Постанова

від 24.01.2024 по справі 379/818/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 379/818/22

провадження № 61-15064св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Таращанської міської ради Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Агросленд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдаш Євгеній Владиленович, на рішення Таращанського районного суду Київської області у складі судді Шабрацького Г. О. від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Музичко С. Г., Гаращенка Д. Р., від 03 жовтня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У серпні 2022 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Таращанської міської ради Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ТОВ «Агросленд», про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021112030000160 від 15 липня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території с. Северинівка Таращанського району Київської області.

3. Повідомив, що передача земельної ділянки, площею 1,0491 га, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, у приватну власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням приписів Земельного кодексу України. Під час ознайомлення зі змістом протоколів встановлено, що на пленарних засіданнях сесії вказаного органу місцевого самоврядування питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,50 га, яка знаходиться в адміністративних межах Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, та щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначеному громадянину не розглядалися та рішення за результатами розгляду таких питань не приймалися.

4. Окрім того, до Таращанського районного суду Київської області 29 жовтня 2021 року скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15 липня 2021 року до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_2 , який в період часу з 06 листопада 2015 року по 24 листопада 2020 року обіймав посаду сільського голови Северинівської сільської ради, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 КК України, за фактом складання ОСОБА_3 завідомо підроблених документів: рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області №298-39-VII від 04 жовтня 2019 року «Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність»; рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області № 334-42- VII від 28 січня 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області громадянину ОСОБА_1 », які власноруч підписав та завірив відтиском гербової печатки Северинівської сільської ради з наданням документам статусу офіційних.

5. Враховуючи наведене, прокурор просив суд: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0491 га, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Северинівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (Таращанська міська рада Київської області) на користь Таращанської міської ради Київської області.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

6. ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що рішення Северинівської сільської ради Таращанського району від 04 жовтня 2019 року

№ 298-39-VII про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та

від 28 січня 2020 року № 334-42- VII про затвердження технічної документації із землеустрою набрали чинності, не скасовані Северинівською сільською радою або в судовому порядку, а тому твердження прокурора про нерозгляд та неприйняття сесією ради вищевказаних рішень суперечать дійсним обставинам. Посилання прокурора в позові, як на доказ, на направлення до Таращанського районного суду Київської області обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 , який в період часу з 06 листопада 2015 року по 24 листопада 2020 року займав посаду сільського голови Северинівської сільської ради, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 КК України, вважав передчасним. Посилався на обрання прокурором неналежного способу захисту, оскільки належним та ефективним способом захисту права власності на спірну земельну ділянку є подання негаторного позову про повернення земельної ділянки. Крім того, вважав, що у прокурора відсутня цивільно-процесуальна дієздатність на подання позову в інтересах держави, з огляду на необхідність подання такого позову відповідними суб`єктами владних повноважень.

7. ТОВ «Агросленд» заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка обліковується у Державному земельному кадастрі, а прокурор не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо припинення без правонаступників

КСП «Україна», за рахунок земель якого сформовано спірну земельну ділянку. Посилання прокурора на наявність права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку вважало помилковими. Крім того, прокурор визначив неправильний спосіб захисту прав, оскільки з наведених ним у позові підстав має пред`являтись негаторний позов.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26 квітня

2023 року позовні вимоги задоволено.

9. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0491 га, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Северинівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (Таращанська міська рада Київської області), на користь Таращанської міської ради Київської області.

10. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула з комунальної власності поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами органу місцевого самоврядування своїх повноважень та вчинення кримінального правопорушення, а тому така земельна ділянка підлягає витребуванню на користь її законного власника - Таращанської міської ради Київської області.

Основний зміст та мотиви судового рішення судів апеляційної інстанції

12. Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь Таращанської міської ради, з огляду на незаконність її вибуття з володіння територіальної громади, поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами органу місцевого самоврядування повноважень саме сільським головою та вчинення кримінального правопорушення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Гайдаш Є. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, посилається на відсутність цивільної процесуальної дієздатності прокурора на представництво інтересів держави у суді та обрання прокурором неналежного способу захисту права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо незаконності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, оскільки рішення Северинівської сільської ради Таращанського району про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та затвердження технічної документації набрали чинності та не були скасовані в установленому законом порядку, а наявність кримінального провадження щодо колишнього голови сільської ради, без наявності обвинувального вироку, не може бути таким доказом.

17. Зазначає про неправильне застосування до спірних правовідносин положень пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з огляду на те, що колективне господарство ПСП «Україна» було реформовано у відповідне товариство з обмеженою відповідальністю на засадах приватної власності його засновників. Крім того, акцентує увагу на відсутності державної реєстрації права комунальної власності громади на спірну ділянку та її формування до передачі у приватну власність.

18. Вважає, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади у спірних правовідносинах є подання негаторного позову, а прокурор не мав правових підстав для подання позову в інтересах держави, таким правом у спірних правовідносинах наділена Таращанська міська рада Київської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

20. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 379/818/22, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

21. 19 грудня 2023 року матеріали цивільної справи № 379/818/22 надійшли на адресу Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Рішенням Северинівської сільської ради № 298-39-VII від 04 жовтня

2019 року надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,50 га, яка знаходиться в адміністративних межах Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області.

24. 17 січня 2020 року ПП «АЛ-МАЗ» виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Северинівської сільської ради, Таращанського району Київської області.

25. 28 січня 2020 року рішенням сесії Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо ведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області громадянину ОСОБА_1 . Крім цього зазначеним рішенням передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в селі Северинівка розміром 1,0491 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036.

26. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, площею 1,0491 га, зареєстровано 29 січня 2020 року за ОСОБА_1 .

27. 20 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросленд» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, для ведення товарного сільського виробництва .

28. 22 липня 2021 року старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУН в Київській області старшим лейтенантом поліції Жигадло Є. І. в межах кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за № 420211203000160 скеровано запит голові Таращанської міської ради Київської області щодо витребування належним чином завірених документів, а саме: рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області «Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність» від 04 жовтня 2019 року № 298-39VII разом з наявними документами.

29. 04 серпня 2021 року Таращанська міська рада на виконання зазначеного вище запиту направила лист, до якого долучено належним чином оформлені копії протоколів 39, 40 сесії 7 скликання Северинівської сільської ради Київської області від 19 серпня 2019 року та 04 жовтня 2019 року.

30. Відповідно до протоколу № 40 пленарного засідання чергової сесії VІІ скликання від 04 жовтня 2019 року, під порядковим номером 298 зареєстроване рішення Северинівської сільської ради на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Красюки.

31. Відповідно до протоколу № 43 пленарного засідання чергової сесії VІІ скликання від 20 січня 2020 року, під порядковим номером 334 зареєстроване рішення Северинівської сільської ради про виділення субвенції (спеціальний фонд) 26,0 тис. грн для забезпечення видатків відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації на придбання електричної плити для Северинівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

32. 09 червня 2022 року Таращанська міська рада на запит начальника Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури повідомила, що рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області за 2019 рік, яким відведено земельну ділянку ОСОБА_1 в с. Северинівка Таращанського району Київської області розміром 1,0491 га, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, для ведення особистого селянського господарства, у Таращанському архівному секторі архівного відділу Білоцерківської райдержадміністрації відсутнє. Також в архіві сільської ради не виявлено заяв ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, розташовану на території Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, та до Таращанської міської ради вони не передавались.

33. З матеріалів оглянутої у ході судового розгляду, кримінальної справи № 379/1048/21 (провадження 1-кп/379/24/22) вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що в період з 06 листопада 2015 року по 24 листопада 2020 року обіймаючи посаду сільського голови Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, достовірно знаючи, що питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області на пленарних засіданнях сесії вказаного органу місцевого самоврядування не розглядалося та рішення за результатами розгляду такого питання сесією не приймалося, маючи умисел на неправомірну передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, перебуваючи в приміщенні Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, 04 жовтня 2019 року склав, підписав, завірив відтиском гербової печатки Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області та видав ОСОБА_1 завідомо неправдивий офіційний документ - рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області № 298-39-VII від 04 жовтня 2019 року «Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність». Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у службовому підробленні, а саме складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366 КК України. В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366 КК України визнав повністю та заявив клопотання про закриття кримінальних проваджень № 42021112030000160 та 12021111030002719 за обвинуваченням за частиною першою статті 366 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України та звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

34. Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року, яка набрала законної сили, було звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 366 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

35. З копії статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Северинівка» встановлено, що воно створене в процесі реорганізації та є правонаступником пайового сільськогосподарського підприємства «Україна».

Позиція Верховного Суду

36. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня

2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67),

від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого

2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі

№ 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19),

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі

№ 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

43. Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

44. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої статті 81 ЗК України).

45. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

46. Частина третьою, четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

47. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

48. Згідно з частиною шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

49. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

50. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

51. Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

52. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Положеннями частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

54. Згідно з частиною восьмою статті 60 закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

55. Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

56. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, а також постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15.

57. Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

58. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

59. Частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

60. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

61. Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади незаконно, зокрема у зв'язку з вчиненням сільським головою Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, який склав, підписав, завірив відтиском гербової печатки та видав ОСОБА_1 завідомо неправдиві офіційні документи: рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області №298-39-VII

від 04 жовтня 2019 року «Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність» та рішення Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області від 28 січня 2020 року № 334-42- VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 », на підставі яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (ухвала Таращанського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у справі № 379/1048/21), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування такої земельної ділянки на користь територіальної громади.

62. Доводи касаційної скарги щодо відсутності відповідного обвинувального акту відносно голови Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області ОСОБА_3 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, є безпідставними, з огляду на те, що за наслідками судового розгляду кримінальної справи № 379/1048/21 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, з урахуванням визнання обвинувачем своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, було звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та закрито відповідні кримінальні провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України за закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

63. Посилання касаційної скарги щодо відсутності доказів належності спірної земельної ділянки до об`єктів комунальної власності, з огляду на набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку на підставі підробних документів Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, правонаступником якої є Таращанська міська рада, є необґрунтованими.

64. Колегія суддів зауважує, що з 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

65. Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

66. Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня

2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

67. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду

від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22.

68. Встановивши на підставі довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 грудня 2019 року, що спірна земельна ділянка станом на 31 грудня 2015 року обліковувалася як землі колективних сільськогосподарських підприємств, та на дату державної реєстрації прав на неї за ОСОБА_1 перебувала у власності Северинівської сільської ради, правонаступником якої є Таращанська міська рада, суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень пункту 21 Перехідних положень ЗК України та обставин відчуження спірної земельної ділянки саме на підставі рішення Северинівської сільської ради, дійшли загалом обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення права відповідної територіальної громади у зв'язку незаконним відчуженням на користь ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1,0491 га, кадастровий номер 3224486400:04:008:0036, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Северинівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (Таращанська міська рада Київської області).

69. Доводи касаційної скарги щодо належності спірної земельної ділянки правонаступнику КСП «Україна» - СТОВ «Северинівка» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

70. Так, судами було надано належну правову оцінку наявному у матеріалах справи статуту СТОВ «Северинівка», згідно з яким воно створене в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником пайового сільськогосподарського підприємства «Україна», а не колективного сільськогосподарського підприємства «Україна». Інших доказів передачі прав на спірну земельну ділянку на користь СТОВ «Северинівка» матеріали справи не містять. Крім того, спірне відчуження земельної ділянки було здійснене саме від імені Северинівської сільської ради, а СТОВ «Северинівка» не оскаржувало рішення судів попередніх інстанцій та не заявляло про свої права щодо спірної земельної ділянки.

71. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Колегія суддів погоджується також з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів ОСОБА_1 про відсутність у прокурора цивільно-процесуальної дієздатності для подачі позову в інтересах Таращанської міської ради Київської області.

74. Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

75. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

76. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

77. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

78. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк.Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

79. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

80. Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

81. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

82. При зверненні до суду з позовом у цій справі прокурор посилався на порушення прав територіальної громади внаслідок незаконного відчуження спірної земельної ділянки на підставі підробних рішень сільської ради, вказував, що Таращанська міська рада Київської області не здійснює дій щодо повернення земельної ділянки у власність відповідної територіальної громади, у тому числі після отримання повідомлення прокурора, надісланого у порядку виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Таращанської міської ради Київської області у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

83. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо неналежного та неефективного способу захисту прав позивача, з посиланням на необхідність заявлення негаторного, а не віндикаційного позову.

84. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

85. Беручи до уваги факт незаконного вибуття з воолдіння територіальної громади спірної земельної ділянки, без волі останньої, а також обставини щодо реєстраційного посвідчення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, обраний прокурором спосіб захисту прав територіальної громади є належним та ефективним.

86. Крім того, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

87. Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункти 148-150).

88. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

89. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

92. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

93. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдаш Євгеній Владиленович, залишити без задоволення.

2. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 квітня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович