Рішення

від 15.01.2024 по справі 908/2584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа № 908/2584/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест (вул. Михайлівська, буд. 18-В літера А, приміщення 307, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Козловського, буд. 7, м. Львів, 79070, ідентифікаційний код юридичної особи 42166317)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ (вул. Тимірязєва, буд. 122 літера А, м. Запоріжжя, 69039, ідентифікаційний код юридичної особи 42934688)

про стягнення 2 056 908 грн 88 коп.

представники сторін

від позивача: Карпій Р.М., адвокат, ордер серія ВС № 1225703 від 30.08.2023. в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача: Гніденко О.М., адвокат, ордер серія АА № 1332299 від 28.08.2023

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ про стягнення 2 056 908 грн 88 коп. боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 позовну заяву передано судді Дроздовій С.С., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2584/23.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2584/23, присвоєно справі номер провадження 27/270/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 21.09.2023.

07.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест Карпія Ростислава Михайловича надійшла заява про його участь у засіданні суду 21.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023, враховуючи перебування судді Дроздової С.С. у відпустці, заяву передано на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 11.09.2023 задоволена заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест Карпія Ростислава Михайловича про проведення судового засідання 21.09.2023 у вправі № 908/2584/23 у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 21.11.2023, відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

22.09.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ надійшов відзив на позовну заяву.

24.10.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ надійшли наступні документи:

- заява про продовження строку відповідачеві для подання доказів (в порядку ст. 119 ГПК України);

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 908/2584/23 (в порядку ст. 80 ГПК України).

06.11.2023 в судовому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15.11.2023 о 12 год. 30 хв.

14.11.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест надійшла відповідь на відзив по справі № 908/2584/23.

15.11.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ подано до суду клопотання про надання відповідачеві строку для подання заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 13.12.2023.

У судовому засіданні 13.12.2023 оголошувалася протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 15.01.2024, в порядку статті 216 частина ГПК України.

Судове засідання 15.01.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку власними засобами позивача, повноваження перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та поясненнях, просив суд стягнути з відповідача 2 056 908 грн 88 коп. боргу.

Відповідач підтримав свої заперечення викладені у відзиві, зазначив, що в додатку № 1 до договору поставки зазначено також загальну кількість та загальну вартість замовленого позивачем товару 10 383 146,12 грн. Позивач та відповідач домовились розділити загальну партію товару на три партії, з приводу чого були підписані до договору поставки Специфікація № 1 (додаток 2 до договору поставки № 1 від 22.05.2019р.), відповідно до якої позивач зобов`язався сплатити загальну суму передплати за даною специфікацією в розмірі 2 664 096,70 грн. в строк до 01.07.2020 року, з розбивкою на частини відповідно до наступного графіку: до 25.05.2019 - 1 044 498,04 грн, до 05.06.2019 - 522 249,02 грн, до 05.07.2019 - 522 249,02 грн, до 01.07.2020 - 575 100,62 грн. З порушенням встановленого графіку платежів, єдиний платіж в сумі 2 056 908,88 грн. в рамках спірного договору поставки був здійснений позивачем 23 вересня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 23.09.2019.При цьому, навіть з порушенням встановленого графіку, обумовлену сторонами суму попередньої оплати за специфікацією № 1 в розмірі 2 664 096,70 грн. позивачем так і не було сплачено, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань по розробці, комплектації та поставці партії товару, визначеного даною специфікацією. Окрім цього, позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію № 2 (додаток 2 до договору поставки № 1 від 22.05.2019) на другу партію замовленого товару, відповідно до якої суму передплати в розмірі 2 459 166,19 грн. позивач зобов`язався сплатити до 01.10.2020. За даною специфікацією жодної оплати від позивача на банківський рахунок відповідача не надходило. Поряд з цим, була укладена Специфікація № 3 (Додаток № 2 до договору поставки № 1 від 22.05.2019) на третю партію товару, відповідно до якої суму передплати в розмірі 2 664 096,70 грн позивач зобов`язався сплатити до 01.04.2021. За даною специфікацією також жодної оплати від позивача на банківський рахунок відповідача не надходило. Тобто, за спірним договором поставки весь графік попередніх оплат, які були необхідні відповідачеві для розробки, комплектації та в подальшому поставки товару позивачеві, був зірваний позивачем. Зобов`язання позивача по оплаті товару не були виконані навіть за першою специфікацією. Додатком № 2 до ліцензійного договору визначено, що система GREENHUB - це програмно-апаратний комплекс, що встановлюється у житлових та нежитлових приміщеннях та призначений для економії витрат на енергоресурси. Апаратна частина системи GREENHUB включає в себе: комутаційний модуль - стаціонарний пристрій із вбудованим програмним забезпеченням, який контролює роботу системи, накопичує і обробляє дані та забезпечує взаємодію із користувачем. Має дротове з`єднання з теплолічильником, термостатом та електроприводом кульового крану; термостат - модуль із дротовим з`єднанням, призначений для вимірювання температури безпосередньо у місці його встановлення. Передає дані про поточну температуру на Комутаційний модуль; кульовий кран з електроприводом - пристрій з дротовим підключенням до Комутаційного модуля, призначений для регулювання подачі теплоносія шляхом перекриття кульового крану. Таким чином, замовлена позивачем у відповідача система GREENHUB має апаратну частину системи, що складається із складових запчастин та програмного забезпечення, що забезпечує роботу даної системи. Отже, для виконання зобов`язання з поставки замовленої позивачем у відповідача системи GREENHUB у визначеній додатком комплектації, відповідачеві було необхідно виконати роботи по створенню даної системи в замовленій комплектації, забезпеченням системи необхідним програмним забезпеченням, що потребувало грошових витрат від відповідача, спрямованих на виконання спірного договору поставки, а конкретно: відповідачем (із залученням співвиконавців) було розроблено промисловий дизайнформ пристроїв, з яких складається система GREENHUB в замовленій позивачем комплектації; відповідачем (із залученням співвиконавців) було створено 3-D моделі форм відповідно до попередньо розробленого дизайну; відповідачем було розроблено систему електроніки для створених моделей даних пристроїв; відповідачем було отримано сертифікат відповідності на пристрої з радіо модулем короткого радіусу дії торговельної марки GREENHUB (копія сертифікату до відзиву додається); відповідачем (із залученням співвиконавців) було розроблено програмне забезпечення для вказаних пристроїв; відповідачем (із залученням співвиконавців) було розроблено програмне забезпечення для мобільного додатку; відповідачем (із залученням співвиконавців) було розроблено веб сайт та сервер для забезпечення взаємодії пристроїв та програмного забезпечення; відповідачем за замовленням позивача була розроблена демонстраційна робоча модель системи GREENHUB (демо-стенд), який використовувався позивачем для демонстрації роботи системи GREENHUB. Відповідачем було виконано виробничі роботи для створення системи GREENHUB, була створена робоча модель і відповідач був готовий до серійного виробництва замовленого позивачем товару в кількості відповідно до укладеногодоговору поставки. На отриману від позивача частково суму попередньої оплати в розмірі 2 056 908,88 грн відповідач мав можливість лише частково придбати складові запчастини та покрити частину витрат на розробку програмного забезпечення системи GREENHUB, що в сукупності є остаточним предметом поставки за спірним договором поставки. На виконання спірного договору поставки, відповідачем було укладено договори на придбання електронних компонентів та витратних матеріалів для розробки електроніки, були замовлені послуги з 3D друку прототипів, послуги з виробництва прес-форм та корпусів електроніки тощо, що підтверджується копіями договорів, видаткових накладних, актів приймання-передачі робіт та послуг, платіжними дорученнями про оплату товару та наданих послуг. В результаті, на даному етапі відповідачем було використано загальну суму 1 510 913,07 грн, сплачених позивачем в якості попередньої оплати. До травня 2021 року позивачем так і не були виконані грошові зобов`язання з попередньої оплати, яка була необхідною для створення та поставки замовленого позивачем товару. Оскільки у зв`язку зі стрімким розвитком безпровідних технологій у 2020-2021 роках, обумовлена в договорі поставки позивачем та відповідачем комплектація товару стала вже неактуальною, відповідачем було направлено позивачеві електронного листа з комерційною пропозицією актуалізувати комплект обладнання за спірним договором поставки № 1 від 22.05.2019. 21 травня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору поставки № 1 від 22.05.2019, відповідно до п. 2 та п. 3 якої сторони прийшли до взаємної згоди викласти Додаток № 1, Додаток № 2 (специфікація № 1), Додаток № 2 (специфікація № 2)до Договору поставки № 1 від 22.05.2019 року в новій редакції. Сторони прийшли до взаємної згоди виключити Додаток № 2 (специфікація № 3) з Договору поставки № 1 від 22.05.2019. Пунктом 4 даної додаткової угоди сторони вирішили змінити строк постачання товару у п. 5.1 договору з 90 календарних днів на 180 календарних днів, (зазначені документи додані позивачем до позовної заяви). Відповідно до Додатку № 1 в новій редакції від 21.05.2021р., комплектація замовленого позивачем товару була визначена в наступному складі: Хаб GREENHUB; термоголовка на радіатор GREENHUB; термостат GREENHUB. Загальна вартість товару була визначена сторонами в сумі 10 758 869,76 грн. Позивач не сплатив жодної оплати ні за першою специфікацією в новій редакції, ні за другою специфікацією в новій редакції. Оскільки спірний договір поставки не був розірваний і відповідач проводив підготовчі роботи для створення зміненої комплектації товару з метою подальшої поставки позивачеві, відповідачем додатково були понесені наступні витрати на загальну суму 3 375 607,69 грн. У зв`язку із розвитком технологій у програмуванні та зміною номенклатури доступних електронних компонентів, у 2023 році виготовляти та поставляти замовлений позивачем товар у погодженій станом на 21.05.2021 року комплектації вже знову стало неактуальним, а вже закуплені компоненти не підходили для виробництва замовленого товару. 30.01.2023 відповідачем було направлено позивачеві листа № 30/01-2023/1 від 30.01.2023, відповідно до якого, з метою завершення юридичного оформлення господарських операцій за спірним договором поставки, відповідачем було запропоновано позивачеві наступні варіанти можливого вирішення даного питання: припинення зобов`язань за договором поставки № 1 від 22.05.2019 за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (договір новації) в порядку ст. 604 ЦК України. В якості нового (новаційного) зобов`язання відповідачем було запропоновано позивачеві використання програмного забезпечення DJIN (розробки ТОВ «ГРІНХАБ») для цифровізації роботи керуючої компанії за тим самим об`єктом; у випадку незгоди позивача припинити зобов`язання за договором поставки № 1 від 22.05.2019 за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим (новаційним) зобов`язанням, відповідачем було запропоновано позивачеві розглянути варіант розірвання договору поставки № 1 від 22.05.2019 в досудовому порядку шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами. Відповіді на даний лист відповідач не отримував. Жодних грошових коштів від позивача також не надходило. 03 квітня 223 відповідачем було направлено позивачеві листа № 03/04-2023/1 від 03.04.2023, відповідно до якого повідомив, що 30 січня 2023 року ТОВ «ГРІНХАБ» було направлено на юридичну адресу ТОВ «КИЇВМЕТБУДІНВЕСТ» листа з наступними пропозиціями: припинення зобов`язань за договором поставки № 1 від 22.05.2019 року за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (договір новації) в порядку ст. 604 ЦК України. В якості нового (новаційного) зобов`язання відповідачем було запропоновано позивачеві використання програмного забезпечення DJIN (розробки ТОВ «ГРІНХАБ») для цифровізації роботи керуючої компанії за тим самим об`єктом; розірвання договору поставки № 1 від 22.05.2019 року в досудовому порядку шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами. Оскільки станом на 03.04.2023 жодної відповіді не було отримано, враховуючи сплив значного часу з дати направлення пропозицій та відсутність зі сторони позивача погоджень на запропоновані варіанти вирішення договірних відносин, відповідач прийшов до висновку про незацікавленість позивача у заміні існуючого зобов`язання новим та розірванні договору поставки № 1 від 22.05.2019 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами. Враховуючи зазначені обставини, відповідач повідомив позивача про розірвання спірного договору поставки в односторонньому порядку. Даний лист було отримано позивачем 11.04.2023, що підтверджується трекінгом відправлень. У відповідь на даний лист, 08.06.2023 позивачем було направлено відповідачеві листа з вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 2 056 908,88 грн. Оскільки даний лист не був отриманий відповідачем, відповіді на нього не було надано, але вимогу позивача до відповідача про повернення даної часткової попередньої оплати відповідач вважає неправомірною.

В матеріалах справи міститься відповідь на відзив позивача.

Відповідач підтримав свої заперечення на відповідь на відзив.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест (Покупець) укладено договір поставки № 1 (далі Договір).

Комплектацію та ціну товару сторони Договору визначили у Додатку № 1 (Комплектація та ціна товару), Додатку № 2 (Специфікація № 1, Специфікація № 2, Специфікація № 3) до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору на умовах визначених цим Договором Постачальник за замовленням Покупця, зобов`язується поставляти у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар, відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору сторони домовились, що Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару на умовах 75 % передоплати на підставі рахунку в порядку, передбаченому Додатками до Договору. Ціна товару є звичайною та вказується Постачальником самостійно в рахунку на оплату у національній валюті гривні.

Остаточну оплату Товару Покупець здійснює протягом 5 робочих днів з моменту поставки відповідної партії Товару (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору датою поставки є дата підписання уповноваженою особою Покупця товаросупровідних документів.

Відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 2 до Договору поставки № 1 від 22.05.2019) загальну сума передплати складає 2 664 096 грн 70 коп. передплата у повному обсязі повинна бути сплачена до 01.07.2020 шляхом оплати Покупцем відповідної суми передплати у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати. Передплата має бути сплачена наступними частинами: до 25.05.2019 - 1 044 498,04 грн, до 05.06.2019 - 522 249,02 грн, до 05.07.2019 - 522 249,02 грн, до 01.07.2020 - 575 100,62 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник здійснює постачання Товару на підставі узгодженого Сторонами замовлення, протягом 90 календарних днів після оплати вартості Товару Покупцем, згідно умов Договору.

Додатковою угодою № 1 від 21.05.2021 п. 5.1 Договору викладено у наступній редакції: «Постачальник здійснює постачання Товару на підставі узгодженого Сторонами замовлення, протягом 180 календарних днів після оплати вартості Товару Покупцем, згідно умов Договору».

23.09.2019 позивач, на виконання умов п. 3.1 Договору, на підставі Рахунку № 6 від 08.07.2019 виставленого відповідачем здійснив передоплату за товар у сумі 2 056 908 грн 88 коп.

Позивач здійснив оплату в розмірі 2 056 908 грн 88 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 23.09.2019, в призначенні платежу зазначено: оплата за товар (обладнання GREENHUB), згідно Договору поставки № 1 від 22.05.2019, рахунок № 6 від 08.07.2019, в т.ч. ПДВ 20 % 342818,15 грн.

Позивач у позові зазначив, що оплачений Покупцем 23.09.2019 товар Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю протягом 90 календарних днів після оплати вартості Товару, тобто до 23.12.2019.

На думку позивача, відповідачем не було здійснено поставку товару, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ 2 056 908 грн 88 коп. боргу.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 13.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. При цьому, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить іншу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

30.01.2023 відповідачем направлено позивачеві листа № 30/01-2023/1 від 30.01.2023, відповідно до якого, з метою завершення юридичного оформлення господарських операцій за спірним договором поставки, відповідачем було запропоновано позивачеві наступні варіанти можливого вирішення даного питання: припинення зобов`язань за договором поставки № 1 від 22.05.2019 за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (договір новації) в порядку ст. 604 ЦК України. В якості нового (новаційного) зобов`язання відповідачем було запропоновано позивачеві використання програмного забезпечення DJIN (розробки ТОВ «ГРІНХАБ») для цифровізації роботи керуючої компанії за тим самим об`єктом; у випадку незгоди позивача припинити зобов`язання за договором поставки № 1 від 22.05.2019 за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим (новаційним) зобов`язанням, відповідачем було запропоновано позивачеві розглянути варіант розірвання договору поставки № 1 від 22.05.2019 в досудовому порядку шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами.

03.04.2023 відповідачем направлено позивачеві листа № 03/04-2023/1 від 03.04.2023, відповідно до якого відповідач повідомив, що 30.01.2023 було направлено на юридичну адресу позивача листа з наступними пропозиціями: припинення зобов`язань за договором поставки № 1 від 22.05.2019 року за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (договір новації) в порядку ст. 604 ЦК України. В якості нового (новаційного) зобов`язання відповідачем було запропоновано позивачеві використання програмного забезпечення DJIN (розробки ТОВ «ГРІНХАБ») для цифровізації роботи керуючої компанії за тим самим об`єктом; розірвання договору поставки № 1 від 22.05.2019 року в досудовому порядку шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами. Оскільки станом на 03.04.2023 жодної відповіді не було отримано, враховуючи сплив значного часу з дати направлення пропозицій та відсутність зі сторони позивача погоджень на запропоновані варіанти вирішення договірних відносин, відповідач прийшов до висновку про незацікавленість позивача у заміні існуючого зобов`язання новим та розірванні договору поставки № 1 від 22.05.2019 шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору на умовах, обумовлених сторонами. Враховуючи зазначені обставини, відповідач повідомив позивача про розірвання спірного договору поставки в односторонньому порядку. Даний лист було отримано позивачем 11.04.2023, що підтверджується трекінгом відправлень.

Відповідно до п. 13.2 Договору, цей Договір може бути розірваний достроково за спільною згодою Сторін або може бути розірваний Постачальником достроково в односторонньому порядку. При цьому Постачальником достроково в односторонньому порядку. При цьому Постачальник повинен повідомити Покупця про дострокове одностороннє розірвання договору за десять календарних днів. У випадку дострокового розірвання Постачальником договору порядку, передбаченому цим пунктом Договору, Покупець та Постачальник зобов`язані остаточно розрахуватися та підписати акти звіряння взаєморозрахунків.

У позовній заяві позивач зазначив, що виходячи із п. 13.2 Договір поставки № 1 від 22.05.2021 вважається розірваним з 13.04.2023.

Позивач, на виконання п. 13.2 Договору, листом № 08/23 від 08.06.2023 запропонував відповідачу повернути передоплату за товар, згідно Договору, у розмірі 2 056 908 грн 88 коп., а також підписати акти звіряння взаєморозрахунків.

У відзиві відповідач зазначив, даний лист не був отриманий відповідачем, а отже і відповіді на нього не було надано, але вимогу позивача до відповідача про повернення даної часткової попередньої оплати відповідач вважає неправомірною.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем в свою чергу, на виконання умов Договору поставки № 1 від 22.05.2019 виставлено рахунки на оплату № 6 від 08.07.2019 на суму 2 056 908 грн 88 коп.

Платіжним дорученням № 25 від 23.09.2019 позивач сплатив на користь відповідача 2 056 908 грн 88 коп., в призначенні платежу зазначено: оплата за товар (обладнання GREENHUB), згідно Договору поставки № 1 від 22.05.2019, рахунок № 6 від 08.07.2019, в т.ч. ПДВ 20 % 342818,15 грн.

Так, у листах від 30.01.2023 та 03.04.2023 відповідач зазначав, що оскільки Покупцем були лише частково виконані умови договору стосовно попередньої оплати замовленого товару, Постачальник не мав можливості виконати свої зобов`язання в повному обсязі по виготовленню та поставці Товару Покупцеві. Недоотримання попередньої оплати призвело до неможливості закінчити розробку та тестування продукції, вказаної в договорі.

Позивач у позові зазначив, що оплачений Покупцем 23.09.2019 товар Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю протягом 90 календарних днів після оплати вартості Товару, тобто до 23.12.2019.

Однак, позивачем та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови договору, Товар не поставив.

Частиною другою ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

В Постанові ВС від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Отже, не має значення причини порушення строків поставки товару, а мають лише значення факт порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв`язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов`язанням продавця.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки визначені у договорі матеріали справи не містять, такі докази відповідач не подав, як і докази повернення оплати позивачу.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилається на укладений 17.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНХАБ» та Корпорацією «РІЕЛ - ГРУП» Меморандум та Ліцензійний договір від 17.04.2019 про передачу прав на використання об`єктів прав інтелектуальної власності, а також на публікації в мережі Інтернет не тему запровадження технології розумного будинку на ЖК «ОК`Ленд».

Суд погоджується з доводами позивача, що предметом спору у справі № 908/2584/23 є стягнення з відповідача передоплати за товар, згідно умов Договору поставки № 1 від 22.05.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест (Покупець).

Зазначені відповідачем Меморандум від 17.12.2018 та Ліцензійний договір про передачу прав на використання об`єктів прав інтелектуальної власності від 17.04.2019 року є неналежними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки не встановлюють обставини, які входять в предмет доказування, а тому суд не повинен брати ці докази до розгляду.

Корпорація «РІЕЛ -Груп» перейменована її учасниками у Корпорацію «Зоряне небо».

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - юридична особа з ідентифікаційним кодом 36056427 (Корпорація «Зоряне небо») - припинена.

Позивач зазначив, що ніколи не входив у число учасників Корпорації «Ріел - Груп» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36056427), не є стороною вищевказаних правочинів, а тому не може нести цивільно-правову відповідальність по зобов`язаннях, згідно укладених господарських договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРГНХАБ» та його контрагентами.

Крім того, надані відповідачем копії укладених з ФОП Кірпіченко О.Є. договору № 1 від 02.11.2020 про надання послуг з розробки програмного забезпечення, договору № 2 від 01.02.2021 про надання послуг з розробки програмного забезпечення, копії платіжних доручень № 131 від 05.11.2020., № 158 від 21.12.2020., № 190 від 22.01.2021, № 196 від 05.02.2021, № 212 від 03.03.2021, № 230 від 06.04.2021, № 253 від 19.05.2021р., Актів наданих послуг № 6 від 05.11.2020, № 7 від 21.12.2020, № 2 від 22.01.2021, № 4 від 05.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 6 від 06.04.2021, № 7 від 19.05.2021, № 1 від 21.01.2022, № 13 від 03.02.2022, № 15 від 05.04.2022, № 15 від 08.10.2021, № 16 від 05.11.2021, № 18 від 05.05.2022, № 19 від 06.06.2022; копії платіжних доручень, актів виконаних робіт про сплату відповідачем та виконання ФОП Кірпіченко О. Є. робіт, копію розробленого мобільного додатку в документальному вираженні, а також копії договору № 1 від 01.10.2019 року на розробку програмного забезпечення, договору № 2 від 01.12.2021 на розробку програмного забезпечення, укладених відповідачем з ФОП Кулик Д. І. та копії платіжних доручень і актів наданих послуг на підтвердження факту виконання ФОП Кулик Д. І. замовлених послуг, що також підтверджують витрати відповідача на виконання спірного договору поставки не можуть бути взяті до уваги, оскільки не стосуються предмету спору у даній справі.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

У даному випадку, вищевказані подані відповідачем первинні документи є не належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки дані первинні документи не встановлюють обставин, які входять у предмет доказування по даній справі.

За викладених обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про продовження строку відповідачеві для подання доказів та клопотання про приєднання доказів до матеріалів доказів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують передачу товару у власність покупця та перехід (набуття) покупцем права власності на товар.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату товару згідно з погодженими сторонами умовами, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з поставки обладнання не виконав.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки № 1 від 22.05.2019.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНХАБ (вул. Тимірязєва, буд. 122 літера А, м. Запоріжжя, 69039, ідентифікаційний код юридичної особи 42934688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київметбудінвест (вул. Михайлівська, буд. 18-В літера А, приміщення 307, м. Київ, 01001; поштова адреса: вул. Козловського, буд. 7, м. Львів, 79070, ідентифікаційний код юридичної особи 42166317) борг в сумі 2 056 908 (два мільйона п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісім) грн 88 коп. та судовий збір в сумі 30 853 (тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн. 64 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 25.01.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.