Рішення

від 22.01.2024 по справі 494/1632/22

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

22.01.2024

Справа № 494/1632/22

Провадження № 2/494/31/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді:Римаря І.А

за участю: секретаря судового засідання Козубенко О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу№494/1632/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Березівського відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уБерезівському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 провизнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2022 року до Березівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Березівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання батьківства.

09.06.2023 року постановою Одеського апеляційного суду справу повернуто до Березівського районного суду Одеської області.

Відповідно до розпорядження №242 від 30.10.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ вбачається, що вказана справа підлягає повторному розподілу між суддями у зв`язку з відставкою судді Лебединського С.Й.

На підставі викладеного 30.10.2023 року канцелярією суду проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римаря І.А.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (штатна чисельність 4 (чотири) судді, в тому числі з 01.01.2024 року суддя Панчишин А.Ю перебуває у відпустці) та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, суд позбавлений можливості розглядати справи в розумні строки визначені ЦПК України.

У зв`язку з призначенням іншого складу суду по справі, ухвалою суду від 03.11.2023 року вирішено справу прийняти до свого провадження за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання по справі, та розгляд проводити з самого початку.

Сторони по справі під час підготовчого судового засідання не заявляли будь-яких клопотань (в тому числі про зупинення чи відновлення провадження), а тому ухвалою від 04.12.2023 року вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з початку листопада 2017 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , від спільного проживання у них народилась дитина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак в свідоцтві про народження дитини в якості батька зазначено ОСОБА_2 , так як ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі. Проте більше п`яти років разом не проживають, не ведуть спільний побут та не спілкуються. Під час державної реєстрації народження сина, позивач не написав відповідну заяву до органів РАЦСУ про визнання батьківства, через те, що перебуває у лавах ЗСУ, тому в якості батька дитини ОСОБА_4 вказано відповідача. ОСОБА_1 зазначив, що з моменту народження дитини постійно виховує сина, піклується про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, повністю його утримує та буде піклуватись в подальшому. Позивач категорично не погоджується з інформацією, яка викладена в свідоцтві про народження, тому звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

В судове засідання 22.01.2024 року позивач не з`явився, водночас 22.01.2024 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що всі докази були подані разом з позовною заявою по справі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а.с.132).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 22.01.2024 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява про визнання ним позову (а.с.23-24).

Відповідач представник Березівського відділу ДРАЦС у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання 22.01.2024 року також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання 22.01.2024 року не з`явилась. В матеріалах справи міститься заява від 22.01.2024 року про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити (а.с.135).

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, врахувавши заяви усіх сторін по справі, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд вважає що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 27.08.2021 року Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) народився ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №192, та його батьками зазначено: в графі «батько» - ОСОБА_2 , а в графі «мати» - ОСОБА_3 (а.с.17).

Стаття 55 Конституції Українипередбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Згідно зіст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу предмет (докази) позову може визначити виключно позивач, у зв`язку із принципом змагальності цивільного процесу.

Крім того, ч. 1ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч. 2ст.125Сімейного кодексуУкраїни (далі СК України)).

Частиною першоюст. 126 СК України, передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, у ч. 2ст. 128 СК Українидопускаються будь-які докази, які засвідчують походження дитини.

Як вбачається зіст. 128 СК Українипідставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктами 6, 9Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Відповідно дост. 128 Сімейного кодексу Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановленост. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст.263,265 ЦПК Українирішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Разом з цим, суд враховує, що до матеріалів справи позивачем, окрім свідоцтва про народження дитини, не долучено більше ніяких доказів стосовно походження дитини від позивача.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

З наведеного можна зробити висновок, що підставою для виключення з актового запису про народження дитини відомостей про особу як батька дитини є доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У випадку недоведення цієї обставини суд відмовляє в задоволенні позову про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Між тим, у позовній заяві позивач зазначає, що батьком дитини є саме він, отже позивач вказує на відсутність кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_4 , проте на обґрунтування вказаного відповідного доказу не надає.

Суд зазначає, що у даному випадку наявність або відсутність кровного споріднення дитини та позивача може бути підтверджена відповідним висновком судово-генетичної експертизи.

Також, позивачем на виконання вимог ст.ст.76,81ЦПК України взагалі жодним доказомне доведено відсутність кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_4 . Твердження позивача (без наявності відповідних належних доказів) про відсутність кровного споріднення між відповідачем та дитиною ґрунтуються на припущеннях. Суд не вправі з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18.

Водночас, при розгляді справи позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. Посилання на свідоцтво про народження дитини без проведення відповідного біологічного дослідження кровного споріднення між батьком та дитиною не може бути підставою для задоволення позовних вимог, навіть з урахуванням визнання позову відповідачем.

Отже, встановивши недоведення позивачем кровного споріднення між ним та дитиною, суд доходить висновку про безпідставність заявлених ним позовних вимог щодо батьківства та внесення змін до актового запису.

За таких обставин, позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.4,10,12,13,77,81,259,263-265,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Березівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання батьківства - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Відповідач -Березівський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уБерезівському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) (пл. Г.Плієва, 25. М. Березівка Одеської області, код ЄДРПОУ 34712467).

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.01.2024 року.

Суддя І.А. Римар