Ухвала

від 26.01.2024 по справі 757/61530/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 757/61530/18-ц

провадження № 61-1403ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Романа Олександровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС», ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ», територіальної громади м. Києва в особі Київського міської Ради, третя особа: державний реєстратор Черченко Ігор Леонідович комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації», нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, встановлення факту неукладеності договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, визнання фіктивним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства та скасування державної реєстрації, визнання недійсним контракту та визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації обтяження, витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла,

в якому просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 , усунути перешкоди у вільному користуванні

ОСОБА_2 своїм житлом;

- виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла;

- визнати право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 .

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «САНМІН ПЛЮС» (далі - ТОВ «САНМІН ПЛЮС»), ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , товариства

з обмеженою відповідальністю «ТРАЙМАСТ» (далі - ТОВ «ТРАЙМАСТ»), територіальної громади м. Києва в особі Київського міської Ради, третя особа: державний реєстратор Черченко І. Л. комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації» (далі - державний реєстратор Черненко І. Л.), нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т. В. (далі - нотаріус КМНО Бондар Т. В.), в якому просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 142 кв. м.;

- встановити факт неукладеності договору дарування між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 2006 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру

АДРЕСА_1 за номером 2295, від 22 вересня 2006 року;

- визнати недійсним внаслідок фіктивності правочину щодо передачі нерухомого майна ОСОБА_7 за актом б/н від 28 серпня 2018 року до статутного капіталу ТОВ «САН МІН ПЛЮС»;

- скасувати державну реєстрації права власності за ТОВ «САН МІН ПЛЮС», за номером 43031431, від 17 вересня 2018 року;

- визнати недійсним контракт № 1710 від 22 вересня 2018 року внаслідок його фіктивності та похідний від нього договір іпотеки за номером 4286 м від 04 жовтня 2018 року, скасувавши реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_1 за номером 28243902 від 04 жовтня 2018 року, номер рішення 43357397;

- витребувати квартиру АДРЕСА_1

у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 ;

- скасувати запис про реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 , здійснений за номером 44023605 від 13 листопада 2018 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13 листопада 2018 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 , шляхом виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

25 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов Р. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду

м. Києва від 29 червня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі передбаченому законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту касаційної скарги встановлено, що судові рішення оскаржуються у повному обсязі (у частині первинного та зустрічного позовів).

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що

у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у 2018 році та заявляв 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру (про визнання права власності на квартиру).

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 768,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 704,80 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 8 810,00 грн).

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом у 2019 році та заявляла 7 позовних вимог немайнового характеру та 2 позовні вимоги майнового характеру (про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю та про витребування квартири).

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 9 605,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу представника заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості спірної квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовні вимоги майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %) та судовий збір за подачу касаційної скарги за позовні вимоги немайнового характеру за первинним та зустрічним позовом ((1 409,60+5 378,80)*200% = 13 576,80 грн).

Крім того, Верховний Суд звертає увагу представника заявника на те, що надана копія квитанції не може бути прийнята судом, оскільки через погану якість копії неможливо встановити реквізити платежу.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Романа Олександровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня

2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць