Рішення

від 11.01.2024 по справі 908/2874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 Справа № 908/2874/23

м.Запоріжжя

За позовом: Адвокатського об`єднання ФАВОРИТ ЛЕКС, код ЄДРПОУ 42050064 (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, кім. 201)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 2 003 295,74 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Кочура С.В.;

від відповідача: Морозов В.С.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Адвокатського об`єднання ФАВОРИТ ЛЕКС про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго суми 2003295,74 грн, яка складається з: суми 1 200 000,00 грн основної заборгованості, суми 650 811,05 грн інфляційних втрат та суми 152 484,69 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 20.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2874/23, присвоєний номер провадження 9/216/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 16.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на п`ятнадцять днів, підготовче засідання відкладено на 30.11.2023.

Від відповідача 28.11.2023 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 908/2874/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №908/3170/23 за позовом ПАТ Запоріжжяобленерго до Адвокатського об`єднання ФАВОРИТ ЛЕКС про визнання недійсним договору про надання правової допомоги № 1 від 17.04.2018.

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю, про що викладено в ухвалі суду від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 30.11.2023 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив, продовжено строк підготовчого провадження на п`ятнадцять днів, закрито підготовче провадження у справі № 908/2874/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

05.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів по справі № 908/2874/23.

06.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі № 908/2874/23.

Клопотання відповідача про витребування доказів та про призначення судово-бухгалтерської експертизи залишені судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, як такі, що без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, що відображено в ухвалі суду від 12.12.2023.

У судовому засіданні 12.12.2023 судом оголошено перерву до 11.01.2024.

11.01.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі. Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати послуг, наданих позивачем в рамках договору №1 про надання правової допомоги від 17.04.2018, за період з жовтня 2018 по грудень 2019 (включно), внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 200 000,00 грн. У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України та умовами договору.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Порядок оплати послуг передбачений розділом 3 договору. В той же час договором не визначений порядок складання та підписання замовником та виконавцем актів здачі-приймання передачі послуг, порядок передачі підписаних актів та рахунків замовнику. Деякі оригінали актів за договором (за період з жовтня 2018 по травень 2019) надійшли до замовника лише в липні 2019 (відповідно до супровідного листа позивача від 02.07.2019), а інші оригінали актів надійшли до замовника пізніше. Крім цього, позивачем не були передані відповідачу оригінали рахунків та податкових накладних за спірний період з жовтня 2018 по грудень 2019, які необхідні для оплати послуг за договором. Додані до позову акти наданих послуг та рахунки на оплату містять різні банківські реквізити для перерахування коштів. Відповідач не маючи рахунку (у паперовому вигляді), а також інформації щодо конкретного банківського рахунку, на який мають перераховуватись кошти, не міг проводити оплату за договором. Оскільки відповідач отримав копії рахунків тільки разом із позовною заявою, то саме з цього моменту у нього міг виникнути обов`язок з оплати послуг в строк, встановлений у договорі. Отже заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, які є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, задоволенню не підлягають. Крім того, інфляційні втрати та відсотки річних нараховані позивачем починаючи з 30.11.2018 (згідно акту за жовтень 2018) та надалі за зростанням (по останньому акту за грудень 2019 з 27.01.2020) та по 11.09.2023, тобто фактично за п`ять років, при тому що позов надійшов до суду 15.09.2023. В той же час відповідно до практики Верхового Суду стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. У зв`язку із цим, на думку відповідача, можливим є нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише з 14.09.2020 по 14.09.2023. Вважає, що позивач не довів обґрунтованість своїх вимог, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що по всім спірним періодам (щомісячно) складався ідентичний пакет документів (акт приймання-передачі, звіт до акту та рахунок на оплату), який передавався представникам відповідача нарочно. Документи складались за результатами наданих послуг на кінець місяця та підписані з боку відповідача його керівником. За запитом відповідача копії вищевказаних документів, без рахунків, було повторно направлено листом АО «Фаворит Лекс», що був отриманий відповідачем у липні 2019 року; про відсутність в нього рахунків відповідачем зазначено не було. Цьому передувало звернення позивача до відповідача з проханням погасити наяву заборгованість за договором (лист від 14.05.2019) та усні перемовини щодо часткової оплати заборгованості, за результатом яких відповідачем було запропоновано позивачу повторно надіслати документи на оплату послуг. Посилання відповідача на нібито відсутність рахунків на оплату не спростовує наявні у справі докази надання послуг за договором та їх прийняття, зауважень та претензій щодо відсутності рахунків від відповідача не надходило. Факт отримання послуг відповідачем не заперечується. Також позивач зазначив, що всі позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності, визначеного ст.ст. 257-259 ЦК України, який був продовжений на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID) та на період дії в Україні військового стану і, відповідно, не був пропущений.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач, зокрема, зазначив, що позивач не надав доказів які б підтверджували своєчасність надання актів, звітів до актів та рахунків на адресу відповідача та твердження позивача про те, що документи надавались нарочно щомісяця. Документи, зазначені в листі позивача від 02.07.2019 були вперше направлені саме в липні 2019. Згідно з п. 3.3. договору оплата послуг здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання послуг на підставі наданого виконавцем рахунку. Банківські реквізити для проведення оплати послуг отримано відповідачем тільки після отримання рахунків від позивача, які були додані до позову.

22.12.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідачем в т.ч. викладено клопотання про зменшення суми 3% річних з 152 484,69 грн до 5000,00 грн та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Зазначене клопотання підтримано представником відповідача в судовому засіданні 11.01.2024. Представник позивача в судовому засіданні в усній формі заперечив проти вказаного клопотання відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Замовник, відповідач у справі) та Адвокатським об`єднанням «ФАВОРИТ ЛЕКС» (Виконавець, позивач у справі) укладено Договір № 1 про надання правової допомоги від 17.04.2018 (далі договір), предметом якого є надання Виконавцем Замовнику послуг з юридичного консультування та юридичного представництва інтересів Замовника в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ та органах прокуратури України, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Службі безпеки України, органах державної фіскальної служби та податкової поліції, слідчих органах, передбачених діючим законодавством України, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами (п. 1.1 договору).

В п. 2.1 договору визначено, що Виконавець консультує Замовника з юридичних питань щодо діючого законодавства України та здійснює представництво законних інтересів Замовника в справах, які зазначаються в Додатках до цього договору та є його невід`ємними частинами.

28.12.2018 сторонами було укладені Додаткову угоду № 1 про зміну договору від 17.04.2018 № 1, якою, зокрема, продовжено договір на 2019 рік на умовах визначених договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2018, сторонами узгоджено, що вартість послуги за цим договором в період з 17.04.2018 по 31.12.2018 складає 100 000 грн без ПДВ, за кожен місць надання послуг. Вартість послуг за цим договором в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 75 000 грн без ПДВ, за кожен місяць надання послуг. Ціна договору на кожен календарний рік надання послуг не повинна перевищувати 900 000 грн без ПДВ.

Згідно з п.п. 3.3. договору, оплата наданої послуги здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання послуг на підставі наданого Виконавцем рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

- підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг;

- реєстрації Виконавцем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору.

Згідно з копією Витягу з Реєстру платників єдиного податку Адвокатське об`єднання «ФАВОРИТ ЛЕКС» отримало статус платника податків за спрощеною системою оподаткування, 3 група платників єдиного податку за ставкою 5% без реєстрації ПДВ.

Як зазначено у позовній заяві, за період з квітня по вересень 2018 АО «Фворит Лекс» були надані відповідні послуги за договором, які були прийняті та оплачені ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами за вищевказаним договором також були підписані наступні акти здачі-приймання наданих послуг з юридичного консультування та юридичного представництва згідно договору № 1 від 17.04.2018:

1. акт здачі-приймання наданих послуг № 7 від 31.10.2018 (за жовтень 2018) на суму 100000,00 грн без ПДВ;

2. акт здачі-приймання наданих послуг № 8 від 30.11.2018 (за листопад 2018) на суму

100 000,00 грн без ПДВ;

3. акт здачі-приймання наданих послуг № 9 від 29.12.2018 (за грудень 2018) на суму

100 000,00 грн без ПДВ;

4. акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.01.2019 (за січень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

5. акт здачі-приймання наданих послуг № 2 від 28.02.2019 (за лютий 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

6. акт здачі-приймання наданих послуг № 3 від 29.03.2019 (за березень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

7. акт здачі-приймання наданих послуг № 4 від 26.04.2019 (за квітень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

8. акт здачі-приймання наданих послуг № 5 від 31.05.2019 (за травень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

9. акт здачі-приймання наданих послуг № 6 від 27.06.2019 (за червень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

10. акт здачі-приймання наданих послуг № 8 від 31.07.2019 (за липень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

11. акт здачі-приймання наданих послуг № 10 від 30.08.2019 (за серпень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

12. акт здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.09.2019 (за вересень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

13. акт здачі-приймання наданих послуг №14 від 31.10.2019 (за жовтень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ;

14. акт здачі-приймання наданих послуг №16 від 29.11.2019 (за листопад 2019) на суму75 000,00 грн без ПДВ;

15. акт здачі-приймання наданих послуг № 17 від 28.12.2019 (за грудень 2019) на суму 75 000,00 грн без ПДВ.

У зв`язку із тим, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» не здійснено оплату за надані позивачем послуги за період з жовтня 2018 по грудень 2019 на загальну суму 1 200 000,00 грн у визначений договором строк, позивач звернувся до господарського суду із позовом за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Аналогічні положення містить ст.174 Господарського кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З положень ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України слідує, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст. 193 ГК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п.п. 2.4.2 укладеного сторонами договору, Замовник зобов`язався здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.3. договору, зокрема, визначено, що оплата наданої послуги здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання послуг на підставі наданого Виконавцем рахунку.

Акти здачі-приймання наданих послуг за період з жовтня 2018 по грудень 2019 включно підписані обома сторонами без зауважень та за відсутності претензій з боку Замовника, як то слідує із самих актів.

Крім того, до кожного із вищевказаних актів сторонами також були підписані та скріплені печатками Звіти з переліком наданих послуг в галузі права, зазначенням дати надання послуг та кількості витраченого часу.

Таким чином, в даному випадку, підписаний сторонами акт здачі-приймання наданих послуг є підтвердженням погодженого сторонами обсягу та вартості наданих послуг та достатньою підставою для проведення розрахунків.

Також Виконавцем АО «Фаворит Лекс» виставлено відповідні рахунки-фактури на оплату послуг за кожен місяць вищевказаного періоду. Копії зазначених Звітів та рахунків додані до позову. Як вказує позивач, рахунки-фактури передавались відповідачу нарочно разом із щомісячними актами здачі-приймання наданих послуг.

Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар або надані послуги, і за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення.

Суд зазначає, що відсутність доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунків не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України та не звільняє Замовника від обов`язку з оплати отриманих та прийнятих ним послуг.

Зазначення у договорі умови про те, що оплата здійснюється, в т.ч., на підставі наданого рахунку, не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який пов`язується з моментом (датою) підписання сторонами акта здачі-приймання послуг, який є підтвердженням факту надання послуг Виконавцем та приймання їх Замовником.

При цьому, банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі 7 Договору про надання правової допомоги № 1 від 17.04.2018, а також містяться у самих актах здачі-приймання наданих послуг за період з жовтня 2018 по грудень 2019.

Отже вартість наданих послуг відповідачу була відома з актів здачі-приймання наданих послуг та повинна була ним сплачена відповідно до умов п. 3.3. договору протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання послуг. При цьому, Замовником при підписанні актів не зазначалося інших дат фактичного підписання актів за спірний період, відмінних від дати їх складання. При підписанні актів здачі-приймання наданих послуг жодних зауважень щодо не надання позивачем рахунків в актах не зазначав.

Враховуючи вищевказане, за наявності підписаних актів здачі-приймання наданих послуг, викладені у відзиві заперечення відповідача щодо не настання у нього на момент подання позову обов`язку з оплати послуг у зв`язку з тим, що позивач не виставив йому вчасно рахунки на оплату, є необґрунтованими. Слід також зазначити, що відповідач посилаючись на зазначену обставину не надав жодного доказу звернення до позивача для отримання рахунків або відомостей про розрахункові рахунки на які треба здійснювати оплату з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань. Разом з тим, зі свого боку відповідач повинен був вчиняти дії направлені на належне виконання взятих на себе зобов`язань з оплати наданих йому позивачем послуг.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані позивачем докази у їх сукупності є належними доказами, які підтверджують факт надання відповідачу послуг за договором № 1 про надання правової допомоги від 17.04.2018 у спірний період на загальну суму 1 200 000,00 грн та їх прийняття Замовником датою складення кожного акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за надані за договором послуги суду не надав.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1200000,00 грн. заборгованості з оплати наданих послуг є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 650 811,05 грн інфляційних втрат та суми 152 484,69 грн 3% річних, які згідно наведеного у позовній заяві розрахунку нараховано позивачем за період прострочення оплати на суму боргу за кожним з актів здачі-приймання послуг, загальний період нарахування з 30.11.2018 по 11.09.2023.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань є доведеним, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

При перевірці наданих позивачем розрахунків, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено кінцеві дати строку оплати та, відповідно, початок періоду прострочення грошового зобов`язання.

Також позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 ЦК України, в якій визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на вищезазначене, здійснивши перерахунок, суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 152 297,72 грн 3% річних. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляться.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення. Так, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця, за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині заявленої до стягнення суми втрат від інфляції та в межах заявлених позивачем періодів, за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», суд встановив, що при його здійсненні було допущено помилки і належний до стягнення розмір інфляційних втрат за заявлений період складає 624899,68 грн. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються судом на суму 624899,68 грн, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється.

Щодо наведених у відзиві заперечень відповідача в частині визначеного позивачем періоду нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, суд зазначає про наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду та на які посилається відповідач (зокрема, постанови Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Зі змісту вказаних постанов Верховного Суду слідує, що вказані висновки були зроблені в контексті формування правової позиції щодо застосування норм матеріального права, які регулюють саме обчислення перебігу позовної давності до вимог про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Отже, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні, тому її застосування здійснюється виключно за заявою зробленою стороною з чітким зазначенням про застосування судом цього строку.

Суд зазначає, що вказуючи про необґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат в частині, які нараховані за період, що є більшим ніж три роки, які передують даті звернення позивача до суду, відповідач не заявляв саме про застосування строків позовної давності, однак виходячи зі змісту вищевказаних постанов Верховного Суду, на які посилався відповідач, суть його заперечень зводиться саме до цього.

При цьому, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався та був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX (набрав законної сили 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав законної сили 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діяв починаючи з 12.03.2020 по 30.06.2023 та на строк дії в Україні воєнного стану, введеного з 24.02.2022 та який наразі триває.

Таким чином, з огляду на норми статей 257, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду (позов направлено до суду засобами поштового зв`язку 13.09.2023), позовна давність щодо вимог про стягнення нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України не пропущена, тому позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних за весь період часу протягом якого існувало прострочення.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру 3% з 152484,69 грн до 5000,00 грн та розстрочення виконання рішення на 12 календарних місяців. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на обставини щодо введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, знаходження значної території Запорозької області в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних бойових дій, що значним чином відображається на діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго». Зниження рівня розрахунків споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також необхідність відновлення електричних мереж, об`єктів енергетичної інфраструктури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій на території Запорізькій області, призводить до неможливості проводити оплату за договорами. Основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електроенергії, відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі єдиним платежем у зв`язку з відсутністю грошових коштів на банківських рахунках та арештом рахунків відповідача, наявною великою заборгованістю з податкового боргу та збільшенням дебіторської заборгованості споживачів, а тому є об`єктивні підстави, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та є підстави для надання розстрочки. Прийняття рішення про стягнення боргу без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану енергопостачальника та, як наслідок, може відобразитись на безпеці експлуатації об`єктів електроенергетики, безперервності передачі та постачання енергії, екологічній безпеці об`єктів електроенергетики, збережені цілісності та забезпеченні надійного і ефективного функціонування ОЕС України та призвести до потенційної загрози банкрутства. Відповідачем надано копії довідок про дебіторську заборгованість та про дефіцит обігових коштів ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 01.09.2023; інформації про наявність та розмір податкової заборгованості товариства станом на 01.09.2023; про кредиторську заборгованість станом на 01.09.2023; про розмір мінімально необхідних платежів при здійсненні поточної господарської діяльності товариства; про залишки коштів на поточних банківських рахунках станом на 01.09.2023.

Позивач в судовому засіданні 11.01.2024 в усній формі заперечив проти зменшення розміру відсотків річних та надання розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 3, 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей по-перше, свідчить, що в них встановлено можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій, неустойки; по-друге, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

В пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку в т.ч. посилається відповідач, зазначено, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, у вказаній справі № 902/417/18 нарахування відсотків річних було визначено умовами договору у розмірі іншому (значно більшому), ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже суд акцентує увагу на тому, що слід враховувати конкретні обставини справи та мотиви з яких Велика Палата Верховного Суду дійшла до зазначених висновків у зазначеній конкретній справі, на що також було наголошено у вищевказаній постанові.

Як зазначалося судом вище, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є штрафними санкціями (неустойкою), а виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи обставини даної справи № 908/2874/23, господарський суд не вбачає підстав для зменшення належної до стягнення суми відсотків річних, що визначені у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних судом відмовляється.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії" (ІmmobiliareSaffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже при вирішенні питання про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи в даному випадку питання про надання розстрочки виконання рішення, суд бере до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки, невиконання боржником зобов`язання протягом тривалого часу з моменту його виникнення (обов`язок з оплати за договором виник ще наприкінці 2018 року початку 2020 року), в тому числі відсутність часткової оплати боргу, що свідчить про недобросовісність виконання взятих на себе зобов`язань.

Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, боржник не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу. Тобто суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. Скрутний фінансовий стан боржника та посилання на інші обставини не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Адвокатського об`єднання ФАВОРИТ ЛЕКС, код ЄДРПОУ 42050064 (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, кім. 201) суму 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн 00 коп. основного боргу, суму 624899 (шістсот двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 68 коп. інфляційних втрат, суму 152 297 (сто п`ятдесят дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн. 72 коп 3% річних.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Адвокатського об`єднання ФАВОРИТ ЛЕКС, код ЄДРПОУ 42050064 (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, кім. 201) суму 29 657 (двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва