Рішення
від 25.01.2024 по справі 755/2658/23
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 755/2658/23

пр. № 2/759/370/24

25 січня 2024 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Мовчана О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

-Майнові права на двокімнатну квариту АДРЕСА_1 , набуту за договором №М37-2905/2017-1 відступлення майнових прав від 31.05.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та ОСОБА_2 .

-Земельну ділянку площею 0,044 га, кадастровий номер 3222782604:04:003:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, Колонщинська сільрада, належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №298.

-Земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 3222782600:05:034:0219, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада садове товариство "Академтеплоенерг", належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №297.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , набуту за договором №М37-2905/2017-1 відступлення майнових прав від 31.05.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , набуту за договором №М37-2905/2017-1 відступлення майнових прав від 31.05.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,044 га, кадастровий номер 3222782604:04:003:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, Колонщинська сільрада, належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №298.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,044 га, кадастровий номер 3222782604:04:003:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, Колонщинська сільрада, належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №298.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,0591 га, кадастровий номер 3222782600:05:034:0219, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада садове товариство "Академтеплоенерг", належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №297.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,0591 га, кадастровий номер 3222782600:05:034:0219, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада садове товариство "Академтеплоенерг", належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №297 та стягнути судовий збір з відповідача на її користь сплачений нею при подачі позову до суду.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 14.07.2015 року між нею та відповідачем укладено шлюб.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Разом з тим, під час перебування у шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя відповідач набув у власність наступне майно:

Майнові права на двокімнатну квариту АДРЕСА_1 , набуту за договором №М37-2905/2017-1 відступлення майнових прав від 31.05.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та ОСОБА_2 .

-Земельну ділянку площею 0,044 га, кадастровий номер 3222782604:04:003:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, Колонщинська сільрада, належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №298.

-Земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 3222782600:05:034:0219, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада садове товариство "Академтеплоенерг", належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №297.

Позивачка вважає, що вищезазначені об"єкти нерухомості є спільною сумісною власністю сторін та просить суд їх розділити.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання(ас.88).

Ухвалою суду від 07.12.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового засідання.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Годовко Ю.О. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги частково, просив залишити за ним земельну ділянку площею 0,0591 га та квартиру за ним, земельну ділянку площею 0,044 га залишити за позивачкою.

Третя особа ТОВ "ФК "Житло-Капітал" в судове засідання не з"явилися, про час та місце слухання справи, судом повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши доводи, викладені позивачем та її представником в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доводи та заперечення викладені відповідачем та його представником, з урахуванням позиції представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 14.11.2015 року між сторонами зареєстровано шлюб відділом Святошинського РУЮ у м. Києві , актовий запис №1550.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2022 року шлюб між сторонами розірвано(ас.9).

Інформація з Державного реєтру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що під час шлюбу набуто наступне майно: майнові права на двокімнатну квариту АДРЕСА_1 , набуту за договором №М37-2905/2017-1 відступлення майнових прав від 31.05.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,044 га, кадастровий номер 3222782604:04:003:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський район, Колонщинська сільрада, належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №298; земельну ділянку площею 0,0591 га, кадастровий номер 3222782600:05:034:0219, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Колонщинська сільська рада садове товариство "Академтеплоенерг", належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2021, №297(ас.11-33).

Шлюбний договір або інша домовленість сторін щодо спірного майна в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до ст. 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить ст. 60 СК України).

Згідно зі ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні положення закріплені в ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України. Так, норми ст. ст. 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.06.2021 у справі №394/876/17 акцентував на тому, що немає значення, чи працювала дружина чи ні, чи отримувала вона достатній дохід від своєї діяльності, майно, за умов, визначених СК України, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Такий висновок приведено у постановах Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у цивільній справі №664/3661/15-ц, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №361/4130/16-ц, у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №447/3676/14-ц.

Конституційний суд України в рішенні № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначає, що відповідно доКонституції Українизасади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина перша статті 51,пункт 6 частини першої статті 92). Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннямиКодексутаЦивільного кодексу України(далі - ЦК України). Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61Кодексу).

При цьому поділу підлягає усе майно подружжя, незважаючи на його обтяження іпотекою, оскільки ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у цивільній справі № 381/979/15-ц.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі №345/5108/18, постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 308/11958/14-ц.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у цивільній справі № 394/876/17 акцентується увага на тому, що презумпція спільності майна має бути спростована належними доказами.

Сукупність наданих позивачем на розгляд суду доказів свідчить про те, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти. Відповідач належних та допустимих доказів для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя та придбання спірного майна виключно за його особисті кошти у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із рівності часток сторін у власності на спірну нерухомість, взявши до уваги період набуття майна, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі ст. ст. 264, 141 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі13420 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 24, 56-57, 60, 62-63, 69-72, 105, 110-112 СК України, ст. ст. 50, 52, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: