Постанова

від 31.10.2024 по справі 761/25058/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8140/2024

справа №761/25058/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Куцького Дениса Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес» про скасування наказу, рішення і виключення з реєстру права власності, -

встановив:

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування рішення, наказу і виключення з реєстру права власності.

Вимоги позову мотивує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , та на підставі частини 2 статті 382 ЦК України є співвласником допоміжних приміщень цього будинку.

У 2018 році в підвальному приміщенні, де розташовані всі комунації будинку, почалось проведення будівельних робіт: зруйновано несучі констуркції, проведено повне перепланування приміщення, заварено металеві двері входу та здійснено несанкціоноване врізання в комунації будинку.

Надалі підвал, а саме нежиле приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 248,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна за номером 85331880000, та є приватною власністю ОСОБА_1 , номер запису про право власності 23131969.

Позивач уважає, що підвал належить до спільної власності власників квартир будинку та був незаконно оформлений у приватну власність Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу №1709-С/ЮНП від 21 вересня 2007 року, відповідно до якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 на юридичну особу ТОВ "КОМПАНІЯ ЖИТЛОБУДЕКСПРЕС".

Договором купівлі-продажу від 18 червня 2013 року підвал переоформлено на пов`язану із керівником ТОВ "КОМПАНІЯ ЖИТЛОБУДЕКСПЕРТ" особу - ОСОБА_3 . Договором купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року підвал оформлено на ОСОБА_1 , який ним протиправно володіє до теперішнього часу.

Позивач уважає, що до видачі незаконного наказу органом місцевого самоврядування про видачу свідоцтва про право власності, підвал належав на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у вказаному будинку, оскільки належить до допоміжних приміщень.

Наказ відповідача про приватизацію допоміжного приміщення є незаконним з моменту його прийняття та порушує право власності позивача як співвласника, оскільки право на допоміжні приміщення є невід`ємним правом кожного власника квартири незалежно від підстав його набуття.

Вказує, що підвал нежилого приміщення №39 є допоміжним приміщенням, призначеним для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців, на праві спільної сумісної власності належить всім співвласникам житлового будинку, відтак відповідач не мав права передавати у приватну власність це приміщення.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 версеня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на об?єкт нерухомого майна №85331880000, а саме нежилого приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 248.1 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 вересня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Куцьким Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що оскільки предметом спору є нерухоме майно, відтак у цьому випадку підлягають застосуванню правила виключної підсудності.

Оскільки предмет спору знаходиться у Дніпровському районі міста Києва, відтак справа повинна слухатись Дніпровським районним судом міста Києва.

Звертає увагу на позовну давність, оскільки оскаржуване рішення прийняте у 2007 році. Позивач у справі є власником квартири з 10 липня 2012 року. Тобто, з моменту оформлення права власності в липні 2012 року і до моменту звернення з позовом пройшло 9 років, а з моменту виненсення оскаржуваного наказу - 14 років.

Звертає увагу, що відповідачами подано до суду першої інстанції відповідну заяву про застосування позовної давності. Окрім цього, вказує, що на 2007 рік права позивача у цій справі взагалі не порушені.

Вказує, що будинок побудовано у 1957 році, реконструйовано у 2007 році. Після проведення реконструкції будинку в 2007 році жоден із власників нежитлового приміщення, як то ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ "КОМПАНІЯ ЖИТЛОБУДЕКСПРЕС", не проводили жодних будівельних робіт на об`єкті, не проводили знесення стін і перегородок підвалу. За результатами перевірки ДАБК не виявлено порушень у сфері містобудівної діяльності.

Вказує, що згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 лютого 2024 року за номером 13110357914 нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 поділяється за реєстраційним номером 8533188000 (нежитлове приміщення 39 площею 248, 1 кв.м.,) та реєстраційним номером 85254480000 (нежитлове приміщення 35 - офіс площею 212, 4 кв.м.), тобто суд не з`ясував належним чином чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, чи у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим в якості офісу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховоного Суду, викладені у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21, від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 16 лютого 2021 року №911/2390/18.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року в оскарженій частині скасувати, направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Стягнути з позивача судові витрати.

В судовому засіданні адвокат Курочкін О.О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Каченюк О.І. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Курочкіна О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Каченюка О.І., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції установив, що підвал нежилого приміщення №39 є допоміжним приміщенням, призначеним для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців, а відтак на праві спільної сумісної власності належить всім співвласникам житлового будинку. Суд зробив висновок про задоволення позову в частині скасування наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 вересня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Установлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №264276065 від 04 липня 2021 року (а.с. 9-10).

Відповідно до інформаційної довідки №255039592 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_3 на підставі догвоору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року (а.с.11-15).

Згідно листа №103/45-1984 від 25 березня 2019 року відповідно до проведеної технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_2 , загальна площа підвального приміщення складає 303,7 м2, у тому числі: основних нежитлових приміщень - 190,0 м2; допоміжних нежитлових приміщень - 52,2 м2; приміщень загального користкування - 61,5 м2 (а.с. 21).

Відповідно до даних акту обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_2 убачається, що несучі та огороджувальні конструкції житлового будинку АДРЕСА_2 знаходяться в задовільному технічному стані - категорія 2. Проведення ремонтних робіт, пов`язаних з влаштуванням вхідної групи та реконструкцією приміщень, необхідно проводити при наявності дозвільної та проектної документації, затвердженої в установленому порядку. Балансоутримувачу будинку необхідно перевірити законність проведення робіт в підвалі житлового будинку. Спірні питання вирішувати в судовому порядку. Для забезпечення належної експллуатації будинку рекомендується виконатати такі роботи: ремонт асфальтового вимощення з ліквідацією застійних ділянок; навішування відметів водостічних труд. Відстань відмету від рівня вимощення має бути 0,2-0,3 м; ремонт штукатурки цоколя.

Під час обстеження установлено, що в підвальних приміщеннях, що розташовані в середній частині будинку, орендарями (власниками) були розпочаті ремонтно-будівельні роботи: влаштована вхідна група шляхом видалення підвіконної частини в існуюючому віконному прорізі головного фасаду; проведене перепланування з влаштуванням додаткового дверного прорізу у внутрішній поздовжній несучій стіні; інженерні комунікації закриті коробами та прокладені відкрито під стелею; настелена підлога із керамічної плитки; обличковані керамічною плиткою стіни в санвузлах; встановлені сантехнічні прилади. Дозвільна та проектна документаці на проведення робіт по влаштуванню вхідної групии та переплануванню не надана (а.с.26-34)

Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) перейменоване в Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) відповідно до рішення Київської міської ради № 198/7535 від 15 березня 2012 року (а.с. 37-39).

27 вересня 2007 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення №1709-С/ЮНП від 21 вересня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано свідоцтво, згідно якого нежиле приміщення №39 площею 248,10 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_2 належить ТОВ "КОМПАНІЯ ЖИТЛОБУДЕКСПРЕС" на праві приватної власності (а.с. 169-170).

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 15 статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Разом з цим, частиною 1 статті 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначила таке: "Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном".

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до цивільних справ з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

З матеріалів справи установлено, що предметом спору у цій справі є, зокрема, наказ Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21 вересня 2007 року №1709-С/ЮНП, на підставі якого оформлено свідоцтво про право власності б/н від 27 вересня 2007 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок, що спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, відтак спір має розглядатись за правилами виключної підсудності.

Установлено, що нерухомим майном, з приводу якого виник спір, є нежиле приміщення АДРЕСА_3 .

Ураховуючи те, що спір у цій справі має розглядатись за правилами виключної підсудності, а АДРЕСА_2 територіально відноситься до Дніпровського району у м. Києві, відтак справа повинна розглядатись у Дніпровському районному суді міста Києва.

Відповідно до сттаті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Установлено, що 03 лютого 2022 року адвокатом Курочкіним О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про передачу справи до Дніпровського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю (а.с. 62).

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей, що судом першої вирішено питання за заявою адвоката Курочкіна О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу справи до Дніпровського районного суду міста Києва.

За установлених обставин, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи скаржника в частині порушення судом першої інстанції правил підсудності, що відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування ухваленого судового рішення в повному обсязі та направлення справи на новий розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.

Іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів оцінки не надає, оскільки установлене порушення є безумовною підставою для скасування рішення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок "якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

За результатами розгляду апеляційної скарги адвоката Куцького Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне судове рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Ураховуючи те, що цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Компанія Житлобудекспрес» про скасування рішення і виключення з реєстру права власності направлено до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, тобто остаточного судового рішення не прийнято, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 378, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Куцького Дениса Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Житлобудекспрес» про скасування наказу, рішення і виключення з реєстру права власності направити на новий розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 29 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова