Ухвала

від 22.01.2024 по справі 908/1328/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

22.01.2024 м. Дніпро Справа № 908/1328/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю НАВЧАЛЬНО-ТРЕНАЖЕРНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ МОРЯКІВ АКВАМАРИН, код ЄДРПОУ 42956298 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Алеф Систем, код ЄДРПОУ 43039282 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23:

- відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Алеф Систем, код ЄДРПОУ 43039282 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63);

- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НАВЧАЛЬНО-ТРЕНАЖЕРНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ МОРЯКІВ АКВАМАРИН до боржника у розмірі 750 000,00 грн основного боргу;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- введено процедуру розпорядження майном боржника;

- розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименко Олександра Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1965 від 21.10.2020; адреса: пр. Соборний, 44, офіс 33, м. Запоріжжя, 69063);

- попереднє засідання суду призначено на 11.07.2023 о 10-30.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Алеф Систем, код ЄДРПОУ 43039282.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1328/23, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/1328/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1328/23.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на вказану ухвалу, повний текст якої складено 02.06.2023р., подана згідно із штампом відділення поштового зв`язку про прийняття апеляційної скарги 26.10.2023р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 12.06.2023 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання апелянт зазначає про ознайомлення з матеріалами даної справи 25.10.2023р., у зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження означеної ухвали, враховуючи подання апеляційної скарги у найкоротший строк з дня ознайомлення.

За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 12.12.2023р. визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023р. апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, але в якому апелянт фактично наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, які вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги, та додатково просить їх врахувати, приймаючи до уваги запровадження воєнного стану на території України та ведення військових дій на території України, що змушує працівників ГУ ДПС у Запорізькій області з метою збереження свого життя і здоров`я перебувати у спеціально облаштованих укриттях або безпечних місцях під час об`явленої у місті повітряної тривоги, що в свою чергу суттєво зменшує час на виконання функціональних повноважень, тому просить визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв`язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Так, з матеріалів даної справи вбачається, зокрема, оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Алеф Систем, код ЄДРПОУ 43039282 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63) на офіційному веб-порталі судової влади України, направлення господарським судом Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області судових рішень у справі засобами поштового зв`язку, електронною поштою, що підтверджується відповідною відміткою про відправку процесуальних документів учасникам справи, а також розміщення інформації по справі на сторінці господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

У постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 06.03.2023 у справі №753/19393/20, від 29.03.2023 у справі №922/226/21, Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Судом апеляційної інстанції досліджено, зокрема, що електронна копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 03.06.2023р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/111275921), а також копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023р. про визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області у даній справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 09.08.2023р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/112718961), з моменту постановлення якої, як зазначає апелянт, він набув процесуального статусу учасника у справі про банкрутство, а отже з якими останній не був позбавлений можливості ознайомитись в електронній формі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання судом вимог Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області, а апелянтом не спростована правомірність дій суду щодо інформування його про постановлення процесуальних рішень у справі, в т.ч. про визнання його кредиторських вимог.

У постанові від 12.07.2023 Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 915/1097/20 (щодо ретроспективного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитором у справі, який на момент оскаржуваного судового рішення не є учасником справи про банкрутство, а набуває такого статусу після постановлення ухвали про визнання його грошових вимог до боржника) наведений такий висновок: "Системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі протягом розумного строку з дня визнання їх грошових вимог до боржника за умови поновлення господарським судом строку на апеляційне оскарження".

В свою чергу, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, а також посиланя апелянта на набуття процесуального статусу учасника у справі про банкрутство з дня визнання його грошових вимог до боржника, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними з огляду на тривалий проміжок часу з моменту формалізації господарським судом Запорізької області у Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області статусу учасника справи про банкрутство, а саме з 08.08.2023р., та зверненням його до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 26.10.2023р., який не обумовлений наявністю конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на їх підтвердження, а тому є невиправденим.

Окрім того, з вищенаведеного слідує, що скаржник, який вже є кредитором у справі, був обізнаний вчасно про прийняття оскаржуваної ухвали у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав значно раніше скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Отже, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023р. у справі № 908/1328/23 - повернути заявникові.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № 44063/6/08-01-13-03-04 від 26.10.2023р. та додані до неї документи на 42 арк., у т.ч. платіжна інструкція № 3702 від 26.09.2023р. про сплату судового збору у сумі 40 260,00 грн., конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз