за вказаним договором вона здійснювала виключно посередницькі послуги, а не торгівлю хімічними продуктами, про що безпідставно дійшов висновку відповідач. За надані згідно умов договору комісії послуги позивач отримала лише комісійну винагороду у сумі 20000,00 грн, що є її доходом в розумінні пунктів 292.1, 292.4 статті 292 ПК України.

Стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень від 04.01.2018 №0000141304, №0000201304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2018 №Ф-0000031304 та рішення №0000041304 про застосування штрафних санкцій, позивач посилалася на те, що названі рішення прийняті відповідачем без врахування усіх обставин, відповідачем не правильно зроблено висновок про понесені нею витрати та отримані доходи від її діяльності. Позивач зауважила, що нею були надані всі документи в підтвердження отриманих доходів та понесених витрат. На думку позивача, відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01.07.2015 по 31.12.2015: податок з доходів фізичних осіб в сумі 33820,60 грн, єдиний соціальний внесок в сумі 46885,24 грн, військовий збір в сумі 2810,60 грн, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Щодо перевіряємого контролюючим органом періоду її діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016, позивач зауважила про необґрунтованість висновку відповідача про заниження в указаний період суми одержаного доходу в розмірі 643077,60 грн, оскільки грошові кошти в сумі 563200,00 грн, перераховані їй за засоби захисту рослин згідно договору комісії, не можна включати в дохід, оскільки її доходом за виконання указаного договору є лише комісійна винагорода у сумі 20000,00 грн. Також, позивач послалася на документальне підтвердження і оплату витрат на придбання товарів за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в сумі 56362,10 грн. На думку позивача, відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01.01.2016 по 31.12.2016: податок з доходів фізичних осіб в сумі 115 753,97 грн, єдиний соціальний внесок в сумі 94 293,44 грн, військовий збір в сумі 9646,16 грн, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 04.04.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000141304, №0000231304, №0000201304, №0000141304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2018 №Ф-0000031304, рішення від 04.01.2018 №0000041304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків не нарахованого єдиного внеску.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посадовими особами Управління допущено порушення порядку оформлення акта перевірки та його вручення. Суди дійшли до висновку про безпідставність тверджень відповідача про ненадання посадовим особам контролюючого органу документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. Суди також дійшли до висновку, що грошові кошти отримані позивачем в межах договору комісії в загальній сумі 650000,00 грн, протягом червня 2015 року, не є доходом отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, а тому до нього не може бути застосована ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Суди зазначили, що контролюючим органом неправомірно донараховано за періоди з 01.07.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2016 податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи), оскільки суми доходів та витрат, які отримані та понесені позивачем у вказані періоди підтверджені в ході судового розгляду справи.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішень вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Скаржник доводить, що судами не враховано дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, оформлення її результатів, ненадання позивачем для перевірки всіх необхідних первинних документів на вимогу контролюючого органу в підтвердження того, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Дністрові сади» є комісійною торгівлею, не надано оцінку посиланням відповідача на недоліки у наявних первинних документах. Відповідач вважає, що зазначені правовідносини є господарськими взаємовідносинами, пов`язаними із постачанням товарів і не є взаємовідносинами з надання посередницьких послуг комісії. Відповідач наполягає на тому, що ним правомірно було переведено позивача з 01.07.2015 на загальну систему оподаткування з підстав порушення платником вимог перебування на спрощені й системі оподаткування 2 групи. Скаржник також посилається на неврахування судами того, що в межах адміністративної справи №824/705/17-а встановлено ненадання ТОВ «Дністрові сади» документів в підтвердження взаємовідносин з позивачем, зокрема: договорів щодо поставки засобів захисту рослин, рахунків на оплату на придбання засобів захисту рослин, сертифікати відповідності, свідоцтва про визнання відповідності на імпортовані засоби захисту рослин, первинні документи в підтвердження транспортування продукції, документів в підтвердження фактичного отримання і переміщення товарів, обліку руху активів всередині підприємства. Окрім наведеного, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої висновки, врахували і наділи оцінку документу, який, на думку відповідача, відсутній в матеріалах справи (звіт за договором комісії від 02.03.2015 №1, складений 06.11.2017).

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.01.2024.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Гончарова І.Я., Ханова Р.Ф.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, наказів ДПС України від 12.07.2019 №14, від 19.06.2019 №537.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Чернівецькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44057187).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 18.08.2011 є фізичною особою-підприємцем, з 31.05.2012 є платником єдиного податку, 2 групи, зі ставкою 20 відсотків. З 01.04.2016 позивача виключено з Реєстру платників єдиного податку.

Контролюючим органом проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 04.12.2017 №137/24-13-13-04-18/3189120562 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, підпункту 4 пункту 299.7 статті 299 ПК України, а саме: здійснення видів діяльності, які не були внесені до реєстру платників єдиного та не перехід на сплату інших податків і зборів;

підпункту 3 пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 ПК України, оскільки реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.07.2015;

підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 ПК України з підстав незастосування ставки для платників єдиного податку першої-третьої групи у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, внаслідок чого донараховано єдиний податок в сумі 97500,00 грн;

абзацу 2 пункту 164.1, підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 149574,57 грн, в тому числі за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 33820,60 грн, за період 2016 року в сумі 115753,97 грн;

підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та пункту 177.5 статті 177 ПК України щодо неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2015 рік;

підпункту 2 пункту 7.1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.07.2015 по 31.12.2016 в сумі 141178,68 грн, в тому числі за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 46885,24 грн, за 2016 року в сумі 94293,44 грн;

пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, внаслідок чого донараховано до бюджету військового збору на загальну суму 12456,76 грн, в тому числі за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 2810,60 грн, за 2016 рік в сумі 9646,16 грн;

підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 ПК України, внаслідок чого за період з 22.04.2016 по 31.12.2016 занижено акцизний податок на загальну суму 236,00 грн;

пунктів 6, 8 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за №1534/20272, який був чинний до 28.07.2015 (далі - Порядок №1637) та Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245, який набув чинності з 28.07.2015 (далі - Порядок №579);

пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України, а саме: ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 04.01.2018:

№0000141304, форми "ПС", яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн;

№0000231304, форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 121875,00 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 97500,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24375,00 грн.

№0000201304, форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 15570,95 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 12456,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3114,19 грн.

№0000141304, форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 186968,21 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 149574,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37393,64 грн.

Також, Управлінням прийнято рішення від 04.01.2018 №0000041304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 32924,26 грн.

Контролюючим органом на адресу позивача було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2018 №Ф-0000031304 на суму 141178,68 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень слугували висновки акта перевірки щодо заниження платником доходу, отриманого за договором комісії, та відсутності належних первинних документів в підтвердження показників податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стосовно доводів скаржника про дотримання ним порядку проведення перевірки та належного оформлення її результатів, колегія суддів зазначає про таке.

За правилами пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема, що акт перевірки не підписаний позивачем і надісланий йому після граничного терміну його оформлення і підписання посадовими особами контролюючого органу, колегія вважає правильними висновки судів про порушення відповідачем вимог пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансові) санкцій у сумі 510,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2018 №0000141304 форми "ПС" слугували висновки контролюючого органу про порушення платником вимог пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України, що виразилося в ненаданні посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що позивач не надав відповідних документів у відповідь на лист Управління від 09.11.2017 №1203/ФОП/24-13-13-04-18, яким контролюючий орган просив позивача надати необхідні документи щодо операцій за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Так, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше, ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше, ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідь на лист Управління позивачем разом з листом від 10.11.2017 надано оригінали документів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а саме: укладені договори; дозвільні документи на приміщення, які використовувалися в господарській діяльності; документи на право оренди земельної ділянки; отримані і видані накладні, первинні документи, які підтверджують факт оплати, щоденні банківські виписки по розрахункових рахунках, трудові договори з найманими працівниками, відомості по нарахуванню заробітної плати, книги обліку доходів та витрат. Зазначений лист позивача разом із вказаними документами отримані відповідачем. Перелічені документи були досліджені в ході перевірки.

Ураховуючи зазначені встановлені судами обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами обставин щодо ненадання платником витребуваних контролюючим органом документів, оскільки судами досліджені вказані доводи відповідача і надано їм належну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000141304 форми "ПС" з підстав надання платником витребуваних контролюючим органом документів.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000231304 слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 ПК України шляхом незастосування платником ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

До вказаного висновку відповідач дійшов проаналізував господарські відносини позивача із ТОВ «Дністрові сади» в межах договору комісії від 02.03.2015 №1. Скаржник доводить, що в межах вказаного договору позивач не виконувала комісійного завдання ТОВ «Дністрові сади» з купівлі засобів захисту рослин, а здійснювала поставку таких засобів ТОВ «Дністрові сади», купувала ці засоби за свої кошти, а не за рахунок ТОВ "Дністрові сади". Скаржник також вважає, що позивач безпосередньо здійснювала торгівлю хімічними продуктами, що не є посередницькою діяльністю, і, відповідно, дохід отриманий від такої діяльності має бути оподаткований відповідно до вимог пункту 293.4 статті 294 ПК України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення агентськими договорами.

Відповідно до пункту 291.3 статті 293 ПК України фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо відповідає встановленим вимогам та в установленому порядку реєструється платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 292.16 статті 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови не перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 292.14 статті 292 ПК України, за якими визначення доходу здійснюється, в тому числі, для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 2) пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Пунктом 292.1 статті 292 ПК України встановлено, що доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Положеннями пункту 292.4 статті 292 ПК України передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

З аналізу наведених норм вбачається, що операції з отримання позивачем від комітента грошових коштів для передачі цих коштів продавцю в якості оплати за придбаний позивачем за дорученням і за рахунок комітента товар не є операціями з реалізації товару, внаслідок якої позивачем отримується доход.

Таким чином, обсяг доходу підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комісіонер, що вчиняє за дорученням і за рахунок комітента правочин з придбання товару, складається лише із сум винагороди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні господарські взаємовідносини. Порушення певними контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником вимог закону щодо відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, платник не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків відображав господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем (Комісіонер) та ТОВ «Дністрові сади» (Комітент) укладено договір комісії від 02.03.2015 №1, за умовами якого: Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента придбання засобів захисту рослин (товар); характеристики товару (назва, кількість, ціна, тощо), інші умови виконання комісійного доручення, наводяться Комітентом у Комісійному завданні, яке погоджується Комісіонером та складає додаток №1 до вказаного договору; розрахунки між сторонами здійснюються в одній із форм, погоджених Сторонами на вибір Комітента: в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів Комітентом на банківський рахунок Комісіонера або в готівковому порядку, шляхом видачі грошових коштів Комісіонеру з каси Комітента, в порядку затвердженому законодавством; за належне виконання Комісійного завдання, Комітент виплачує Комісіонеру комісійну винагороду в сумі, визначеній в Комісійному завданні.

На виконання умов договору Комітентом було підготовлене та погоджене Комісіонером комісійне завдання за договором комісії від 02.03.2015 №1, відповідно до якого, позивачем було придбано та передано Комітенту наступні засоби захисту рослин: Децис Профі 25% WG в.р.т. (0,6 кг), в кількості 15 кг, за ціною 2010,42 грн, за накладною від 01.04.2015 №01/04-15 на загальну суму 30156,30 грн; Дітан М-45 80% з.п. (25 кг), в кількості 2250 кг, за ціною 211,14 грн, за накладною від 02.04.2015 №02/04-15 на загальну суму 475065,00 грн; Олемикс, в кількості 300 л, за ціною 104,55 грн, за накладною від 03.04.2015 №03/04-15 на загальну суму 31365,00 грн; Тіовіт Джет 80%, в кількості 4800 кг, за ціною 66,045 грн, за накладною від 07.04.2015 №07/04-15 на загальну суму 317016,00 грн; Раундап Макс 45% в.р. (20 л), в кількості 100 л, за ціною 195,84 грн, за накладною від 08.04.2015 на загальну суму 19584,00 грн; Каліпсо 480, в кількості 50 л, за ціною 2295,00 грн, за накладною від 24.04.2015 №24/04-15 на загальну суму 114750,00 грн; Стомп 33 % к.с. (10л), в кількості 80 л, за ціною 215,73 грн, за накладною від 27.04.2015 №27/04-15 на загальну суму 17258,40 грн; Хорус 75% в.т. (1 кг), в кількості 90 кг, за ціною 2769,30 грн, за накладною від 29.04.2015 №29/04-15 на загальну суму 249237,00 грн. Всього загальна сума придбаного і переданого Комітенту товару становить 1254431,70 грн без ПДВ.

На підтвердження придбання Комісіонером за рахунок Комітента товару, передачі Комітенту товару, позивачем надано до суду відповідні накладні, сертифікати якості виробників на товар, сертифікати походження, платіжні доручення, звіт за договором комісії тощо.

Відповідно до договору комісії та комісійного завдання ТОВ "Дністрові сади" сплатило позивачу комісійну винагороду в сумі 20000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано до суду платіжне доручення від 06.11.2017 №1803.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом за договором комісії.

Ураховуючи зазначені встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновки судів, що грошові кошти отримані позивачем в межах договору комісії за придбання засобів захисту рослин протягом червня 2015 року в загальній сумі 650000,00 грн, не є доходом, отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, а тому до них не може бути застосована ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Доходом, як свідчать встановлені судами обставини у цій справи, є лише кошти у сумі 20000,00 грн, отримані позивачем як комісійна винагорода на виконання умов договору комісії та комісійного завдання.

Верховний Суд також враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом не доведено закупівлю засобів захисту рослин за власні кошти позивача.

Суд також враховує встановлені обставини щодо здійснення позивачем з 01.01.2014 по 31.12.2016 діяльності за КВЕД 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, що також відображено відповідачем в акті перевірки.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на обставини, встановлені у справі №824/705/17, зокрема, відсутність документів в підтвердження фактичного переміщення і транспортування товару від платника до ТОВ «Дністрові сади» і покази свідка ОСОБА_3 , в контексті взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Дністрові сади», на обставини, встановлені під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дністрові сади», та висновки, зроблені за результатом такої перевірки, з посиланням на акт перевірки від 17.08.2017 №3275/24-13-14-01/ НОМЕР_1 , оскільки такі порушення не були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, в межах справи №824/705/17, а можливі порушення, допущені одним платником податків (контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів також враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема, ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Колегія суддів вважає неприйнятними та такими, що не відповідають дійсності, доводи скаржника про врахування і надання судами оцінки документу, який, на думку відповідача, відсутній в матеріалах справи (звіт за договором комісії від 02.03.2015 №1, складений 06.11.2017), оскільки у справі (томі 1, аркуш справи 134) міститься вказаний звіт, якому судами надано правову оцінку.

Ураховуючи встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000231304.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 04.01.2018 №0000141304, №0000201304, рішення від 04.01.2018 №0000041304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2018 №Ф-0000031304, колегія суддів зазначає про наступне.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2018 №0000141304 позивачу за порушення абзацу 2 пункту 164.1 підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 ПК України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 186968,21 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням на суму 149574,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37393,64 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2018 №0000201304 позивачу за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пункту 177.2 статті 177 ПК України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 15570,95 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням на суму 12456,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3114,19 грн.

Рішенням від 04.01.2018 №0000041304 за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків не нарахованого єдиного внеску, Управлінням за порушення пункту 2 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачу нараховано штраф в розмірі 32924,26 грн.

Відповідачем також 04.01.2018 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 на суму 141178,68 грн.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо правомірності зазначених рішень контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначалось раніше, за правилами частини першої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право на відображення витрат в бухгалтерському обліку виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Скаржник у касаційній скарзі наполягає на правомірності перелічених вище оскаржуваних рішень контролюючого органу з підстав заниження платником суми одержаного ним доходу на 187373,00 грн. При цьому, відповідач зазначає, що за вказаний період у позивача відсутні витрати безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено і підтверджується матеріалами справи, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з господарською діяльністю та одержанням доходу (документально підтверджених) посадовими особами контролюючого органу використано: відомості, відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи, інформацію про рух коштів по розрахунковому рахунку, накладні, податкові накладні, розрахункові, платіжні документи, акти виконаних робіт, тощо. Також в акті перевірки вказано і про те, що згідно банківських виписок самозайнятою особою ОСОБА_1 здійснювалися перерахування коштів з розрахункового рахунку за отримані товари 9 (дев`яти) контрагентам на загальну суму 152459,00 грн.

Судами також установлено, що позивачем за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 були понесені витрати на оплату електроенергії в сумі 7794,63 грн та витрати по оплаті єдиного соціального внеску в сумі 2550,00 грн, всі дозвільні документи на електропостачання, а також рахунки на постачання активної електроенергії, квитанції на оплату також було надано під час проведення перевірки. Загальна сума понесених платником витрат за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 складає 165729,37 грн (155384,74 + 7794,63 + 2550,00).

На підтвердження здійснених витрат позивачем надано до матеріалів справи реєстр обсягів придбання товарно-матеріальних цінностей в розрізі контрагентів - постачальників із проведеним порівнянням даних, викладених в акті перевірки, реєстр копій первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (документально підтверджених витрат) за період з 17.06.2015 по 31.12.2015 з первинними документами на придбання та оплату товару (видаткові накладні, видаткові товарно-транспорті накладні, накладні від постачальників, платіжні документи, товарні чеки, тощо).

Судами також установлено, що наведені документи підтверджують обсяг доходу відповідача за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 187373,00 грн, понесені витрати в сумі 165729,37 грн, чистий оподатковуваний дохід за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в розмірі 21643,63 грн.

Окрім зазначеного, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 перевіркою правильності визначення задекларованих показників суми одержаного позивачем доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, відповідачем встановлено заниження позивачем суми одержаного доходу на суму 643077,60 грн.

Відповідач доводить, що заниження відбулось за рахунок надходження 13.01.2016 на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 563200,00 грн за вказаним вище договором комісії.

Однак, як зазначалось раніше, судами установлено, що зазначені кошти не є коштами, отриманими за надання послуг за договором комісії, ці кошти перераховані позивачу за товар, передбачений за договором комісії та у подальшому були сплачені позивачем постачальникам товарів, а одержаний позивачем дохід за вказаний період становить 774027,50 грн, зокрема, за договором комісії у сумі 20000,00 грн.

Загальний обсяг оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 197224,90 грн: дохід (виручка) як платника єдиного податку складає 66275,00 грн, дохід (виручка) як платника податку на загальній системі оподаткування складає 130949,9 грн. Загальна сума документально підтверджених та оплачених нею витрат на придбання товарів за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 по вказаним в акті перевірки 9 (дев`яти) контрагентам становить 89216,04 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду реєстр обсягів придбання товарно-матеріальних цінностей в розрізі контрагентів - постачальників із проведеним порівнянням даних, викладених в акті перевірки, реєстр копій первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (документально підтверджених витрат) за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 з первинними документами на придбання та оплату товару (накладні, платіжні документи, товарні чеки тощо).

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено підтвердження обсягу доходу позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 197224,90 грн, підтверджені документально витрати становлять 217222,47 грн (128006,43 грн + 89216,04 грн), чистий оподатковуваний дохід за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 19997,57 грн.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема, щодо підтвердження позивачем витрат, відображених у бухгалтерському та податковому обліках платника та правильності визначення ним доходу, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне збільшення контролюючим органом позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 186968,21 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 149574,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37393,64 грн, відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000231304, форми "Р".

Щодо застосування до позивача штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску колегія судді зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону №2464-VI передбачено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Виходячи з безпідставного визначення платнику сум податку на доходи фізичних осіб, правомірності відображення платником в бухгалтерському та податковому обліках сум витрат та доходу за господарськими операціями позивача з його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом безпідставно прийнято рішення від 04.01.2018 №0000041304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 32924,26 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження платником військового збору, колегія суддів виходить із наступного.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Єдиною підставою для донарахування позивачеві зобов`язання за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником оподатковуваного доходу.

Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено правомірність визначення платником оподатковуваного доходу, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000201304, форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 15570,95 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 12456,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3114,19 грн, та безпідставне формування і виставлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2018 №Ф-0000031304 на суму 141178,68 грн.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Головне управління ДФС у Чернівецькій області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова