Рішення

від 17.01.2024 по справі 192/1275/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1275/23

Провадження № 2/192/72/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2024 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді КовальчукН.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Фєтісової Ю.О.,

представника позивача адвоката Мулька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Анна» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

стягнути з фермерського господарство «Анна» (ЄДРПОУ: 31785328) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором оренди земельної ділянки б/н загальною площею 8,46515 гектарів, кадастровий номер: 1225084500:01:036:0005, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 22 лютого 2008 року в розмірі 7217,34 грн;

стягнути з фермерського господарства «Анна» (ЄДРПОУ: 31785328) на користь

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 172782,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації права власності - 09.06.2017, підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 1-1140, видане 09.06.2017 року, видавник: державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. Земельна ділянка була успадкована ним від ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на час смерті останньої знаходилася в оренді у ФГ «АННА». Дата державної реєстрації речового права 05.06.2016. Строк дії речового права - 49 років.

Позивач посилається на те, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року у цивільній справі № 192/970/21 зазначений договір було розірвано. Але з ним так і не провели розрахунок за 2020 рік.

Позивач вказує, що згідно з Указом Президента від 02.02.2002 № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» мінімальний розмір орендної плати визначений - не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий 1225084500:01:036:0005, складає - 240578,09 грн. Тобто 3% - 7 217,34 грн, отже за 2020 рік орендна плата складає - 7217,34 грн.

Позивач також вважає, що відповідач має компенсувати понесену ним моральну шкоду. Позивач посилається на рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» та вказує, що з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Позивач посилається на те, що договір оренди землі, укладений 22 лютого 2008 року, було розірвано у судовому порядку з підстав систематичного невиконання орендарем своїх обов`язків щодо виплати орендної плати, а саме за 2017 - 2020 роки у визначених договором розмірах та строках. Через протиправні, умисні дії відповідача він переніс душевні страждання. Він не працевлаштований, орендна плата мала бути основним його доходом. Позбавивши його і його сім`ю цих коштів, відповідач відібрав єдиний прибуток. Найгіршим у цій ситуації було те, що володіючи на праві приватної власності земельною ділянкою та не отримуючи орендної плати,він не міг самостійно її обробляти, так як діяв договір оренди. Це змусило його звертатися до суду, нервувати ще й через тривалі судові процедури. Відповідач перетворив моє життя на суцільний жах. Він, позивач, відчував безпорадність, не мав змоги утримувати себе та свою родину. Усвідомлення цього приносило йому тяжкі душевні муки, які навіть, сильніші ніж фізичний біль.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки у судове засідання суд не повідомив. Поштове відправлення із судовою повісткою про виклик у судове засідання, Укрпошта повернула до суду з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки були направлені відповідачу за його місцезнаходженням, що зареєстроване у встановленому законом порядку, іншої адреси він суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з огляду на правила, встановлені статтею 128 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув, був повідомлений про його дату, час та місце належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з викладених у ньому підстав

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМЕ № 142740, виданого 09 червня 2017 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,4615 гектарів, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 028903, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 26 травня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 526, кадастровий номер земельної ділянки 1225084500:01:036:0005 (а.с. 11).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 89561709, дата формування: 14.06.2017) право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку було зареєстроване 09.06.2017 (а.с. 12).

На час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку вона знаходилась в оренді у ФГ «Анна».

Договір оренди землі було укладено 22 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством «Анна» (далі СФГ «Анна»).

За умовами зазначеного договору:

орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар СФГ «Анна» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новомар`ївської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії ДП № 028903 від 26.05.2003 (пункт 1 договору).

в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,4615 га, в тому числі рілля 8,4615 га (пункт 2),

нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77258 грн (пункт 5);

договір укладено на 49 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі, а саме 1159 грн, до 31 грудня кожного року оренди (пп. 9.1 п. 9, п. 11);

обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п. 10);

розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13);

у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення(п. 14).

17грудня 2021Солонянський районнийсуд Дніпропетровськоїобласті ухваливрішення уцивільній справі№ 192/970/21,яким розірваввказаний договіроренди земліз підставсистематичного невиконанняорендарем своїхобов`язків щодовиплати орендноїплати,судом встановлено, що позивач не отримав від відповідача оренду плату за період з 2017 року по 2020 роки. Судове рішення набрало законної сили 18 лютого 2022 року.

11 травня 2023 року ОСОБА_1 направив відповідачу претензію про погашення понесеної ним моральної та матеріальної шкоди у розмірі 180000,00 грн.

Суд зазначає,що частиною1статті 2Закону України«Про орендуземлі» передбачено,щовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за земельну ділянку за 2020 рік, та вважає, що розмір орендної плати за вказаний період складає 7217,34 грн, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 240578,09 грн. До позовної заяви позивачем додано копію витягу № НВ-9920055782023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який був сформований 11 травня 2023 року.

Суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач наявність заборгованості за договором оренди землі за 2020 рік не спростував, то вимога позивача про стягнення орендної плати є обґрунтованою.

Разом з тим, що стосується розміру заявленої до стягнення орендної плати, то суд звертає увагу на таке.

Договір оренди землі між ОСОБА_2 та СФГ «Анна» було укладено 22 лютого 2008 року.

Пунктом 1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», у редакції, чинній на день укладення договору, визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» були внесені зміни до статті 1 Указу від 02.02.2002 № 92/2002, а саме слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка» замінено словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків». Указ набрав чинності з дня його опублікування.

Суд звертає увагу, що в Указі Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 не вказано про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності.

Указ Президента є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не автоматичної зміни умов договору оренди.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 357/18135/15-ц вказав на те, що Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 набрав чинності 01 вересня 2008 року та не містить положень щодо його ретроспективної дії (зворотної дії нормативно-правового акта у часі) чи прямої дії незалежно від договірних умов оренди землі.

Суд також звертає увагу, що у договорі орендної плати, укладеному 22 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та СФГ «Анна» не було передбачено і автоматичної зміни орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У постанові від 10.06.2019 у справі № 540/1354/16-ц Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з положеннями п. 288.1 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За змістом пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

Тобто, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки за користування землями державної й комунальної власності.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у справі № 393/590/17 вказав на те, що цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Нормативна грошова оцінка земель визначена сторонами договору оренди основою для визначення розміру щорічної орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

Доказів внесення змін до договору оренди землі від 22 лютого 2008 року суду не надано.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим розрахунок позивачем заборгованості з орендної плати за 2020 рік із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 3 %, тоді як договором передбачена ставка у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки, та застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 240578,99 грн станом на 11 травня 2023 року, тоді як згідно з договором оренди земельної ділянки її нормативної грошової оцінки становить 77258 грн.

Оскільки при обчисленні розміру орендної плати позивач враховував лише відсоткову ставку орендної плати та нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то суд, враховуючи умови договору, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату згідно з умовами договору у сумі 1159,00 грн, що становить не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі, яка відповідно до договору складає 77258 грн.

При розрахунку орендної плати позивачем не враховувались індексація та пеня та відповідні суми не заявлялись позивачем до стягнення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов таких висновків.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі 216/3521/16-ц вказано, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини, порушення відповідачем умов договору, невиплату ним позивачу орендної плати протягом чотирьох років (з 2017 року по 2020 рік), що підтверджується рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області, ухваленим 17 грудня 2021 у цивільній справі № 192/970/21, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 з 1 кварталу 2017 по 4 квартал 2020 року, очевидним є заподіяння позивачеві душевних хвилювань, пов`язаних із неможливістю реалізації права на розпорядження коштами, які він повинен був отримати як оренду плату, та необхідністю звертатись за захистом своїх прав до суду, що безумовно спричиняє переживання та порушує звичайний спосіб життя позивача. До того ж позивач посилається на те, що він не працевлаштований, на підтвердження чого надав суду копію трудової книжки.

Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач, не є співмірним, виваженим, справедливим та розумним з глибиною фізичних та душевних страждань позивача, а також доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд вважає, що достатнім, співмірним та розумним, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, є відшкодуванням моральної шкоди позивачу у розмірі 5000 грн.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивач був звільнений судом від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 249 грн 99 коп, у тому числі за позовну вимогу про стягнення орендної плати у сумі 172,42 грн, за вимогу про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди 77,57 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76 - 81, 83, 95, 141, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Анна» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором оренди земельної ділянки загальною площею 8,4615 гектарів, кадастровий номер: 1225084500:01:036:0005, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 22 лютого 2008 року, б/н, у розмірі 1159 (одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Анна» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Фермерського господарства «Анна» на користь держави судовий збір у розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 99 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 26 січня 2024 року.

Інформація про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Фермерське господарство «Анна», місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Чернігівка, код ЄДРПОУ 31785328.

Суддя Н.В. Ковальчук