Постанова

від 25.01.2024 по справі 260/8025/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8025/23 пров. № А/857/17562/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви,

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року з питань забезпечення позову (суддя Дору Ю.Ю., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Ужгород, дата складення повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №260/8025/23 за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійна організація "Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) "Свято-Духівська" церква с.Луг Рахівського району,

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

У вересні 2023 року позивач Релігійна громада УПЦ звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Закарпатської ОДА (Закарпатської ОВА), в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) №752 від 28.08.2023 Про реєстрацію статуту релігійної організації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі.

25.09.2023 позивач Релігійна громада УПЦ подала до суду першої інстанції заяву про вжиття заходів забезпечення вищевказаного позову шляхом зупинення дії розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) №752 від 28.08.2023 Про реєстрацію статуту релігійної організації.

Вказана заява мотивована тим, що 28.08.2023 відповідачем було ухвалено розпорядження №752 Про реєстрацію статуту релігійної організації, яким зареєстровано статут Релігійної громади в новій редакції. Зважаючи на те, що членами релігійної громади Української православної церкви у відповідності до положень статуту загальні збори членів релігійної громади Парафіяльні збори не проводилися та жодні рішення про внесення змін до статуту релігійної громади Української православної церкви не приймалися, у заявника існують підстави вважати, що розпорядження, яким було зареєстровано статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Вважає, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод та інтересів особи, яка має намір звернутися до суду, таким рішенням.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2023 не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, викладених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, в позові за захистом яких останній звернувся до суду. Позивач має обґрунтовані підстави стверджувати, що відповідачем не було дотримано положень Закону про державну реєстрацію, а саме не перевірено наявність повноважень у заявника на звернення до відповідача із відповідною заявою. За таких обставин позивач вважав за необхідне та доцільне просити суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії спірного розпорядження. Скаржник наголошує, що у разі задоволення майбутніх позовних вимог, статут в новій редакції, який було надано відповідачем, буде вважатись не зареєстрованим, внаслідок чого вважатимуться і відсутніми підстави для державної реєстрації внесення змін до відомостей щодо Релігійної громади, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наприклад, стосовно зміни керівника юридичної особи, зміни повного та скороченого найменування юридичної особи тощо). З іншого боку, постановлення судом рішення стосовно протиправності та скасування оскаржуваного Розпорядження, що є предметом позову, фактично встановить преюдиційний факт незаконності усіх подальших дій зазначених невідомих осіб, які були направлені на здійснення управління стосовно юридичної особи - Релігійної громади Української Православної Церкви.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 26.09.2023. Забезпечити позов шляхом зупинення дії спірного розпорядження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу від 26.09.2023, якою відмовив у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, виходив з того, що судом не встановлено очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує розпорядження Закарпатської ОДА (Закарпатської ОВА) №752 від 28.08.2023 Про реєстрацію статуту релігійної організації.

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову у вказаній справі шляхом зупинення дії цього розпорядження, вважаючи, що очевидними є ознаки його протиправності як рішення суб`єкта владних повноважень та порушення таким рішенням прав, свобод та інтересів особи, яка має намір звернутися до суду. Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи заявника не вказують на безумовну можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в межах заявлених позовних вимог у випадку прийняття рішення на користь позивача.

При цьому, сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень у формі прийняття спірного розпорядження та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року (справа №400/722/19).

Вказані в заяві доводи позивача про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для нього не підтверджені належними та допустимим доказами. Заявником не подано жодних доказів і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що Релігійною громадою УПЦ не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або є очевидними ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, спірним розпорядженням відповідача до ухвалення рішення суду по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також і те, що є ознаки очевидної протиправності вказаного розпорядження відповідача.

Колегія суддів зазначає, що наявність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №260/8025/23 за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль