Постанова

від 17.01.2024 по справі 759/24598/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 7259/24598/21 головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.

провадження № 22-ц/824/4485/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 гаражним боксом АДРЕСА_1 , шляхом звільнення цього нежитлового приміщення від майна, що належить відповідачу, протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування гаражного боксу від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Балковою-Петренко Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за №126 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 (з підвалом, який знаходиться на першому поверсі Гаражно-будівельного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_2 . Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , позивач надала останньому можливість зберігати в гаражі обладнання та інструменти для аерозйомки. В подальшому відносини між позивачем та відповідачем погіршилися, що призвело до розірвання шлюбу. На даний час, позивач не має доступу до свого гаражного боксу, оскільки ним користується та зберігає там свої речі відповідач. На перемовини щодо звільнення гаражного боксу від своїх речей відповідач не виходить. Натомість самовільно змінив замки на воротах гаражного боксу чим остаточно позбавив позивача змоги користуватися своїм майном, що підтверджується довідкою, виданою головою правління ГБК «Надія-ЗМ» від 26 жовтня 2021 року. 07 жовтня 2021 року позивачем на адресу відповідача поштою було направлено вимогу про усунення перешкод у користуванні гаражним боксом, його звільнення від речей та передачу ключів, проте лист було повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання. 25 жовтня 2021 року позивач повторно направила відповідачу поштою вимогу про усунення перешкод у користуванні гаражним боксом, його звільнення від речей та передачу ключів. На даний час відповідач гараж не звільнив, продовжує користуватися, зберігає там свої речі та жодним чином не реагує на прохання позивача звільнити займане приміщення та передати останньому ключі від нього, чим перешкоджає позивачу користуватися своєю власністю.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачзазначає, що з березня 2019 року, коли він вивіз інструменти з гаражного боксу, він більше там не з`являвся, оскільки в нього не було ключів. Замок на гаражному боксі відповідач не змінював. Позивач на обґрунтування позовних вимог надала копію довідки, яка начебто свідчить про те, що у неї відсутній доступ до гаражного боксу № НОМЕР_1 , оскільки ним користується її колишній чоловік - відповідач у справі та зберігає там свої речі, та змінив замки на воротах. Зазначає, що на час видачі довідки заборгованість по сплаті за обслуговування гаражного боксу становить 10 532,00 грн. В дійсності, метою звернення позивачки до суду є її бажання покласти обов`язок по сплаті заборгованості за обслуговування гаражного боксу на відповідача, який не має ніякого відношення до спірного гаражного боксу, ним не користується з березня 2019 року, не є членом кооперативу, не має ключів від нього, не чинить та не може чинити перешкоди у користуванні цим гаражним боксом. Що стосується наданої довідки, то вказана довідка має сумнівний характер, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами те, що особа, яка підписала довідку має на це право, не відомо на підставі чого голова кооперативу «Надія - ЗМ» А.Ю. Марченко- Орлов «встановив», що саме ОСОБА_1 користується гаражним боксом та зберігає там свої речі. Не відомо, яким чином було встановлено головою кооперативу, що речі в гаражному боксі належать ОСОБА_1 . Якщо навіть припустити, що у позивача немає ключів від гаражного боксу (оскільки з її слів відповідач змінив замки на воротах), яким чином головою кооперативу було встановлено, що змінено замки на воротах саме відповідачем, а не іншою особою. Відповідач зазначає, що вказана вище довідка якщо і була написана головою кооперативу «Надія - ЗМ», то зроблено це було під диктовку позивача, без встановлення фактичних обставин. Інших доказів, на підтвердження перешкод з боку відповідача у користуванні позивачем гаражним боксом матеріали справи не містить. Суд, в порушення норм процесуального права, взяв до уваги тільки зміст позовних вимог позивача та не звернув уваги на заперечення відповідача. Суд в оскаржуваному рішенні встановив обставини справи не перевіривши їх доказами, чи дійсно відповідач чинить перешкоди, чи зберігає там свої речі, чи міняв замок на вхідних воротах, чи виник у нього обов`язок сплачувати обов`язкові платежі до гаражного кооперативу. Крім того, суд першої інстанції, не взяв до уваги те, що відповідач поставив під сумнів надану суду довідку, як щодо особи, яка її склала та підписала, так і щодо її змісту та викладених в ній обставин. До того ж, суд першої інстанції не врахував, що позивач не заявляла клопотання про виклик свідків, які могли б засвідчити те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні належним їй майном, а одна єдина довідка, яка є досить сумнівною, не може бути підставою для задоволення позовних вимог та встановлення судом наявності перешкод з боку відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування гаражного боксу від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Балковою-Петренко Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за №126 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 (з підвалом), який знаходиться на першому поверсі гаражно-будівельного кооперативу «Надія-ЗМ» у АДРЕСА_2 .

Звертаючись до суду з позовом позивач стверджує, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні гаражним боксом, зберігаючи там свої речі, змінив замки і не надає їй доступу до її майна, яким є гаражний бокс.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В якості доказів на підтвердження своїх вимог, позивач надала суду копію довідки голови кооперативу «Надія - ЗМ» від 26 жовтня 2021 року про те, що у ОСОБА_3 відсутній доступ до гаражного боксу № НОМЕР_1 , оскільки ним користується її колишній чоловік ОСОБА_1 та зберігає там свої речі, окрім того, ним були змінені замки.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ставив під сумнів достовірність наданої суду довідки та інформації зазначеної у ній, вказував що зі змісту довідки не зрозуміло, яким чином головою кооперативу було встановлено, що змінено замки на воротах саме відповідачем, а не іншою особою. Зазначав, що вказана вище довідка, якщо і була написана головою кооперативу «Надія - ЗМ», то зроблено це було під диктовку позивача.

Отже, відповідач ставив під сумнів, як зміст наданої суду копії довідки від 26 жовтня 2021 року так і сам факт її підписання головою кооперативу.

За приписами ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії...

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Не дивлячись на те, що відповідач висловлював сумніви щодо підписання довідки голови кооперативу «Надія - ЗМ» від 26 жовтня 2021 року оригінал зазначеної довідки суду не надано.

За таких обставин, копія такої довідки, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 95 ЦПК України не може бути прийнята до уваги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою та не звернув уваги, що саме лише зазначення в довідці, оригінал якої сторона позивача суду не надала, про те, що відповідач користується гаражним боксом, зберігає там свої речі, змінив замки, без надання суду інших доказів, що підтверджують зазначені твердження, не може бути доказом наявності викладених в довідці фактів.

Так, матеріали справи не містять доказів про те: яким чином та протягом якого часу, як часто відповідач користується боксом і в який спосіб; які конкретно речі він там зберігає; чим підтверджується його право власності на речі, які зберігаються в боксі і чи зберігаються там будь-які речі взагалі; коли відповідач змінив замки і чи змінив взагалі, чим це підтверджується тощо.

В даному випадку, сама констатація зазначеної інформації не може бути доказом її достовірності, за умови, що особа, яка констатує такі факти, не була безпосереднім свідком викладеного чи не наводить інші докази, які дають її підстави це стверджувати.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в сумі 1 362 грн. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, сплачений відповідачем судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з позивача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод користуванні гаражним боксом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.