Ухвала

від 04.03.2024 по справі 908/1328/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1328/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024

у справі № 908/1328/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВЧАЛЬНО-ТРЕНАЖЕРНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ МОРЯКІВ "АКВАМАРИН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф Систем"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 у справі № 908/1328/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф Систем", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВЧАЛЬНО-ТРЕНАЖЕРНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ МОРЯКІВ "АКВАМАРИН" до боржника у розмірі 750 000,00 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименко Олександра Юрійовича, призначено попереднє засідання суду.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 у справі № 908/1328/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф Систем".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відмовлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 у справі № 908/1328/23, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 у справі № 908/1328/23 повернуто заявникові.

09.02.2024 Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №908/1328/23 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1328/23 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024.

Дослідивши касаційну скаргу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Як вбачається з матеріалів справи, Центральний апеляційний господарський суд керуючись пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 22.01.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки скаржником не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на вказану ухвалу, повний текст якої складено 02.06.2023, подана, згідно із штампом відділення поштового зв`язку про прийняття апеляційної скарги, 26.10.2023, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 12.06.2023 року, тобто з пропуском цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. В обгрунтування клопотання апелянт зазначає про ознайомлення з матеріалами даної справи 25.10.2023, у зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження означеної ухвали, враховуючи подання апеляційної скарги у найкоротший строк з дня ознайомлення.

За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 12.12.2023 визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт фактично наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, які вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги, та додатково просить їх врахувати, приймаючи до уваги запровадження воєнного стану на території України та ведення військових дій на території України, що змушує працівників ГУ ДПС у Запорізькій області з метою збереження свого життя і здоров`я перебувати у спеціально облаштованих укриттях або безпечних місцях під час об`явленої у місті повітряної тривоги, що в свою чергу суттєво зменшує час на виконання функціональних повноважень, тому просить визнати причину пропуску строку апеляційного оскарження поважною.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповід-ного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Апеляційний суд зауважив, що безпідставними є посилання скаржника на запровадження на території України воєнного стану, з огляду на наступне.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22).

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 року у справі №398/1739/15.

Апеляційним судом встановлено, що електронна копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.05.2023 у справі № 908/1328/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 03.06.2023 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/111275921), а також копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 про визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області у даній справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 09.08.2023 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/112718961), з моменту постановлення якої, як зазначає апелянт, він набув процесуального статусу учасника у справі про банкрутство, а отже з якими останній не був позбавлений можливості ознайомитись в електронній формі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання судом вимог Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області, а апелянтом не спростована правомірність дій суду щодо інформування його про постановлення процесуальних рішень у справі, в т.ч. про визнання його кредиторських вимог.

Приймаючи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, а також посиланя апелянта на набуття процесуального статусу учасника у справі про банкрутство з дня визнання його грошових вимог до боржника, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними з огляду на тривалий проміжок часу з моменту формалізації господарським судом Запорізької області у Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області статусу учасника справи про банкрутство, а саме з 08.08.2023, та зверненням його до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 26.10.2023, який не обумовлений наявністю конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на їх підтвердження, а тому є невиправденим.

Окрім того, з вищенаведеного слідує, що скаржник, який вже є кредитором у справі, був обізнаний вчасно про прийняття оскаржуваної ухвали у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав значно раніше скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанцій виходив з того, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі є необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Частинами 3 та 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм чинного на момент винесення оскаржуваної ухвали законодавства відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд вважає, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції частини другої статті 261 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення. Тому відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права під час постановлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №908/1328/23.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №908/1328/23, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №908/1328/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк