Рішення

від 02.11.2023 по справі 761/25058/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25058/21

Провадження № 2/761/3225/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес» про скасування рішення і виключення з реєстру права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес» про скасування рішення і виключення з реєстру права власності.

У своїй позовній заяві просив суд:

- скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.09.2007 р. №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27.09.2007 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на об?єкт нерухомого майна №85331880000, а саме нежилого приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 248.1 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачає порушення своїх прав як співвласника багатоквартирного будинку у тому, що наказ Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.09.2007 № 1709-С/ЮНП є протиправним, оскільки виданий на приміщення, яке на думку позивача, є допоміжним та відповідно є співвласністю усіх власників квартир у зазначеному багатоквартирному житловому будинку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 квітня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з викладеними запереченнями.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року було витребувано у Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація): копію наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.09.2007 р. №1709- С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27.09.2007 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності ТОВ «Компанія Житлобудекспрес» на підвал від 27.09.2007 р., що було видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

17 травня 2023 року на виконання ухвали суду від 09 березня 2023 року надійшли витребуванні матеріали.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року було закрито підготовче провадження, призначено до розгляду по суті.

Позивач з представником у судовому засіданні просили позовну заяву задовольнити.

Представник Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у судовому засіданні щодо задоволення позвоних вимог заперечував, просив відмовити.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Компанія Житлобудекспрес» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 і на підставі ч. 2 ст. 382 ЦК України є співвласником допоміжних приміщень цього будинку.

Було встановлено, що підвал, а саме нежиле приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 248.1 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований в Реєстрі речових прав на нерухоме майно як об?єкт нерухомого майна за номером 85331880000, та є приватною власністю ОСОБА_4 , номер запису про права власності 23131969.

Позивач вважає, що підвал належить до спільної власності власників квартир будинку та був незаконно оформлений у приватну власність Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу від 21.09.2007 р. №1709-С/ЮНП, відповідно до якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27.09.2007 на нежитлове приміщення №39 на юридичну особу ТОВ «КОМПАНІЯ ЖИТЛОБУДЕКСПРЕС».

Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було перейменоване в Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) відповідно до рішення Київської міської ради № 198/7535 від 15.03.2012 р.).

Договором купівлі-продажу від 18.06.2013 р нежилого приміщення, серія та номер: 1642, виданий 18.06.2013, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В.М., підвал було оформлено на ОСОБА_5 .

Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, зокрема житловий будинок на АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання за Керуючою компанією з 01 квітня 2015 року.

Нежитлові підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_2 в господарське віданні Керуючої компанії не передавалися.

Договором купівлі-продажу нежилого приміщення, серія та номер: 2817, виданий 01.11.2017, видавник: ОСОБА_6 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, підвал оформлено на ОСОБА_4 .

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Під спільним майном відповідно до ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» мається на увазі - приміщення загального користування у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового Кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення передають у власність квартиронаймачів безоплатно, тож окрема приватизація для них не передбачена. Винятком є лише ті приміщення, у яких на момент прийняття закону розміщувалися приміщення торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування, які повинні були б бути передані у комунальну власність (ст. 8 ч. 9 ЗУ «Про приватизацію житлового фонду»).

Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 391 ЦК України визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з висновками КП «Київжитлоспецексплуатація» Будівельна лабораторія акту від 16.05.2019 р. №202/70 «Про обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_2 » встановлено пошкодження та просідання асфальтового вимощення, на стелі сліди знесених стін і перегородок підвалу, інженерні конструкції закриті коробами та прокладені під стелею підвальних приміщень.

Також відповідно до листа Департаменту з питань ДАБК від 27.06.2019 р. встановлено, що Департамент не надавав та не реєстрував документів дозвільного характеру, які б надавали право на здійснення підготовчих будівельних робіт та не приймав в експлуатацію об`єкт будівництва.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Встановивши, що підвал нежилого приміщення №39 є допоміжними приміщенням, призначеним для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців, а відтак на праві спільної сумісної власності належить всім співвласникам житлового будинку, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 вересня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16 Цивільного кодексу). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо внесення змін до Державного реєстру прав, Державного реєстру обтяжень рухомого майна не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 908,00 грн

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ст.ст. 317, 319, 321, 391, положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес» про скасування рішення і виключення з реєстру права власності - задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 вересня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42, код ЄДРПОУ 24378016,

ОСОБА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

ОСОБА_5 , адреса місця проживання - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32915133.

Повний текст рішення виготовлений 08 січня 2024 року.

Суддя: