Постанова

від 17.01.2024 по справі 331/3398/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.01.2024 Справа № 331/3398/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдинийунікальний №331/3398/23 Головуючий у1інстанції Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/238/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 року у справі за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Комісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» про відмову у визнанні трудових договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Національним університетом «Запорізька політехніка» укладеними на невизначений строк та визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів та визнання посвідчень комісії з трудових спорів такими, що не підлягають виконанню,

В С Т А Н О В И ЛА:

У травні2023 року Національний університет «Запорізька політехніка» звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким поновити строк на оскарження до суду рішення комісії по трудовим спорах; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національного університету «Запорізька політехніка» про визнання трудових договорів укладеними на невизначений строк відмовити; визнати рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» від 27.08.2022 року незаконним і скасувати його; визнати посвідчення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» від 13.09.2022 року № 01-2022 та № 02-2022 такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі по справі звернулись до комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» з позовною заявою про визнання трудових договорів укладеними на невизначений строк. Комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» розглянуто позовні заяви відповідачів та вимоги задоволено повністю. Трудові договори визнані укладеними на невизначений строк за НУ «Запорізька політехніка» зобов`язано внести відповідні записи у трудові книжки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.09.2022 року на підставі рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» видані виконавчі документи, а саме посвідчення комісії з трудових спорів № 01-2022 та № 02-2022, які згодом відповідачі по справі передали на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби.

НУ «Запорізька політехніка» вважає позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на чинному трудовому законодавстві, а тому підстав для їх задоволеннякомісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» не мала і у зв`язку із цим рішення комісії з трудових спорів підлягає визнанню його незаконним і скасуванню. Так само, як і посвідчення комісії з трудових спорів, які видані на підставі цього рішення.

Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до НУ «Запорізька політехніка» про визнання трудових договорів укладеними на невизначений строк відмовити.

Визнати рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізької політехніки» від 27.08.2022 року незаконним та скасувати його.

Визнати посвідчення комісії з спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізької політехніки» від 13.09.2022 року №01-2022 та №02-2022 такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» від 27.08.2022 року незаконним і скасувати його.

Визнано посвідчення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» від 13 вересня 2022 року № 01-2022 та № 02-2022 такими, що не підлягають виконанню.

В решті позовних вимогвідмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2022 року комісія з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» розглянула зазначену позовну заяву та винесла рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнила повністю, визнала трудовий договір між ОСОБА_1 та Національним університетом «Запорізька політехніка» укладеним на невизначений строк та зобов`язала Національний університет «Запорізька політехніка» внести запис утрудову книжку ОСОБА_1 «Продовжено термін роботи на посаді професора цієї ж кафедри на невизначений строк», а також визнала трудовий договір між ОСОБА_2 та Національним університетом «Запорізька політехніка» укладеним на невизначений строк та зобов`язала Національний університет «Запорізька політехніка» внести запис у трудову книжку ОСОБА_2 «Продовжено термін роботи на посаді доцента цієї ж кафедри на невизначений строк».

13.09.2022 року, на підставі свого вищевказаного рішення комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка», були видані виконавчі документи - посвідчення комісії з трудових спорів № 01-2022 та № 02-2022.

Зазначені виконавчі документи були подані стягувачами до державної виконавчої служби і 09.11.2022 року головним державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ружанською М.М. відкриті виконавчі провадження №70295627 та №70295406 за якими за названими виконавчими документами проводиться стягнення.

Свої вимоги про визнання трудових договорів укладеними на невизначений строк ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують тим, що з огляду на неодноразове переукладання строкових трудових договорів (для ОСОБА_1 ) та роботу на посаді до оголошення результатів конкурсу і продовження роботи на цій же посаді після оголошення результатів конкурсу за строковим трудовим договором (для ОСОБА_2 ), необхідно застосувати нормист. 39-1 КЗпП України, яка в частині другій встановлює, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Устатті 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно достатті 221 Кодексу законів про працю Українитрудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зістаттею 225 КЗпП Українипрацівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно достатті 228 КЗпП Україниу разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (пункт 5постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналізуючи зміст наведених норм трудового законодавства слід дійти висновку, що предметом судового розгляду є не законність/незаконність рішення КТС, постановленого цим органом за заявою працівника, а законність/незаконність вимог працівника, з якими він попередньо звернувся до комісії.

Подібні за своїм змістом висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 08 квітня 2021 року по справі № 487/2492/16-ц (провадження № 61-29св21).

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень частини другоїстатті 23 КЗпП Українистроковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом частини другоїстатті 39-1 КЗпП Українитрудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Пункт 2 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипередбачає можливість припинення трудового договору у зв`язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правиламстатті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку з закінченням строку.

Оцінивши надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання строкових трудових договорів, які укладені між університетом та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 таким, що укладені на невизначений строк, а тому були відсутні підстави для задоволення позовних вимог комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка».

Комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» при розгляді позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було враховано, що за характером роботи, а саме тривалістю учбового року та кількості студенів, які не можливо визначити заздалегідь, трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк, переукладення строкового трудового договору у випадках, що

підпадають під дію частини другоїстатті 23 КЗпП України, не має наслідком набуття трудовим договором характеру безстрокового чи укладеного на невизначений строк, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у справі №725/2974/16 від 27 березня 2019 року, у справі № 640/15491/19 від 04 березня 2021 року та багато інших.

Крім того,Закон України «Про вищу освіту»передбачає для науково-педагогічних працівників професорів (для Відповідача 1) та доцентів (для Відповідача 2) тільки конкурсний порядок заміщення вакантних посад (ч.ч. 11, 12ст. 55 Закону України «Про вищу освіту»). З чого випливає, що у разі укладання строкового трудового договору і спливу його строку єдиним можливим варіантом продовження трудових відносин для працівника є проходження конкурсу з метою укладання наступного трудового договору (контракту).

Таким чином, не вірно застосувавши норми чинного трудового законодавства, комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» було прийнято незаконне рішення, на підставі якого видано оскаржувані посвідчення № 01-2022 та № 02-2022.

Також, згідностатті 223 КЗпП, комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.

За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по трудових спорах у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.

У комісіях по трудових спорах підрозділів можуть розглядатись трудові спори в межах повноважень цих підрозділів.

Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах (падання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішення т. ін.) здійснюється роботодавцем.

Комісія по трудових спорах підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що комісія по трудових спорах у цеху та інших аналогічних підрозділах (в даному випадку па кафедрі «Обладнання та технології зварювального виробництва» ) може бути створена лише за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації, тобто, за рішенням загальних зборів трудового колективу НУ «Запорізька політехніка».

Статтями76,81 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, па які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.2.1 п.2 Положення про збори трудового колективу кафедри «Обладнання та технології» зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка» від 01.08.2022 року (Повноваження зборів трудового колективу Кафедри), Збори трудового колективу Кафедри відповідно до чинного законодавства України обирають склад Комісії з трудових спорів Кафедри, визначають порядок її обрання, чисельність, склад і строки повноважень шляхом затвердження і внесення змін у відповідне положення.

Пунктами 1.1, 1.2 Розділу 1 Положення про комісію з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» від 01.08.2022 року визначено, що Положення встановлю порядок створення та організацію діяльності комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка», визначає її компетенцію та процедуру розгляду індивідуальних трудових спорів у НУ «Запорізька політехніка», порядок прийняття рішень комісією, їх оскарження та виконання. Положення розроблено відповідно до нормКонституції України,Кодексу Законів про працю України(КЗпП) та інших нормативно правових актів України. Комісія з трудових спорів кафедри є обов`язковим первинним органом по розгляду індивідуальних трудових спорів, що виникають на Кафедрі, за винятком спорів зазначених у статтях222,232 КЗпП.

Як слід зі змісту обох Положень, Комісія з трудових спорів Кафедри, має бути створена та повинна функціонувати виключно на підставах визначених чинним законодавством України.

Разом з цим, ані Положення про збори трудового колективу кафедри «Обладнання та технології зварювального виробництва» НУ «Запорізька політехніка», ані Положення з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» не містять відомостей про те, чи приймалось загальними зборами трудового колективу НУ «Запорізька політехніка» рішення про створення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва».

Вказана обставина, а саме створення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» та здійснення нею діяльності по розгляду індивідуальних трудових спорів всупереч порядку встановленогоКЗпП, підтверджується довідкою НУ «Запорізька політехніка» від 25.11.22 р. за підписом ректора В.Грешта, згідно з якою на загальних зборах (конференції) трудового колективу НУ «Запорізька політехніка» (до 2019 рокуЗапорізькій національний технічний університет)рішення щодо створення комісій по трудових спорах у структурних підрозділах (включаючи кафедру «Обладнання та технології зварювального виробництва») не ухвалювалось.

Оцінивши усі наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» № б/н від 27 серпня 2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, а посвідчення № 01-2022, № 02-2022 видані комісією з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» 13 вересня 2022 року є такими, що не підлягають виконанню.

Оскільки, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення комісії з трудових спорів кафедри «Обладнання і технологія зварювального виробництва» Національного університету «Запорізька політехніка» № б/н від 27 серпня 2022 року є незаконним, тому позовна вимога НУ «Запорізька політехніка» про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання трудових договорів укладеними на невизначений строк, є неефективним способом захисту права, в зв`язку з чим, не може бути задоволена судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Устатті 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно достатті 221 Кодексу законів про працю Українитрудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зістаттею 225 КЗпП Українипрацівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно достатті 228 КЗпП Україниу разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (пункт 5постанови N 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги, щодо помилковості розгляду спору в порядку ст..228 КЗпП, колегією суддів спростовані.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку оскарження рішення комісії з трудових спорів, не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип

правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі№ 990/115/22«запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

В позовній заяві НУ «Запорізька політехніка», містилось клопотання про поновлення строку на оскарження рішення комісії з трудових спорів, яке обґрунтоване введенням на території України військового стану та масового виїзду відповідальних працівників за межі м. Запоріжжя.

Окрім цього, позивач вказував, що звертався до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів та визнання посвідчень комісії з трудових спорів таким, що не підлягають виконанню ще 30.11.2022 року, зазначивши відповідачем комісію з трудових спорів кафедри "Обладнання і технологія зварювального виробництва" Національного університету "Запорізька політехніка", а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 третіми особами (справа № 331/4640/22). У задоволенні вказаного позову університету було відмовлено у зв`язку із встановлення судом, що відповідач є неналежним. Тобто, з боку позивача по цій справі було вжито заходів, що спрямовані на оскарження рішення комісії з трудових спорів, що є предметом цього позову. Після отримання повного тексту рішення по справі № 331/4640/22 позивачем протягом трьох днів подано цей позов, яким усунено юридичні протиріччя, що випливають із специфіки розгляду справ щодо оскарження рішень комісій з трудових спорів роботодавцем.

Таким чином, за вказаних вимог, позивачем обґрунтовано поважність причини пропуску строку на оскарження рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо відповідності процедури створення та функціонування комісії з трудових спорів кафедри чинному законодавству, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як

зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скаржником не надано доказів щодо дотримання процедури створення та функціонування Комісії з трудових зборів Кафедри відповідно до вимог чинного законодавства, про що також наголошувалось судом першої інстанції.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Приймаючи рішення колегія суддів враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2024 року.

Головуючий

Судді: