Постанова

від 23.01.2024 по справі 922/3404/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3404/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від апелянта - не з`явився;

від відповідача - адвокат Панасюк І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.12.2017 серії ДП №3560) - на підставі ордера серії АХ №1166017 від 06.01.2024 (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" (вх. №2534Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 (повний текст судового рішення складений 13.11.2023, суддя Аюпова Р.М.)

у справі №922/3404/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс", м. Київ,

до Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго ЛТД", м. Харків,

про стягнення коштів у розмірі 1 178 787, 37 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго ЛТД" (ТОВ) заборгованості за договором поставки № 19/21-Е від 08.11.2021 у загальному розмірі 1 178 787, 37 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 у задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго ЛТД" (ТОВ) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором № 19/21-Е від 08.11.2021 у розмірі 357 790, 16 грн, штраф, згідно з п. 7.2. договору в розмірі 153 624, 16 грн, судовий збір у розмірі 7 671, 21 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу (попередньої оплати) за продукцію в сумі 658 389, 28 грн (з ПДВ) більш ніж через півроку після повідомлення відповідачем про готовність продукції до відвантаження, а також не здійснив дії щодо отримання товару, не заявив у розумні строки після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження про відпадіння інтересу до отримання виконання за договором поставки, тому перебував у стані прострочення кредитора і не мав права скористатися таким способом самозахисту як відмова від договору поставки;

- договірні відносини між сторонами даного спору продовжують існувати, тому вимога про повернення суми попередньої оплати є безпідставною, оскільки сума попередньої оплати у розмірі 658 389, 28 грн утримується відповідачем на підставі чинного договору поставки, укладеного між сторонами даного спору, виконання за яким відповідачем позивачу запропоновано;

- беручи до уваги те, що 28.11.2022 відповідачем було направлено позивачеві повідомлення про готовність продукції до відвантаження, а, отже, виконано зобов`язання за договором в частині виготовлення та поставлення товару, установлені фактичні дані дають підстави для висновку про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 357 790, 16 грн, а тому в іншій частині заявленої до стягнення пені слід відмовити;

- розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 153 624, 16 грн є вірним, правомірно заявленим, а, отже, дана вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми сплаченої та не повернутої передплати за договором поставки від 08.11.2021 № 19/21-Е за період з 02.07.2023 по 17.07.2023 в сумі 658 389,28 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки від 08.11.2021 № 19/21-Е за період з 28.11.2022 по 30.11.2022 в сумі 8983,77 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" задовольнити; судові витрати покласти на відповідача; судові засідання у справі проводити без участі представника позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» посилається на наступне:

- оскільки впродовж строку дії договору відповідач допустив передбачене ч. 1 ст. 613 ЦК України прострочення кредитора, не направивши на адресу ПрАТ «СНВО «Імпульс» повідомлення про заплановану дату відвантаження продукції, у позивача протягом дії договору не виникав обов`язок щодо здійснення остаточного розрахунку за поставку продукції;

- судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не було повідомлено позивача у встановленому договором порядку про виникнення обставин неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, натомість надіслані останнім засобами електронної пошти листи про готовність поставки продукції були здійснені вже після закінчення строку дії договору, тому не викликають жодних юридичних наслідків;

- місцевим господарським судом в частині вирішення питання про задоволення позовних вимог про стягнення пені було безпідставно ототожнено направлення відповідачем повідомлення про готовність поставити продукцію із виконанням останнім взятих на себе зобов`язань, з урахуванням чого вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.11.2023 для розгляду справи №922/3404/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №922/3404/23 витребувано матеріали справи №922/3404/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги позивача, Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс", (вх. №2534Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 до надходження матеріалів справи.Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №922/1722/23 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1722/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (вх. №2005) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 до надходження матеріалів справи.

30.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3404/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №922/3404/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" (вх. №2534Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23; призначено справу до розгляду на "09" січня 2024 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 5 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 20.12.2023.

13.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача засобами пошти надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення вимог позивача та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

21.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №922/3404/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.01.2024 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" (ПрАТ «СНВО «Імпульс», покупець) та Науково-виробничим підприємством "Хартрон-Енерго ЛТД" (ТОВ) (постачальник) укладено договір поставки № 19/21-Е, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити функціональні блоки уніфікованого комплексу технічних засобів (УКТЗ) (продукція), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

За умовами наведеного договору:

- найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура та ціни зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору);

- сума договору становить: 2 194 630, 92 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 365 771, 82 грн (п.3.1 договору);

- ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України та зазначена в специфікації (п. 3.2. договору).

- покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника (п.4.1 договору);

- оплата поставленої продукції проводиться в наступному порядку:

а) покупець перераховує аванс в розмірі 50% від загальної суми договору, указаної у п. 3.1 договору, що становить 1 097 315, 46 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 182 885, 91 грн протягом 10 банківських днів з дня підписання договору. У випадку затримки проведення авансового платежу покупцем, згідно цього пункту, строк поставки продукції постачальником може бути відстрочено на відповідний затримці строк, без застосування до постачальника штрафних санкцій.

б) остаточний розрахунок за продукцію в розмірі 50 % від загальної суми договору перед відвантаженням продукції, після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції до постачання (п.4.2 договору);

- термін постачання продукції - травень 2022 року за умови повної та вчасної оплати авансу (п.5.1 договору);

- поставка продукції здійснюється на умовах EXW - склад постачальника, 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за два дні до дати відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється (п.5.2 договору);

- датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній на продукцію, що підтверджує відвантаження продукції зі складу постачальника (п.5.5 договору);

- право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після підписання покупцем видаткової накладної на продукцію (п.5.6 договору);

- виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-Промислової Палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п.8.3 договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.07.2022 (п.10.1 договору).

Згідно п. А.7 розділу А Інкотермс-2010 «Повідомлення покупцю» продавець зобов`язаний сповістити покупця достатнім чином про дату та місце, коли і де товар буде надано в його розпорядження.

Згідно специфікації на виготовлення та поставку продукції - функціональних блоків УКІЗ-Д, поставлялася продукція, що в ній зазначена, на загальну суму 2 194 630, 92 грн, у тому числі ПДВ 20% - 365 771, 82 грн у термін до 31.05.2022 включно.

У вказаній специфікації сторонами узгоджено термін постачання продукції - травень 2022 року.

Платіжною інструкцією від 05.01.2022 № 48 покупцем перераховано постачальнику передоплату у сумі 658 389, 28 грн за поставку продукції, згідно специфікації.

Протягом строку дії договору, який закінчився 30.07.2022, повідомлення від відповідача про заплановану дату відвантаження продукції та повідомлення про відсутність можливості здійснення поставки вказаної продукції не надходили.

Покупцем впродовж строку дії договору аванс у визначеному договорі розмірі 50% вартості сплачено не було.

Через 4 місяці після закінчення строку дії договору постачальником на електронну пошту ПрАТ «СНВО «Імпульс» 28.11.2022, 09.01.2023 та 07.04.2023 були направлені повідомлення про готовність до поставки продукції.

Позивач, посилаючись на те, що договором не передбачено право сторін на здійснення листування (направлень повідомлень) в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку, відповіді на вказані повідомлення відповідача про готовність поставки продукції від 28.11.2022 вих. № 67200/97, 09.01.2023 вих. № 67200/112 та 07.04.2023 вих. №67200/33 не направляв.

З метою перенесення строків поставки постачальником була складена додаткова угода № 1 від 20.12.2022 до договору та 28.02.2023 постачальником на e-mail ПрАТ «СНВО "Імпульс": impuls@imp.lg.ua для її розгляду та підписання.

Направлена після закінчення строку дії договору додаткова угода № 1 від 20.12.2022 була залишена ПрАТ «СНВО «Імпульс» без розгляду та не була укладена.

На адресу відповідача засобами поштового зв`язку та на електронну пошту energy2@ukr.net, що зазначена у договорі, було направлено лист ПрАТ «СНВО «Імпульс» щодо повернення грошових коштів від 19.06.2023 вих. № 603/01 у сумі сплаченої попередньої оплати за продукцію в сумі 658 389, 28 грн (з ПДВ) у термін до 01.07.2023, оскільки у встановлений договором термін поставку продукції не було здійснено.

Посилаючись на наведене, позивач вважає, що він в односторонньому порядку, у відповідності до пп. 6.2.1 п. 6.2 договору відмовився від подальшого виконання договору.

26.06.2023 з електронної пошти начальника договірного відділу відповідача Алексєєва С.С. надійшов лист від 26.06.2023 за вих. № 67200/62, в якому було висловлено заперечення щодо вимог позивача про повернення суми попередньої оплати за договором, оскільки відповідачем надсилалися на електронну пошту ПрАТ «СНВО «Імпульс» повідомлення про готовність до поставки продукції від 28.11.2022 вих. № 67200/97, 09.01.2023 вих. №67200/112 та 07.04.2023 вих. № 67200/33, на які ПрАТ «СНВО «Імпульс» не було надано відповіді, а також про направлення на розгляд та підписання ПрАТ «СНВО «Імпульс» додаткової угоди № 1 від 20.12.2022 до договору, яка не була укладена сторонами.

У листі відповідача від 26.06.2023 вих. № 67200/62 зазначається про прострочення поставки продукції за договором та вказується, що постачальник не мав можливості виконати п. 5.1. договору і поставити продукцію в травні 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, при цьому вкотре зазначалось про готовність замовленої продукції до постачання ПрАТ «СНВО «Імпульс».

За результатами розгляду листа відповідача від 26.06.2023 вих. № 67200/62 на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та на електронну пошту energy2@ukr.net, зазначену у договорі, було направлено лист ПрАТ «СНВО «Імпульс» щодо повернення грошових коштів від 30.06.2023 за вих. № 630/01 з повторним проханням повернути суму попередньої оплати за продукцію у розмірі 658 389, 28 грн (з ПДВ) у термін до 16.07.2023, та попередження, що у випадку неперерахування ПрАТ «СНВО «Імпульс» зазначеної суми попередньої оплати у термін до 16.07.2023 такі дії/бездіяльність вважатимуться відмовою постачальника виконати вимоги ПрАТ «СНВО «Імпульс» та останній змушений буде звернутися до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Енерго ЛТД" (ТОВ) зазначеної заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, інших штрафних санкцій, а також судових витрат.

Відповідач зазначеної суми грошових коштів не сплатив, відповіді на лист ПрАТ «СНВО «Імпульс» щодо повернення грошових коштів від 30.06.2023 за вих. № 630/01 не надав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є спір щодо повернення покупцем суми сплаченої попередньої оплати, а також стягнення неустойки за договором у зв`язку з порушенням терміну виконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Закон встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання є неправомірною незалежно від того, чи виражена вона відповідною активною дією зобов`язаної сторони чи бездіяльністю, зокрема не вчиненням передбачених договором дій, спрямованих на його виконання (ст. ст. 525, 526 ЦКУ).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Такий висновок про застосування норми права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Згідно з частиною 4 статті 267 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Тобто, суб`єкти господарської діяльності мають можливість укладати договори, використовуючи при цьому і правила Інкотермс - Правила Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2010 року) термін "франко-завод", EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і таке інше), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Відповідні правові висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/2403/18.

З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами спору договору (п.4.2 договору) вбачається погодження здійснення оплати поставленої продукції в наступному порядку:

а) покупець перераховує аванс в розмірі 50% від загальної суми договору, указаної у п. 3.1 договору, що становить 1 097 315, 46 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 182 885, 91 грн протягом 10 банківських днів з дня підписання договору. У випадку затримки проведення авансового платежу покупцем, згідно цього пункту, строк поставки продукції постачальником може бути відстрочено на відповідний затримці строк, без застосування до постачальника штрафних санкцій.

б) остаточний розрахунок за продукцію в розмірі 50 % від загальної суми договору перед відвантаженням продукції, після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції до постачання.

Беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору поставки, сторони між собою погодили порядок поставки товару шляхом передачі покупцю товару на складі продавця (самовивіз зі складу продавця) у встановлений договором строк за умови сплати 50% вартості товару впродовж 10 днів з укладення договору як попередньої оплати.

Разом з тим, встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що позивачем обов`язок зі сплати авансу в повному обсязі та у встановлений строк належним чином не було виконано.

Отже, сторони спору фактично відійшли від погоджених умов договору.

Водночас, судова колегія зазначає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору, так само як і не припиняє існування взятих на себе сторонами господарських зобов`язань.

Положеннями статті 631 ЦКУ та ч. 7 статті 180 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 у справі №910/9167/19, поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування), однак чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, на думку Верховного Суду зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Таким чином, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

У відповідності до положень частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно частини 2 наведеної статті якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на положення частини 1 статті 693 ЦК України суд апеляційної інстанції звертається до положень частин 1, 2 статті 538 ЦК України, відповідно до яких виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Згідно приписів частини 3 статті 538 ЦК України, відповідно до яких регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Така регламентація положень ч.3 ст. 538 ЦК України спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 - № 920/845/22).

За змістом положень частини 4 наведеної статті якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідачем в ході розгляду справи було зазначено, а позивачем не спростовано, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану із 24.02.2022, постійними обстрілами міста Харкова, пошкодженням виробничих потужностей у результаті прямого влучання у приміщення підприємства та нестабільним електропостачанням у регіоні, підприємство відповідача було вимушено призупинити свою роботу, але після відновлення роботи та попри відсутність сплаченого в повному обсязі покупцем авансу останній виготовив замовлену продукцію на виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Сторонами даного спору не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що після направлення відповідачем повідомлення щодо готовності продукції до поставки, позивач на зазначене повідомлення відповіді не надав, продукцію не забрав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що від виконання покупцем визначених умовами договору поставки дій (отримання товару на умовах "EXW"), а також повної сплати визначеної договором передоплати, залежить виникнення у продавця зустрічного обов`язку щодо передачі товару.

При цьому, зважаючи на вчинення сторонами спору дій, спрямованих на виникнення правових наслідків, а саме - укладення договору поставки з обов`язковими умовами, підписання специфікації та часткову сплату попередньої оплати, готовність товару для відвантаження, а також відсутності доказів припинення зобов`язань, зокрема, шляхом розірвання договору або виконанням правочину, правовідносини сторін не є припиненими.

Позивачем не заперечується факт отримання на електронну пошту повідомлень про готовність продукції до відвантаження та спору між сторонами щодо отримання даного повідомлення під час розгляду даного спору не виникало, натомість останній вказує на те, що договором, укладеним сторонами, не передбачено право сторін на здійснення листування (направлень повідомлень) в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку, а отже на вказані повідомлення відповідача про готовність поставки продукції від 28.11.2022 вих. № 67200/97 позивач не відреагував.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано, що станом на момент укладення договору місцезнаходженням позивача було м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке з 24.02.2022, в також впродовж строку дії договору, перебуває в зоні активних бойових дій та є окупованим країною-агресором.

Судова колегія зазначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 ГК України).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором.

Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивачем відповідача впродовж строку дії договору про зміну адреси місцезнаходження та листування.

Натомість, оскільки умовами договору поставки № 19/21-Е від 08.11.2021 сторони не визначилися стосовно можливості здійснення листування будь-яким чином, а лише домовились про письмове повідомлення покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється (п. 5.2 договору), зазначене спростовує твердження позивача щодо неможливості направлення відповідачем повідомлення про готовність продукції до відвантаження електронною поштою або порушення відповідачем умов договору в частині належного повідомлення позивача про можливість покупця отримати виготовлену відповідачем продукцію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на встановлені сторонами спору умови договору, відповідно до яких у випадку затримки проведення авансового платежу покупцем строк поставки продукції постачальником може бути відстрочено на відповідний затримці строк (п.4.2 договору), а також беручи до уваги сплату покупцем не повної суми авансового платежу (30%), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку позивачем не було дотримано порядку сплати попередньої оплати та, як наслідок, виникнення права застосування механізму повернення такої сплати в порядку ч.2 ст. 693 ЦК України.

Після закінчення строку дії договору, постачальником, попри сплату позивачем авансу не в повному обсязі, а також відсутності погодження та прийняття такої оплати відповідачем, на електронну пошту ПрАТ «СНВО «Імпульс» 28.11.2022, 09.01.2023 та 07.04.2023 були направлені повідомлення про готовність до поставки продукції, водночас останній залишив відповідні повідомлення без реагування, зазначивши про одностроннє розірвання договору лише 19.06.2023.

Судова колегія зазначає, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу (попередньої оплати) за продукцію в сумі 658 389, 28 грн (з ПДВ) 19.06.2023, більш ніж через півроку після повідомлення відповідачем про готовність продукції до відвантаження, тобто у період, коли відповідачем обов`язок зі здійснення поставки товару на власний склад був виконаний.

У вказаний період позивач, не здійснивши дій щодо сплати авансу в повному обсязі, а також щодо отримання товару, не заявивши відповідачу у розумні строки після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження про відпадіння інтересу до отримання виконання за договором поставки, в порядку статті 538 ЦК України перебував у стані прострочення кредитора і не мав права відмовитися від договору поставки.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що сторони спору відійшли від умов укладеного договору поставки, однак договірні відносини між сторонами даного спору продовжують існувати, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про повернення суми попередньої оплати є безпідставною, оскільки сума попередньої оплати у розмірі 658 389, 28 грн утримується відповідачем на підставі чинного договору поставки, укладеному між сторонами даного спору, виконання за яким відповідачем позивачу запропоновано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 2 статті 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Обставинами вище встановлено, що у відповідності до умов п. 7.2 договору від 08.11.2021, укладеного між сторонами спору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, сторонами спору було погоджено заходи відповідальності до постачальника у випадку порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару.

Натомість, у відповідності до умов п. 4.2.а договору, у випадку затримки проведення авансового платежу покупцем, згідно цього пункту, строк поставки продукції постачальником може бути відстрочено на відповідний затримці строк, без застосування до постачальника штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи та перегляду оскаржуваного судового рішення в частині вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати було встановлено, що сторони спору фактично відійшли від умов укладеного договору поставки, порушили порядок сплати попередньої оплати, а також строки виконання зобов`язань.

Вказане унеможливлює застосування до відповідача у даному випадку заходів цивільної відповідальності, адже матеріалами справи не доведено факту винекнення обов`язку з поставки товару у визначений строк.

Закон не покладає обов`язку на особу, яка у зв`язку із невиконанням іншою зобов`язаною стороною зустрічного зобов`язання в порядку положень статті 538 ЦК України, почати виконання зобов`язання на власний ризик, однак надає право зупинити виконання обов`язку за договором або повністю чи частково відмовитися від нього.

При цьому, беручи до уваги фактичне порушення власних інтересів шляхом невиконання іншою стороною зустрічного зобов`язання, закон так само не вимагає інформувати контрагента про відповідне рішення.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В свою чергу встановлення судом апеляційної інстанції обставин неправильного застосування до спірних правовідносин положень статті 538 ЦК України, а також аналіз умов пункту 4.2.а договору, свідчить про недоведеність факту порушення відповідачем взятих на себе умовами договору зобов`язань зі здійсненням поставки товару в строк до 31.05.2022, а також відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу як заходу відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, чим спростовуються висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні в цілому.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо доведеності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу є помилковими та свідчать про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи, зокрема, в частині встановлення або спростування факту порушення відповідачем строку поставки товару за умови неналежного виконання покупцем зустрічного зобов`язання зі сплати суми попередньої оплати, та призвело до неправильного застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ст. ст. 538, 693 ЦК України, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до положень статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги залишаються за апелянтом.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання "Імпульс" (вх. №2534Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.01.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко