Постанова

від 22.01.2024 по справі 922/4278/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/4278/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Істоміна О.А. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від позивача Оріщенко Н.С. на підставі ордеру серія АХ №1154371 від 26.10.2023, свідоцтво серія ПТ №847 від 24.02.2017; від відповідача та третьої особи (ТОВ «Колос») Сергієнко К.С. на підставі ордер серії АН №1199953 від 06.07.2023 року., свідоцтво серії ДН №6324 від 28.06.2023 року;від третьої особи 1не з`явився; від третьої особи 2 не з`явився;від третьої особи 3 не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська обл., с. Веселе,на рішення господарського суду Харківської області ухвалене та на додаткове рішення господарського суду ухвалене26.09.2023 (повний текст підписано 06.10.2023) Харківської області 17.10.2023 (повний текст підписано 20.10.2023) у справі №922/4278/21 (суддя Жиляєва Є.М. ) за позовом за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська обл., с. Веселе, 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей- 2012», Харківська обл., с.Мальцівське, 2)Приватне сільськогосподарське підприємство «Царедарівське», Харківська обл., с. Царедарівка, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА-2016», Харківська обл., смт. Близнюкидо за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Фермерського господарства "Подолівське", Харківська обл., м. Барвінкове Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос»про стягнення 12099628,64 грн. В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції апеляційної скарги, результат апеляційного перегляду (під час попереднього розгляду) та висновки Верховного Суду після касаційного перегляду:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро, с.Веселе Харківської області (далі Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства Подолівське, м.Барвінкове Харківської області (далі Відповідач) про стягнення 12099628,64грн., з яких: 1741037,09грн. безпідставно набуті кошти; 39721,57грн. сума заборгованості за користування земельними ділянками; 9607600,45грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; 666062,73грн. пеня; 989,23грн. 3% річних, нараховані на несплачену суму заборгованості; 44217,57грн. 3% річних, нараховані на суму безпідставно набутих коштів (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята до розгляду протокольною ухвалою місцевого господарського суду від 02.02.2022р.).

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі №922/4278/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, позов задоволено частково та стягнуто з Фермерського господарства «ПОДОЛІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» 39721,57 грн. заборгованості за користування земельними ділянками, 9607600,45 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; в решті позову відмовлено.

3. Постановою Верховного суду від 05.04.2023 у справі №922/4278/21 касаційну скаргу Фермерського господарства «ПОДОЛІВСЬКЕ» задоволено частково - постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі № 922/4278/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Також Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 у справі №922/4278/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, стягнуто з Фермерського господарства «ПОДОЛІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 702 740,89 грн та по сплаті судового збору в розмірі 144 709,83 грн; в решті витрати покладено на позивача.

5. Постановою Верховного суду від 17.05.2023 у справі №922/4278/21 касаційну скаргу Фермерського господарства «ПОДОЛІВСЬКЕ» задоволено частково - додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі № 922/4278/21 скасовано.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2023 було відкрито провадження у справі №922/34278/21 та призначено її розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 року по справі №922/4278/21 у задоволенні позову вирішено відмовити повністю.

8. Означене рішення суду обґрунтоване встановленням факту продовження дії Договору на підставі додаткової угоди від 27.12.2019, оскільки у матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором за 2020 рік, зазначена угода виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок, сплати орендної плати у 2020 році та звітування про відповідні операції до контролюючих органів, отримані від відповідача кошти за вказаними Актами - оподатковувались в строк без повернення (неприйняття) їх Відповідачу. Також у Вимозі від 19.05.2021 року директор ТОВ «Краєвид Агро» прямо зазначив про те, що строк дії договору закінчився 03.01.2021 року, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання додаткової угоди від 27.12.2019 недійсною.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2017-2020 років відповідачем сплачувалась суборендна плата в повному обсязі, що підтверджується Актами на надання послуг суборенди від позивача, платіжними дорученнями від відповідача, податковими накладними позивача, карткою рахунку позивача про оплати. Також сторони погодили додаткову угоду від 01.01.2020 року про зміну вартості суборендної плати, а положення п. 9.3. договору суборенди обумовлюють правомірність користування земельними ділянками з 03.01.2021 і до моменту зібрання Відповідачем врожаю, тоді як позовних вимог щодо оплати фактичного користування у межах цієї справи не заявлялось.

При цьому, під час розгляду справи Відповідачем надано пояснення, в яких останній погоджується з існуванням математичної різниці між нарахованою сумою сплати суборендної плати за 2020 рік та фактично сплаченої суми, в розмірі вимоги позивача.

8.1. Правове обґрунтування позовних вимог щодо відносин із Відповідачем протягом 2021 року як користування Суборендарем збереженими ним безпідставно отриманими земельними ділянками - є необґрунтованим та не відповідає приписам законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення грошових коштів на правовій підставі, яка не може застосовуватись до фактичних обставин у цій судовій справі, задоволенню не підлягають.

8.2. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, то її висування не сумісно із висновком про продовження суборнедних відносин, а здійснення розрахунків позовних вимог суми заборгованості з орендної плати після припинення дії Договору та нарахована на цю плату сум пені, не відповідають висновкам викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

9. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 року по справі №922/4278/21 заяву Відповідача про стягнення суми судових витрат вирішено задовольнити частково - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" на користь Фермерського господарства "ПОДОЛІВСЬКЕ" 786896,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 272241,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; 362990,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги та 4025,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

10. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

10.1. З огляду на надані адвокатом послуги правової допомоги, наданої за період розгляду справи в суді першої інстанції та в суді першої інстанції під час нового розгляду справи, відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд вважає, що у даному випадку витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими, оскільки Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість та непропорційність витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачем, тому такі витрати покладаються на позивача.

10.2. Щодо витрат по забезпеченню апеляційного провадження (написання апеляційних скарг на рішення суду по суті та додаткове рішення, участь в судових засіданнях), фіксована вартість яких склала 70000,00 грн. та витрат по забезпеченню касаційного провадження (написання апеляційних скарг на рішення суду по суті та додаткове рішення, участь в судових засіданнях), фіксована вартість яких склала 60000,00 грн., суд зазначає про відсутність підстав для їх стягнення з огляду на те, що про такі витрати Відповідачем не було заявлено у першій заяві по суті при розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, а також безпосередньо під час судових засідань на стадії дебатів у відповідних судах. Отже, вказані витрати не були предметом розгляду як у апеляційній, так і в касаційній інстанціях.

10.3. Щодо передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару успіху у разі прийняття судом рішення на користь клієнта (відповідача), суд зазначив про те, що погоджений сторонами розмір гонорару успіху є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні ст.ст. 632, 903 Цивільного кодексу України, ст. 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги. За цих підстав місцевий суд вважає обґрунтованим покладення на позивача судових витрат, понесених відповідачем, зокрема й гонорару успіху адвоката у розмірі 604981,00 грн. (із розрахунку: 12099628,64 грн. х 5 %), оскільки такі витрати є дійсними, обґрунтованими, співмірними та узгоджуються з вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду, які суд навів вище у цьому рішенні.

10.4. Також суд дійшов висновку про правомірність заявлених відповідачем 4025,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, оскільки, на виконання вказівки Верховного Суду щодо необхідності дослідження п`ятнадцяти позовних заяв за усіма справами, відповідачем було здійснено оплату судового збору за виготовлення копій позовних заяв з додатками за усіма справами на загальну суму 4025,00грн, що підтверджується платіжними документами по кожній справі відповідно до кількості сторінок позовної заяви в порядку відшкодування витрат за п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", не погодившись з ухваленими рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/4278/21, звернулось з апеляційною скаргою на означені судові акти, в якій просить:

- Основне рішення від 26.09.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «КРАЄВИД АГРО» до ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» про стягнення коштів у загальному розмірі 10748344,29 грн., з яких: 1741037,09грн. безпідставно набуті кошти;39721,57грн. сума заборгованості за користування земельними ділянками; 8956724,89грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; 989,23грн. 3% річних нарахованих на несплачену суму заборгованості; 9871,51грн. 3% річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів. В іншій частині рішення залишити без змін. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «КРАЄВИД АГРО» до ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» про стягнення коштів в частині стягнення 10 748 344,29грн.

- Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 року по справі №922/4278/21 скасувати, змінити розподіл судових витрат по справі з урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги.

12. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

12.1. Позивач не визнає юридичну силу положень вказаних додаткових угод від 27.12.2019 року та від 01.01.2020 року, оскільки фактичне існування додаткової угоди від 27.12.2019 року до Договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 як документу на паперовому носії, та навіть набуття такою угодою чинності само по собі автоматично не створило належних правових підстав для зміни (продовження) строку суборенди земельних ділянок та, відповідно, не наділило ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» законним правом на користування земельними ділянками в 2020 та 2021 роках після закінчення строку дії договору суборенди землі № 03/01/17-по від 03.01.2017 року (після закінчення строку речового права суборенди).

12.2. Вказані висновки суду щодо продовження дії Договору на підставі додаткової угоди від 27.12.2019 не відповідають фактичним обставинам справи, судом проігноровані наявні в матеріалах справи докази (зокрема, інформаційні довідки з ДРРП, докази зміни структури власності та керівництва позивача у спірний період), а також не надана належна оцінка доводам позивача щодо закінчення строку договору суборенди саме 03.01.2020 року та не вказано підстави відхилення тих чи інших доводів позивача.

12.3. Судом першої інстанції не надана оцінка вказаним доказам (інформаційним довідкам з ДРРП) та факту наявності в ДРРП офіційної інформації про припинення права суборенди з 03.01.2020 року.

12.4. Наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджувалося припинення права суборенди ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» на земельні ділянки на підставі договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 року саме з 03.01.2020 року, а не з 03.01.2021 року, як це було невірно встановлено судом першої інстанції. Отже, висновок суду про продовження дії Договору суборенди на строк до 03.01.2021 року лише на підставі додаткової угоди від 27.12.2019 не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, здійснений з ігнорування обов`язкової до використання судом офіційної визнаної Державою інформації з ДРРП, з порушенням норм матеріального права та без врахування усталеної судової практики та відповідних висновків Верховного суду з питань обов`язковості здійснення державної реєстрації речових прав та змін до них.

12.5. Суд першої інстанції конкретно не послався на жодну норму законодавства, якою він керувався при визначенні строку дії договору суборенди. Висновки суду щодо визначення строку (його продовженні) ґрунтуються суто на нібито «фактичному виконанні договору», «підтвердженні позивачем строку договору» тощо.

12.6. Щодо вимоги про стягнення суми заборгованості за користування земельними ділянками за 2020 рік у розмірі 39721,57грн., вказані висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суперечать іншим висновкам суду та фактичним обставинам справи та демонструють непослідовність суду та упереджену вибірковість у застосуванні інформації з ДРРП.

12.7. Щодо вимоги про стягнення суми безпідставно набутих коштів за користування земельними ділянками за 2021 рік в загальному розмірі 1741037,09:

- суд визнав необхідність сплати відповідачем коштів за користування земельними ділянками у 2021 році, суд визнав факт такого користування (доводи щодо площі будуть надані нижче), а отже суд не просто міг, а був зобов`язаний застосувати для вирішення спору належні (на його думку) приписи юридичних норм та задовольнити позовні вимоги у відповідній частині;

- висновки суду про неналежність правового обґрунтування позовних вимог щодо відносин із відповідачем протягом 2021 року також є незаконними та не відповідають судовій практиці;

- судом було проігноровано обставини того, що і 2020, і 2021 роках земельними ділянками фактично користувалась інша особа (не відповідач) ТОВ «КОЛОС» - на підставі укладеного з ФГ «ПОЛОДІВСЬКЕ» договору наступної суборенди (договору, який було укладено без згоди, без відома ТОВ «КРАЄВИД АГРО»).

12.8. Щодо вимоги про стягнення суми неустойки у вигляді подвійної плати за користування земельними ділянками в загальному розмірі 9607600,45грн., вказані висновки суду ґрунтуються на припущеннях та стосуються осіб, що не брали участі у справі. Жодними доказами по справі не підтверджується факт сплати суборендної плати позивачеві з боку ТОВ «Прометей-2012», ПСП «Царедарівське» та ТОВ "ДЕМЕТРА-2016", вказані обставини не були предметом судового розгляду, не викладалися в жодній заяві сторін по суті справи. Вказані особи не були учасниками справи (суд навіть відмовив у клопотанні ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» про їх залучення у справу в якості третіх осіб).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки за період з 04.01.2020 по 31.10.2020 в розмірі 4787250,96 грн за 784,8448 га та неустойки за період з 01.11.2020 по 05.11.2021 в розмірі 4169473,94 грн за 557,9356 га, суд не врахував, що строк дії договору закінчився 03.01.2020 року, а отже користування земельними ділянками у 2020 році та у 2021 році відбувалося за межами строку дії договору, а відтак протиправно.

12.9. Матеріали справи не містять доказів, що могли б підтвердити виконання Відповідачем обов`язку з повернення земельних ділянок та/або спроби Відповідача повернути земельні ділянки чи вжиття інших заходів щодо належного виконання зобов`язання з повернення земельних ділянок. Так само матеріали справи не містять доказів створення Позивачем перешкод відповідачеві у поверненні земельних ділянок. Тому, неповернення земельних ділянок за договором суборенди після закінчення строку дії відповідного договору відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), а тому були наявні правові підстави для застосування до ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» відповідальності у вигляді стягнення неустойки відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, нарахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди.

12.10. Щодо вимоги про стягнення суми пені у розмірі 666062,73грн., 3% річних нарахованих на несплачену суму боргу за договором у розмірі 989,23грн. за 2020 рік на суму 39721,57грн., 3% річних, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів, у вигляді суборендної плати у розмірі 44 217,57грн. за 2021 рік за період з 01.01.2021 по 05.11.2021. суд першої інстанції не надав окремої оцінки заявленим позовним вимогам.

12.11. Щодо оскаржуваного додаткового рішення, суд жодним чином не зменшив передбачений договором про надання правової допомоги гонорар успіху у разі прийняття судом рішення на користь клієнта (відповідача), що відповідно до розрахунку відповідача, в грошовому еквіваленті складає 604981,432 грн (із розрахунку: 12 099 628,64 грн * 5 %), із округленням - 604 981,00 грн.

12.12. Також, Апелянтом було заявлено орієнтовний розмір судових витрат у суді апеляційної інстанції в сумі 70000,00грн. на правничу допомогу адвоката, які останній очікує понести в новому апеляційному перебігу.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

13. Фермерське господарство "Подолівське", Харківська обл., м. Барвінкове в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, посилаючись на наступні обставини:

13.1. Суд обґрунтував чинність вказаної угоди про продовження строку дії договору (зокрема, зазначенням про його виконання) та мотивував свій висновок про тлумачення терміну спливу дії договору відповідно до дати, зазначеної в угоді 03.01.2021 року.

13.2. Реєстрація припинення в ДРРП речового права ТОВ «Краєвид Агро» на ділянки, що вибули з суборенди за поточною справою у зв`язку з реєстрацією права нового користувача від 2018 та 2019 року, та реєстрація в ДРРП змін речового права поточного користувача охоплюються різними приписами.

13.3. Заявлені пені та інші нарахування є похідними від основних вимог, в задоволенні яких відмолено.

13.4. Щодо відмови в стягненні неустойки за неповернення земель, що не могли бути передані в суборенду, Апелянт оскаржує думку суду про відмову в задоволенні стягнення неустойки за неповернення земель, які було передано в суборенду Відповідачеві та які, одночасно вже перебували в суборенді інших осіб.

13.5. Наголошує на обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення в частині стягнення витрат за поточну правничу допомогу, та відповідність вказаного рішення практиці та судовій думці суду першої інстанції та судової колегії апеляційного суду за поточною справою при первісному розгляді.

14. Іншими учасниками справи, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзивів на апеляційну скаргу подано не було. Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом на наявні в матеріалах справи поштові та електроні адреси учасників справи.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

15. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 27.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А.

16. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху через виявлені недоліки, а 10.11.2023 до апеляційного суду надійшла заява Скаржника про усунення означених недоліків.

17. Ухвалою від 20.11.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/4278/21, а ухвалою від 05.12.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Харківська міська рада у судовому засіданні на 18.12.2023 об 12:55 з повідомленням учасників справи.

Крім того, зазначеною ухвалою було залучено до участі в справі №922/4278/21 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-2012» (вул. Шкільна, 2Г, Харківська обл., с.Мальцівське, 64672), Приватне сільськогосподарське підприємство «Царедарівське», (Харківська обл., Лозівський район, с. Царедарівка, 64661), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА-2016» (в`їзд Механізаторів,1/1, Харківська обл., Лозівський район, смт. Близнюки,64801) та на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» (вул. Незалежності,3а, Харківська обл., Лозівський район, смт. Близнюки,64801).

18. Враховуючи викладене в п.п.15, 17 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

19. 11.12.2023 через Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська обл., с. Веселе надійшло повідомлення щодо виконання вимог суду.

20. 13.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська обл., с. Веселе також надійшли письмові пояснення, щодо виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023 та письмові пояснення щодо поданого відзиву.

21. 14.12.2023 представником третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» надані письмові пояснення.

22. 15.12.2023 Відповідачем до Східного апеляційного суду надано клопотання щодо виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023.

23. 15.12.2023 від представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» надійшло повідомлення щодо отримання документів, які були зобов`язано судом відправити зазначеним особам.

24. 18.12.2023 Відповідачем до Східного апеляційного суду надані заперечення на пояснення Апелянта щодо земель в розмірі 557,9356 га, як бази розрахунку вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів за 2021 рік.

25. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 оголошено в судовому засіданні у справі №922/4278/21 перерву до "22" січня 2024 р. о 09:15 год. та запропоновано, зважаючи на значний обсяг матеріалів справи та висвітлення ними змінюваних у перебігу провадження у справі процесуальних позицій щодо певних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, викласти остаточне бачення у письмових поясненнях щодо всіх (кожної окремо) розрахункових складових розглядуваних грошових вимог з посиланням на кадастрові номери земельних ділянок, періоди формування стягуваних сум та їх розміру, а також підстав (природи) їх нарахування, або (відповідно - для Відповідача) обставин, які унеможливлюють таке нарахування.

26. Фермерським господарством "Подолівське" були подані пояснення (сформований в системі «Електронний суд» 05.01.2023) з приводу питань які були предметом встановлення у судому засіданні, а саме щодо позовних вимог та обсягу їх оскарження та викладені обґрунтування щодо заперечень проти апеляційної скарги Позивача.

27. Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" були подані пояснення (сформований в системі «Електронний суд» 17.01.2023), в яких останній зазначив:

27.1. сума заявлених позовних вимог про стягнення суми безпідставно набутих коштів за користування земельними ділянками за 2021 рік в загальному розмірі 1 741 037,09грн. включає:

- безпідставно набуті коштів на площу 504,9872 га, що складає 1 575 811,70грн;

- безпідставно набуті коштів на площу 52,9484 га, що складає 165 225,39 грн.

27.2. сума неустойки була розрахована і заявлена позивачем щодо трьох періодів користування земельними ділянками відповідачем на три різні площі земельних ділянок, зокрема:

- на площу 75,8252 га за період з 05.11.2018 по 03.01.2020 сума 650875,55 грн.;

- на площу 784,8448 га за період 04.01.2020 по 31.10.2020 (302 дні) сума 4 787 250,96 грн.;

- на площу 557,9356 га за період з 01.11.2020 по 05.11.2021 (370 днів) сума 4 169 473,94 грн.

27.3. заявлена позивачем сума позовних вимог про стягнення суми неустойки за період з 04.01.2020 по 31.10.2020 в загальному розмірі 4 787 250,96 грн включає:

- на площу 709,0196 га сума неустойки складає 4 324 746,45 грн;

- на площу 75,8252 га сума неустойки складає 462 504,51 грн.

27.4. сума заявлених позовних вимог про стягнення суми подвійної неустойки за період з 01.11.2020 по 05.11.2021 в загальному розмірі 4 169 473,94грн. включає:

- на площу 504,9872 га з реєстрацією права суборенди сума неустойки складає 3 773 788,54 грн,

- на площу 52,9484 га без реєстрації права суборенди сума неустойки складає 395 685,40 грн.

27.5. заявлена позивачем сума позовних вимог про стягнення 3% річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів у вигляді суборендної плати за період з 01.01.2021 по 26.05.2021 в загальному розмірі 9 871,51 грн включає:

- на площу 504,9872 га з реєстрацією права суборенди сума 3% річних складає 8934,70 грн,

- на площу 52,9484 га без реєстрації права суборенди сума 3% річних складає 936,81 грн.

27.6. Щодо інших складових позовних вимог вказав:

1) Сума заборгованості з оплати за фактичне за користування земельними ділянками за 2020 рік у розмірі 39 721,57 грн. Рішення суду про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги ТОВ «КРАЄВИД АГРО» оскаржує в повному обсязі.

2) Розрахунок суми позовної вимоги було здійснено позивачем на підставі даних підписаних сторонами актів виконаних робіт, в яких було зафіксовано розмір грошових зобов`язань відповідача на користь позивача, при цьому:

- підписані відповідачем акти на загальну суму 2 435 990,52 грн,

- здійснені відповідачем оплати на загальну суму 2 396 268,77 грн.

- відтак математична різниця між сумою за актами та фактичною сплатою коштів за 2020 рік складає 39 721,57 грн (2 435 990,52 грн - 2 396 268,77 грн).

3) 3%річних у розмірі 989,23 грн. нараховано Позивачем на вище вказану несплачену суму 39 721,57 грн. Рішення суду про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги ТОВ «КРАЄВИД АГРО» оскаржує в повному обсязі.

4) Пеня у розмірі 666 062,73 грн. Рішення суду про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги ТОВ «КРАЄВИД АГРО» не оскаржує.

28. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

29. У судовому засіданні 22.01.2024 уповноважений представник Скаржника підтримав свої вимоги і доводи, викладені у апеляційній скарзі, з урахування уточнень позовних вимог та надав відповіді на запитання суду.

Уповноважений представник Відповідача та третьої особи (4 - ТОВ "Колос") у судове засідання 22.01.2024 також з`явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, також надав відповіді на запитання суду.

Також, представником Відповідача та третьої особи (4 - ТОВ "Колос") було заявлено крім орієнтовного розміру судових витрат у суді апеляційної інстанції в сумі 70000,00грн. на правничу допомогу адвоката за представництво Відповідача, ще й 20000,00грн. як представника третьої особи (4), які останній очікує понести в новому апеляційному перебігу.

Інші учасники справи у судове засідання 22.01.2024, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились, про причини неявки не повідомив, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов`язковою, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

30. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

31. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (орендар) та Фермерським господарством "Подолівське" (суборендар) укладено договір суборенди землі №03/01/17-ПО (далі договір суборенди, а.с. 46 -47 т.1.), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Барвінківського району.

31.1. Відповідно до п. 1.2. цього договору земельні ділянки, що орендуються, знаходяться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі, укладених між їх власниками та орендарем.

31.2. В суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 826,58га згідно переліку, наведеного в додатку №1 до договору (п. 2.1. Договору).

31.3. Згідно з п. 3.1. договору його укладено строком на 3 (три) роки. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами.

31.4. У п. 4.1 договору суборенди сторони погодили, що суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати в 2017р. становить 2296865,16грн. з ПДВ.

31.5. За п. 4.2. договору суборендар погоджується, що обчислення розміру суборендної плати за земельні ділянки здійснюється автоматично з урахуванням індексації розміру орендної плати у відповідності з положеннями Податкового кодексу України щодо індексації нормативної грошової оцінки земель та/або збільшенням розміру орендної плати у зв`язку з ринковими факторами шляхом перегляду розміру орендної плати в договорах оренди землі.

31.6. Пунктом 4.3 договору визначені такі строки внесення суборендної плати: негайно після початку збирання врожаю суборендарем, при завершенні збирання врожаю з площі суборендованих земель, достатньої для розрахунків з орендарем, але не пізніше 15 серпня кожного року суборенди.

У разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, п.4.5. предбачає пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

31.7. Пунктом 6.2. Договору сторонами визначено, що передача земельних ділянок суборендарю здійснюється за актом їх приймання-передачі.

31.8. Відповідно до п. 7.1. Договору, після припинення дії договору суборендар повертає протягом 5 календарних днів орендарю земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в суборенду, за винятком випадків погіршення стану земельних ділянок не з вини суборендаря.

31.9. Відповідно до п. 9.3. договору встановлені права Суборендаря:

- має право самостійно господарювати на земельних ділянках, з дотриманням умов цього Договору;

- має право отримувати продукцію та доходи з суборендованих земельних ділянок;

- має право на збір урожаю у випадку закінчення дії цього Договору, в тому числі достроково, до збору Суборендарем урожаю культур, що вирощувалися ним на земельних ділянках, а Орендар зобов`язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю Суборендарем.

31.10. Відповідно до п. 9.4. договору встановлені такі обов`язки Суборендаря:

- своєчасно вносити суборендну плату за користування земельними ділянками;

- використовувати земельні ділянки зі її цільовими призначеннями згідно з цим Договором;

- дотримуватися по відношенню до земельних ділянок режиму використання земель сільськогосподарського призначення у відповідності з вимогами чинного законодавства України;

- дотримуватися сівозміни;

- не здійснювати дій щодо укладення договорів оренди землі із власниками земельних ділянок, не проводити будь-яких зустрічей, зборів, перемовин, укладання угод, договорів, тощо з власниками земельних ділянок та не задавати шкоди діловій репутації Орендаря;

- повернути Орендарю суборендовані земельні ділянки після закінчення суборенди, якщо інше не передбачено цим Договором або не погоджено сторонами у письмовій формі.

31.11. Згідно з п. 10.1. договору суборенди зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку.

31.12. Положення п.10.2 договору визначає такі підстави припинення його дії: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-суборендаря чи юридичної особи-орендаря; закінчення строку дії договору оренди землі.

31.13. Умовами пункту 10.6. договору передбачено, що у разі зміни складу засновників (учасників) орендаря орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за одностороннім рішенням орендаря (односторонньої відмови орендаря від договору).

32. Як вбачається з матеріалів справи, Додатком №1 до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 було визначено перелік орендованих земельних ділянок, що передаються в суборенду (а.с.48 т.1).

33. Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок у суборенду від 03.01.2017 (додаток до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017, а.с. 51 т.1) орендарем передано, а суборендарем прийнято у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно з переліком (додаток №1 до договору) загальною площею 826,58га.

34. 01.08.2018 між сторонами укладена додаткова угода до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 (а.с. 51 зворотна сторона -52 т.1), відповідно до умов якої сторони погодили змінити умови договору суборенди в частині обчислення та виплати суборендної плати, а також оновили перелік земельних ділянок, які передаються в суборенду з 01.08.2018.

Сторонами п. 4.1 статті 4 "Суборендна плата" була викладена в наступній редакції: «Суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати у рік розраховується з урахуванням розміру орендної плати згідно з договорами оренди землі та додатково ПДВ (з урахуванням ставки ПДВ, що чинна у відповідному році). Розмір суборендної плати з 01.08.2018р. та до кінця терміну дії договору становить 2.926.223,85грн. у розрахунку на рік, з урахуванням ПДВ. Розмір суборендної плати на рік у розрахунку на один гектар з 01 серпня 2018р. становить 2.950,13грн. (без ПДВ).».

35. У додатку №1 до додаткової угоди від 01.08.2018 до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 викладено оновлений перелік орендованих земельних ділянок, що передаються в суборенду, загальна площа яких становить 793,8665га. (а.с.52 зворотна сторона - 53 т.1).

36. Відповідно до пояснень Позивача (а.с.1-07 т.3) щодо уточнення фактичних площ земельних ділянок, що перебували в користуванні Фермерського господарства "Подолівське" за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 сторонами, відносно наданих деталізованих інформаційних довідок з ДРРП (а.с.23-233 т.3) були невірно вказані площі наступних земельних ділянок: кадастровий номер 6320480500:04:000:1098 - вказана площа 3,7748га замість вірної 7,5496га; кадастровий номер 6320480500:07:000:0049 - вказана площа 8,7445га замість вірної 8,3528га; кадастровий номер 6320480500:08:000:0078 вказаний два рази із площею по 3,6266га замість вірної загальної площі 7,2531га.

Крім того у додатковій угоді неправильно здійснено підсумок загальної площі всіх земельних ділянок, що створило наявність різниці між фактичною (офіційною) площею земельних ділянок та площею, помилково вказаною в додатковій угоді до договору суборенди у розмірі 3,3830га. Отже, фактичною і вірно зазначеною за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017р. з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018р. повинна бути площа земельних ділянок у розмірі 797,2495га.

37. Сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017, які ними визнаються, а саме: у 2017 на суму 2296864,14грн. з ПДВ; у 2018 на загальну суму 2491952,41грн.; у 2019 на загальну суму 2926223,68грн. (а.с.58 зворотна сторона - 69 т.1)

38. У 2020 сторонами були підписані наступні акти: №1 від 31.01.2020р. на суму 255918,74грн. з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 52.919,53грн. з ПДВ); №4 від 29.02.2020р. на суму 243.851,99грн. з ПДВ (та акт перегляду ціни до нього на різницю 40852,78грн. з ПДВ); №8 від 31.03.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №15 від 30.04.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №21 від 31.05.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №23 від 30.06.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №24 від 31.07.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №26 від 31.08.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ; №28 від 30.09.2020р. на суму 202999,21грн. з ПДВ. (а.с.70 зворотна сторона - 75 т.1)

Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" складені також інші акти, підписані з його сторони акти, а саме: №30 від 31.10.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №32 від 30.11.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ; №34 від 31.12.2020р. на суму 202.999,21грн. з ПДВ, а також рахунки на оплату: №19 від 31.10.2020р. на суму 202.999,21грн.; №21 від 30.11.2020р. на суму 202.999,21грн.; №23 від 31.12.2020р. на суму 202.999,21грн. (а.с.76-79 зворотна сторона т.1)

Отже, загальна суму послуг у 2020р. за вказаними розрахунками становить 2.435.990,52грн.

39. Позивачем надано виписку з картки рахунку №361 за період з 01.01.2017 по 01.01.2021 про проведення оплат суборендарем (відповідачем) за договором суборенди землі, а саме: у 2017р. на загальну суму 2296.864,14грн.; у 2018р. на загальну суму: 2491.952,41грн.; у 2019р. на загальну суму 2926.223,68грн.; у 2020р. на загальну суму: 2396268,77грн. (а.с.54-58 т.1).

40. За змістом акту виконання надання послуг суборенди від 01.10.2018 в якому відповідно до п.3. встановлено сторонами, що у відповідності з Додатковою угодою від 01.08.2018 року по Договору суборенди землі 03/01/2017 від 03.01.2017, Орендар передав Суборендарю 120 земельних ділянок загальною площею 793,8665га. Вказаний обсяг земельних ділянок наданий в суборенду на період з 01.08.2018 року та до кінця терміну дії договору. (а.с. 168-169 т.1).

41. Орендар звертався до Суборнедаря з вимогу за вих.№01/19-05 від 19.05.2021 від 19.05.2021 (а.с.171 -172 т.1) про:

- Повернення земельних ділянок переданих в суборенду в порядку визначеному договором. У випадку наявності засіяних сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках, просили надати інформацію про такі земельні ділянки, вид засіяних сільськогосподарських культур, а також інформацію про запланований час збирання урожаю для подальшої сплати коштів за фактичне користування такими земельними ділянками з моменту їх повернення Орендодавцю.

- Сплатити на рахунок Позивача кошти за фактичне користування орендованими земельними ділянками, в період з січня 2021 по травень 2021 у розмірі визначеному умовами договору.

42. Відповідач у відповідь на вимогу за номером 01/19-05 від 19.05.2021 повідомив, що земельні ділянка з кадастровим номером 6320480500:04:00:0170 (площа 6,2675га) та 6320480500:04:00:0172 (площа 6,1372га) вибули з користування ТОВ «Краєвид агро» з 01.01.2020 та знаходяться в оренді у ТОВ «АГРОСВІТ» і, на вимогу орендаря, ними не використовуються, про що ставили до відома підприємство ще в минулому 2020 році. Відповідно, загальна площа земельних ділянок, що використовується ФХ «Подолівське» з початку сезону 2020/2021 року складає 748,3305га. (а.с. 173 т.1).

43. В матеріалах справи містяться відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в яких міститься інформація щодо реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами 6320480500:04:000:1010 та 6320480500:04:000:1011, зазначені земельні ділянки вказані у спірному Договорі. (а.с.77,78 т.2) , а також - відомості щодо податкового обліку правовідносин суборнеди у 2020 (а.с.144-159 т.2)

44. При цьому, матеріали справи, разом з іншим, містять надані Відповідачем копії додаткових угод до договору суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017, а саме додаткову угоду від 27.12.2019 (а.с.171 т.3) та додаткову угоду від 01.01.2020р. (а.с. 7 т.4)

44.1. Додаткова угода від 27.12.2019 містить наступні умови:

- строк дії договору: до 03.01.2021 включно (п.1);

- дану додаткову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, один для орендаря, другий для суборендаря, третій - для органу, який проводить державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди земельної ділянки) (п.2);

- всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін. У випадку виникнення суперечностей між положеннями договору оренди землі та положеннями даної додаткової угоди, перевагу мають положення додаткової угоди (п.3);

- дана додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами. Зміни до права оренди земельної ділянки оформлюються відповідно до чинного законодавства України (п.4).

44.2. Додаткова угода від 01.01.2020 містить, зокрема, наступні умови:

- у зв`язку із припиненням права орендаря та вибуттям з суборенди земельних ділянок загальною площею 33,1313га сторони дійшли згоди виключити вказані земельні ділянки із загального обсягу суборенди та викласти п.2.1 статті 2 «Об`єкт суборенди» у наступній редакції: «У суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 760,7352га згідно переліку, наведеного в додатку №1 до договору»;

- пункт 4.1 статті 4 «Суборендна плата» викласти в наступній редакції: «Суборендна плата вноситься суборендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря. Розмір суборендної плати з 01.01.2020 та до кінця терміну дії договору становить 2.029.992,10 грн., крім того ПДВ 20% - 405.998,42грн., разом 2.435.990,52грн. у розрахунку на рік».

44.3. Позивачем чинність вищевказаних додаткових угод не визнається, оскільки не проведенні державної реєстрації змін до речового права суборенди земельних ділянок у частині зміни (продовження) строку такої суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019.

Крім того, на його переконання, дія додаткової угоди від 01.01.2020 могла поширюватися виключно на період з 01.01.2020 (з дати її укладення) по 03.01.2020 (дата закінчення договору суборенди землі), у той час як у матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних у додатковій угоді земельних ділянок Фермерським господарством "Подолівське". При цьому, на переконання позивача, право суборенди на окремі земельні ділянки, виключені додатковою угодою від 01.01.2020, було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не було припинене на підставі такої додаткової угоди від 01.01.2020.

45. Відповідачем на підтвердження того що ним у 2020 році не використовувались 12,4047га земельних ділянок, надано витяг з реєстру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій містяться відомості щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку 6320480500:04:000:0170 за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «РУБАС» (а.с.23 т.4) та 6320480500:04:000:0172 за Фермерським господарством «АГРО-ШАНС» (а.с.25 т.4).

46. Відповідачем складено довідку-розрахунок орендної плати за 2021 рік за Договором суборенди земельних ділянок №03/01/17- по від 03.01.2017 в редакції Додаткової угоди від 27.12.2019, відповідно за якою розрахована вартість оренди за використання в 2021 році 748,3305га орендованих земель, які повинно сплатити ФГ «Подолівське» в розмірі 1603616,89грн.(а.с.30-31 т.4).

47. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач уклав з ТОВ "Колос" договір суборенди землі №1-БР від 01.01.20120, який передбачав отримання останнім в суборенду в (строкове платне користування) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області загальною площею 760,7351га. (а.с. 39-43 т.4) - з тих ділянок, які є об`єктом суборендм між Позивачем та Відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів погодження Позивача вказаного договору між Відповідачем та ТОВ "Колос".

48. 27.12.2022 Позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с.93-107 т.4), в якій наведені пояснення, що за наслідком аналізу деталізованих інформаційних довідок щодо земельних ділянок, що були вказані у договорі суборенди землі №03/01/17-ПО від 03.01.2017 з урахуванням тексту додаткової угоди від 01.08.2018 року було виявлено невідповідність площі таких земельних ділянок згідно ДРРП, сформованих на підставі правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки:

- кадастровий номер 6320480500:04:000:1098 вказана площа 3,7748га замість вірної 7,5496га;

- кадастровий номер 6320480500:07:000:0049 вказана площа 8,7745га замість вірної

8,3528га;

- кадастровий номер 6320480500:08:000:0078 вказаний кадастровий номер два рази із площею по 3,6266га замість вірної загальної площі 7,2531га.

49. Також, з наданих Позивачем відомостей з ДРРП відповідно до вказаних у додатковій угоді від 01.08.2018 зазначено інших суборендарів:

- щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6320480500:04:000:0020, 6320480500:04:000:0075, 6320480500:04:000:0112 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей»; (а.с. 110,114,116 т.4)

- щодо земельної ділянки 6320480500:04:000:0039, 6320480500:04:000:0129, 6320480500:04:000:1091, 6320480500:04:000:1096, 6320480500:04:000:1066 ТОВ «ПРОМЕТЕЙ 2012»; (а.с.112, 118,120,122, 128 т.4)

- щодо земельної ділянки 6320480500:08:000:0124 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЕТРА-2016»; (а.с. 124 т.4)

- щодо земельної ділянки 6320480500:04:000:1065 Приватне сільськогосподарське підприємство «ЦАРЕДАРІВСЬКЕ». (а.с.126 т.4)

50. Відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності, в якій було викладено перелік позовних вимог та їх складових, які заявлені з пропущенням строку позовної давності. (а.с.175-176 т.4)

51. 02.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на обґрунтування понесення відповідачем витрат на послуги адвоката, до матеріалів справи разом з заявою було надано копії наступних документів:

- договору про надання юридичних послуг та правової допомоги №б/н від 21.07.2021;

- додаткової угоди №1 від 25.10.2021 до договору про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2021;

- договору про надання правової допомоги №067/04-2023 від 13.04.2023;

- додаткової угоди №1 від 13.04.2023 до договору про надання правової допомоги №067/04-2023 від 13.04.2023.

- акту приймання-передачі правової допомоги №1 від 24.10.2022 до договору про надання правової допомоги б/н від 21.07.2021;

- акту приймання-передачі правової допомоги №2 від 13.04.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 21.07.2021;

- платіжного доручення №99 від 29.12.2021 на суму 80000,00 грн., з призначенням платежу: "Сплата за участь в якості представника в провадж. в першій інст. по спр. №922/4278/21 за позовом ТОВ"Краєвид Агро" до ФГ"Подолівське" зг. дог. б/н від 2.07.21 Без ПДВ";

- платіжної інструкції №464 від 30.06.2023 на суму 97150,00 грн., з призначенням платежу: "Сплата за правову допомогу згідно договору №б/н від 21.07.21. без ПДВ";

- акту приймання-передачі правової допомоги №1 від 29.09.2023 до договору про надання правової допомоги №067/04-2023 від 13.04.2023;

- платіжної інструкції №455 від 08.06.2023 на суму 13400,00 грн., з призначенням платежу: "Сплата за правову допомогу згідно договору №067/04-2023 від 13.04.23 Без ПДВ";

- квитанції №32528798800006710477 від 13.04.2023 на суму 330,13 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4033/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710545 від 13.04.2023 на суму 314,03 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4035/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710590 від 13.04.2023 на суму 305,98 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4037/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710624 від 13.04.2023 на суму 354,29 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4064/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710668 від 13.04.2023 на суму 362,34 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4065/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710691 від 13.04.2023 на суму 354,29 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4066/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710703 від 13.04.2023 на суму 354,29 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4094/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710714 від 13.04.2023 на суму 338,18 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4095/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710747 від 13.04.2023 на суму 338,18 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4096/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710781 від 13.04.2023 на суму 128,83 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4277/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710792 від 13.04.2023 на суму 128,83 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4289/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710859 від 13.04.2023 на суму 128,83 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4290/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- квитанції №32528798800006710882 від 13.04.2023 на суму 128,83 грн., з призначенням платежу: "*;101;38072134;Судовий збір за виготовлення копій документів по справі №922/4291/21, ФГ"Подолівське", Господарський суд Харківської області";

- ордеру серії АІ №1092423 від 22.07.2021 Смілянського Я.Г.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Смілянського Я.Г.;

- ордеру серії ВІ №1143977 від 20.06.2023 Біленького Д.В.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Біленького Д.В.;

- ордеру серії АН №1199953 від 06.07.2023 Серігєнко К.С.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сергієнко К.С.;

51.1. 16.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від Позивача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

51.2. У поданій заяві Відповідачем зазначено про те, що надання правової допомоги підтверджується Актами приймання-передачі правової допомоги № 1 від 24.10.2022 та № 2 від 13.04.2023, відповідно до етапів виконання робіт.

51.3. Відповідачем частково сплачено за послуги правничої допомоги відповідно до платіжного доручення від 29.12.2021 на грошову суму в 80000,00грн. та від 30.06.2023 року на суму 97150,00 грн.

51.4. Під час нового розгляду справи та відповідно до умов Договору № 067, сторонами було погоджено вартість та розрахунок правової допомоги.

51.5. Додатковою угодою № 1 від 13.04.2023 року (далі - ДУ № 1 до Договору № 067) було погоджено вартість години роботи адвоката в розмірі від 3 350,00 грн за 1 годину та погоджено оплату вартості «гонорару успіху» в розмірі 5 % від суми вартості вимог, що будуть відвернуті від стягнення з Відповідача.

51.6. Відповідно до викладеного було розраховано вартість правових послуг за поточною справою під час нового розгляду:

1) Складення та подання заяв до ГСХО про надання копій позовних заяв по справам 6700,00 грн. (2 год.);

2) Складення та подання заяви про зловживання правом з додатками 10050, 00 грн. (3 год.);

3) Складання та подання заяви про залучення третіх осіб 6700,00 грн. (2 год.);

4) Складання та подання пояснень 10050,00 грн. (3 год.);

5) Складання та подання заяви про витребування доказів 6700,00 грн. (2 год.);

6) Складення та подання заперечення на заяву про залучення ТОВ «Колос» як третьої особи 3350,00 грн. (1 год.);

7) Складення та подання заяви про стягнення судових витрат 13400,00 грн. (4 год.);

8) Участь у судових засіданнях: 17.06.2023, 18.07.2023, 01.08.2023, 22.08.2023, 29.08.2023, 12.09.2023 та 26.09.2023 33500,00 грн. (10 год.).

Загальна вартість поточних послуг під час нового розгляду справи склала 90450,00 грн.

51.7. Відповідачем частково сплачено за послуги правничої допомоги відповідно до платіжного доручення від 08.06.2023 на суму в 13400,00 грн.

51.8. Відповідно до викладеного загальна вартість поточної правової допомоги, наданої за період розгляду в суді першої інстанції та в суді першої інстанції за новим переглядом за розрахунком відповідача становить 330450,00 грн. та складається з вартості поточних послуг:

- в суді першої інстанції в розмірі 110 000,00грн,

- в суді апеляційної інстанції в розмірі 70 000,00грн,

- в суді касаційної інстанції в розмірі 60 000,00грн,

- в суді першої інстанції на новим розглядом в розмірі 90 450,00грн.

52. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства, що регулюють земельні відносини, зокрема, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», а також відповідних приписів Цивільного кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

53. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірці правильності та обґрунтованості розгляду та відмови у задоволені позовних вимог про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 93-108 т.4): 1741037,09грн. безпідставно набутих коштів (а); 39721,57грн. заборгованості за користування земельними ділянками (б); 9607600,45грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками (в); 666062,73грн. пені (г); 989,23грн.-3% річних, нарахованих на несплачену суму заборгованості (ґ); 44217,57грн. 3% річних, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів (д).

53.1. Стосовно основного рішення Апелянт вказує межі перегляду відмову у стягненні коштів у загальному розмірі 10748344,29грн., визначаючи її як суму визначених вище позовних вимог (а), (б), (в), (ґ) та 9871,51грн. з 44217,57грн. вимоги (д). Однак, як правильно звернув увагу у поясненнях від 05.01.2024 Відповідач, арифметично сума всіх означених складових становить 11399219,91грн.

-Апелянт додатково визначив неоскаржуване ним відхилення позовних вимог за вимогою (г) та 34346,06грн. за вимогою (д);

-отже, з урахуванням структурованої Апелянтом складової вимог у прохальній частині апеляційної скарги, за якими він просить ухвалити нове рішення про їх задоволення, колегія апеляційного суду розглядатиме питання саме відносно вказаних грошових вимог у загальній сумі 11399219,91грн., тоді як допущена Скаржником арифметична помилка щодо визначення суми оскаржуваних ним складників, буде врахована при розподілі судових витрат за результатами апеляційного перегляду.

53.2. Аргументи Скаржника щодо визначеної у п.53.1. цієї постанови переглядуваної частини основного рішення полягають у стверджуваному порушені місцевим судом у вигляді неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків по суті визначених позовних вимог фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам.

Доводи Позивача можна звести до наступного:

-право суборенди Відповідача на земельні ділянки припинилося з 03.01.2020 згідно з п.10.2 договору суборенди, тоді як наявні додаткові угоди від 27.12.2019 та від 01.01.2020 та враховані місцевим судом документи про їх виконання через не реєстрацію змін до речового права суборенди на мало юридичних наслідків щодо строку договірних правовідносин (1);

-відмова у задоволені позовної вимоги (б) здійснена судом із вибірковим застосуванням презумпції виникнення та наявності права оренди (суборенди) земельної ділянки за наявністю державної реєстрації такого речового права без наведення жодного розрахунку належної оплати за користування земельними ділянками у 2020 та всупереч наявних узгоджених сторонами актів і власної процесуальної позиції Відповідача (2);

-відмова у задоволені позовної вимоги (а) ґрунтується на безпідставному висновку місцевого суду на продовження користування Відповідачем земельними ділянками у 2021 року на підставі п.9.3. договору суборенди та без застосування належних приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, хоча суд у світлі принципу «jura novit curia» міг застосувати належні інші норми для задоволення вимог щодо стягнення за встановлений факт користування земельними ділянками (3);

-протиправність відмови у позовній вимозі (в) ґрунтується на тому, що незважаючи на реєстрацію права суборенди на земельні ділянки площею 75,8252 га за залученими Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2013 (а.с. 12-18 т.11) Третіми особами на стороні Позивача, Відповідач без реєстрації такого права за собою користувався цими ділянками з 05.11.2018 по 03.11.2020 та не повернув їх. Відхилення решти складових цих позивних вимог в розмірі 4787250,99грн. за період з 04.01.2020 по 31.10.2020 за 784,8448 га та в розмірі 4169473,94грн. за період з 01.11.2020 по 05.11.2021 за 557,9356га зумовлено неврахуванням використання Відповідачем земельних ділянок у 2020 та 2021 роках вже після закінчення договірних правовідносин 03.01.2020 (4);

-стосовно позовних вимог (ґ) і (д) Скаржник наполягає на правильності застосування ним приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України і вірності наведених розрахунків 3% річних відносно бази нарахувань, яка являє собою позовні вимоги (а) та (б) відповідно (5).

53.3. Додаткове рішення щодо розподілу витрат узалежнюється від результатів вирішення спору по суті позовних вимог, остільки судова колегія перш за все вважає за необхідне з концентрувати увагу на перегляді у межах доводів і вимог Скаржника саме основного рішення з урахуванням застереження, вказаного у п.53.1.цієї постанови.

54. Беручи до уваги різну правову природу заявлених Позивачем вимог щодо стягнення коштів, питання про наявність/відсутність правомірних підстав для стягнення яких має бути вирішено за результатами апеляційного перегляду (колегія апеляційного суду погоджується із позицією місцевого суду про те, що через значну тривалість розгляду справи з моменту подання позову, зміну складу суду після передання справи з моменту подання позову, зміну складу суду після передання справи на новий розгляд та відсутність заперечень сторін щодо «законного складу суду» відносно оскаржуваного основного судового рішення, вказівки Верховного Суду щодо перевірки тверджень про зловживання процесуальними правами позивача, викладені у постанові від 05.04.2023, втратили свою актуальність, адже не звільняють від необхідності вирішення спору по суті) вимагає встановлення визначеності стосовно таких аспектів:

- строк суборенди (договірних) відносин (1);

- кількість та площа земельних ділянок, які були передані Позивачем Відповідачу у межах суборендних правовідносин та перебували у його договірному (строковому чи поза межами строку, але у зобов`язальних правовідносинах) у продовж кожного із визначених Апелянтом періодів нарахування позовних вимог(2);

- застосовна вартість оплати за користування за 1га земельної ділянки за відповідний період упродовж визначених Позивачем часових проміжків нарахування позовних вимог (3).

54.1. Із змісту викладених сторонами у процесуальних документах позицій та пояснень представників на етапі апеляційного перегляду вбачається, що відносно всіх трьох вказаних вище аспектів розглядуваних правовідносин між сторонами існують розбіжності.

54.2. Водночас, визначеність кожного із вказаних аспектів в силу його значення для обґрунтування підстав виникнення розглядуваних грошових вимог (кваліфікації належності обраного способу судового захисту) та/або оцінки правильності розрахунку розміру вимог, у сукупності з іншими обставинами (наприклад здійсненими Відповідачем платежами), безумовно впливають на правильність вирішення цього спору та результати перегляду оскаржуваного рішення.

55. Водночас, незалежно від конкретної визначеності вказаних у п.54 цієї постанови аспектів спірних правовідносин, колегія апеляційного суду відмічає принципову несумісність у розглядуваному випадку до одночасного застосування за один і той же період користування земельними ділянками з 01.01.2021 по 05.11.2021 загальною площею 557,9356 га кондикційного зобов`язання з оплати у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України та зобов`язання зі сплати неустойки у подвійному розмірі суборендної плати на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України (як це вбачається з розрахунку позовних вимог, викладених у апеляційній скарзі):

55.1. З матеріалів справи вбачається сторонами та сторонами не заперечується, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли внаслідок укладання договору суборенди тобто земельні правовідносини мають зобов`язальний/договірний характер за підставами виникнення.

55.2. Стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосуватися до позадоговірних відносин і як субсидіарна якщо відповідні питання не врегульовані іншою відповідною нормою законодавства.

55.3. Наразі, оплата за користування земельною ділянкою, якщо відповідні правовідносини з користування виникли на підставі договору, може бути або суборендною платою (у розглядуваному випадку мова не йде про приналежні Позивачеві на праві власності земельної ділянки) відносно періоду правомірного (у межах строку договірних правовідносин) користування, або неустойкою у розмірі подвійної суборендної плати згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відносно періоду прострочення повернення земельних ділянок користувачем після закінчення строку договору.

55.4. Приписи ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є спеціальними по відношенню до загальної норми ст.1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги щодо кондикції (вимога (а) з вказаних у п.53 цієї постанови) правомірно відхилені місцевим судом необхідність відмови у таких вимогах взагалі не залежить від позиції щодо моменту закінчення суборендних відносин та наявності/відсутності юридичних наслідків від укладання додаткових угод від 27.12.2009 і 01.01.2020 або способу тлумачення п.9.3. договору суборенди.

- апеляційний суд підкреслює, що позовна вимога (а) опосередковує неналежний (принципово незастосований у розглядуваному випадку) спосіб судового захисту, що є параметром позовної заяви, обирати/визначати та змінювати який згідно Господарського процесуального кодексу України (п.4 ч.3 ст.162 ч.3 ст.46) може лише Позивач;

- згадуваний Скаржником принцип «jura novit cura» не є підставою для самостійної зміни судом всупереч вимог ст.14 Господарського процесуального кодексу України заявленого позову задля забезпечення стягнення грошових коштів на користь Позивача;

- відтак апеляційний суд відхиляє як юридично неспроможний аргумент (3) Скаржника, визначений у п.53.2. цієї постанови.

55.5. Оскільки позовна вимога (д) є похідною від позовної вимоги (а) використовує суму визначеного кондикційного зобов`язання як базу для нарахування 3% на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, остільки висновок про правомірність відмови у стягненні такого «кондикційного» зобов`язання зумовлює і правильність результатів розгляду позовної вимоги (д) у цілому. Таким чином, апеляційний суд відхиляє у відповідній частині аргумент (5) Апелянта, визначений у п.53.2. цієї постанови.

56. Стосовно аспекту (1), визначеного у п.54 цієї постанови, апеляційний суд відокремлює дві складові: встановлення моменту закінчення строку суборендних відносин (припинення відповідного права Відповідача з користування земельними ділянками) та інтерпретація передбаченого п.9.3. договору суборенди права Суборендаря на збір врожаю у випадку закінчення договору.

- перша складова пов`язана із наданням правової оцінки фактам укладання додаткової угод від 27.12.2019 та 01.01.2020 і доказам їх виконання та викладеними Скаржником міркуванням щодо правильності застосування законодавства про оренду землі та державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з точки зору значущості для констатування наявності/припинення речових прав суборендного користування земельної ділянки факту реєстрації відповідних відомостей у Державному реєстрі прав;

- друга складова полягає у визначені змісту передбаченого п.9.3 договору суборенди права Суборендаря, зокрема його обсягу та хронологічних меж за правилами, насамперед за правилами ст.213 Цивільного кодексу України, враховуючи, що таке право «починає діяти» після закінчення строку договору тобто за визначеністю першої складової.

57. З приводу першої складової значущості у спірних правовідносинах державної реєстрації речових прав суборенди:

57.1. З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується/не спростовуються такі факти:

- строк дії договору суборенди згідно п.3.1. визначений тривалістю у 3 роки, а момент набрання чинності - після підписання сторонами, тоді як за змістом п.10.2 цього договору закінчення означеного строку визначена у якості однієї з підстав для припинення його дії;

- згідно представлених Позивачем деталізованих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається (апеляційний суд застерігає, що питання наявності/відсутності суб`єктивних прав щодо всіх конкретних індивідуально визначених за кадастровими номерами земельних ділянок буде досліджуватися в контексті аспекту (2), визначеного у п.54 цієї постанови), що право суборенди Відповідача було зареєстроване у лютому 2019 року з вказівкою про строк дії на 3 роки та з подальшим (вже в липні 2021 року) внесенням записів про припинення такого права з 03.01.2020 у зв`язку із закінченням строку дії договору суборенди;

- ДРРП не містить відомостей щодо зміни тривалості права суборенди або інших параметрів цього права внаслідок укладання Позивачем та Відповідачем додаткових угод від 27.12.2019 та 01.01.2020;

- матеріали справи не містять жодних доказів на спростування факту укладання таких додаткових угод чи оспорювання їх дійсності у розумінні ст.ст.204, 215 Цивільного кодексу України Позивач лише наполягає на відсутності юридичних наслідків таких угод через нездійснення реєстрації змін щодо речового права суборенди у ДРРП.

57.2. У період здійснення апеляційного перегляду колегією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14.12.2023 у справі №902/1207/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішення питання виявленої у практиці Верховного Суду «двох взаємовиключних підходів тлумачення та застосування ст.638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України до договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 з аналогічними умовами щодо набрання ними чинності, а саме: набрання чинності договорам (обчислення строку дії договору) з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі прав на нерухоме майно чи з моменту укладання договору»:

- беручи до уваги, що за змістом ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, а у розглядуваному випадку спірну правовідносини виникли після 01.01.2013, встановлення правової позиції відносно означених підходів щодо набрання чинності угод могло мати певне значення для вирішення розглядуваного спору;

- однак, на момент ухвалення цієї постанови питання щодо прийняття Великою Палатою Верховного Суду до свого провадження справи №902/1207/22 за відомостями ЄДРСР вирішено не було що унеможливлює застосування дискреційного повноваження, передбаченого п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України;

- більш того, спеціальний припис ч.5 ст.8 Закону України «Про оренду землі» щодо необхідності державної реєстрації права суборенди земельної ділянки набув чинності внаслідок запроваджених змін Законом №340-IX від 05.12.2019 тільки з 16.01.2020 - тобто вже після укладання додаткових угод від 27.12.2019 та 01.01.2020;

- отже, враховуючи також і розбіжності між іншими значущими обставинами правовідносин у справі №902/1207/22 та розглядуваною справою (наприклад, субєктивне коло учасників правовідносин, характер заявлених вимог, поділ спірної земельної ділянки тощо як ключові елементи справи №902/1207/22, яких (подібних) не має у справі №922/4278/21), колегія апеляційного суду дійшла висновку про можливість надання правової оцінки оскаржуваному рішенню і в контексті існуючих та релевантних до фактичних обставин розглядуваної справи позицій Верховного Суду.

57.3. Як правильно зазначає Апелянт, «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними правовими категоріями:

- так, редакція ч.5 ст.8 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на момент підписання сторонами договору суборенди №03/01/17 ПО від 03.01.2017 дійсно передбачена необхідність державної реєстрації саме договору суборенди, тоді як відповідна необхідність щодо договору оренди земельної ділянки була виключена ще на підставі Закону №1878-VI від 11.02.2010 саме у зв`язку із державною реєстрацією права оренди;

- виходячи зі змісту правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові №357/8277/19 від 18.04.2023, після скасування узалежнення моменту укладання договору від його державної реєстрації щодо договорів, укладених після 01.01.2013, необхідним для використання земельної ділянки є реєстрація речового права оренди орендаря, хоча договір оренди є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов;

- за висновком апеляційного суду, зважаючи на розбіжності між положеннями ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.8 Закону України «Про оренду землі» відносно обов`язкової державної реєстрації договору суборенди, відсутність відомостей щодо реєстрації цього договору за матеріалами справи не впливає на висновок про його укладеність та чинність, враховуючи фактичні дії сторін з його виконання (передання земельних ділянок у користування та нарахування і отримання суборендної плати);

- приписи ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладання договору суборенди) узалежнювали виникнення права власності, постійного користування та право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації цих прав, однак подібне правило щодо суборенди цією нормою прямо запроваджено не було, а ч.5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» його чітко сформулювала (щодо необхідності реєстрації права суборнеди) тільки з 16.01.2020, а не на момент укладання додаткових угод від 27.12.2019 та 01.01.2020 як помилково вказує Апелянт;

- водночас, ст.126 Земельного кодексу України у питанні оформлення речового права на земельну ділянку відсилала до Закону України №1952-IV від 01.07.2004, п.2 ч.1 ст. 4 якого (у редакції, що діяла на момент укладання договору суборенди) визначав право суборенди земельної ділянки у якості права (речового), похідного від права власності, і такого, що підлягало державній реєстрації.

57.4. Зважаючи на викладені у п.57.3. цієї постанови застереження щодо «якості законодавчої регламентації» саме щодо права суборенди, а також фактичні обставини розглядуваних правовідносин сторін, апеляційний суд дійшов висновку про продовження додатковою угодою від 27.12.2019 суборендних правовідносин сторін до 03.01.2021 включно незалежно від того, що жодною із сторін не було внесено відповідного запису про строк речового права суборенди:

- як зазначалося, за наявними матеріалами справи, речове право суборенди Відповідача було зареєстроване тільки у лютому 2019, але це жодною мірою не зважало взаємодіяти сторонам за укладеним договором до цього моменту, зокрема нарахувати та отримувати Позивачем суборенди плату за користування земельними ділянками, факт якого визнавався та допускався (користування) включно в силу укладеного договору;

- на момент укладання додаткової угоди від 27.12.2019 речове право суборенди Відповідача вже було зареєстроване (зі вказівкою первісного строку його вчинення), а тому у розглядуваному випадку мова може йти не про державну реєстрацію речового права з точки зору моменту його виникнення, а тільки про реєстрацію змін параметрів (строку дії) цього права, що не може заперечувати його вже наявне існування у розумінні ст.125 Земельного кодексу України;

- оскільки Позивачем не наводяться, а апеляційним судом не вбачається підстав для незастосування загальних положень ч.ч. 1,3 ст.653 та ст.654 Цивільного кодексу України щодо моменту набрання чинності угоди про зміну сторонами умов укладеного між ними договорів, а у світлі приписів ч.5 ст.12 Закону №1952-IV значущість відомостей державного реєстру як спростованих презумпції встановлена законодавцем, насамперед, для спорів із третьою особою (а у розглядуваному випадку питання щодо параметру тривалості речового права суборенди вирішується саме між сторонами відповідної угоди), остільки безумовна обізнаність Позивача про продовження суборендних відносин по 03.01.2021 включно (на що справедливо вказав місцевий суд, аналізуючи зміст вимоги №01/19-05 від 19.05.2021 а.с. 171,172 т.1) не може бути скасована фактом не реєстрації відповідних змін у ДРП щодо строку суборенди;

- колегія апеляційного суду вважає за можливе погодитися із підходом місцевого суду у оскаржуваному рішенні (абз.3 на стор.10 рішення а.с. 15 т.10) щодо значення фактичних дій сторін для кваліфікації додаткової угоди від 27.12.2019 у якості належної правової підстави для зміни (збільшення) первісної тривалості строку суборенди, адже інший (запропонований Апелянтом) підхід є несумісним із принципом добросовісності «заборони суперечливої поведінки». Дійсно, у світлі правової позиції щодо очікування сторони контрагента за договором викладеної у п.п.18.2.3-18.2.12 постанови Великої Палати Верховного Суду №513/879/19 від 29.11.2023, Відповідач як суборендар безвідносно до суб`єктивних чинників зміни керівництва Позивача, мав легітимні очікування щодо сприйняття Орендарем наявним права користування відповідними земельними ділянками по 03.01.2021 включно;

- більш того, внесення до ДРРП записів про припинення права суборенди тільки у липні 2021 з 03.01.2021 суборендних правовідносин - коли вже між сторонами виникли майнові суперечки щодо оплати за користуванням землею та повернення земельних ділянок (вимога датована 19.05.2021 а.с. 171, 172 т.1) є нічим іншим, як спробою Позивача всупереч попередніх власних дій з прийняття виконання грошових зобов`язань з оплати користування після 03.01.2020 як договірного, отримати «доказову перевагу» власним твердженням. Дійсно, штучне «перенесення» у такий спосіб моменту припинення за спливом строку суборендних правовідносин на 1 рік назад (порівняно із визначеними умовами угоди від 27.12.2019, при тому, що сторонами навіть не було розподілено обов`язок із внесення з цього приводу відповідних змін до ДРРП) дозволило Позивачеві «збільшити» вдвічі розмір нарахованих зобов`язань з оплати за період з 04.01.2020 по 04.01.2021 через застосування ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України замість звичайного (одинарного) розміру суборендної плати.

57.5. Обгрунтоване вище відхилення аргументу (1) Скаржника у відповідній частині першої складової аспекту (1), визначеного у п.54 цієї постанови та погодження із встановленням місцевим судом обставини продовження угодою сторін від 27.12.2019 суборендних правовідносин по 03.01.2021 включно об`єктивно зумовлює неможливість застосування до періоду з 04.01.2020 по 03.01.2021 включно приписів ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України:

- на неможливість такого застосування, а також самостійної зміни судом обраного відносно цього періоду способу судового захисту з неустойки на суборендну плату не впливає питання з`ясування аспектів (2) і (3) з вказаних у п.54 цієї постанови;

- орієнтуючись на викладений у апеляційній скарзі і розрахунок позовної вимоги (в) за цей період (а.с. 200 т.10), колегія апеляційного суду зазначає про правомірність відхилення судом першої інстанції 4787250,958грн. неустойки, яка нараховується за період з 01.11.2020 по 03.01.2021 згідно вказаних Позивачем вихідних даних (557,9356га та 10,987грн. оплати за день за 1 га без оцінки цих вихідних з точку зору визначеності аспектів (2) і (3), адже достатньо лише для виключення цих сум критерію часового проміжку договірних відносин);

- отже, на цьому етапі аналізу спірних правовідносин апеляційний суд погоджується із правомірністю відмови у задоволені за позовною вимогою (в) 5508457,26грн.

58. Наразі, питання оцінки правомірності/можливості висування позовних вимог за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відносно періоду після 03.01.2021 (адже за розрахунком апелянта відповідні вимоги розраховані ним по 05.11.2021 включно) залежить від другої складової аспекту (1) інтерпретації змісту передбаченого п.9.3. Договору суборенди права Відповідача зібрати врожай після закінчення строку її договору:

58.1. Зі змісту переглядуваного рішення вбачається, що місцевий суд погодився із позицією Відповідача про те що п.9.3.Договору у сукупністю із змістом вимоги №01/19-05 від 19.05.2021 зумовлює обов`язок Суборендаря лише оплатити фактичне користування земельними ділянками до повного збору врожаю.

58.2. Втім, грошові зобов`язання з оплати з боку Суборендаря у розглядуваних спірних правовідносинах можуть бути альтернативно/взаємовиключно або суборендною платою (за період користування упродовж строку дії договору), або неустойкою у розмір подвійної суборендної плати у відповідності до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України (за період прострочення зобов`язання з повернення земельних ділянок після припинення договору) оплата за фактичне користування у зобов`язаних правовідносинах, яка б не підпадала під одну з вказаних підстав ані діючим законодавством, ані умовами договору суборенди не передбачена.

58.3. Положення п.7.1. договору суборенди визначає безальтернативний обов`язок Суборендаря повернути протягом 5-ти календарних днів земельні ділянки після припинення дії договору, що узгоджується із аналогічним обов`язком Суборендаря за змістом п.9.4 договору суборенди:

- наразі, закінчення строку дії договору, на який його було укладено, за змістом п.10.2. договору віднесено до підстав припинення його дії, що цілком узгоджується із загальними правилами ч.1 чт.631 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.180 Господарського кодексу України;

- як було встановлено судом, договір суборенди припинив свою дію за спливом строку 03.01.2021, що зумовило виникнення у Відповідача обов`язку з повернення відповідних земельних ділянок згідно приписів ст.34 Закону України «Про оренду землі», застосовних в силу ст.774 Цивільного кодексу України, прострочення якого розпочалось з 09.11.2021, адже іншого сторонами письмово (шляхом укладання відповідних змін до договору у порядку п.10.1. його умов) узгоджено не було;

- тлумачення п.9.3. договору суборенди у сукупністю із іншими вказаними вище положеннями цього договору у контексті правил ст.213 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що сторони не передбачили «включення/продовження строку суборендних правовідносин» на час, необхідний для збору врожаю, який був посіяний у межах строку дії договору, адже у відповідному реченні використовується «хронологічна» вказівка на виникнення цього права «після закінчення дії цього договору»;

- вказаним положенням сторони врегулювали питання приналежності посіяного у межах строку дії договору врожаю, а не механізм продовження строку користування земельними ділянками;

- як правильно зазначається представниками сторін у судових засіданнях апеляційного суду та письмових процесуальних документах, у межах цієї справи не заявлялися, не розглядалися та не вирішуються вимоги ані щодо приналежності врожаю (його обсягу), ані щодо можливих збитків, зумовлених його зростанням/збиранням після припинення строку дії договору суборенди визначальним для перевірки правильності оскаржуваного рішення є висновок про принципову можливість/правомірність висування вимог на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України за період з 09.01.2021 та 05.11.2021 (адже доказів виконання Відповідачем простроченого обов`язку з повернення земельних ділянок після закінчення строку дії договору, так само, як вчинення Позивачем перешкод у такому поверненні чи інших, незалежних від Відповідача обставин, які заважали би скласти акт приймання-передачі земельних ділянок, матеріали справи не містять);

- оскільки ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачає можливість нарахування неустойки саме за період прострочення обов`язку з повернення, визначеного з урахуванням п.7.1. договору (за період нарахування з 04.01.2021 по 08.01.2021 включно) у позовних вимогах за вихідними розрахунковими даними Апелянта у розмірі 45075,39грн. (а.с.200 т.10) має бути відмовлено;

- з урахуванням викладених вище висновків, апеляційним судом у контексті аспектів (2) і (3), вказаних у п.54 цієї постанови, мають бути оцінені позовні вимоги (б) та залишок позовних вимог (в).

59. Відносно неустойки у розмірі 650875,5552грн. за період з 05.11.2018 по 03.01.2020, нарахованої за неповернення земельних ділянок площею 75,8252га (а.с.199 т.10) апеляційний суд зазначає:

- правовою підставою для нарахування неустойки за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є саме прострочення повернення об`єкту суборенди після припинення суборендних відносин, що вимагає попереднього виникнення та існування таких відносин стосовно конкретних земельних ділянок;

- оскільки суборендні відносини опосередковують відплатну тимчасову передачу права користування земельними ділянками від однієї до іншої, остільки можливість такої договірної, а отже і легітимної (у світлі вимог ч.ч.1,2 ст.203 Цивільного кодексу України) передачі та існування суборендних відносин є наявність у Позивача права користування відповідними земельними ділянками, яке (право) і передається на певний період Відповідачеві;

- як було встановлено апеляційним судом (а.с. 64-89 т.8), на момент підписання сторонами актів приймання-передачі земельних ділянок в суборенду від 03.01.2017 (а.с. 51 т.1) та переліку земельних ділянок в суборенду за додатковою угодою від 01.08.2018 (а.с. 52 зворотна сторона-53 зворотна сторона т.1), у Позивача не було права користування відповідною площею земельних ділянок через передачу ним цього права залученим Третім особам 1, 2, 3 на його стороні;

- у світлі принципу «ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам», передача, виникнення та існування речового права суборенди у Третіх осіб 1,2,3 на стороні Позивача, унеможливлює виникнення договірних зобов`язань між Позивачем та Відповідачем відносно цих 75,8252га незалежно від обставин фізичного використання Відповідачем(або його контрагентами) таких земельних ділянок;

- приналежність упродовж строку існування зареєстрованого речового права Третіх осіб 1,2,3 відносно таких земельних ділянок (адже будь-яких інших доказів передання цих ділянок Позивачем Відповідачу після припинення речових прав Третіх осіб матеріали справи не містять) зумовлює висновок про існування позадоговірних зобов`язань між вказаними Третіми особами 1,2,3 та фактичними користувачами цих земельних ділянок, у тому числі й щодо компенсації за таке фактичне користування;

- за таких обставин застосування ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України до цих земельних ділянок за позовом Позивача до Відповідача є неможливим, оскільки припущення такої можливості передбачало невілювання речових прав Третіх осіб 1,2,3 та можливості їх судового захисту та «легітимізацію» судом привласнення визначення долі таких прав Позивачем та Відповідачем;

- отже, позадоговірний характер правовідносин та їх інших суб`єктний склад зумовлює відхилення позовної вимоги щодо стягнення неустойки на користь ТОВ «Краєвид Агро» як неналежного позивача у розмірі 650875,56грн.

60. Відносно позовної вимоги (б), обґрунтування необхідності задоволення якої співвідноситься із аргументом (2) Скаржника, приведеним у п.53.2. цієї постанови, та похідної від неї вимоги (ґ):

- із змісту оскаржуваного рішення та апеляційної скарги вбачається, що Позивач не заперечує покладених в основу розрахунку цієї вимоги математичної різниці між сумою складених у 2020 актів у розмірі 2435990,52грн. та здійснених Суборендарем оплат таких актів у розмірі 2396268,77грн;

- колегія апеляційного суду вважає за необхідне наголосити на внутрішній логічній суперечності в позиції Орендаря, який одночасно стверджує про припинення суборендних відносин з 03.01.2020 (через що висуває позовні вимоги, що неустойки) та намагається стягнути залишок заборгованості з договірного користування (суборендну плату), нарахований за весь 2020 рік;

- визначаючи обсяг грошових зобов`язань Відповідача за підписаними сторонами актами наданих послуг за 2020 сторони виходили з факту договірного суборендного використання як земельних ділянок загальною площею 12,4047га (на які звернув увагу місцевий суд в оскаржуваному рішенні), права оренди якими взагалі не було у Позивача, так і земельними ділянками площею 75,8252га, речове право користування якими належно Третім особам 1,2,3 на стороні Позивача (п.59 цієї постанови);

- як вже зазначав апеляційний суд, відсутність у Позивача суб`єктивного права на отримання плати за користування речовим правом відносно земельних ділянок, яке належало з різних підстав, але іншим особам, за змістом ст.509 Цивільного кодексу України унеможливлює перебування Відповідача у статусі зобов`язаної особи саме перед Позивачем і на підставі наявного договору суборенди легітимні права вимоги позадоговірного характеру можуть належати лише тим суб`єктам, яким у 2020 належало відповідне речове право щодо таких земельних ділянок;

- навіть якщо врахувати помилки у визначені фактичних площ переданих у суборенду земельних ділянок у розмірі 3,3830гр (а.с. 7 т.3), виявлене Позивачем у додатковій угоді від 01.08.2018, та використовувати розмір суборендної плати згідно п.2 цієї додаткової угоди (2950,13грн. без ПДВ за 1 га за рік), а не умови додаткової угоди від 01.01.2020 (а.с. 7 т.4), на 88,2299га (75,8252+12,4047) за 2020 рік припадає 260289,68грн., що є більше розміру позовної вимоги (б);

- втім оскільки у межах цієї справи не заявлялись зустрічні вимоги Відповідача або заяви про зарахування у розумінні ст.601 Цивільного кодексу України, апеляційний суд не вбачає за необхідне досліджувати та визначати конкретну суму здійсненої Відповідачем переплати за певний період через неправильну правову кваліфікацію сторонами обставин із фактичного використання певних складових земельних ділянок, що були визначені у якості об`єкту суборенди, адже для правильного вирішення цієї справи щодо розглядуваної позовної вимоги достатньо констатувати відсутність заборгованості Відповідача перед Позивачем з суборендної плати за 2020 рік;

- отже, апеляційна інстанція погоджується із правильністю відмови місцевим судом у задоволені позовної вимоги (б) та похідної позовної вимоги (ґ), відхиляючи, таким чином, повністю аргументи (2) і (5) Апелянта, визначені у п.53.2. цієї постанови.

61. З урахуванням викладених вище висновків, колегія апеляційного суду має визначитися із правомірністю висування Орендарем у складі позовної вимоги (в) розрахунку неустойки у порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України за період з 09.01.2021 по 05.11.2021 у розмірі 3403192,24грн., адже решта із вказаних Позивачем 9607600,45грн. була відхилена з вище наведених підстав.

61.1. Як було вказано апеляційним судом, зважаючи на закінчення строку дії договору суборенди 03.01.2021, приписів п.7.1. договору та відсутності доказів повернення Відповідачем до вказаної у розрахунку позовних вимог кінцевої дати нарахування неустойки (05.11.2021), Позивач був управнений висувати вимоги щодо неустойки на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

- за вихідними даними, викладеними у апеляційної скарги, досліджувана неустойка розрахована щодо площі земельних ділянок 557,9356га та вартості суборендної плати за 1 день за 1 га у розмірі 10,0987грн.з ПДВ.

- розрахунок вартості денної суборендної плати Позивачем здійснено з використання умов додаткової угоди від 01.08.2018 (а.с. 51 зворотна сторона -52 т.1).

61.2. З наданих на вимогу апеляційного суду пояснень Позивача (а.с. 31-39 т.11) вбачається, що до складу визначеної у якості бази для нарахування неустойки площі прострочених у поверненні земельних ділянок увійшли у тому числі 7 земельних ділянок (п.76-82 переліку, наведеного Апелянтом на а.с. 33-37 зворотна сторона т.11) загальною площею 52,9484га, які є розглядуваними у п.59 цієї постанови складовими 75,8252га земельних ділянок, речове право суборенди щодо яких було зареєстроване за Третіми особами 1,2,3 на стороні Позивача і останнім прамірно у межах суборендних відносин не могло бути передане Відповідачеві:

- оскільки на стадії апеляційного перегляду процесуальне законодавство не дозволяє збільшення позовних вимог, зокрема, шляхом збільшення певної їх розрахункової складової, визначення у поясненнях Апелянта більшої загальної суми площі залежних ділянок (558,362га), щодо яких може розраховуватися неустойка, не має наслідком зміни первісно визначеної розрахункової складової у розмірі 557,9356га;

- тією мірою, якою Позивач не мав і не має субєктивного права вимагати оплати суборендної оплати від Відповідача відносно приналежних Третім особам 1,2, 3 речовим правам суборенди на 52,9484га, передавати такі земельні ділянки у межах договору Відповідачу, останній не може бути простроченим боржником з недоговірного обов`язку з їх повернення Позивачеві;

- отже, належна база для розрахунку неустойки не може перевищувати 504,987га у межах складеного Позивачем розрахунку, виходити за які згідно ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд не вправі.

61.3. Співставлення переліку земельних ділянок, які склали вказані 504,9872га, із переліком ділянок, які згадуються як виключені з суборенди згідно п.1 додаткової угоди від 01.01.2020 (площею 33,131га) вказують про відсутність перетинань, що дозволяє дійти висновку про визначеність аспекту (2) для цілей оцінки позовної вимоги щодо неустойки за належний період з 09.01.2021 по 05.11.2021 саме площею 504,9872га.

61.4. Апеляційний суд зазначає, що положення п.п.2 та 6 додаткової угоди від 01.01.2020 опосередковують у розумінні ст.ст.653 та 654 Цивільного кодексу України зміну з 01.01.2020 угодою сторін розміру суборендної плати:

- наразі, законодавство в редакції, що діяло на момент укладання такої додаткової угоди не вимагало ані державної реєстрації, ані такої внесення будь-яких реєстраційних записів до ДРП відносно такого параметру суборендних відносин (або речового права суборенди), як розмір суборендної плати;

-Позивачем не спростовано визначену ст.204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності такої угоди та не представлено доказів, які могли б піддати сумніву факт укладання такої угоди;

-відтак, застосований для розрахунку вимог щодо неустойки за розглядуваний період розмір денної суборендної плати за 1га до моменту спливу строку суборендних відносин становив за формулою Апелянта (2435990,52 грн/760,7352га/365 днів) 8,77грн. разом з ПДВ, на що обґрунтовано вказував Відповідач у своєму розрахунку (а.с. 30 т.4);

-таким чином, обґрунтовані вимоги щодо неустойки за період з 09.01.2021 по 05.11.2021 (тобто за 325 днів) відносно площі 504,9872га та розміру суборендної плати 8,77грн. з ПДВ за 1 день за 1га (у разі неустойки вона стягується у подвійному розмірі) складають 2878679,53грн, які у складі позовної вимоги (в) і задовольняються апеляційним судом.

61.5. Отже, оскаржуване рішення в означений частині підлягає скасуванню через неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та невідповідність висновків в частині таких вимог фактичним обставинам справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині 2878679,53грн. неустойки.

62. Вказаний результат апеляційного перегляду основного рішення дозволяє перейти до вирішення похідного питання за оскаржуваним додатковим рішенням щодо розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги, перерозподіл яких як і інших судових витрат є вимогою приписів ч.14 ст.129 та пп. б п.4 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України.

62.1. Оскаржуване додаткове рішення опосередковує розподіл судових витрат, який зумовлений, насамперед, висновком місцевого суду про повне відхилення всіх заявлених позовних вимог (1), який не відповідає результатам апеляційного перегляду, та частковим (і оспорюваним Апелянтом) врахуванням доводів Позивача щодо наявності підстав для зменшення таких витрат (2). За своєю суттю первісний критерій/підхід являє собою наслідком застосування загального правила п.2.ч.1 та ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про узалежнення результатів розподілу судових витрат від результатів розгляду позовних вимог.

62.2. Однак, враховуючи, що результати апеляційного перегляду основного рішення у будь-якому разі унеможливлюють збереження чинності додаткового рішення безвідносно до оцінки ступеня обґрунтованості визначених Позивачем підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу Відповідача, а також оцінку дій/бездіяльності та позиції сторін як до порушення провадження у справі, так і у її перебігу, колегія дійшла висновку про можливість застосування спеціального правилу розподілу, визначеного ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України:

- суперечлива поведінка Позивача - Орендаря як щодо визначеності і послідовності матеріально-правових аспектів спірних суборендних правовідносин, неналежний стан обліку орендованих земельних ділянок і правовідносин щодо передачі речових прав суборенди різним контрагентом одночасно та розрахункові помилки, неналежна та взаємовиключна правова кваліфікація одночасно заявлених вимог з метою невиправданого завищення стягуваних сум відмічається колегією суддів як істотний чинник виникнення саме такого формату спору і його надмірного ускладнення;

- з іншого боку, протиправне неповернення Суборендаря по завершенню строку договірних правовідносин земельних ділянок, передання земельних ділянок у подальшому суборенду ТОВ «Колос» за відсутністю у матеріалах справи відповідної згоди на це з боку Позивача, непослідовна позиція щодо користування земельними ділянками (їх конкретним обсягом), відсутність вжиття заходів зі здійснення оплати за користування ділянками навіть у самостійно визначених/визнаних обсягах вже після спливу значного строку з моменту виникнення спору також сприяло як появі, так і надмірному ускладненю досліджуваної судом структури спірних правовідносин;

- користування ТОВ "Колос" земельними ділянками без відповідного погодження на це управненої особи (Позивача) та державної раєстрації відповідного речового права та вирощування врожаю, право на яке за п.9.3. договору суборенди передбачено за Відповідачем без вказівок про можливість передачі такого права (за умов, що його взагалі можна констатувати наявним у світлі фактичних обставин засіювання ділянок відповідним сільськогосподарськими культурами вже після 03.01.2021);

- враховуючи означені «внески» учасників справи та їх представників (ненадання своєчасно ще під час первісного розгляду справи усього потрібного для правильної оцінки усіх значущих аспектів спірних правовідносин доказів та пояснень), апеляційний суд, керуючись принципом пропорційності (ст.14 Господарського процесуального кодексу України) дійшов висновку, що справедливий розподіл судових витрат (як зі сплати судових зборів у перебігу усього провадження у справі, так і з оплати професійної правничої допомоги) вимагає віднесення на кожну сторону усього обсягу понесених (або тих, що мають бути оплачені на користь залучених адвокатів) нею судових витрат.

62.3. Означений підхід, який зумовлює скасування оскаржуваного додатково рішення, апеляційний суд вважає за необхідне запровадити також і відносно розподілу судових витрат (у тому числі на професійну правничу допомогу Апелянта у орієнтовному розмірі 70000грн. за змістом апеляційної скарги та аналогічної орієнтовної суми згідно відзиву Відповідача на апеляційну скаргу та усного повідомлення суду щодо понесених ним витрат як представника Відповідача та третьої особи (4)), пов`язаних із цим апеляційним переглядом.

- на думку колегії суддів такий підхід унеможливить ототожнення покладання (повного чи часткового) судових витрат на іншу сторону із своєрідною «легалізацією» допущеної сторонами неправомірної поведінки або перетворення судових витрат на додаткову штрафну санкцію;

- водночас, враховуючи допущену Апелянтом арифметичну помилку щодо визначення загальної оскаржуваної суми, яка вплинула на розмір сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд стягує з Позивача на користь державного бюджету несплачену решту судового збору у розмірі 14644,69грн.

На підставі викладено керуючись ст.ст. 74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" Харківська обл., с. Веселе на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 (повний текст підписано 06.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 (повний текст підписано 20.10.2023) у справі №922/4278/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 (повний текст підписано 06.10.2023) у справі №922/4278/21 скасувати в частині відмови у стягненні суми 2878679,53грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

2.1. Стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" (вул. Скрипника, б. 6, м. Барвінкове, Харківська обл., 64701, ідентифікаційний код 38072134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (вул. Центральна, б. 1, с. Веселе (Смирнівська с/рада)(з), Харківська область, 64650, ідентифікаційний код 34174009) неустойку у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у сумі 2878679,53грн.

2.2. В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 (повний текст підписано 20.10.2023) у справі №922/4278/21 скасувати.

4. Відмовити в задоволені заяви Фермерського господарства "Подолівське" про стягнення суми судових витрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (вул. Центральна, б. 1, с. Веселе (Смирнівська с/рада)(з), Харківська область, 64650, ідентифікаційний код 34174009) на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 14644,69грн.

6. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.01.2024

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна