Постанова

від 16.01.2024 по справі 911/159/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа№ 911/159/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Василюк Є.В. (ордер серія АА № 1390419 від 09.01.2024);

від відповідача: Лебеденко М.Б. (ордер серія АА № 1197819 від 14.08.2023) та Чорний О.В. (ордер серія АІ № 1355767 від 24.02.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліто"

на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2023

у справі № 911/159/23 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліто"

про стягнення 1 908 178,75 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агрозахист Донбас" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Агроліто" про стягнення 1 546 171,99 грн боргу, 50 393,81 грн 3 % річних та 311 612,95 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі грошові зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки № АД 000000126 від 11.03.2021, а саме не розрахувався на умовах договору та додатків до нього за поставлений протягом 2021 року товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2023 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Агроліто" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" 1 546 171,99 грн боргу, 50 393,81 грн 3 % річних, 311 612, 68 грн інфляційних втрат, 28 622,68 грн судового збору та 120 776,94 грн витрат на професійну правову допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем документально підтверджено заборгованість отриманого відповідачем товару за спірними поставками протягом 2021 року, строк оплати якої настав. Також господарський суд погодився із здійсненим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат і дійшов висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 120 776,94 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Агроліто" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (відповідно до заяви про виправлення описки в апеляційній скарзі; а.с. 106 том 3).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник вказував, що позивачем не надано частину документів, відповідно до яких було здійснено повернення продукції на загальну суму 948 439,39 грн. Також апелянт зазначав про наявні суттєві відмінності між банківською випискою про рух коштів по рахунку за інтервал дат з 01.01.2020 по 09.12.2022, наданої позивачем, та банківською випискою відповідача за період з 01.01.2020 по 03.03.2023, адже відповідно до останньої відповідачем сплачено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 9 413 952,35 грн, що перевищує вартість поставленої продукції.

Також відповідач стверджував, що в процесі судового розгляду справи позивач посилався на договір поставки № 02/02/2022 від 02.02.2022, котрого фактично ніколи не існувало.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 26.09.2023.

15.08.2023 до суду надійшли доповнення відповідача до апеляційної скарги.

21.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача та заява про виправлення описки в апеляційній скарзі.

25.09.2023 до суду надійшли клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю та про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог розпорядника майна ТОВ "Агрозахист Донбас" арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича.

26.09.2023 до суду надійшла заява Головка Олексія Ігоровича про залучення його до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог.

В подальшому розгляд справи відкладався.

09.01.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.01.2024, представники відповідача зазначили, що клопотання про залучення третьої особи є неактуальним та просили не приймати його до розгляду.

З цих підстав, враховуючи усне клопотання представників відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про залишення клопотань про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 16.01.2024.

Представники відповідача, у судовому засіданні 16.01.2024 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2021 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (постачальник) та ТОВ "Агроліто" (покупець) укладено договір поставки № АД000000126 (далі - договір; том 1, а.с. 25), згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

За договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.1).

Відповідно до п. 2.3 договору його загальна ціна визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в пункті 2.1, та які є невід`ємною частиною договору. У випадку розбіжностей даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості та ціни товару перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що порядок розрахунків за товар визначається у додатках до договору. Покупець при перерахуванні коштів у платіжному дорученні повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, у тому числі ту, що поставлена у минулі періоди. Сторони погоджуються, що у випадку виникнення простроченої заборгованості постачальник може самостійно зараховувати отримані кошти по оплаті інших товарів, у тому числі отримані як передоплати по іншим товарам, в рахунок заборгованості по раніше несплаченим рахункам-фактурам (пункти 3.2, 3.3 договору).

Згідно п. 7.5 договору у разі порушення покупцем будь-якого платежу за додатками до договору постачальник має право на дострокове звернення стягнення на всю суму неоплаченого товару за договором за всіма додатками. Початок нарахування штрафних санкцій та відсотків річних у такому випадку починається з дня першого випадку порушення умов платежу за будь-яким додатком до договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до повних розрахунків (пункт 11.2).

Сторони уклали додаток № 1 від 19.04.2021 (том 1, а.с. 28), відповідно до якого до поставки належав соняшник загалом вартістю 92 671,17 грн (пункт 1); строк оплати товару до 15.04.2021 (пункт 3).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 333 від 05.05.2021 на 92 671,17 грн (том 1, а.с. 29), як вбачається із копії розрахунку № 2197 від 14.12.2021 коригування кількісних і вартісних показників до видаткової накладної № 333, відповідачу було надано знижку в сумі 2 131,46 грн (том 1, а.с. 30), відтак до оплати за вказаним додатком належала сума 90 539,71 грн.

Сторони уклали додаток № 2 від 24.03.2021 (том 1, а.с. 31), відповідно до якого до поставки належав соняшник вартістю 105 925,62 грн (пункт 1); строк оплати товару до 24.03.2021 (пункт 3).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 174 від 31.03.2021 на 105 925,62 грн (том 1, а.с. 32).

Сторони уклали додаток № 3 від 25.03.2021 (том 1, а.с. 33), відповідно до якого до поставки належали кукурудза та соняшник вартістю 80 019,34 грн (пункт 1); строк оплати товару до 30.03.2021 (пункт 3).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 170 від 30.03.2021 на 80 019,34 грн (том 1, а.с. 34).

Сторони уклали додаток № 4 від 29.03.2021 (том 1, а.с. 35), за яким до поставки належав соняшник вартістю 68 671,17 грн; строк оплати товару до 30.03.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 245 від 14.04.2021 на 68 671,17 грн (том 1, а.с. 36).

Сторони уклали додаток № 5 від 02.04.2021 (том 1, а.с. 37), за яким до поставки належав препарат "Пріма" вартістю 5 000,45 грн; строк оплати товару до 05.04.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 192 від 05.04.2021 на 5 000,45 грн (том 1, а.с. 38).

Сторони уклали додаток № 6 від 11.03.2021 (том 1, а.с. 39), за яким до поставки належав препарат "Фулгор" вартістю 6 280,00 грн; строк оплати товару до 06.04.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 202 від 06.04.2021 на 6 280,00 грн (том 1, а.с. 40).

Сторони уклали додаток № 7 від 08.04.2021 (том 1, а.с. 41), за яким до поставки належали препарати "Рейсер", "Гліфоган", "Ацетоган" вартістю 187 807,64 грн; строк оплати до 08.04.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 290 від 27.04.2021 на 145 889,17 грн, та за видатковою накладною № 326 від 30.04.2021 на 41 918,47 грн, всього на суму 187 807,64 грн (том 1, а.с. 42-43).

Сторони уклали додаток № 8 від 13.04.2021 (том 1, а.с. 44), за яким до поставки належав препарат "Геліантекс" вартістю 11 000,00 грн; строк оплати товару до 15.11.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 229 від 13.04.2021 на 11 000,00 грн (том 1, а.с. 45).

Сторони уклали додаток № 9 від 13.04.2021 (том 1, а.с. 46), за яким до поставки належав соняшник вартістю 183 150,46 грн; строк оплати товару до 15.11.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 230 від 13.04.2021 на 183 150,46 грн (том 1, а.с. 47).

Сторони уклали додаток № 13 від 14.04.2021 (том 1, а.с. 48), за яким до поставки належав соняшник вартістю 85 014,82 грн; строк оплати товару до 15.04.2021.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 268 від 23.04.2021 на 85 014,82 грн (том 1, а.с. 50).

Сторони уклали додаток № 14 від 15.04.2021, за яким до поставки належав соняшник вартістю 76 513,33 грн; строк оплати товару до 19.04.2021 (том 1, а.с. 51).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 261 від 22.04.2021 на 76 513,33 грн (том 1, а.с. 52).

Сторони уклади додаток № 15 від 19.04.2021, за яким до поставки належали препарати "Віволт", "Експрес Голд", "Пульсар", "Пріма" вартістю 473 569,32 грн; строк оплати товару до 19.04.2021 (том 1, а.с. 53).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 321 від 28.04.2021 на 473 569,32 грн (том 1, а.с. 54).

Сторони уклали додаток № 16 від 27.04.2021, за яким до поставки належав соняшник вартістю 247 608,00 грн; строк оплати до 15.10.2021 (том 1, а.с. 55).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 331 від 05.05.2021 на 247 608,00 грн (том 1, а.с. 56).

Сторони уклали додаток № 18 від 19.04.2021, за яким до поставки належав соняшник вартістю 21 090,00 грн; строк оплати товару до 30.04.2021 (том 1, а.с. 57).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 324 від 30.04.2021 на 21 090,00 грн (том 1, а.с. 58).

Сторони уклали додаток № 19 від 05.05.2021, за яким до поставки належали кукурудза, соняшник вартістю 115 710,00 грн; строк оплати товару до 12.05.2021 (том 1, а.с. 59).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 341 від 06.05.2021 на 115 710,00 грн (том 1, а.с. 60).

Сторони уклали додаток № 20 від 05.05.2021, за яким до поставки належав препарат "Калібр" вартістю 39 600,00 грн; строк оплати товару до 12.05.2021 (том 1, а.с. 61).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 338 від 05.05.2021 на 39 600,00 грн (том 1, а.с. 62).

Сторони уклали додаток № 21 від 06.05.2021, за умовами якого до поставки належав соняшник вартістю 93 822,00 грн; строк оплати товару до 12.05.2021 (том 1, а.с. 63).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 352 від 12.05.2021 на 93 822,00 грн (том 1, а.с. 64).

Сторони уклали додаток № 22 від 07.05.2021, за яким до поставки належав соняшник вартістю 18 240,00 грн; строк оплати до 07.05.2021 (том 1, а.с. 65).

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 362 від 13.05.2021 на 18 240,00 грн (том 1, а.с. 66).

Крім того, на виконання умов договору протягом 2021 року позивач поставляв відповідачу товар за договором без укладення додатків за видатковими накладними, які містять посилання на договір № АД000000126 від 11.03.2021 (том 1, а.с. 67-185). Всього, за твердженням позивача, ним було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 10 062 836,44 грн.

Також позивач зазначав про повернення товарів на загальну суму 948 439,40 грн за договором, що підтверджується відповідними накладними.

Оскільки протягом дії договору відповідач частково розрахувався за отриманий товар, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача 1 546 171,99 грн боргу, 50 393,81 грн 3 % річних та 311 612,95 грн інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем документально підтверджено заборгованість відповідача за отриманий товар за спірними поставками протягом 2021 року, строк оплати якої настав. Також суд першої інстанції погодився із здійсненим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат і дійшов висновку, що можливість покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 120 76,94 грн.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, із наданих позивачем документів вбачається, що всього позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 10 062 836,44 грн.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що у зв`язку із втратою частини видаткових накладних позивач надав прийняті контрагентом (відповідачем) податкові накладні, з яких вбачається:

1) поставка товару на суму 238 729,76 грн 11.03.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 22 від 11.03.2021, оплачена відповідачем платіжним дорученням № 10 від 11.03.2021 на суму 238 729,76 грн, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 144);

2) поставка товару на суму 39 370,56 грн 26.05.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 129 від 26.05.2021, оплачена відповідачем платіжним дорученням № 196 від 21.10.2021 на суму 39 370,56 грн, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 146);

3) поставка товару на суму 235 080,00 грн 07.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 9 від 07.06.2021, оплачена відповідачем платіжним дорученням № 73 від 07.06.2021 на суму 235 080,00 грн, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 158);

4) поставка товару на суму 22 549,96 грн 10.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 27 від 10.06.2021, оплачена відповідачем платіжним дорученням № 254 від 18.11.2021 на суму 22 549,96 грн, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 148);

5) поставка товару на суму 60 649,20 грн 14.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 37 від 14.06.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 152);

6) поставка товару на суму 4 725,36 грн 15.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 39 від 15.06.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 154);

7) поставка товару на суму 16 080,00 грн 15.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 40 від 15.06.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 156);

8) поставка товару на суму 940,50 грн 16.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 52 від 16.06.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік. Товар за цією поставкою (насіння соняшника Беллус) був повернутий постачальнику за підписаною обома сторонами накладною на повернення № 7 від 17.11.2021 (том 1, а.с. 164);

9) поставка товару на суму 25 845,67 грн 16.06.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 51 від 16.06.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 162);

10) поставка товару на суму 21 525,00 грн 15.07.2021 підтверджена прийнятою відповідачем податковою накладною № 37 від 15.07.2021, та у відповідній сумі включена до підписаного сторонами акту звірки за 2021 рік (том 1, а.с. 167).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19, зазначивши, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що про втрату видаткових накладних позивач повідомляв відповідача листом від 31.10.2022 за № 31/10 в якому зазначив, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ТОВ "Агрозахист Донбас" втратило свої примірники видаткових накладних до договору поставки № АД 000000126 від 11.03.2021 (а.с. 190-191 том 1), проте відповідач відповіді не надав, проти здійснення господарських операцій не заперечив.

Колегія суддів також враховує, що окрім того, вказані суми були включені до підписаного відповідачем без зауважень та заперечень акту звірки взаєморозрахунків за 2021 рік (том 1, а.с. 186).

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

А тому, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія суддів, оцінивши матеріали справи, встановила, що позивач у своїй сукупності надав належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки товару на загальну суму 10 062 836,44 грн, тоді як відповідач факту здійснення поставки відповідними доказами не спростував та не надав доказів повної сплати за отриманий товар.

Стосовно розбіжностей між банківськими виписками позивача та відповідача суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку предметом дослідження у справі є поставки товару та розрахунки за нього за 2021 рік.

Суд першої інстанції вірно дослідив подану відповідачем фільтровану виписку за період з 01.01.2020 по 03.03.2023 (том 1, а.с. 234-238) та встановив всі здійснені відповідачем платежі за отриманий у 2021 році товар за договором.

Господарським судом враховано, що ряд платіжних доручень, вказаних у поданій відповідачем виписці, не підтверджують оплату за товар за договором у 2021 році, оскільки у полі "призначення платежу" містять посилання на інші відносини (оплата за автомобілі, оренда тощо); частина платежів здійснених із посиланням на договір АД000000126, є оплатою по рахункам, виставленим за товар, належний до поставки у 2022 році, відтак не належать до зарахування у спірний період 2021 рік за спірними поставками.

Крім того, первинними документами доданими до матеріалів справи підтверджується повернення товару на суму 948 386,67 грн (том 1, а.с. 225-233), а не на суму 948 439,40 грн, як вказував позивач.

Твердження апелянта про не укладення між сторонами договору поставки № 02/02/2022 від 02.02.2022 та не підписання за ним видаткових накладних колегія суддів відхиляє, оскільки даний договір не входить до предмету спору у справі № 911/159/23, а тому його укладення та виконання не досліджується в межах даного спору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами статтей 530, 599 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що документально підтверджена заборгованість відповідача за отриманий товар за спірними поставками протягом 2021 року, строк оплати якої настав, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 1 546 224,70 грн. Водночас, оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, останній правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 546 171,99 грн боргу.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 393,81 грн 3% річних за загальний період з 22.12.2021 до 04.01.2023 та 311 612,68 грн інфляційних втрат за грудень 2021 по січень 2023.

Стосовно заявленого у суді апеляційної інстанції клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду Київської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Агрозахист Донбас", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Водночас, у суді першої інстанції відповідач не заявляв про непідсудність даної справи, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляду з огляду на приписи ст. 279 ГПК України у колегії суддів не має.

Більше того, відповідні обставини виникли лише на стадії перегляду рішення господарського суду Київської області в апеляційній інстанції, так як лише 11.09.2023 ухвалою господарського суду Київської області у справі № 911/414/23 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрозахист Донбас".

В той же час, з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, рішення суду першої інстанції переглядається апеляційною інстанцією саме на момент його ухвалення.

А тому, оскільки відповідач про обставини непідсудності даної справи заявив лише на стадії апеляційного перегляду рішення, та, окрім іншого, такі обставини виникли лише після ухвалення судового рішення у даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду у даній справі та направлення справи за підсудністю до господарського суду Київської області для розгляду в межах справи № 911/414/23 про банкрутство ТОВ "Агрозахист Донбас".

Стосовно розподілених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

ТОВ "Агрозахист Донбас" у позовній заяві зазначило орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яка складає 80 000,00 грн (а.с. 10 том 1), виходячи із погодженого між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з відповідача у даній справі, та "гонорару успіху" (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 та додаткової угоди від 06.01.2023 до нього.

Надалі 01.05.2023 ТОВ "Агрозахист Донбас" подало заяву щодо відшкодування витрат (а.с. 53-58 том 2), понесених позивачем на професійну правову допомогу у загальній сумі 255 408,94 грн, яка складається із гонорару 80 000,00 грн за договором, укладеним із адвокатом Колісником Б.О., гонорару 80 000,00 грн за договором, укладеним із адвокатом Василюком Є.В. та гонорару успіху 5 % від стягнутої суми 95 408,94 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 укладений між Колісником Богданом Олеговичем (адвокат) та ТОВ "Агрозахист Донбас" (клієнт) (а.с. 59-60 том 2) (далі - договір), відповідно до якого:

- адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта (п. 1 договору);

- клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 5.1 договору).

Додатковою угодою від 06.01.2023 до договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 (а.с. 61 том 2) сторони погодили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 80 000,00 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з ТОВ "Агроліто" (ідентифікаційний код 43800050) за договором поставки № АД000000126 від 11.03.2021 (п. 1 додаткової угоди).

Також сторони погодили, що крім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми з боржника.

Крім того, сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з ТОВ "Агроліто".

За змістом акта приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2023 (а.с. 62 том 2) адвокатом Колісником Б.О. надано клієнту у справі № 911/159/23, яка розглядається господарським судом Київської області наступні послуги:

- ознайомлення з наявними документами;

- попередня консультація клієнта з приводу заборгованості ТОВ "Агроліто" згідно договору поставки № АД000000126 від 11.03.2021;

- підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді;

- підготовка первинних документів;

- складання (написання) позовної заяви з додатками;

- формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду.

Загальна вартість наданих послуг становить 80 000,00 грн.

Також 15.09.2022 між адвокатом Василюком Євгенієм Віталійовичем (адвокат) та ТОВ "Агрозахист Донбас" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 15/09 (далі за текстом договір), відповідно до якого:

- адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта (п. 1 Договору);

- клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 5.1 договору).

Додатковою угодою від 01.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 сторони погодили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 80 000,00 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з ТОВ "Агроліто" (ідентифікаційний код 43800050) за договором поставки № АД000000126 від 11.03.2021 (п. 1 додаткової угоди).

Також сторони погодили, що крім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми з боржника.

Крім того, сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з ТОВ "Агроліто".

За змістом акта приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2023 адвокатом Василюком Є.В. надано клієнту у справі № 911/159/23, яка розглядається господарським судом Київської області наступні послуги:

- 06.03.2023 участь у судовому засіданні в господарському суді Київської області (засідання не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою);

- 14.03.2023 підготовка відповіді на відзив, направлення відповідачу та до суду;

- 20.03.2023 участь у судовому засіданні в господарському суді Київської області (засідання не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою);

- 28.04.2023 підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі; направлення заяви відповідачу та до суду;

- 28.04.2023 участь у судовому засіданні в господарському суді Київської області (засідання не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою).

Крім того, згідно п. 2 додаткової угоди до договору, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 додаткової угоди, сторонами погоджено, що клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої судом суми, що складає у даній справі 95 408,94 грн (1 908 178,75 х 5 % = 95 408,94 грн).

Загальна вартість наданих послуг становить 175 408,94 грн.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку, що вказані в актах приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2023 витрати є неспівмірними із ціною позову, складністю справи, витраченим часом адвокатами на надання таких послуг та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 776,94 грн, а саме: за договором про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 укладеним між адвокатом Колісником Б.О. та ТОВ "Агрозахист Донбас" в розмірі 5 368,00 грн; за договором про надання правової допомоги № 15/09 від 15.09.2022 укладеним між адвокатом Василюком Є.В. та ТОВ "Агрозахист Донбас" в розмірі 20 000,00 грн; відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору "гонорар успіху" в розмірі 5 % від стягнутої судом суми, що складає 95 408,94 грн (1 908 178,75 х 5 % = 95 408,94 грн), є розумно необхідними, співмірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

Відповідачем у поданій апеляційній скарзі фактично не оспорюється рішення суду першої інстанції в цій частині, так як в її доводах відсутні заперечення щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120 776,94 грн, а в прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить стягнути з нього на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2023 у справі № 911/159/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліто" на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2023 у справі № 911/159/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2023 у справі № 911/159/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 911/159/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.01.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко