Рішення

від 04.04.2018 по справі 824/183/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/183/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Шеромова В.Д. та Харабари В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000141304 від 04 січня 2018 року, №0000231304 від 04 січня 2018 року, №0000201304 від 04 січня 2018 року, №0000141304 від 04 січня 2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 від 04 січня 2018 року, рішення №0000041304 від 04 січня 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, з урахуванням доповнень та уточнень до позову як відповіді на відзив, зазначала, що із прийнятими відповідачем за результатом перевірки оскаржуваними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними. Зокрема, позивач вказувала про порушення відповідачем порядку оформлення та надання акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення. Так, на думку позивача, відповідачем в порушення пункту 86.1 та 86.3 статті 86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, не дано їй для підписання акт перевірки та надіслано його поштою на її адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на наступний день після закінчення граничного терміну оформлення та підписання акта. Позивач вважає, що акт перевірки не є в розумінні пункту 2 Розділу 1 Порядку №727 службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000141304 від 04 січня 2018 року позивач вказувала, що в акті перевірки та в даному податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України - не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Із даним висновком відповідача позивач не погоджується, оскільки стверджує, що нею листом від 10 листопада 2017 року було надано відповідь, до якого додано всі необхідні документи, про що було зазначено й у запереченні до акта перевірки. Однак, такі відповідачем безпідставно не були взяті до уваги.

Стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення №0000231304 від 04 січня 2018 року позивач вказувала, що грошові кошти, отримані нею в межах Договору комісії №1, укладеного 02 березня 2015 року з ТОВ Дністрові сади , за засоби захисту рослин в загальній сумі 650000,00 грн протягом червня 2015 року, не є доходом, отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої та другої групи, а тому до них не може бути застосована ставка єдиного податку у розмірі 15%. При цьому позивач наголошувала, що за указаним договором вона здійснювала виключно посередницькі послуги, а не торгівлю хімічними продуктами, про що безпідставно дійшов висновку відповідач. За надані згідно умов Договору комісії №1 послуги позивач отримала лише комісійну винагороду у сумі 20000,00 грн, що є її доходом в розумінні п.292.1 ст. 291, п.292.4 ст.292 Податкового кодексу України.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000141304 від 04 січня 2018 року, №0000201304 від 04 січня 2018 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 від 04 квітня 2018 року та рішення №0000041304 про застосування штрафних санкцій, то позивач вказувала про те, що не погоджується з донарахованими контролюючим органом сумами грошових зобов'язань, недоїмкою та штрафними санкціями, оскільки названі рішення прийняті відповідачем без врахування усіх обставин й відповідачем не правильно зроблено висновок про понесені нею витрати та отримані доходи від своєї діяльності. Разом із цим повідомила, що відповідачу були надані усі необхідні документи, які підтверджували отримані доходи та понесені витрати. Позивач вказувала, що підтверджений обсяг її доходу за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року складає 187373,00 грн, підтверджені документально витрати становлять 162761,84 грн, чистий оподатковуваний дохід як ФОП за період за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року становить 24 611,16 грн. На думку позивача, відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року: податок з доходів фізичних осіб в сумі 33820,60 грн, єдиний соціальний внесок в сумі 46885,24 грн, військовий збір в сумі 2810,60 гр., а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Щодо перевіряємого контролюючим органом періоду її діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, то позивач вказала про необґрунтованість висновку відповідача про заниження в указаний період суми одержаного доходу в розмірі 643077,60 грн. При цьому з таким висновком позивач не погоджується, стверджуючи, що грошові кошти в сумі 563200,00 грн, перераховані їй за засоби захисту рослин згідно Договору комісії № 1 від 02.03.2015 року не можна включати в дохід, оскільки її доходом за виконання указаного договору є лише комісійна винагорода у сумі 20000,00 грн. Також позивач вказувала, що відповідач проігнорував документально підтверджені та оплачені витрати на придбання товарів за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року в сумі 56362,10 грн. На думку позивача, відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року: податок з доходів фізичних осіб в сумі 115 753,97 грн, єдиний соціальний внесок в сумі 94 293,44 грн, військовий збір в сумі 9 646,16 грн, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та доповненні до нього. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У поданому до суду відзиві на позовну заяву та запереченні вказував, що під час проведення перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та в порядку передбаченому чинним законодавством, а тому прийняті за її результатами й оскаржувані позивачем рішення є правомірними. Зокрема, зазначав, що в період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р. позивачем здійснювалася діяльність, яка не зазначена у реєстрі платників єдиного податку, а саме: в квітні 2015 року проводилася господарська діяльність з реалізації засобів захисту рослин, що відноситься до виду діяльності за КВЕД 46.12 - Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, метанами та промисловими хімічними речовинами. Зазначений вид діяльності був внесений до реєстру платників єдиного податку лише 06.11.2017 р. Тобто, в реєстрі платників єдиною податку, в перевіряємому періоді, відсутній вид діяльності - торгівля хімічними продуктами (діяльності з торгівлі пестицидами та агрохімікатами (ЗЗР)). Вказував, що у зв'язку із здійсненням видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку за період червень 2015 року в сумі 650000,00 грн, реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.07.2015 року. При цьому зазначав, що проаналізувавши надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ Дністрові сади контролюючим органом встановлено, що кошти ТОВ Дністрові сади перераховувались на рахунок ФОП ОСОБА_4 пізніше, ніж були складені накладні. На думку відповідача, позивач купувала засоби захисту рослин за свої кошти, а не за рахунок ТОВ Дністрові сади , що не відповідає умовам Договору комісії №1 від 02.03.2015 року. Відповідач вказував, що позивачем для перевірки не надані, а перевіркою не встановлено документів, якими підтверджено придбання засобів захисту рослин, що були реалізовані ТОВ "Дністрові сади"; перевіркою не встановлено отримання коштів позивачем від ТОВ "Дністрові сади" для закупки засобів захисту рослин; позивачем для перевірки не надано, а перевіркою

Крім цього, відповідач заперечував щодо наявності документально підтверджених витрат у позивача за період з 01.07.2015 р. до 31.12.2015 р. та за період з 01.01.2016 р. до 31.03.2016 р, вказуючи при цьому про не надання позивачем у ході перевірки платіжних документів, які б підтверджували оплату поставлених товарів від контрагентів-постачальників; не відповідність вимогам законодавства та ознаки фіктивності частини платіжних документів, наданих позивачем до суду; надання лише видаткових накладних, видаткових товарно-транспортних накладних та накладних від постачальників товарів не може бути документальним підтвердженням витрат ФОП ОСОБА_4 у зв'язку з її господарською діяльністю; відсутність у ході перевірки, а також у матеріалах справи доказів щодо продажу товарів, що куплялись ФОП ОСОБА_4 згідно наданих до суду накладних; не надання ФОП ОСОБА_4 всупереч вимогам законодавства інформації щодо наявних у неї товарних залишків.

В судовому засіданні представники відповідача щодо задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 серпня 2011 року ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

22 серпня 2011 року ОСОБА_4 взята на облік в управлінні статистики у Сокирянському районі та в Сокирянській об'єднаній державній податковій інспекції Чернівецької області, а згідно довідки №11-4-10/056 указаного органу основними видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізовних магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 31 травня 2012 року позивач зареєстрована як платник єдиного податку, 2 група, ставка єдиного податку 20%.

З 01 квітня 2016 року позивача виключено з Реєстру платників єдиного податку.

26 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято наказ №1050 про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, тривалістю 10 робочих днів, з 07 листопада 2017 року.

Листом №113 від 26 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області повідомлено позивача про проведення документальної планової перевірки. Разом із цим повідомлено, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачу необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.

Листом №24-13-13-03-14 від 26 жовтня 2017 року на адресу ОСОБА_4 направлено наказ №1050 від 26 жовтня 2017 року та повідомлення №113 від 26 жовтня 2017 року про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_4

Згідно направлень №2049, №2050, №2051, №2052 та №2053 від 07 листопада 2017 року вказану перевірку доручено провести головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області Харабарі В.П., головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області Харабарі В.О., заступнику начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області Шапці М.Д. та головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області Максимюку С.В та заступнику начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС у Чернівецькій області Лавруку Т.Ю.

Листом №1203/ФОП/24-13-13-04-18 від 09 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило позивача, що у зв'язку із проведенням документальної планової перевірки необхідно надати у термін до 10 год 00 хв. 10 листопада 2017 року документи/копії документів, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) з таких питань: укладені контракт, угоди на придбання та продаж товарів (надання послуг) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; інші види договорів (в тому числі цивільно-правового характеру) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; дозвільні документи на приміщення, які використовуються в господарській діяльності за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; документи на право власності на землю чи право оренди на земельні ділянки за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; вантажно-митні декларації за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; отримані та видані накладні за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; отримані та видані податкові накладні за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року;первинні документи, які підтверджують факт оплати товарів (послуг) постачальниками за період з з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, в т.ч. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), закупівельні акти; щоденні банківські виписки по розрахункових рахунках за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; трудові договори з найманими працівниками за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; розрахунки за транспортні послуги (договори, угоди) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; журнали обліку доходів та витрат за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; перелік кредиторів станом на 01 січня 2014 року та 31 грудня 2016 року із заз

Разом із цим відповідач повідомив позивача, що ненадання документів (копій документів) тягне за собою накладення відповідальності відповідно до статті 121 Податкового кодексу України, а згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Листом №1204/ФОП/24-13-13-04-18 від 09 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило позивача про необхідність провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки до 15 листопада 2017 року.

Листом №1247/ФОП/24-13-13-04 від 15 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило позивача про необхідність надати у термін до 17 год 00 хв. 17 листопада 2017 року документи/копії документів, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) з таких питань: укладені контракт, угоди на придбання та продаж товарів (надання послуг) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; документи, що підтверджують придбання та реалізацію ТОВ "Дністрові сади" засобів захисту рослин за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, а саме: "Децис Профі 25%", "Дітан М-4580%", "Олемикс 300-Л", "Тіовіт Джет 80%", "Раундап Макс 45%", "Стомп 33 %", "Хорус 75%", "Каліпсо 480". первинні документи, які що підтверджують факт оплати товарів (послуг) на придбання засобів захисту рослин за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, в тому числі акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), закупівельні акти, договора комісії. Сертифікати якості на засоби захисту рослин; щоденні банківські виписки по розрахункових рахунках№НОМЕР_3, відкритий в Чернівецькій філії "Ощадбанк" м. Чернівці, №НОМЕР_4, відкритий в Чернівецькій філії "Ощадбанк" м. Чернівці за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

Наказом №1106 від 17 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області продовжило строк проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_4 на 5 робочих днів, з 21 листопада 2017 року.

За результатами документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_4 складено акт №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

1) абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 , підпункту 4 пункту 299.7 статті 299 Податкового кодексу України - здійснення видів діяльності, які не були внесені до реєстру платників єдиного та не перехід на сплату інших податків і зборів;

- підпункту 3 пункту 299.10 статті 299, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України - реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01 липня 2015 року.

2) підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України - не застосована ставка для платників єдиного податку першої-третьої групи у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, внаслідок чого донараховано єдиного податку в сумі 97500,00 грн;

3) абзацу 2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, пункту 164.1.3, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 149574,57 грн, в тому числі за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 33820,60 грн, за період 2016 року в сумі 115753,97 грн;

4) підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України - не подання декларацій про майновий стан та доходи за 2015 рік;

5) підпункту 2 пункту 7.1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року в сумі 141178,68 грн, в тому числі за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 46885,24 грн, за 2016 року в сумі 94293,44 грн;

6) пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано до бюджету військового збору на загальну суму 12456,76 гр, в тому числі за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 2810,60 грн, за 2016 рік в сумі 9646, 16 грн;

7) підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, внаслідок чого за період з 22 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року занижено акцизного податку на загальну суму 236 грн;

8) пункту 6, пункту 8 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1637 від 15 грудня 2011 року, зареєстрованого в Мін'юсті 27 грудня 2011 року за №1534/20272, який був чинний до 28 липня 2015 року та наказом Міністерства фінансів України №579 від 19 червня 2015 року, зареєстрованого в Мін'юсті 07 липня 2015 року за №800/27245, який набув чинності з 28 липня 2015 року;

9) пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України- не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Листом №1472/ФОП/24-13-13-14 від 05 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило позивача про направлення на її адресу акта №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року.

Даний акт отриманий позивачем 08 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року ОСОБА_4 подано до Головного управління ДФС у Чернівецькій області заперечення до акту від 04 грудня 2017 року №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1, в якому позивач просила скасувати акт перевірки та всі висновки викладені в ньому.

Разом із цим наголошувала на тому, що всі документи, які підтверджують вказані в запереченні факти, обставини, цифри були надані працівникам ГУ ДФС у Чернівецькій області, ними оглянуті та вивчені.

Листом №1638/ФОП/24-13-13-04 від 29 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області про розгляд заперечення до акту перевірки №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року повідомило позивача, що висновки, викладені в акті перевірки від 04 грудня 2017 року самозайнятої особи ОСОБА_4 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року, 04 січня 2018 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000141304 від 04 січня 2018 року, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;

- №0000231304 від 04 січня 2018 року, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб становить 121875,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 97500,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -24375,00 грн.

- №0000201304 від 04 січня 2018 року, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем військовий збір становить 15570,95 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 12456,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3114,19 грн.

- №0000141304 від 04 січня 2018 року, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить 186968,21 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 149574,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -37393,64 грн.

04 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області на адресу позивача було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 на суму 141178,68 грн.

04 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000041304 в розмірі 32924,26 грн.

Листом №18/ФОП/24-13-13-04 від 04 січня 2018 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області направило на адресу позивача вказані податкові повідомлення-рішення, акт від 04 грудня 2017 року №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 та розрахунки податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

За таких обставин ОСОБА_4, не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом рішеннями, звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України

контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Аналогічне зазначено й в Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745.

Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області складено акт №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 про результати документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_4

Із даного акта вбачається, що останній підписаний посадовими особами відповідача, які проводили документальну планову перевірку ОСОБА_4, однак підпис позивача в самому акті перевірки відсутній, що свідчить про порушення відповідачем пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, всупереч пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України, відповідачем не обґрунтовано надсилання акта перевірки №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 на адресу позивача поштою на наступний день (05 грудня 2017 року) після граничного терміну оформлення та підписання його посадовими особами контролюючого органу (04 грудня 2017 року).

Вказане свідчить, що посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області допущено порушення щодо порядку оформлення акта перевірки та його вручення, що суперечить наведеним вище нормам.

В судовому засіданні представники відповідача, на запитання суду, не змогли пояснити причин допущення указаного вище порушення.

Відтак, надані позивачем в обґрунтування позову доводи про порушення відповідачем порядку оформлення та надання платнику податку акту перевірки є обґрунтованими й такими, що не були спростовані відповідачем в ході судового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000141304 від 04 січня 2018 року до ОСОБА_4 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн за порушення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: за не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Так, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

До указаного вище висновку, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов з огляду на неподання позивачем відповіді на лист Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1203/ФОП/24-13-13-04-18 від 09 листопада 2017 року, яким відповідач просив позивача надати необхідні документи щодо операцій за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Водночас судом встановлено, що листом від 10 листопада 2017 року позивачем на лист Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1203/ФОП/24-13-13-04-18 від 09 листопада 2017 року надано оригінали наступних документів: укладені договори за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; дозвільні документи на приміщення, які використовувалися в господарській діяльності за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; документи на право оренди на земельну ділянку з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; отримані та видані накладні за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; первинні документи, які підтверджують факт оплати за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; щоденні банківські виписки по розрахункових рахунках за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; трудові договори з найманими працівниками за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; відомості по нарахуванню заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; книги обліку доходів та витрат за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

Даний лист отримали посадові особи Головного управління ДФС у Чернівецькій області Харабара В.П. та Харабара В.О., що підтверджується їхніми підписами на вказаному листі.

Крім цього, з акту перевірки вбачається про зазначення у ньому низки документів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, які використовувались під час перевірки.

Таким чином, твердження відповідача про не надання посадовим особам Головного управління ДФС у Чернівецькій області документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року є безпідставними.

При цьому відповідачем як суб'єктом владних повноважень всупереч обов'язку, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не обґрунтовано того, що надані йому позивачем документи не дають підстав для висновку про підтвердження показників, відображених позивачем у податковій звітності за перевіряємий період.

Враховуючи викладене, прийняте за результатом перевірки у позивача податкове повідомлення-рішення №0000141304 від 04 січня 2018 року є протиправним, а тому таке підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000231304 від 04 січня 2018 року позивачу за порушення пп.2) п.293.4 ст. 293 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 121875,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 97500,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -24375,00 грн.

Відповідно до пп.2) п.293.4 ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Указане оскаржуване рішення прийнято відповідачем внаслідок не застосування ОСОБА_4 ставки єдиного податку у розмірі 15% до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, чим занижено єдиний податок за період 2015 року в сумі 97500,00 грн (650000,00*15%).

До такого висновку контролюючий орган дійшов за результатом аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ Дністрові сади в межах Договору комісії №1 від 02 березня 2015 року.

Так, з обставин справи вбачається, що згідно пункту 1.1 даного договору Комітент (товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади") доручає, а Комісіонер (ОСОБА_4.) зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента придбання засобів захисту рослин (товар).

Пунктом 1.2 договору визначено, що характеристики Товару (назва, кількість, ціна, тощо), інші умови виконання комісійного доручення, наводяться Комітентом у Комісійному завданні, яке погоджується Комісіонером та складає Додаток №1 до даного Договору - як від'ємна його частина.

На виконання вказаного пункту Комітентом було підготовлене та погоджене Комісіонером комісійне завдання за Договором комісії №1 від 02 березня 2015 року.

Згідно даного завдання позивачем було придбано та передано Комітенту (товариству з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади") наступні засоби захисту рослин:

1. назва ЗЗР -Децис Профі 25% WG в.р.т. (0,6 кг.), в кількості 15 кг., за ціною 2010,42 н, за накладною №01/04-15 від 01 квітня 2015 року, на загальну суму 30156,30 грн.;

2. назва ЗЗР - Дітан М-45 80% з.п. (25кг.), в кількості 2250 кг., за ціною 211,14 грн, за накладною №02/04-15 від 02 квітня 2015 року, на загальну суму 475065,00 грн.;

3. назва ЗЗР - Олемикс, в кількості 300 л., за ціною 104,55 грн, за накладною №03/04-15 від 03 квітня 2015 року, на загальну суму 31365,00 грн.;

4. назва ЗЗР - Тіовіт Джет 80%, в кількості 4800 кг., за ціною 66,045 грн, за накладною 07/04-15 від 07 квітня 2015 року, на загальну суму 317016,00 грн.;

5. назва ЗЗР - Раундап Макс 45% в.р. (20 л.), в кількості 100 л., за ціною 195,84 грн, за накладною №08/04-15 від 08 квітня 2015 року, на загальну суму 19584,00 грн.;

6. назва ЗЗР - Каліпсо 480, в кількості 50 л., за ціною 2295 грн, за накладною №24/04-15 від 24 квітня 2015 року, на загальну суму 114750,00 грн.;

7. назва ЗЗР - Стомп 33 % к.с. (10л), в кількості 80 л., за ціною 215,73 грн, за накладною №27/04-15 від 27 квітня 2015 року, на загальну суму 17258,40 грн.;

8. назва ЗЗР - Хорус 75% в.т. (1 кг.), в кількості 90 кг, за ціною 2769,3 грн, за накладною №29/04-15 від 29 квітня 2015 року, на загальну суму 249237,00 грн.

Загальна сума товару становить 1 254 431,70 грн. без ПДВ.

На підтвердження вказаного позивачем надано до матеріалів справи накладні №01/04-15 від 01 квітня 2015 року, №02/04-15 від 02 квітня 2015 року, 03/04-15 від 03 квітня 2015 року, 07/04-15 від 07 квітня 2015 року, 08/04-15 від 08 квітня 2015 року, 24/04-15 від 24 квітня 2015 року, 27/04-15 від 27 квітня 2015 року, 29/04-15 від 29 квітня 2015 року.

Позивач стверджувала, що вказані засоби захисту рослин були передані нею Комітенту протягом квітня 2015 року - в повній відповідності з строками визначеними Комітентом в Комісійному завданні.

На підтвердження якості засобів захисту рослин позивачем були передані Комітенту сертифікати якості виробника на товар, засвідчений печаткою дистриб'ютора в Україні - МПП "Ерідон" (код ЄДРПОУ 19420704):

1. Сертифікат якості виробника - Вауег СгорSсіеnсе S.А.S. від 12 грудня 2013 року на ЗЗР Децис Профі, до накладної №01/04-15 від 01 квітня 2015 року;

2. Сертифікат якості виробника - Syngenta Сгор Ргоtесtіоn від 26 травня 2014 року на ЗЗР Дітан М-45, до накладної № 02/04-15 від 02.04.2015 року;

3. Сертифікат якості виробника - ZakladyChemiczne Jrganika-Azot SA w Jaworznie від 27 лютого 2013 року на ЗЗР - Олемикс, до накладної № 03/04-15 від 03 квітня 2015 року;

4. Сертифікат якості виробника - Syngenta Crop Protection від 14 лютого 2014 року на ЗЗР Тіовіт Джет, до накладної № 07/04-15 від 07 квітня 2015 року;

5. Сертифікат якості виробника - Monsanto Europe NV від 03 грудня 2013 року на ЗЗР -Раундап Макс, до накладної №08/04-15 від 08 квітня 2015 року;

6. Сертифікат якості виробника - ВВауег СгорSсіеnсе S.А.S. від 21 листопада 2012 року та Сертитифікату походження № А 8/006163 від 21 листопада 2012 року на ЗЗР - Каліпсо, до накладної №24/04-15 від 24 квітня 2015 року;

7. Сертифікат якості виробника - ВАSF Аgrі-Рroduction S.А.S. від 14 січня 2014 року на - Стомп, до накладної № 27/04-15 від 27 квітня 2015 року;

8. Сертифікат якості виробника - Syngenta Crop Protection від 31 січня 2014 року на ЗЗР Хорус, до накладної №29/04-15 від 29 квітня 2015 року.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано вказані сертифікати до матеріалів справи.

Також згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень №281 від 02 червня 2015 року (350 000,00 грн); №329 від 12 червня 2015 року (100000,00 грн); №342 від 18 червня 2015 року (200 000,00 грн); №868 від 13 січня 2016 року (563 200,00 грн); № 1802 від 06 листопада 2017 року (41 231,70 грн) вбачається, що товар переданий ОСОБА_4 Комітенту та оплачений ним на загальну суму - 1254431,70 грн.

Комітентом весь переданий позивачем товар був прийнятий, зауважень не було.

06 листопада 2017 року позивачем підготовлено звіт за договором комісії №1 від 02 березня 2015 року, затверджений генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" Черкес О.В.

Згідно договору комісії та комісійного завдання товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" сплатило позивачу комісійну винагороду в сумі 20000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1803 від 06 листопада 2017 року.

Поряд з цим відповідачем за результатом проведення перевірки у позивача зроблено висновок, що остання купувала засоби захисту рослин за свої кошти, а не за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади", а також здійснювала торгівлю хімічними продуктами (діяльність з торгівлі пестицидами та агрохімікатами (ЗЗР), а не посередництво.

Проте із таким твердженням відповідача погодитись не можна, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували купівлю засобів захисту рослин саме ОСОБА_4 за свої кошти.

Крім того, висновок відповідача про здійснення торгівлі хімічними продуктами (діяльність з торгівлі пестицидами та агрохімікатами (ЗЗР), а не посередництва суперечить висновку відповідача зробленим у акті перевірки, зокрема, що фактично з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 здійснювала такі види діяльності: 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; період: 2015р.-2016р.; дохід (обсяг виручки): 1213200,00; система оподаткування: спрощена система оподаткування ІІ група.

Відповідач стверджував, що отриманий позивачем дохід від продажу засобів захисту рослин є доходом отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, тому до нього потрібно застосовувати ставку єдиного податку у розмірі 15%.

Так, порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп визначено статтею 292 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно пункту 292.4 статті 292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

На підставі вказаних норм та доданих до справи матеріалів, суд приходить до висновку, що грошові кошти отримані позивачем в межах Договору комісії № 1 за ЗЗР в загальній сумі 650 000,00 грн, протягом червня 2015 року, не є доходом отриманим від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, а тому до них не може бути застосована ставка єдиного податку у розмірі 15%. Доходом, як свідчать обставини справи, є лише кошти у сумі 20000,00 грн, отримані позивачем як комісійна винагорода згідно пункту 5.1 Договору комісії №1 та пункту В) Комісійного завдання.

В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено того, що перерахування ТОВ Дністрові сади на рахунок ФОП ОСОБА_4 коштів пізніше, ніж були складені накладні та не надання позивачем документів на підтвердження придбання засобів ЗЗР є беззаперечним свідченням продажу позивачем ЗЗР, а не здійснення посередницьких послуг, а, відтак, і отримання доходу у сумі 650000,00 грн, а не 20000,00 грн.

При цьому в ході судового розгляду справи відповідач вказував, зокрема, про те, що в наданих під час перевірки накладних не зазначено, що вони видані згідно Договору комісії №1. Поряд з цим в цих накладних і не вказано, що вони видані згідно іншого договору, що не дає підстав для висновку про обґрунтованість тверджень відповідача на підтвердження своєї позиції щодо здійснення позивачем саме продажу ЗЗР.

До того ж, оскільки належних доказів недійсності Договору комісії №1 відповідачем не надано, його посилання про неправдивість тверджень позивача щодо реалізації ЗЗР за названим договором є безпідставними.

У відзиві на позов та в ході судового розгляду справи відповідач вказував, що в провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду знаходилась справа №824/705/17 за позовом ТОВ Дністрові сади до ГУ ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якій було встановлено, що на момент проведення перевірки, а також розгляду заперечення на акт перевірки були відсутні наступні документи: договори щодо поставки засобів захисту рослин; рахунки на оплату на придбання засобів захисту рослин; належно оформлені сертифікати відповідності; свідоцтва про визнання відповідності на імпортовані ЗЗР; первинні документи щодо транспортування продукції, товарно-транспортні накладні, шляхові листи чи інші документів які б підтверджували фактичне отримання і переміщення товарів, документи щодо обліку руху активів всередині підприємства. Також відповідач посилався на покази свідка ОСОБА_13

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, на підтвердження своїх тверджень про встановлення судом обставин відсутності низки документів та обставин, за результатом допиту свідка, відповідачем не було надано судового рішення у справі №824/705/17, яке набрало законної сили.

Відтак, наведені вище доводи відповідача - безпідставні й не обґрунтовані.

Посилання відповідача в контексті взаємовідносин між позивачем та ТОВ Дністрові сади на обставини, встановлені під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ Дністрові сади , та висновки, зроблені за результатом такої перевірки з посиланням на Акт перевірки від 17 серпня 2017 року №3275/24-13-14-01/37066947, суд оцінює критично, оскільки можливі порушення, допущені одним платником податків (контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06.02.2018 р. у справі № К/9901/6704/18 804/4940/14, що відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування.

Згідно частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Так, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, а у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії", рішення від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0000231304 від 04 січня 2018 року.

З огляду на викладене, вказане вище рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000141304 від 04 січня 2018 року позивачу за порушення абзацу 2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, пункту 164.1.3, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 186968,21 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 149574,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -37393,64 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000201304 від 04 січня 2018 року позивачу за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ та п.177.2 статті 177 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір становить 15570,95 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 12456,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3114,19 грн.

Оскаржуваним рішенням №0000041304 від 04 січня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків не нарахованого єдиного внеску від 04 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області за порушення пункту 2 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу нараховано штраф в розмірі 32924,26 грн.

04 січня 2018 року відповідачем також прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 на суму 141178,68 грн.

Відносно названих рішень контролюючого органу варто зазначити, що податок з доходів фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військовий збір об'єднує те, що вони нараховуються на чистий оподаткований дохід.

Так, згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 164.1.1 та 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено тимчасове до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлення військового збору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, що документальною перевіркою правильності визначення задекларованих показників суми одержаного ОСОБА_4 доходу за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідачем встановлено заниження суми одержаного ОСОБА_4 доходу на 187373,00 грн. Відповідач вказував, що за указаний період у позивача відсутні витрати безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності.

Між тим, з огляду на наявні у матеріалах справи документи та зміст самого Акту перевірки від 04 грудня 2017 року, доводи відповідача про відсутність у позивача в період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року витрат безпосередньо пов'язаних з веденням господарської діяльності суд оцінює як необґрунтовані та суперечливі, оскільки під час перевірки відповідачу надавались всі необхідні документи на підтвердження її витрат, про що зазначено вище. При цьому в Акті перевірки від 04 грудня 2017 року відповідачем зазначено, що для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю та одержанням доходу (документально підтверджених) посадовими особами контролюючого органу використано: відомості, відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи, інформацію про рух коштів по розрахунковому рахунку, накладні, податкові накладні, розрахункові, платіжні документи, акти виконаних робіт, тощо. Також в Акті перевірки від 04 грудня 2017 року вказано і про те, що згідно банківських виписок самозайнятою особою ОСОБА_4 здійснювалися перерахування коштів з розрахункового рахунку за отримані товари 9 (дев'яти) контрагентам на загальну суму 152459,00 грн.

Водночас в ході судового розгляду справи щодо вказаного твердження позивач заперечувала та вказувала, що нею не знімались кошти з банківського рахунку для розрахунків з вказаними в акті перевірки 9 (дев'яти) контрагентам, а розрахунок проходив готівковими коштами і працівники Головного управління ДФС у Чернівецькій області при проведенні перевірки аналізували надані нею первинні документи на придбання та оплату товару, але помилились в підрахунках. Зазначала, що загальна сума документально підтверджених та оплачених нею витрат на придбання товарів за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року по вказаним в акті перевірки 9 (дев'яти) контрагентам становить 155 384,74 грн.

Указаного в судовому засіданні відповідачем не спростовано.

Крім цього, судом встановлено, що за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року ОСОБА_4 були понесені витрати на оплату електроенергії в сумі - 7 794,63 грн та витрати по оплаті єдиного соціального внеску в сумі 2 550,00 грн.

Згідно Акта перевірки від 04 грудня 2017 року всі дозвільні документи на електропостачання, а також рахунки на постачання активної електроенергії, квитанції на оплату також було надано при проведенні перевірки.

Загальна сума понесених ОСОБА_4 витрат за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року складає 165 729,37 грн (155 384,74 + 7 794,63 + 2 550).

На підтвердження здійснених витрат позивачем надано до матеріалів справи реєстр обсягів придбання ТМЦ в розрізі контрагентів - постачальників із проведеним порівнянням даних, викладених в акті документальної перевірки №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року, реєстр копій первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (документально підтверджених витрат) за період з 17 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року з первинними документами на придбання та оплату товару (видаткові накладні, видаткові товарно-транспорті накладні, накладні від постачальників, платіжні документи, товарні чеки тощо).

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено свою позицію.

Згідно матеріалів справи підтверджений обсяг доходу ОСОБА_4 за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року складає 187373,00 грн., підтверджені документально витрати становлять 165729,37 грн., чистий оподатковуваний дохід за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року становить 21643,63 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року: податок з доходів фізичних осіб в сумі 33820,60 грн., єдиний соціальний внесок в сумі 46885,24 грн, військовий збір в сумі 2810,60 грн., а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Також судом встановлено, що за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року документальною перевіркою правильності визначення задекларованих показників суми одержаного ОСОБА_4 доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, відповідачем встановлено заниження суми одержаного ОСОБА_4 доходу на суму 643 077,60 грн.

Разом із цим, в Акті документальної перевірки від 04 грудня 2017 року посадовими особами відповідача зазначено, що за даними документальної перевірки за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року одержаний ОСОБА_4 дохід становить 774027,50 грн.

При цьому відповідач вважає, що заниження відбулось за рахунок надходження 13 січня 2016 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 за Договором комісії №1 від 02 березня 2015 року грошових коштів в сумі 563200,00 грн; суми доходу (виручки) у позивача як платника єдиного податку в розмірі 66 275,00 грн; суми доходу (виручки) у позивача - як платника податку на загальній системі оподаткування в розмірі 130 949,9 грн. Сумарний обсяг доходу складає 760 424,90 грн.

Однак, відповідачем за 2016 рік зазначено дохід у позивача в сумі 774 027,50 грн.

В ході розгляду справи позивач заперечувала проти доводів відповідача про заниження суми доходу на 643 077,60 грн та вказувала, що грошові кошти в сумі 563200,00 грн. перераховані їй за ЗЗР згідно Договору комісії № 1 від 02 березня 2015 року не можна включати в дохід, оскільки отриманим доходом за указаним договором є сума в 20000,00 грн.

Указане твердженням позивача є обґрунтованим, про що зазначено вище.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що загальний обсяг оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 197224,90 грн: дохід (виручка) як платника єдиного податку складає 66 275,00 грн. та дохід (виручка) як платника податку на загальній системі оподаткування складає 130 949,9 грн.

Як вбачається із Акта перевірки від 04 грудня 2017 року документальною перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, підтверджено виключно витрати, задекларовані позивачем в поданій річній Декларації про доходи за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 128006,43 грн.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у ОСОБА_4 витрат за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, то такі не відповідають дійсності, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи на підтвердження витрат, про що також зазначено вище.

Крім цього, в акті перевірки відповідачем зазначено, що для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю та одержанням доходу (документально підтверджених) використано: відомості, відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи, інформацію про рух коштів по розрахунковому рахунку, накладні, податкові накладні, розрахункові, платіжні документи, акти виконаних робіт, тощо.

Також відповідач вказував, що згідно банківських виписок, самозайнятою особою ОСОБА_4 здійснювалися перерахування коштів з розрахункового рахунку за отримані товари 9 (дев'яти) контрагентам на загальну суму 98 753,00 грн.

Проте, із вказаним позивач не погоджується, оскільки зазначала, що нею не знімались кошти з банківського рахунку для розрахунків з вказаними в акті перевірки 9 (дев'яти) контрагентам, а розрахунок проходив готівковими коштами і працівники Головного управління ДФС у Чернівецькій області при проведенні перевірки аналізували надані нею первинні документи на придбання та оплату товару, але помилились в підрахунках.

Вказувала, що загальна сума документально підтверджених та оплачених нею витрат на придбання товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року по вказаним в акті перевірки 9 (дев'яти) контрагентам становить 89 216,04 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду реєстр обсягів придбання ТМЦ в розрізі контрагентів - постачальників із проведеним порівнянням даних, викладених в акті документальної перевірки №137/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 04 грудня 2017 року та реєстр копій первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (документально підтверджених витрат) за період з 01 січня 2016 р. по 31 березня 2016 року з первинними документами на придбання та оплату товару (накладні, платіжні документи, товарні чеки тощо).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено свою позицію.

Відтак, згідно матеріалів справи підтверджений обсяг доходу ОСОБА_4 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 197224,90 грн., підтверджені документально витрати становлять 217222,47грн (128 006,43 грн + 89 216,04 грн.) та чистий оподатковуваний дохід за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить -19997,57 грн.

Отже, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно донараховано за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: податок з доходів фізичних осіб в сумі 115 753,97 грн., єдиний соціальний внесок в сумі 94 293,44 грн., військовий збір в сумі 9 646,16 грн, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Варто зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

В ході розгляду цієї адміністративної справи відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів суду обґрунтованість та правомірність оскаржуваних позивачем рішень. Натомість, оцінивши доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, наявні правові підстави для висновку про доведеність позивачем своєї позиції.

Водночас щодо тверджень відповідача про те, що надані позивачем документи мають ознаки фальсифікації, то такі суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються лише на їх власній оцінці представниками відповідача.

Крім цього, надані в обґрунтування законності оскаржуваних рішень доводи відповідача є суперечливими, зокрема й тому, що на підтвердження своєї позиції відповідач посилається і дає оцінку наданим позивачем документам, в той же час стверджуючи про неподання таких під час перевірки. Поряд з цим за змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень такий не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень. Відповідачем не доведено на підставі належних доказів (а такими згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України могли бути письмові, речові, електронні, висновки експертів, показання свідків) того, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваних рішень, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду даної справи необґрунтована правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000201304 від 04 січня 2018 року, №0000141304 від 04 січня 2018 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 від 04 січня 2018 року та рішення №0000041304 від 04 січня 2018 року є протиправними та, як наслідок, підлягають скасуванню.

Відтак, заявлені позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат варто зазначити таке.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного позову позивачем згідно квитанції від 16 лютого 2018 року №75 сплачено судовий збір у сумі 6614,62 грн.

Таким чином, оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю,то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат, що складаються із судового збору, у розмірі 6614,62 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 податкові повідомлення-рішення №0000141304 від 04 січня 2018 року, №0000231304 від 04 січня 2018 року, №0000201304 від 04 січня 2018 року, №0000141304 від 04 січня 2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000031304 від 04 січня 2018 року, рішення №0000041304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків не нарахованого єдиного внеску від 04 січня 2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 6614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн 62 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року (в період з 10 квітня 2018 року по 14 травня 2018 року головуючий-суддя перебував у відпустці та відрядженні).

Суддя О.П. Лелюк