Постанова

від 23.01.2024 по справі 904/1270/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1270/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Сови Ю. В. (в порядку самопредставництва),

відповідача - Шаповала Д. В. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 (суддя Мілєва І. В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (головуючий - Коваль Л. А., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.) у справі

за позовом Криворізької міської ради

до Приватного підприємства "Сармат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району

про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2022 року Криворізька міська рада (далі - Криворізька міськрада, Міськрада, орендодавець, позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Сармат" (далі - ПП "Сармат", Підприємство, орендар, відповідач) про: 1) припинення права власності та скасування державної реєстрації за ПП "Сармат" права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2451334212110 - на незавершене будівництво будівлі магазину готовністю 11 %-Г (далі - спірний об`єкт незавершеного будівництва, спірне майно), що внесений до Державного реєстру прав на підставі рішення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Олени Володимирівни (далі - державний реєстратор, третя особа) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2021 № 43869948; 2) зобов`язання Підприємства усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,3194 га (м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Лермонтова, 33), кадастровий номер 1211000000:08:309:0005 (далі - спірна земельна ділянка), а саме знести за власний рахунок споруду нерухомого майна - спірний об`єкт незавершеного будівництва та привести спірну земельну ділянку в придатний для використання стан, з посиланням на положення статей 182, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 83, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 2, 5, 10, 18, 22, 24, 26, 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 12, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Позовна заява обґрунтовується тим, що державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірне майно було проведено у вересні 2021 року за відсутності правових підстав і необхідного переліку документів, передбачених положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, без надання Підприємством державному реєстратору документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, чим порушено права та законні інтереси Криворізької міської територіальної громади як власника і розпорядника спірної земельної ділянки, на якій розташований незаконно зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі з тих мотивів, що позивач належним чином не довів порушення відповідачем прав Міськради при здійсненні будівництва та реєстрації спірного об`єкта незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці з огляду на те, що: 1) на виконання частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва Підприємство подало документ, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (декларація про початок будівельних робіт, серія та номер ІУ013210811830) та документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:7472-6305-2054-7126, виданий 07.09.2021), а надання правовстановлюючих документів на землю було необов`язковим, оскільки інформацію про наявність у відповідача права оренди спірної земельної ділянки розміщено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому в державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності Підприємства; 2) позивач належним чином не довів порушення його прав відповідачем при здійсненні будівництва та реєстрації незавершеного будівництва будівлі магазину на спірній земельній ділянці зважаючи на умови укладеного між сторонами договору оренди від 25.01.2018, за яким ця земельна ділянка (житлової та громадської забудови) передавалася Підприємству в користування саме для розміщення магазину; 3) спірна земельна ділянка належить позивачу на праві комунальної власності, однак Підприємство користується нею на умовах договору оренди від 25.01.2018, а будівництво магазину відбувається за наявності відповідного дозволу та відповідає меті надання земельної ділянки в оренду та її цільовому призначенню; 4) існування між сторонами договірних орендних відносин виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов).

3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (головуючий - Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Іванов О. Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постанова аргументована тими обставинами, що Криворізька міськрада не приймала рішення про надання орендарю дозволу на будівництво споруди магазину на спірній земельній ділянці, а оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва, збудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети на час будівництва, є самочинним будівництвом, то з урахуванням вимог частини 2 статті 376 ЦК України Підприємство не набуло право власності на нього. Отже, позовні вимоги про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності та знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 (головуючий - Берднік І. С., судді Зуєв В. А., Суховий В. Г.) касаційну скаргу ПП "Сармат" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 904/1270/22 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована передчасністю висновку апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки: 1) суд апеляційної інстанції, пославшись на проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відсутності передбачених законодавством підстав і повного пакету документів, необхідних для реєстрації, зокрема, відсутності документа, який посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, не надав належної оцінки документам, що визначені державним реєстратором як підставу для державної реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, в контексті положень частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021) та умов договору оренди від 25.01.2018, у тому числі щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, умов її використання, прав і обов`язків сторін тощо. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено, який саме пакет документів за таких обставин мав надати відповідач для проведення відповідної реєстрації; 2) дійшовши висновку про наявність підстав для припинення права власності Підприємства на спірний об`єкт незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції не врахував, що право власності може бути припинене у випадках, встановлених законом (стаття 346 ЦК України), а тому не встановив і в судовому рішенні не зазначив обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства є підставою для припинення права власності; 3) задовольняючи позовну вимогу про усунення перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою, наданою відповідачу в оренду для розміщення магазину, апеляційний суд не встановив, які саме перешкоди в реалізації Міськрадою своїх повноважень щодо орендованої земельної ділянки створює відповідач при користуванні нею, які саме права позивача порушено відповідачем у спірних правовідносинах, наявність/відсутність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права в спірних правовідносинах за обставин перебування сторін у договірних відносинах; 4) суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 376 ЦК України та дійшов висновку про те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, однак у судовому рішенні не наведено підстав, необхідних для кваліфікації об`єкта як самочинного будівництва, не встановлено наявності/відсутності факту порушення прав орендодавця такою забудовою. При цьому питання стосовно того, що спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, не було підставою та предметом позову, а відтак і розглядалося в суді першої інстанції, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

5. За результатами нового апеляційного розгляду справи постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 залишено без змін.

Зазначена постанова аргументована посиланням на норми статті 41 Конституції України, статей 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 346, 391, 627 ЦК України, статті 152 ЗК України, статей 14, 236, 269, 276 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) виходячи зі змісту пункту 1 частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, подається лише в разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку, в зв`язку з чим для проведення державної реєстрації права власності ПП "Сармат" на незавершене будівництво надання правовстановлюючих документів на землю не було обов`язковим, позаяк інформація про наявність у Підприємства зареєстрованого 30.01.2018 права оренди спірної земельної ділянки міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як наслідок, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації речового права відповідача; 2) позивач не довів наявності хоча б однієї з передбачених статтею 346 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва; 3) однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності договірних відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18). Тобто наявність між сторонами договірних відносин оренди земельної ділянки виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову, а обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови в позові (схожий за змістом висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Криворізька міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 376 ЦК України, частини 2 статті 152 та частини 2 статті 212 ЗК України, пункту 4 частини 1 статті 24 і частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021) (в контексті необхідності відмови у вчиненні реєстраційних дій з підстав відсутності надання земельної ділянки саме під будівництво нерухомого майна, а саме з огляду на відсутність у суб`єкта, який здійснює будівництво об`єкта нерухомості, документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та яким (документом) передбачено, що земельна ділянка надається саме для будівництва нової споруди, а не під розміщення вже існуючої споруди).

Також скаржник зазначає, що Міськрада не приймала рішення про надання дозволу на будівництво будівлі магазину на спірній земельній ділянці.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. ПП "Сармат" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваних рішенні та постанові.

Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Криворізької міськради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 904/1270/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 16.01.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 розгляд касаційної скарги Криворізької міськради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 904/1270/22 відкладено на 23.01.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Рішенням Криворізької міськради від 23.04.2003 № 838 "Про поновлення договорів оренди" поновлено договір оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитячий світ" (далі - ТОВ "Торговий дім "Дитячий світ") строком на 5 років. Цільове призначення земельної ділянки площа 0,38га: землі комерційного використання (код 1.11.3), магазин за адресою: вул. Лермонтова, 33, (термін дії раніше укладеного договору оренди - до 18.04.2003).

11. У зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" (далі - ТОВ "Домініон") права власності на будівлі магазину і складів на вул. Лермонтова, 33 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2003 Криворізька міськрада прийняла рішення від 23.06.2004 № 2166 "Про розірвання договорів оренди і суборенди земельних ділянок та передачу їх в оренду для розміщення магазину та складів на вул. Лермонтова, 33", яким передбачено:

розірвати з ТОВ "Торговий дім "Дитячий світ" договори оренди земельних ділянок для розміщення магазину та складів на вул. Лермонтова, 33, які зареєстровані 17.07.2003 за №№ 2710, 2709 на підставі рішення Міськради від 23.04.2003 № 838 (пункт 1);

розірвати з ТОВ "Домініон" договори суборенди земельних ділянок для розміщення магазину та складів на вул. Лермонтова, 33, які зареєстровані 27.11.2003 за №№ 2710а, 2709а (пункт 2);

передати ТОВ "Домініон" в оренду терміном на 5 років без зміни цільового призначення земельні ділянки комерційного використання (код 1.11.3) на вул. Лермонтова, 33 загальною площею 0,373 га, в тому числі для розміщення: магазину - 0,319 га; складів - 0,54 га за рахунок земель, раніше наданих ТОВ "Торговий дім "Дитячий світ", згідно з доданими схемами (пункт 3).

12. 20.08.2012 між ТОВ "Домініон" (продавець) та ПП "Сармат" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність комплекс, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг, вул. Лермонтова, 33. Предметом договору є будівля магазину літ. А-3 площею 1518,7 м2, розташована на орендованій земельній ділянці площею 0,3194 га, кадастровий номер 1211000000:08:309:0005 (цільове призначення - для розташування магазину), та склад літ. Б площею 378,6 м2, розташований на орендованій земельній ділянці площею 0,0541 га, кадастровий номер 1211000000:08:309:0004 (цільове призначення - для розташування складів).

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Перекопською І. С. та зареєстровано в реєстрі за № 2031.

20.08.2012 між ТОВ "Домініон" та ПП "Сармат" підписано акт приймання-передачі зазначеного комплексу.

13. Рішенням Криворізької міськради від 24.10.2012 № 1490 "Про припинення шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки в Центрально-Міському районі, та надання їх в оренду", зокрема, припинено шляхом розірвання договори оренди земельних ділянок за згодою сторін з орендарями (додаток 1), яким (рішенням) передбачено укласти з Міськрадою угоди про їх розірвання та зареєструвати в органі, що здійснює державну реєстрацію правовстановлюючих документів на землю. Затверджено, зокрема ПП "Сармат" проект землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки в Центрально-Міському районі (пункт 2). Надано, зокрема ПП "Сармат" в оренду терміном на 5 років земельні ділянки, зазначені в додатку 2, в Центрально-Міському районі, згідно з доданими схемами (пункт 3).

Згідно з додатками 1, 2 до рішення Криворізької міськради від 24.10.2012 № 1490 розірвано договори оренди з ТОВ "Домініон" на земельні ділянки площею 0,3194 га та площею 0,0541 га, за адресою: вул. Лермонтова, 33. Затверджено проект землеустрою та надано в оренду ПП "Сармат" дві земельні ділянки на вул. Лермонтова, 33: площею 0,0541 га - для розміщення складів; площею 0,3194 га - для розміщення магазину.

14. Згідно з рішенням Криворізької міськради від 20.12.2017 № 2380 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" поновлено, зокрема ПП "Сармат" до 29.12.2022 договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 № 121100004002104 (м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Лермонтова, 33, кадастровий номер 1211000000:08:309:0004) загальною площею 0,0541 га, категорія земель та використання земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, для розміщення складів, а також договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 № 121100004002103 (м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Лермонтова, 33, кадастровий номер 1211000000:08:309:0005) загальною площею 0,3194 га, категорія земель та використання земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, для розміщення магазину.

15. 25.01.2018 між Криворізькою міськрадою (орендодавець) та ПП "Сармат" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2018032 (далі - договір оренди від 25.01.2018), за умовами пунктів 1- 3, 6, 14, 24, 25 якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 20.12.2017 № 2380 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення магазину, кадастровий номер 1211000000:08:309:0005, яка розташована на вул. Лермонтова, 33 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3194 га. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: комплекс згідно з витягом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке БТІ" про реєстрацію прав від 22.08.2012 № 35252111, реєстраційний № 3042781, та договором купівлі-продажу комплексу від 20.08.2012, зареєстрованим в реєстрі за № 2031, а також інші об`єкти інфраструктури. Договір укладено строком на 5 років терміном до 29.12.2022. Земельна ділянка житлової та громадської забудови передається для розміщення магазину. Орендар, зокрема, має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші споруди, а також зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором.

16. 20.08.2021 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ013210811830, виданий ПП "Сармат" для здійснення нового будівництва магазину на земельній ділянці на вул. Лермонтова, 33, кадастровий номер 1211000000:08:309:0005.

17. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2022 № 300794782 вбачається, що 08.09.2021 державним реєстратором прийнято рішення № 43869948 про державну реєстрацію за ПП "Сармат" права власності на незавершене будівництво будівлі магазину, готовністю 11 %-Г на вул. Лермонтова, 33 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Підставою для державної реєстрації зазначено: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:7472-6305-2054-7126, виданий 07.09.2021, видавник: ЄДЕССБ, документ отримано з ЄДЕССБ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 20.08.2012, видавник: сторони: ПП "Сармат", ТОВ "Домініон"; договір купівлі-продажу, серія та номер: ВРХ № 489555, ВРХ № 489556, ВРХ № 489557, реєстр № 2031, виданий 20.08.2012; декларація про початок будівельних робіт, серія та номер ІУ013210811830, видавник: ЄДЕССБ, документ отримано з ЄДЕССБ.

Вказана довідка також містить інформацію про те, що 30.01.2018 за ПП "Сармат" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,3194 га, кадастровий номер 1211000000:08:309:0005.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, подається лише в разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку, в зв`язку з чим для проведення державної реєстрації права власності ПП "Сармат" на незавершене будівництво надання правовстановлюючих документів на землю не було обов`язковим, позаяк інформація про наявність у Підприємства зареєстрованого 30.01.2018 права оренди спірної земельної ділянки міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як наслідок, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації речового права відповідача на нерухоме майно. Водночас Міськрада не довела наявності хоча б однієї з передбачених статтею 346 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, а існування між сторонами в справі договірних відносин оренди земельної ділянки виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову, тоді як обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови в позові.

20. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

21. Відповідно до частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021), на відсутність висновку щодо застосування якого в подібних правовідносинах посилається скаржник, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в ЄДЕССБ); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до ЄДЕССБ).

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пункту 1 частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021) обов`язок подання заявником правовстановлюючого документа на землю (в письмовому виді) зумовлено застереженням - відсутністю в Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права заявника на земельну ділянку. Тобто в разі, якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про зареєстроване відповідне речове право заявника на земельну ділянку, то документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, не подається.

22. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021), на відсутність висновку щодо застосування якого в подібних правовідносинах посилається скаржник, підставою для відмови в державній реєстрації прав є та обставина, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в подібних правовідносинах, оскільки позивач у поданій касаційній скарзі безпідставно визначає зовсім інший зміст зазначеної норми та довільно її тлумачить, вказуючи зокрема, що "у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують".

23. За таких обставин суди попередніх інстанцій спочатку зазначивши про те, що оскільки документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, подається лише в разі відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого відповідного речового права заявника на земельну ділянку, та в подальшому достовірно встановивши обставини необов`язковості надання заявником правовстановлюючого документа на землю (в письмовому виді) для проведення державної реєстрації права власності ПП "Сармат" на об`єкт незавершеного будівництва в зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 08.09.2021 інформації про зареєстроване 30.01.2018 право оренди Підприємством спірної земельної ділянки, в підсумку дійшли правильного висновку про відсутність в державного реєстратора підстав для відмови в здійсненні державної реєстрації речового права Підприємства.

24. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, на відсутність висновку щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 212 ЗК України, на відсутність висновку щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник, передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

25. Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності договірних відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18).

Таким чином, наявність між сторонами договірних відносин виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову, а обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови в позові (схожий за змістом висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20).

Натомість судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником навіть не спростовується факт існування між сторонами договірних відносин оренди земельної ділянки, про усунення перешкод у користуванні якою заявлено позов Криворізькою міськрадою, що наразі виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми частини 2 статті 152 ЗК України в подібних правовідносинах.

Також колегія суддів відхиляє помилкове твердження скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми частини 2 статті 212 ЗК України в подібних правовідносинах, оскільки судом першої інстанції достеменно встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що хоча спірна земельна ділянка належить позивачу на праві комунальної власності, однак Підприємство як законний орендар користується нею не самовільно, а на умовах укладеного з Міськрадою договору оренди від 25.01.2018, та будівництво магазину відбувається за наявності відповідного дозволу та відповідає меті надання земельної ділянки в оренду та її цільовому призначенню.

26. Частина 1 стаття 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції, дотримуючись при новому розгляді справи вказівок Верховного Суду, вміщених у постанові від 07.06.2023, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 ГПК України) та частиною 5 статтею 269 ГПК України, цілком правомірно не розглядав із власної ініціативи питання щодо наявності в спірного об`єкта незавершеного будівництва ознак самочинного будівництва, оскільки вказане питання виходить за межі заявлених предмета і підстав позову та не було предметом розгляду в суді першої інстанції (схожий висновок викладено в пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Наведеним повністю спростовується передчасне посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм статті 376 ЦК України, якою врегульовано відносини самочинного будівництва та його правових наслідків.

27. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

28. Відхиляючи доводи скаржника про відсутність прийняття Міськрадою рішення про надання дозволу на будівництво споруди магазину на спірній земельній ділянці, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 4, 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 24.07.2021, тобто станом на час вчинення державним реєстратором оспорюваної реєстраційної дії) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 41) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

29. Відповідно до частин 1, 2 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній з 24.07.2021, тобто станом на час вчинення державним реєстратором оспорюваної реєстраційної дії) замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Зазначені у частині 1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

30. Отже, чинне законодавство в сфері містобудівної діяльності передбачає, що виконанню будівельних робіт передує або отримання землекористувачем дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт (щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3)) наслідками, або подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю (щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)), чим спростовуються доводи скаржника про відсутність прийняття Міськрадою рішення про надання дозволу на будівництво споруди магазину на спірній земельній ділянці.

31. Водночас колегія суддів ураховує, що згідно з абзацом 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній з 24.07.2021) цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

32. Відповідно до положень частини 1 та абзаців 4, 5 частини 2 статті 20 ЗК України (в редакції, чинній з 24.07.2021, тобто станом на час вчинення державним реєстратором оспорюваної реєстраційної дії) при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою. Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

33. Отже, Верховний Суд вважає, що чинне земельне законодавство дозволяє землекористувачу самостійно змінювати вид цільового призначення земельної ділянки комунальної власності в межах такої визначеної категорії земель як землі житлової та громадської забудови, однак виключно в тому випадку, якщо на відповідній земельній ділянці розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки, зокрема, на праві оренди.

34. Також Верховний Суд погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність Міськрадою наявності хоча б однієї з передбачених статтею 346 ЦК України підстав для припинення права власності Підприємства на спірний об`єкт незавершеного будівництва та про те, що існування між сторонами в справі договірних відносин оренди земельної ділянки виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту шляхом подання негаторного позову, а обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови в позові (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18, від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20).

Колегія суддів зауважує, що подана касаційна скарга взагалі не містить жодних заперечень чи обґрунтувань з цього приводу.

35. Таким чином, з мотивів, наведених у пунктах 21- 31 цієї постанови, касаційна інстанція не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 376 ЦК України, частини 2 статті 152 та частини 2 статті 212 ЗК України, пункту 4 частини 1 статті 24 і частини 1 статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 08.09.2021) в спірних правовідносинах (в контексті необхідності відмови у вчиненні реєстраційних дій з підстав відсутності надання земельної ділянки саме під будівництво нерухомого майна, а саме з огляду на відсутність у суб`єкта, який здійснює будівництво об`єкта нерухомості, документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та яким (документом) передбачено, що земельна ділянка надається саме для будівництва нової споруди, а не під розміщення вже існуючої споруди).

Адже положеннями абзацу 4 частини 2 статті 20 ЗК України (в редакції, чинній з 24.07.2021) повністю спростовуються доводи скаржника про відсутність надання відповідачем такого правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, яким би було передбачено її передачу орендарю саме для будівництва нової споруди магазину, а не під розміщення існуючої споруди магазину, позаяк вказана норма наділяє Підприємство як орендаря земельної ділянки комунальної власності, віднесеної до категорій земель житлової та громадської забудови, правом самостійно змінювати вид цільового призначення такої земельної ділянки, а саме без прийняття органом місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою, рішення про зміну її цільового призначення земельної ділянки.

36. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23).

37. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність передбачених чинним законодавством підстав як для припинення права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, так і для скасування державної реєстрації права власності Підприємства на спірне майно, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та зумовлену цим відмову в їх задоволенні в повному обсязі.

З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову.

40. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

41. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 904/1270/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв