Постанова

від 16.01.2024 по справі 910/14543/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14543/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Поліщук М. В. (самопредставництво),

відповідача-2 - Гончарова О. В. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 (суддя Селівон А. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

до: 1) Київської міської ради, 2) Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція",

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (далі - ТОВ "Консультаційне бюро НТТ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів), в якому просило визнати укладеною між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та Київською міською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2005 у редакції, викладеній у позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" обґрунтовані тим, що між Київською міською радою та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:290:0031 площею 20,4148 га строком на 15 років (до 30.09.2020). За доводами позивача, він належним чином виконував умови договору оренди та, використовуючи своє переважне право на укладення договору на новий строк, 30.04.2020 направив орендодавцю лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. Однак, як зазначав позивач, орендодавець у встановлений строк лист-повідомлення не розглянув, і ухилився від укладення додаткової угоди. За таких обставин ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" просило визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/14543/20, позовні вимоги ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки задоволено частково.

2.2. Визнано укладеною між Київською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" як орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2005, яка викладена у резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції.

2.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" повністю дотрималося вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди, а тому позивач мав право розраховувати на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи Київської міської ради про те, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору, оскільки, за висновком судів, саме на орендодавця покладено обов`язок узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору, однак Київська міська рада ухилилася від виконання такого обов`язку.

2.4. При цьому господарський суд першої інстанції встановив, що позивач на виконання вимог законодавства виклав текст відповідної додаткової угоди до договору у прохальній частині позовної заяви, зазначивши в тексті її преамбули про укладення додаткової угоди "на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" та рішення Київської міської ради від ____ №___". Водночас, за висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, наведене суперечить фактичним обставинам справи, оскільки рішення Київської міської ради про поновлення строку договору оренди земельної ділянки не приймалось та в матеріалах справи відсутнє, а тому суд виключив слова "та рішення Київської міської ради від ___ № ___" з преамбули редакції додаткової угоди, наданої позивачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20, до Верховного Суду звернулася Київська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Київська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Київська міська рада, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постановах Верховного Суду від 03.04.2019 (скаржник помилково зазначає від 09.03.2019) у справі № 908/21/18, від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

3.4. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки строку дії договору оренди від 30.09.2005 № 63-6-00292 з урахуванням дати звернення ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до суду із позовом. Київська міська рада звертає увагу на те, що провадження у цій справі відкрито під час дії договору оренди. Наведене, на думку Київської міської ради, свідчить про відсутність правових підстав для застосування у цьому випадку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 873/3448 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва", зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва (пункт 3);

- передати ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" за умови виконання пункту 5 цього рішення в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 20,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 4).

4.2. Господарські суди зазначили, що на виконання наведеного рішення Київської міської ради між Київською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки від 13.09.2005, за умовами якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

4.3. Об`єктом оренди згідно з пунктом 2.1 договору є земельна ділянка розміром 204148 м2; місце розташування: між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва; кадастровий номер: 8000000000:90:290:0031; цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення.

4.4. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 12 781 269,49 грн. Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 договору оренди).

4.5. Пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється: на період будівництва об`єкта у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки; після введення об`єкта в експлуатацію: у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно до площі будівель та споруд житлового фонду та у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно до площі будівель та споруд нежитлового фонду.

4.6. У пункті 4.3 договору оренди сторони домовились про те, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

4.7. Пунктом 8.4 договору оренди встановлено переважне право орендаря за інших рівних умов на поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено, за умови належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, зокрема, своєчасного внесення орендної плати та завершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією.

4.8. Умовами пункту 11.7 договору оренди визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умов належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди підписаний представниками орендаря і орендодавця та засвідчений печатками сторін. 30.09.2005 цей договір посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т. М. за № 17-4540 та 30.09.2005 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у Книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис № 63-6-00292.

4.10. Крім того, сторонами договору оренди було складено та підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.08.2005, а також акт приймання-передачі земельної ділянки від 30.09.2005.

4.11. Крім того, господарські суди зазначили, що на земельній ділянці, яка передана в оренду, було побудовано 19 житлових будинків, начальний дошкільний заклад, 3 блоки соціально-побутового обслуговування, відкриту багаторівневу автостоянку (паркінг), що підтверджується сертифікатами про відповідність закінченого будівництвом об`єкта. Однак забудова території не завершена, що підтверджується технічними паспортами на об`єкти незавершеного будівництва та затвердженими проєктами організації 1- 5 черг будівництва.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що, маючи намір продовжити договір оренди на наступні 15 років, позивач відповідно до умов пунктів 8, 11 договору оренди 30.04.2020, тобто більш ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням від 30.04.2020 № 30-2/04.20, в якому повідомив орендодавця про свій намір поновити договір оренди, враховуючи повне виконання умов правочину, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, та додав до листа підписаний та скріплений печаткою орендаря проєкт відповідної додаткової угоди до договору у чотирьох примірниках, а також інші документи, в тому числі щодо правового режиму об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (сертифікати щодо засвідчення відповідності закінчених будівництвом об`єктів), технічні паспорти на об`єкти (окремі пускові комплекси), довідку Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 23.04.2020 № 64769/10/26-15-10-07-10 про відсутність заборгованості, інформацію про сплату пайової участі на розвиток інфраструктури міста за об`єктами, розташованими на земельній ділянці, тощо.

4.13. Господарські суди констатували, що факти надсилання листа-повідомлення від 30.04.2020 № 30-2/04.20 на адресу орендодавця та його отримання Київською міською радою 06.05.2020 визнано у поданому відзиві та підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 30.04.2020 № 0100179633560, накладною від 30.04.2020 № 0100179633560 та відповідним витягом з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення.

4.14. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем здійснюється забудова земельної ділянки і це підтверджується сертифікатами про відповідність закінченого будівництвом об`єкта, технічними паспортами на об`єкти незавершеного будівництва та затвердженими проєктами організації 1- 5 черг будівництва. При цьому, як зазначав позивач, згідно з календарним планом запланований строк завершення будівництва - 4 квартал 2030 року, тому непоновлення договору оренди призведе до припинення будівництва.

4.15. Оскільки орендодавець у місячний термін не прийняв рішення про поновлення договору оренди, а також не повідомив про наявність заперечень щодо такого поновлення, позивач, вважаючи порушеним своє переважне право на укладення договору на новий строк, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів, в якому просив визнати укладеною між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та Київською міською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2005 у редакції, викладеній у позовній заяві.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 у справі № 910/14543/20 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.01.2023 № 29.3-02/106 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14543/20 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Берднік І. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.01.2023 № 29.3-02/209 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14543/20 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2023 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності справи № 910/10380/20.

Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.08.2023 № 29.3-02/2404 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14543/20 у зв`язку з відпусткою судді Мачульського Г. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності справи № 906/1314/21.

Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20.

5.2. З урахуванням зупинення касаційного провадження, з метою забезпечення єдності судової практики, наявності підстав для зміни складу суду, ця справа № 910/14543/20 розглядається у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.4. Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.5. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

5.6. Підставою позовних вимог є те, що Київська міська рада у місячний термін не прийняла рішення про поновлення договору оренди, а також не повідомила про наявність заперечень щодо такого поновлення договору оренди, а тому позивач вважав, що цим порушено його переважне право на укладення договору на новий строк.

5.7. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.8. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

5.9. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.10. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.11. Колегія суддів враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

5.12. Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

5.13. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 322 Закону України "Про оренду землі" та статті 1261 Земельного кодексу України.

5.14. Колегія суддів враховує, що положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

5.15. При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця та опис процедури поновлення.

5.16. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

5.17. Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", положення якої підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині шостій цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульоване законодавцем саме в статті 1261 Земельного кодексу України.

5.18. Водночас колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності справи № 906/1314/21 за результатами розгляду якої Верховним Судом було висловлену правову позицію саме щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку (правову позицію) Суд відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен застосовувати у подібних спірних правовідносинах.

5.19. У справі № 906/1314/21 Фермерське господарство "Олгрис" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Андрушківської сільської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Андрушківської сільської ради від 19.10.2021 № 648, а також визнати укладеною між позивачем та відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі від 05.03.2012 № 94 на той самий строк і на тих самих умовах.

5.20. Позовні вимоги Фермерського господарства "Олгрис" були обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Андрушківської сільської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено право позивача на поновлення договору оренди землі відповідно до положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, Фермерське господарство "Олгрис" наголошувало на тому, що правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", які набрали чинності 16.07.2020, тобто орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, якщо він належно виконував умови договору і якщо він звернувся до орендодавця з листом-повідомленням та з проєктом додаткової угоди.

5.21. При цьому частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, до якої зупинялося касаційне провадження у цій справі № 910/14543/20.

5.22. Крім того, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, справа № 906/1314/21 є подібною зі справою № 910/14543/20, що розглядається, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

5.23. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

5.24. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.

5.25. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.26. Згідно з частиною 2 статті 1261 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

5.27. Також відповідно до частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

5.28. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 1261 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

5.29. Таким чином, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 1261 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 1261 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

5.30. Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 1261 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

5.31. При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

5.32. Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, оскільки вказівки про інше положення законодавства не містять.

5.33. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень у справі № 910/14543/20 свідчить про встановлення господарськими судами фактичних обставин справи щодо звернення позивача в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк.

5.34. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що на час звернення позивача із позовом до господарського суду та ухвалення судових рішень у цій справі діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами, а тому суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що поновлення договору має здійснюватися за правилами, які діяли до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству".

5.35. Розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що, використовуючи своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк, позивач відповідно до умов пунктів 8, 11 договору оренди 30.04.2020, тобто більш ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням від 30.04.2020 № 30-2/04.20, в якому повідомив орендодавця про свій намір поновити договір оренди, враховуючи повне виконання умов правочину, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, та додав до листа підписаний та скріплений печаткою орендаря проект відповідної додаткової угоди до договору у чотирьох примірниках, а також інші документи, в тому числі щодо правового режиму об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (сертифікати щодо засвідчення відповідності закінчених будівництвом об`єктів), технічні паспорти на об`єкти (окремі пускові комплекси), довідку Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 23.04.2020 № 64769/10/26-15-10-07-10 про відсутність заборгованості, інформацію про сплату пайової участі на розвиток інфраструктури міста по об`єктах, розташованих на земельній ділянці, тощо.

5.36. Господарські суди констатували, що факт надсилання листа-повідомлення від 30.04.2020 № 30-2/04.20 на адресу орендодавця та його отримання Київською міською радою 06.05.2020 визнано у поданому відзиві та підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 30.04.2020 № 0100179633560, накладною від 30.04.2020 № 0100179633560 та відповідним витягом з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення.

5.37. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що Київська міська рада у місячний термін не прийняла рішення про поновлення договору оренди, а також не повідомила про наявність заперечень щодо такого поновлення.

5.38. З урахуванням наведених обставин Верховний Суд зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і в чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

5.39. У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20 та постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21.

5.40. Верховний Суд у наведених постановах зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

5.41. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

5.42. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

5.43. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

5.44. Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

5.45. Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

5.46. Господарські суди, розглянувши цю справу по суті заявлених позовних вимог, дійшли висновку про наявність правових підстав для про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

5.47. При цьому господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" повністю дотрималося вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди, а тому позивач мав право розраховувати на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Крім того, господарські суди відхилили доводи Київської міської ради про те, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору, оскільки, за висновком судів, саме на орендодавця покладено обов`язок узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору, однак Київська міська рада ухилилась від виконання такого обов`язку.

5.48. Київська міська рада не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. Київська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.49. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.50. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постановах Верховного Суду від 03.04.2019 (скаржник помилково зазначає від 09.03.2019) у справі № 908/21/18, від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

5.51. Перевіривши такі доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій застосовували в оскаржуваних судових рішеннях приписи частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає неправильне застосування судами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.52. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що повивач реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для застосування у цьому випадку приписів частин 1- 5 Закону України "Про оренду землі".

5.53. При цьому помилкове посилання апеляційного господарського суду на те, що поновлення договору оренди має здійснюватися за правилами, які діяли до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у цьому випадку не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

5.54. Отже, колегія суддів з урахуванням установлених конкретних фактичних обставин в цій справі не може взяти до уваги посилання скаржника на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постановах Верховного Суду від 03.04.2019 (скаржник помилково зазначає від 09.03.2019) у справі № 908/21/18, від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18, на які посилається скаржник, оскільки наведена норма права стосувалася статті Закону України "Про оренду землі" у редакції, що не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

5.55. Доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки строку дії договору оренди від 30.09.2005 № 63-6-00292 з урахуванням дати звернення ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до суду із позовом, спростовуються змістом та висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі. Встановлені фактичні обставини в цій справі свідчать про те, що відповідач порушив право позивача, оскільки ухилився від розгляду листа-повідомлення орендаря у строк, встановлений законодавством.

5.56. Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, він може вважатися таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

5.57. Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у справі № 906/1314/21 щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5179/20 і Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

5.58. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.59. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про часткове задоволення позовних вимог у цій справі. Верховний Суд також зазначає що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 910/14543/20 залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак