Ухвала

від 25.01.2024 по справі 926/4443-б/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

попереднього засідання

25 січня 2024 року Справа № 926/4443-б/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у попередньому засіданні справу

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м. Чернівці,

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін:

боржниці ОСОБА_1 адвокат Бурма С.В., ордер серія СЕ № 1071135 від 16.10.2023,

кредиторів:

ОСОБА_2 адвокат Купіна В. Ю., ордер серія СЕ № 1075025 від 20.12.2023,

ТОВ Агролайт Груп Гапоненко Р.І., заступник директора з правових питань, самопредставництво (в режимі відеоконференції),

ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО Масюк О.В., ліквідатор (в режимі відеоконференції),

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Попович Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів призначено арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича, попереднє засідання призначено на 21.12.2023. Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 15.11.2023, номер публікації 71865.

Після публікації оголошення до суду надійшли заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржниці ОСОБА_1 :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Будмайстерпроект про грошові вимоги кредитора до боржника на суму 1440309,00 грн. Ухвалою від 22.11.2023 заява призначена до розгляду в попередньому засіданні на 21.12.2023;

2) ОСОБА_2 з вимогами до боржника на суму 4757532,00 грн. Ухвалою від 11.12.2023 заява призначена до розгляду в попередньому засіданні на 21.12.2023;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО про грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 1316870,06 грн. Ухвалами від 18.12.2023 та від 26.12.2023 заява залишена без руху;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп про грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 121280,72 грн. Ухвалою від 20.12.2023 заява залишена без руху.

12.12.2023 від представника ОСОБА_1 адвоката Бурми С.В. надійшли відзиви на заяви ТОВ Будмайстерпроект і ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.

13.12.2023 керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 подав звіт про результати розгляду вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 та повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ТОВ Будмайстерпроект і ОСОБА_2

21.12.2023 до канцелярії суду надійшли клопотання представника ТОВ Будмайстерпроект від 21.12.2023 про розгляд заяви без його участі і клопотання представника кредитора ОСОБА_2 від 21.12.2023 про долучення документів.

У судовому засіданні 21.12.2023 суд розпочав розгляд заяв кредиторів ТОВ Будмайстерпроект і ОСОБА_2 , заслухав пояснення учасників справи, дослідив докази та оголосив перерву в засіданні до 10-00 год. 11 січня 2024 року (ухвала від 21.12.2023).

Заявою від 25.12.2023 ТОВ Агролайт Груп в установлений строк усунуло недоліки заяви від 15.12.2023 про грошові вимоги до ОСОБА_1 , з урахуванням чого ухвалою від 26.12.2023 зазначену заяву призначено до розгляду в засіданні на 11.01.2024.

Заявами від 26.12.2023 та від 01.01.2024 ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО своєчасно усунуло недоліки заяви про грошові вимоги до боржниці, відтак, ухвалою від 03.01.2024 вказану заяву призначено до розгляду в попередньому засіданні на 11.01.2024.

03.01.2024 представник ОСОБА_2 подав через канцелярію суду додаткові документи.

Ухвалами від 03.01.2024 та від 08.01.2024 задоволено заяви ТОВ Агролайт Груп від 29.12.2023 і ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО від 05.01.2024, відповідно, про участь у засіданні 11.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До суду також надійшли:

- відзив представника боржниці адвоката Бурми С.В. від 09.01.2024 на заяву кредитора ТОВ Агролайт Груп про грошові вимоги;

- відзив боржниці ОСОБА_1 від 10.01.2024 на заяву кредитора ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО про грошові вимоги з додатками;

- відзив керуючого реструктуризацією ОСОБА_3 10.01.2024 на заяву ТОВ Агролайт Груп з грошовими вимогами.

У засіданні 11.01.2024 суд продовжив розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржниці та у зв`язку з вичерпанням відведеного на проведення відеоконференції часу оголосив перерву в попередньому засіданні до 10-00 год. 25 січня 2024 року в режимі відеоконференції з представниками ТОВ Агролайт Груп і ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

24.01.2024 керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 подав відзив на заяву ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО з грошовими вимогами до боржника.

У засідання 25.01.2024 боржниця ОСОБА_1 і представник ТОВ Будмайстерпроект не з`явилися, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що всіх учасників справи належним чином повідомлено дату, час і місце судового засідання 25.01.2024. При цьому, ТОВ Будмайстерпроект подало заяву 21.12.2023 про розгляд справи без участі його представника, а інтереси боржниці в судовому засіданні представляє адвокат Бурма С.В., на обов`язковій участі ОСОБА_1 у попередньому засіданні представники кредиторів не наполягали.

У попередньому засіданні 25.01.2024 суд заслухав додаткові пояснення представника ТОВ Агролайт Груп щодо обгрунтування нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму грошових вимог, що пред`явлені до ОСОБА_1 , пояснення представника ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО по суті заявлених грошових вимог, пояснення представника боржниці адвоката Бурми С.В. та керуючого реструктуризацією ОСОБА_3 , дослідив докази у справі та встановив таке.

1. Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Будмайстерпроект від 21.11.2023 про грошові вимоги кредитора до боржника на суму 1440309,00 грн. (т.с. 2, а.с. 1-37).

У заяві від 21.11.2023 ТОВ Будмайстерпроект просить визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 1440309,00 грн. заборгованості з повернення кошітв, що були отримані боржницею на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 20 від 20.09.2020 та № 28/1 від 28.01.2021.

Так, на умовах зазначених договорів, копії яких додані до заяви кредитора, ТОВ Будмайстерпроект зобов`язалося надати ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в межах загальної суми 2200000,00 грн. (1000000,00 грн. за договором № 20 від 20.09.2020 та 1200000,00 грн. за договором № 28/1 від 28.01.2021) строком повернення до 30.06.2023.

Доданими до заяви кредитора копіями платіжних доручень і фільтрованою випискою АТ КБ Приватбанк за період з 01.01.2020 по 21.11.2023 по рахунку ТОВ Будмайстерпроект підтверджується отримання ОСОБА_1 від ТОВ Будмайстерпроект поворотної фінансової допомоги на загальну суму 1440309,00 грн., у тому числі 838850,00 грн. за договором № 20 від 20.09.2020 та 601459,00 грн. за договором № 28/1 від 28.01.2021 (т.с. 2, а.с. 5-35).

У відзиві від 11.12.2023 адвокат боржниці ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_1 вимоги ТОВ Будмайстерпроект визнає в повному обсязі (т.с. 2, а.с. 78).

Указані вимоги визнав також керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 у звіті від 13.12.2023 про результати розгляду вимог кредиторів та повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог (т.с. 2, а.с. 104-106).

У судовому засіданні 21.12.2023 боржниця ОСОБА_1 і керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 грошові вимоги ТОВ Будмайстерпроект визнали у повному обсязі.

2. Щодо заяви ОСОБА_2 без дати з вимогами до боржника на суму 4757532,00 грн. (вхідний суду № 5327 від 11.12.2023, т.с. 2, а.с. 52-67).

Кредитор ОСОБА_2 у заяві з вимогами до боржника зазначив, що 27.09.2016 позичив ОСОБА_1 гроші в сумі 120000 євро, які остання мала повернути до 31.12.2020, що посвідчується розпискою ОСОБА_1 , однак боржниця кошти не повернула, тому просить визнати грошові вимоги до неї на суму 4757532,00 грн., що еквівалентно 120000,00 євро по офіційному курсу Національного банку України станом на 06.12.2023 (39,6461 грн. за 1 євро).

Адвокат боржниці подав до суду відзив від 12.12.2023, в якому повідомив, що ОСОБА_1 визнає вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі (т.с. 2, а.с. 82).

У звіті і повідомленні від 13.12.2023 про результати розгляду вимог кредиторів керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 визнав вимоги ОСОБА_2 у в повному розмірі (т.с. 2, а.с. 104,108).

У судовому засіданні 21.12.2023 представник ОСОБА_2 грошові вимоги кредитора підтримав, пояснив, що надані у позику ОСОБА_1 кошти в сумі 120000 євро були раніше позичені ОСОБА_2 у ОСОБА_5 , що підтверджується договором позики між цими особами, доходи ОСОБА_5 підтверджуються документально податковою звітністю останнього за відповідні періоди та є достатніми, щоб мати змогу надати в позику таку суму коштів, просив визнати вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у заявленій сумі.

Керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 і боржниця ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 визнали у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.01.2024 (після оголошеної перерви в попередньому засіданні 21.12.2023) представник кредитора ТОВ Агролайт Груп заперечив проти грошових вимог ОСОБА_2 з тих підстав, що заборгованість боржниці перед ОСОБА_2 виникла у 2015-2016 роках, отже щодо неї спливли строки позовної давності вимоги, крім того, відсутнє судове рішення про стягнення цього боргу. Таким чином, стверджує представник ТОВ Агролайт Груп, фактично з боку ОСОБА_2 мала місце фінансова операція без наявності відповідної ліцензії, позаяк він надав у борг не власні, а позичені кошти, а такі операції можуть здійснювати тільки банківські установи. Представник ТОВ Агролайт Груп також пояснив, що розписка ОСОБА_1 про позику на суму 120000,00 евро є сумнівним і неналежним доказом, і, на його думку, боржниця таким чином вчиняє зловживання з метою невиплати заборгованості перед іншими кредиторами.

Адвокат боржниці ОСОБА_4 проти доводів представника ТОВ Агролайт Груп заперечив, пояснив, що надана боржниці ОСОБА_2 позика є безпроцентною, договір позики між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 також є безоплатним, за результатом виконання договору позики ОСОБА_2 набув кошти у свою власність і розпорядився ними на власний розсуд надав у позику боржниці, відтак, дана операція не є фінансовою.

На підтвердження вимог про грошові вимоги ОСОБА_2 надав копію розписки ОСОБА_1 від 27.09.2016 р., за змістом якої ОСОБА_1 отримала в позику від ОСОБА_2 120000 євро, які зобов`язалася повернути до 31.12.2020 року (т.с. 2, а.с. 54-55). Оригінал даної розписки суд оглянув у судовому засіданні 21.12.2023.

На підтвердження джерел походження позичених боржниці коштів представник ОСОБА_2 додатково подав копію договору позики від 20.09.2016, укладеного між ОСОБА_5 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) (т.с. 3, а.с. 64).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору ОСОБА_5 передає ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 150000 Євро, які позичальник зобов`язується повернути у строк до 20.09.2021 року. Грошові кошти передаються позичальнику одноразово під час підписання цього договору, підпис позичальника у даному договорі підтверджує отримання передбаченої у пункті 1 цього договору позики (пункт 2).

За змістом пункту 4 договору позики від 20.09.2016 позика вважається повернутою в момент передання позикодавцю або іншій особі за письмовою вказівкою позикодавця відповідних грошових коштів готівкою в обмін на його розписку або в обмін на вчинення запису про погашення боргу в оригіналі розписки позичальника, або шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позикодавця або письмово вказаною ним особи.

На представленій суду копії договору позики від 20.09.2016 наявні два написи: перший від 20.09.2016 вчинений ОСОБА_2 і засвідчує отримання ним у позику коштів на суму 150000 євро, другий від 03.09.2021 вчинений ОСОБА_5 про те, що він отримав від ОСОБА_2 частину позики в розмірі 30000 євро.

З поданих представником ОСОБА_2 копій податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця Колісника Д.С. за 2015 та 2016 роки, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповіді на запити в електронному вигляді від 22.12.2023 і від 23.12.2023) щодо ОСОБА_5 за періоди 1-4 квартали 2015 року та 1-4 квартали 2016 року вбачається, що доходи останнього були такими, які дозволяли йому надати в позику ОСОБА_2 кошти в сумі, еквівалентній 150000 тис. євро по офіційному курсу Національного України станом на 20.09.2016 року (т.с. 3, а.с. 65-68, 111-118, 170). Отже, й ОСОБА_2 мав можливість надати 27.09.2016 у позику ОСОБА_1 120000 євро.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а згідно з частиною 2 цієї статті Кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором Частиною 3 статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч. 4 ст. 545 ЦК України).

Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22).

Втім, як зазначає Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 911/1856/21, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Верховний Суд вказує, що беручи до уваги зазначені мотиви, задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Верховний Суд звертає увагу, що у справах про банкрутство тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Досліджуючи розписку ОСОБА_1 від 27.09.2016 і договір позики між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 від 20.09.2016, суд встановив, що за своєю правовою природою дані правочини є безоплатними договорами позики і підпадають під правове регулювання норм параграфу 1 Позика Глави 71 Цивільного кодексу України. Правомірність даних правочинів презюмується в силу положень статті 204 ЦК України, а доказів визнання цих правочинів недійсними в судовому порядку суду не подано.

Сумніви кредитора ТОВ Агролайт Груп щодо реальності (дійсності) заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 на суму 120000 євро не підкріплені вагомими аргументами або наданими доказами.

Доводи представника ТОВ Агролайт Груп, що позика коштів ОСОБА_1 є фінансовою операцією, здійсненою з порушенням норм чинного законодавства, суд відхиляє.

Так, на час укладення договору позики від 20.09.2016 між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та надання останнім позики ОСОБА_1 загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлювалися Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року № 2664-III.

Згідно визначень даного Закону фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовою послугою, серед іншого, вважається надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

При цьому, надавати фінансові послуги можуть фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи підприємці (ч. 1 ст. 5 названого Закону).

Однак, незважаючи на те, що згідно з вищезазначеним Законом надання коштів у позику є фінансовою послугою, сама по собі позика, правовий режим якої визначений Цивільним кодексом України, не може апріорі вважатися фінансовою послугою, оскільки має деякі відмінності від позики, правовий режим якої визначається Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

По-перше, стороною договору позики може бути будь-яка фізична або юридична особа, що має необхідний обсяг цивільної дієздатності; фінансові ж послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності. Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг не передбачає можливості надання фінансових послуг фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

По-друге, метою суб`єкта надання фінансової послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, а мету суб`єкта надання позики Цивільним кодексом України не визначено.

Також Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено укладення у письмовій формі договору про надання фінансових послуг.

Водночас, статтею 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави зробити висновок про те, що Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг не поширюється на відносини, що виникають між фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності, у процесі укладення, виконання та припинення договорів позики.

Суд звертає увагу, що і договір позики від 20.09.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , і оформлений розпискою від 27.09.2016 договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладені фізичними особами, а не фізичними особами-підприємцями, предметом позики є власні кошти, при цьому названі правочини не містять умови про надання позики на платній основі, що могло би бути ознакою фінансової послуги в розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

З указаних міркувань у суду відсутні підстави для висновку, що указані правочини фактично є договорами про надання фінансових послуг, які суперечать Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, та що вони є нікчемними як такі, недійсність яких встановлена законом (ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Відтак, за сукупністю встановлених обставин та наданих доказів, враховуючи встановлені джерела походження у кредитора ОСОБА_2 позичених боржниці коштів, суд доходить до висновку, що грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на суму 120000 євро знайшли своє документальне підтвердження.

При цьому, безпідставною є заява представника ТОВ Агролайт Груп про сплив позовної давності щодо вимог ОСОБА_2 , позаяк згідно з розпискою від 27.09.2016 строк повернення позики ОСОБА_1 встановлений до 31.12.2020, а справа про її неплатоспроможність відкрита 14.11.2023. При цьому, з 02.04.2020 по даний час перебіг позовної давності продовжено на час дії карантину, введеного з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а згодом на період дії воєнного стану (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2120-IX).

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно офіційних даних за станом на дату подання ОСОБА_2 заяви з грошовими вимогами до ОСОБА_1 06.12.2023, валютний курс НБУ євро до гривні становив 39,6461 грн./евро (т.с. 3, а.с. 169). Отже, розмір грошових вимог ОСОБА_2 до боржниці у національній валюті складає 4757532,00 грн. (120000 євро х 39,6461 грн./евро).

3. Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп від 51.12.2023 про грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 121280,72 грн. (т.с. 3, а.с. 24-51).

Товариство з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп просить визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 121280,72 грн., з яких 99855,00 грн. заборгованість зі сплати стягнутих з боржниці на користь кредитора судових витрат в межах судової справи № 914/2197/18 про банкрутство ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО та нараховані на дану суму боргу інфляційне збільшення у розмірі 16911,67 грн. та 4514,05 грн. 3% річних.

Представник боржниці адвокат Бурма С.В. надав відзив від 09.01.2024, в якому повідомив, що ОСОБА_1 визнає вимоги ТОВ Агролайт Груп частково в сумі 46105,00 грн. судового збору, а вимоги в сумі 51750,00 грн. витрат на правову допомогу, інфляційні втрати і 3% річних не визнає з тих підстав, що витрати на правову допомогу стягнуто на користь іншої особи ТОВ Агролайн Груп, а нарахування компенсаційних платежів на судові витрати є неправомірним (т.с. 3, а.с. 133-135).

Керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 у відзиві від 10.01.2024 вимоги ТОВ Агролайт Груп визнав частково на загальну суму 99855,00 грн. судових витрат, які підтверджуються рішеннями суду, вимоги щодо інфляційних втрат і 3% відхилив як такі, що нараховані необґрунтовано (т.с. 3, а.с. 146-147).

Представник кредитора ТОВ Агролайт Груп у судовому засіданні 11.01.2024 заявлені вимоги підтримав, пояснив, що судовий збір і витрати на правничу допомогу адвоката стягнуті з ОСОБА_1 рішеннями суду, у виконавчому провадженні боржницею не сплачені, відповідно, за період прострочення грошового зобов`язання кредитором нараховані інфляційні втрати і 3% річних на суму боргу на підставі статті 625 ЦК України.

Представник боржниці у судовому засіданні 11.01.2024 визнав вимоги ТОВ Агролайт Груп у розмірі 46105,00 грн. судового збору, вимоги на суму 51750,00 грн. витрат на правову допомогу відхилив як такі, що згідно із судовим рішенням стягнуті на користь іншої, аніж кредитор ТОВ Агролайт Груп, особи ТОВ Агролайн Груп. Також заперечив проти нарахованих на суми судових витрат інфляційних втрат і 3% річних з тих підстав, що зобов`язання зі сплати судових витрат за рішенням суду не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 509 ЦК України, строк сплати цих витрат не встановлений і вимога про їх сплату кредитором не пред`являлася, тому відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України.

Керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 у судовому засіданні 11.01.2024 визнав вимоги ТОВ Агролайт Груп до боржниці в розмірі 99855,00 грн. судових витрат, вимоги щодо інфляційних втрат і 3% річних відхилив, як такі, що нараховані необґрунтовано.

На підтвердження грошових вимог у розмірі 99855,00 грн., які складаються із 46105,00 грн. судового збору та 51750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ТОВ Агролайт Груп додало до своєї заяви копії судових рішень у справі № 914/2197/18 про банкрутство ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО, а саме:

1) рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021, яким, серед іншого, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агролайт Груп 16035,00 грн. судового збору (п. 7 резолютивної частини рішення);

2) постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, якою з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ Агролайт Груп судовий збір в сумі 32070,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини постанови);

3) додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агролайт Груп судових витрат на правову допомогу в сумі 51750,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини постанови) (т.с. 3, а.с. 27-46).

Дослідивши названі судові рішення, суд відхиляє доводи боржниці ОСОБА_1 та її адвоката Бурми С.В. про те, що 51750,00 грн. судових витрат на правову допомогу адвоката стягнуті на користь іншої особи ТОВ Агролайн Груп.

Так, зі змісту додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 914/2197/18 видно, що у даному судовому процесі розглядалася заява представника ТОВ Агролайт Груп адвоката Гапоненка Р.І. про ухвалення додаткового рішення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК Хмільно в особі ліквідатора Новика Євгенія Миколайовича до відповідача-1 ОСОБА_6 про стягнення 4223098 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договором № 20/3/2 від 20.03.2017 р., відповідача-1 ОСОБА_7 про стягнення 150000 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договором № 5/4/3 від 05.04.2017 р., відповідача-3 ОСОБА_8 про стягнення 1172500 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договорами № 23/3/1 від 23.03.2017 р. та № 8/4 від 08.04.2017 р., відповідача-4 ОСОБА_1 про:стягнення 1069000 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договорами № 10/01 від 10.01.2017 р., № 30/1 від 30.01.2017 р. та № 23/3 від 23.03.2017 р.

В описовій частині даної постанови викладені, зокрема, обставини щодо звернення ТОВ Агролайт Груп із заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 64500,00 грн. У мотивувальній частині додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 914/2197/18 обгрунтовано висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агролайт-Груп витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 51750,00 грн. У пункті 3 резолютивної частини даної постанови вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайн Груп судові витрати на правову допомогу в сумі 51750,00 грн., в іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

При цьому, у пункті 3 резолютивної частини додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 914/2197/18 наведено реквізити стягувача ТОВ Агролайн Груп, зокрема, код ЄДРПОУ юридичної особи, який є ідентичним ідентифікаційному коду ТОВ Агролайт Груп 39345149.

Отже, очевидно, що в назві ТОВ Агролайт Груп у пункті 3 резолютивної частини додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 наявна описка, яка не позбавляє суд можливості встановити правильну назву стягувача ТОВ Агролайт Груп кредитора у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що вимоги ТОВ Агролайт Груп на суму 99855,00 грн. судових витрат, у тому числі судовий збір у розмірі 48105,00 грн. (16035,00 грн. + 32070,00 грн.) і витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 51750,00 грн., підтверджуються документально названими вище судовими рішеннями і не сплачені боржницею.

Стосовно нарахованих на судові витрати інфляційних втрат у сумі 16911,67 грн. і 3% річних у сумі 4514,05 грн. (разом 21425,72 грн.) суд зазначає, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування на прострочену суму боргу встановленого індексу інфляції і 3% річних поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, судові витрати в даному випадку стягнуті з боржниці за результатами розгляду судової справи № 914/2197/18 судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу адвоката (ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України), не є ані грошовим зобов`язанням у розумінні положень частини 1 статті 509, ані грошовим зобов`язанням, що виникло з делікту (заподіяння шкоди, ст. 1166 ЦК України), а також не є коштами, збереженими без достатньої правової підстави, які підлягають поверненню потерпілій особі за правилами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє покликання представника ТОВ Агролайт Груп на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, за змістом якого приписи статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі, на думку представника кредитора, й на обов`язок учасника судової справи відшкодувати присуджених сум судових витрат.

У даній постанові Верховним Судом вирішувалося питання про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат і 3% річних на заборгованість з повернення попередньої оплати за непоставлений товар і зроблено висновок, що приписи розділу І книги п`ятої ЦК України (в якому розміщена стаття 625) поширюються у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

Отже, в даній постанові Верховним Судом не вирішувалося питання правомірності нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суми судових витрат, присуджених до стягнення за результатами розгляду судової справи.

При цьому, судові витрати не є тими грошовими зобов`язаннями, які врегульовані нормами цивільного чи господарського законодавства.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, а саме Законом України Про судовий збір.

Розподіл судових витрат на сторони здійснюється судом у відповідності до положень статті 129 ГПК України, якою не передбачено можливості нарахування будь-яких додаткових нарахувань на судові витрати, зокрема інфляційних втрат чи 3% річних. Такої можливості не передбачає також Закон України Про судовий збір.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що грошові вимоги ТОВ Агролайт Груп до ОСОБА_1 у розмірі 21425,72 грн., що складаються з інфляційних втрат і 3% річних, є необгрунтованими.

4. Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО від 15.12.2023 про грошові вимоги до ОСОБА_1 на суму 1316870,06 грн. (т.с. 3, а.с. 2-21).

У заяві кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО просить визнати грошові вимоги до ОСОБА_9 на суму 1316870,06 грн., які складаються з 1069000,00 грн. заборгованості за зворотною фінансовою допомогою, 198315,32 грн. інфляційного збільшення і 49554,74 грн. 3% річних.

На підтвердження означених грошових вимог в частині основного боргу ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО подало копію рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно в особі ліквідатора Новика Євгенія Миколайовича до

відповідача-1 ОСОБА_6 про стягнення 4223098 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договором № 20/3/2 від 20.03.2017 р.,

відповідача-1 ОСОБА_7 про стягнення 150000 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договором № 5/4/3 від 05.04.2017 р.,

відповідача-3 ОСОБА_8 про стягнення 1172500 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договорами № 23/3/1 від 23.03.2017 р. та № 8/4 від 08.04.2017 р.,

відповідача-4 ОСОБА_1 про стягнення 1069000 грн. 00 коп. зворотної фінансової допомоги за договорами № 10/01 від 10.01.2017 р., № 30/1 від 30.01.2017 р. та № 23/3 від 23.03.2017 р. у межах справи № 914/2197/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно (т.с. 3, а.с. 4-10).

Вказаним судовим рішенням, серед іншого, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма АПК-Хмільно заборгованість на загальну суму 1069000,00 грн. з повернення зворотної фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 згідно Договору № 10/01 від 10.01.2017 року, Договору № 30/1 від 30.01.2017 року, Договору № 23/3 від 23.03.2017 року (пункт 3 резолютивної частини рішення).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 914/2197/18 залишено без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 без змін (т.с. 3, а.с. 12-19).

ОСОБА_1 подала відзив від 10.01.2024, в якому грошові вимоги ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО не визнала в повному обсязі з тих підстав, що:

- договори зворотної фінансової допомоги з ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО вона не укладала, а кошти отримала для закупівлі сільськогосподарської продукції (сої), однак угоду щодо закупівлі укласти не змогла і повернула гроші названому товариству у повній сумі у 2017 році по прибуткових касових ордерах, квитанції до яких додала до відзиву;

- вона не була повідомлена про розгляд справи № 914/2197/18 та не брала участь у судовому засіданні суду першої інстанції, тому не змогла подати докази повернення коштів позивачу, разом з тим, аналогічні докази стали підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_6 ;

- вона не змогла вчасно оскаржити постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 914/2197/18 до Касаційного господарського суду через те, що не була повідомлена про ухвалення цієї постанови, якою їй відмовлено у задоволенні її апеляційної скарги;

- незважаючи на статус багатодітної матері і малозабезпеченої особи ОСОБА_1 , Касаційний господарський суд відмовив у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору, не поновив строк для касаційного оскарження та згодом відмовив у відкритті касаційного провадження, внаслідок чого рішення про стягнення з неї зворотної фінансової допомоги, яку вона фактично повернула, залишено в силі (т.с. 3, а.с. 141-146).

Керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 надав відзив від 24.01.2024, в якому вимоги ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО визнав у повному обсязі (т.с. 3, а.с. 171-172).

У судовому засіданні 25.01.2024 представник ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО ліквідатор Масюк О.В. заявлені вимоги підтримав, пояснив, що основний борг з повернення зворотної фінансової допомоги стягнутий рішенням суду і не сплачений боржницею, інфляційні ж втрати та 3% річних нараховані у відповідності до статті 625 ЦК України за період від дня набрання судовим рішення законної сили до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Адвокат боржниці ОСОБА_4 вимоги ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО відхилив з підстав, наведених у відзиві боржниці ОСОБА_1 .

Керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 у судовому засіданні 25.01.2024 вимоги ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО визнав у заявленій кредитором сумі.

Як наведено судом вище, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО на суму 1069000,00 грн. з повернення зворотної фінансової допомоги стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18, яке набрало законної сили 28.04.2022 з ухваленням постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 914/2197/18 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

На спростування зазначених грошових вимог боржниця додала до відзиву копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про повернення в касу ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО коштів зворотної фінансової допомоги на загальну суму 1069000,00 грн., а саме: № 51 від 10.05.2017, № 52 від 11.05.2017, № 53 від 12.05.2017, № 54 від 15.05.2017, № 55 від 16.05.2017, № 56 від 17.05.2017, № 57 від 18.05.2017, № 58 від 19.05.2017, № 59 від 22.05.2017, № 60 від 23.05.2017, № 61 від 24.05.2017, № 62 від 25.05.2017, № 63 від 26.05.2017, № 64 від 29.05.2017, № 65 від 30.05.2017, № 66 від 31.05.2017, № 67 від 01.06.2017, № 68 від 02.06.2017, № 69 від 05.06.2017, № 70 від 06.06.2017, № 71 від 07.06.2017, № 72 від 08.06.2017 (т.с. 3, а.с. 143-144). Оригінали цих квитанцій до прибуткових касових ордерів адвокат боржниці надав суду в судовому засіданні 25.01.2024 та вони були оглянуті судом у ході розгляду справи.

Під час підготовки до розгляду справи в судовому засіданні суд ознайомився у Державному реєстрі судових рішень з постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 914/2197/18, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 01-05/1196/21 від 06.04.2021), скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 в частині пункту 3, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно в особі ліквідатора Новика Євгенія Миколайовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно 1069000,00 грн. зворотної фінансової допомоги відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98877662, т.с. 3, а.с. 158-164).

В указаній постанові на підставі наданих ОСОБА_1 саме тих корінців до прибуткових касових ордерів, які боржниця подала у справі № 926/4443-б/23 про свою неплатоспроможність, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачка повернула Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма АПК-Хмільно зворотну фінансову допомогу на суму 1069000,00 грн., тому задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення місцевого господарського суду у відповідній частині та відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_1 .

Однак, постановою Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 914/2197/18 за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ Агролайт Груп постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 914/2197/18 скасовано, справу у скасованій частині передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101240320, т.с. 3, а.с. 165-168).

За результатами нового розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 була ухвалена постанова Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 914/2197/18, якою залишено в силі рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 в частині задоволення позовних вимог ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО до ОСОБА_1 про стягнення 1069000,00 грн. зворотної фінансової допомоги. Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду вказаної постанови у даній частині, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 набуло статусу остаточного.

Боржниця ОСОБА_1 заперечує проти грошових вимог ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО у сумі 1069000,00 коп. зворотної фінансової допомоги фактично з тих самих підстав та на підставі тих же доказів корінців до прибуткових касових ордерів, які вже були предметом дослідження і оцінки суду у справі № 914/2197/18 та були відхилені, результатом чого стало задоволення позову в частині вимог ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО до ОСОБА_1 .

Статтею 129 Конституції України закріплено, серед інших, одну з основних засад судочинства обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії, від 09.11.2004 у справі Науменко проти України, від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії, від 19.02.2009 у справі Христов проти України, від 03.04.2008 у справі Понамарьов проти України, в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі Устименко проти України № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надводячи обставини і надаючи докази погашення боргу, які вже були предметом судового розгляду і оцінки у справі № 914/2197/18 та відхилені судом, боржниця намагається домогтися прийняття нового рішення ухвали суду у справі про її неплатоспроможність про відхилення грошових вимог кредитора, щодо яких постановлено остаточне судове рішення на користь останнього.

Відтак, фактично, доводи боржниці зводяться до перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у цій справі, що не допускається в силу наведених вище положень Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та рішень ЄСПЛ. Інших доказів відсутності заборгованості перед ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО на суму 1069000,00 грн. боржниця не надала.

З урахуванням викладеного суд відхиляє заперечення ОСОБА_1 проти грошових вимог ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО в частині основного боргу в сумі 1069000,00 грн.

Щодо нарахованих кредитором на дану суму боргу 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з того, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявник ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить визнати в якості грошових вимог до боржниці нараховані на заборгованість у сумі 1069000,00 грн. з повернення зворотної фінансової допомоги компенсаційні платежі за прострочення грошового зобов`язання, а саме 198315,32 грн. інфляційного збільшення за період з травня 2022 по жовтень 2023 року та 49554,74 грн. 3% річних за період з 29.04.2022 до 13.11.2023, визначивши початком періоду нарахування платежів наступний день після набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 законної сили (т.с. 3, а.с.20). При цьому, згідно встановлених у даному рішенні фактичних обставин термін виконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення коштів настав після спливу семиденного строку з моменту отримання вимоги ліквідатора ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО від 03.05.2019 вих. 02/01/06-02 про повернення зворотної фінансової допомоги.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат і 3% річних проведено кредитором обгрунтовано, у відповідності до статті 625 ЦК України, при цьому правильно визначено як період прострочення виконання грошового зобов`язання, так і суми нарахованих компенсаційних платежів, розрахунки яких перевірено судом.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання (борг) це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав (п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ.

За частинами 1-3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

За змістом абзаців 4, 5 частини 6 статті 45 КУзПБ за результатами розгляду заяв кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 2 статті 47 КУзПБ, положення якої застосовуються також під час процедур провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

У ході розгляду в попередньому засіданні заяв кредиторів з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на підставі досліджених поданих учасниками справи документів та з урахуванням часткового визнання боржницею заявлених до неї грошових вимог, беручи до уваги результати розгляду грошових вимог кредиторів керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 , оцінивши заперечення представника кредитора ТОВ Агролайт Груп проти грошових вимог кредитора ОСОБА_2 , суд дійшов до висновку про визнання грошових вимог таких кредиторів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Будмайстерпроект на суму 1440309,00 грн. основного боргу;

2) ОСОБА_2 на суму 4757532,00 грн. основного боргу;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО на суму 1316870,06 грн., з яких 1069000,00 грн. основного боргу, 198315,32 грн. інфляційних втрат, 49554,74 грн. 3% річних;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп на суму 99855,00 основного боргу.

Вимоги ТОВ Агролайт Груп на суму 21425,72 грн. інфляційних втрат і 3% річних належить відхилити як необґрунтовані.

Визнані судом вимоги кредиторів ТОВ Будмайстерпроект, ОСОБА_2 , ТОВ АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО, ТОВ Агролайт Груп підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості (ст. 133 КУзПБ) і, враховуючи, що заяви названими кредиторами подані в межах 30-денного строку після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , указані грошові вимоги є такими, що визначають кількість голосів кредиторів на зборах і комітеті кредиторів.

Також на ОСОБА_1 належить покласти витрати кредиторів зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 21472,00 грн. по 5368,00 грн. на користь кожного з кредиторів.

Враховуючи, що у попередньому засіданні 25.01.2024 судом вирішено питання щодо грошових вимог кредиторів до ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 подано звіт про результати перевірки декларації боржника, а ОСОБА_1 подані виправлені декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність та письмові пояснення до них, у справі належить провести збори кредиторів і призначити дату підсумкового засідання для вирішення питання щодо подальшої процедури неплатоспроможності.

Враховуючи, що керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 направив до суду і на адресу ОСОБА_1 звіт про результати перевірки декларації боржника, суд звертає увагу арбітражного керуючого на необхідність надіслання такого звіту й кредиторам (ч. 3 ст. 122 КУзПБ).

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 45, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги таких конкурсних кредиторів до боржника ОСОБА_1 :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Будмайстерпроект на суму 1440309,00 грн. основного боргу та 5368,00 грн. судового збору;

2) ОСОБА_2 на суму 4757532,00 грн. основного боргу та 5368,00 грн. судового збору;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА АПК-ХМІЛЬНО на суму 1316870,06 грн. основного боргу та 5368,00 грн. судового збору;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт Груп на суму 99855,00 основного боргу та 5368,00 грн. судового збору.

2. Відхилити вимоги таких кредиторів до боржниці ОСОБА_1 :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайт на суму 21425,72 грн. інфляційних втрат і 3% річних.

3. Керуючому реструктуризацією ОСОБА_3 не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали провести збори кредиторів.

4. Призначити дату засідання господарського суду, на якому буде розглянутий погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, на 10-00 год. 29 лютого 2024 року.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України чи Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 1 ст. 235 ГПК України).

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 25.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст підписано 26.01.2024.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.