Постанова

від 23.01.2024 по справі 461/4073/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4073/22 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-з/811/267/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженнями без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цімури Яромира Володимировичапро розподіл судових витрат у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Цап Оксани Романівни на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року в складі судді Мироненко Л.Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп», про стягнення коштів,-

встановив:

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2023 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 10 березня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122815 грн. 15 коп., з яких 86 030,00 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 30 759,54 грн. - інфляційні втрати та 6025,61 грн. - 3% річних.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1228 гривень 15 коп.

Додатковим заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2022 року - залишено без задоволення.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2023 року заяву представника позивача - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Заочне рішення суду оскаржувала представник відповідача Цап О.Р. , просила скасувати заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цап Оксани Романівни - залишено без задоволення.

Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року - залишено без змін.

13.10.2023 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника Цімури Я.В. про розподіл судових витрат. Покликається на те, що у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено про те, що позивачем буде подано клопотання про розподіл судових витрат протягом 5 днів з моменту прийняття рішення, також було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12000,00 грн. Оскільки постанову апеляційного суду отримано 09.10.2023, заява про розподіл судових витрат подана з дотриманням ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Зазначає, що вартість оплати послуг адвоката становить 2000,00 грн. за одну годину, тому покликаючись на Акт приймання-передачі від 10.10.2023 та узгодженість витрат із клієнтом, загальна вартість наданих послуг становить 18000,00 грн.

Вважає, що такий розмір судових витрат є співмірним із складністю справи та кількістю виконаних адвокатом робіт, часом затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, значенням справи для сторони, тому, оскільки позов задоволено, просить стягнути з апелянта в користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн.

18.10.2023 апеляційний суд витребував цивільну справу № 461/4073/22.

15.11.2023 цивільна справа № 461/4073/22 надійшла на адресу апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився без повідомлення учасників справи, розгляд заяви представника ОСОБА_1 - Цімури Яромира Володимировича про розподіл судових витрат проводиться також у порядку письмового провадженнями без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/267/23 є оцінка судових витрат, які були понесені позивачкою при розгляді апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - Цап Оксани Романівни на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року, з погляду їх співмірності, реальності, необхідності та складності правовідносин.

Перевіряючи підставність клопотання представника ОСОБА_1 - Цімури Яромира Володимировича , колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 03.10.2023 виніс постанову, якою заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року про задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишено без змін, заява представника ОСОБА_1 - Цімури Яромира Володимировичапро розподіл судових витрат є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу таких, керуючись загальними правилами розподілу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію ордера Серія ВС № 1230356 від 22.09.2023 згідно якого адвокат Цімура Я.В. надає ОСОБА_1 правову допомогу на підставі договору № 51/22 від 05.08.2022, копію самого договору та Акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 3 згідно договору № 51/22 від 05.08.2022 з якого слідує, що загальна вартість наданих послуг становить 18000,00 грн. (а.с. 74-75, 243, 265).

Як вже зазначалося вище, витрати на правову допомогу це ті кошти, які слідуючи договірним зобов`язанням мають бути понесені чи вже понесені позивачкою при розгляді апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції, тобто суто на стадії апеляційного перегляду.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги № 51/22 від 05.08.2022 розмір оплати послуг адвоката за консультування, ознайомлення з матеріалами, підготовку процесуальних документів розраховується виходячи з кількості відпрацьованих адвокатом годин з розрахунку 2000,00 грн/год, а розмір оплати послуг адвоката за представництво в суді: одне судове засідання оплачується клієнтом адвокату в розмірі 3000,00 грн.

Зважаючи на те, що розгляд справи відбувався без повідомлення учасників справи, тобто судове засідання не проводилося, уся надана правова допомога стосується виключно складання відповідних процесуальних документів.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним зарахування згідно Акту приймання-передачі до виконаних робіт, підготовку заяви на отримання виконавчих листів, та подання заяви до приватного виконавця, оскільки такі процесуальні дії не стосуються апеляційного розгляду у даній справі, а виконавчі листи видаються судом першої інстанції.

Також, незрозумілим є включення до витрат понесених стороною на стадії апеляційного перегляду, складання заяви про розподіл судових витрат, таким чином, затрачений час у кількості 3 годин, що еквівалентний 6000,00 грн. є необґрунтований, не стосується предмету доказування при розгляді відповідної заяви, тому такі витрати не можуть бути стягнуті.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником Цімурою Я.В. сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відзив на апеляційну скаргу в розумінні закону не є обов`язковим процесуальним документом, тобто таким, без якого не може бути здійснено перегляд судового рішення у відповідному порядку.

Іншими словами, подаючи відзив на апеляційну скаргу, за який зараз сторона позивача просить стягнути судові витрати у контексті розгляду справи в апеляційному порядку, сторона позивача обґрунтовувала та аргументувала вже існуючі обставини, які були викладені у позові та з приводу яких судом першої станції зроблені відповідні висновки.

Таким чином, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, колегія суддів вважає, що заяву представника Цімури Я.В. про розподіл судових витрат необхідно задовольнити лише частковохоча б з погляду зазначених вище обставин.

Іншими словами, категорія справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, що презюмується, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 3000,00 грн.

Не може залишатися поза увагою суду і те, що відповідний відзив на апеляційну скаргу був поданий представником позивача лише 25.09.2023, тобто за межами строку, який надавався апеляційним судом для написання відзиву, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження позивачу ОСОБА_1 була надіслана ще 22.06.2023 (а.с. 236).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 - авдката Цімури Яромира Володимировичапро розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 23 січня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк