ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 816/1810/17
адміністративне провадження № К/9901/34048/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя Бойко С.С.) та Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Сіренко О.І.) у справі №816/1810/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 №0009751401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. та №0009761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 313,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0009761401, №0009751401.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання щодо правомірності віднесення Товариством до складу загальновиробничих - витрати на ремонт кабельних ліній та на придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 ; також встановили надання позивачем до перевірки усіх первинних бухгалтерських документів, що використовуються Товариством у бухгалтерському обліку, регістрів фінансової, статистичної та іншої звітності, пов`язаної з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами, в період з 14.08.2017 по 11.09.2017 Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той же період.
За результатами перевірки складено акт від 18.09.2017 №1221/16-31-14-01-10/36345921 яким, зокрема, зафіксовано недотримання Товариством вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 141027,00 грн.
Такі висновки ґрунтуються на встановленні в ході перевірки завищення собівартості продукції за рахунок включення до загальновиробничих витрат вартості:
- робіт, які було виконано ТОВ "Укрмережбудмонтаж" з ремонту ЛЕП 6 кВ на суму 498 984,00 грн. (без податку на додану вартість), які, на переконання Управління, є модифікацією, модернізацією об`єкта основних фондів з метою продовження терміну його корисної експлуатації, та відповідно не підлягають відображенню у складі рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції" звіту Ф-2;
- послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 по ремонту основних засобів на загальну суму 284502,00 грн., згідно укладених договорів №8.12/15 від 18.12.2015 та №8.12/16 від 08.12.2016, хоча документами не підтверджено їх надання з огляду на дефектність актів виконання робіт, непредставлення актів прийняття-передачі будівельних матеріалів та малоцінних, швидкозношуваних предметів, недостатність трудових ресурсів.
На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 02.10.2017 №0009761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 313,00 грн., в тому числі за основним платежем на 141027,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на - 26286,00 грн.
Окрім цього, на підставі акту від 18.09.2017 № 1017/16-31-14-01-10/36345921 відмови у наданні документів та завірених копій первинних документів винесено податкове повідомлення - рішення від 02.10.2017 №0009751401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за порушення вимог пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
Щодо податкового повідомлення рішення від 02.10.2017 №0009761401 суди зазначили наступне.
В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами встановлено, що Товариством укладено з ФОП ОСОБА_1 договори підряду, за умовами яких останній зобов`язується на власний ризик виконати за плату поточні ремонтні роботи приміщень позивача від 18.12.2015 №18.12/15 - по АДРЕСА_1 та від 08.12.2016 №08.12/16 - по АДРЕСА_1 .
На переконання судів виконання ФОП ОСОБА_1 робіт за вказаними договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, листами про надання дозволів на його перебування та перебування його працівників на території товариства, а оплата - платіжними дорученнями.
При цьому, суди звернули увагу, що згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, станом на 31.03.2017 обліковувалась дебіторська заборгованість по ФОП ОСОБА_1 в розмірі 223 694,82 грн., однак станом на 01.09.2017 заборгованість між суб`єктами господарювання вже була відсутня.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі, згідно яких Товариство передало ФОП ОСОБА_1 матеріали, необхідні для проведення ремонтних робіт, та акти списання товарів.
Придбання позивачем відповідних матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, чеками.
Матеріали справи також містять технічні завдання, згідно яких ФОП ОСОБА_1 виконувались ремонтні роботи.
Що ж до посилань контролюючого органу на неможливість здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій із позивачем з огляду на недостатність трудових ресурсів, то останні ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що не є, у даному випадку, за встановлених обставин справи, визначальним для вмотивованих висновків; до того ж, як зазначили суди, позивач на їх спростування подав докази, у тому числі складені вказаним контрагентом, щодо виконання підрядних робіт, зокрема, розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку (Форма 1 ДФ) за 1 квартал 2016 року, за 2 квартал 2016 року, за 1 квартал 2017 року.
Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем перевірки ФОП ОСОБА_1 на предмет необхідних в останнього умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності.
При цьому, слід наголосити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність певних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою підтримання безперебійного електропостачання виробництва між Товариством як замовником та ТОВ "Укрмережбудмонтаж" як підрядником укладені договори підряду від 01.11.2013 №01/11-1, за яким підрядник зобов`язується на власний ризик виконати за плату ремонт ЛЕП-6кВ за адресою АДРЕСА_1 та від 24.09.2015 №9/15 - поточний ремонт кабельних ліній 6кВ для електропостачання цілісного комплексу позивача по АДРЕСА_1.
Ремонтні роботи ЛЕП-6кВ проводились в декілька етапів, за результатами їх здійснення складено акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, а також рахунки-фактури, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни. Здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями.
В акті перевірки не ставиться під сумнів дійсність первинних бухгалтерських документів та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрмережбудмонтаж".
В той же час Управління зазначало про безпідставність віднесення Товариством вартості вказаних ремонтних робіт до складу загальновиробничих витрат.
Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Разом з тим, основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2020 №92 (далі - П(С)БО 7), та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (далі - Методичні рекомендації №561).
Пунктом 14 П(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.
Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття модернізації та ремонту.
Водночас, пунктом 29 Методичних рекомендацій №561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.
Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (пункт 30 Методичних рекомендацій №561).
Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання (пункт 31 Методичних рекомендацій №561).
Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (пункт 32 Методичних рекомендацій №561).
Зміст наведених положень П(С)БО 7 «Основні засоби», а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов`язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об`єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об`єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов`язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.
Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).
Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.
З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.
Вирішуючи спір, суди, дослідивши наявні в її матеріалах докази, встановили, що виконані ТОВ "Укрмережбудмонтаж" роботи з ЛЕП-6кВ за адресою АДРЕСА_1 та від 24.09.2015 №9/15 та поточого ремонту кабельних ліній 6кВ для електропостачання цілісного комплексу позивача по АДРЕСА_1, не передбачають збільшення потужностей виробництва чи будь-яких економічних вигод, а спрямовані лише на забезпечення безперервності діяльності Товариства.
В частині податкового повідомлення рішення від 02.10.2017 №0009751401 суди вказали про наступне.
Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючи органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України 121.1 незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
В ході розгляду справи судами встановлено, що у період проведення перевірки Товариством Управлінню було надано необхідний обсяг первинних документів тощо, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене вище в сукупності, а також зважаючи на положення частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2024 |
Оприлюднено | 29.01.2024 |
Номер документу | 116582252 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні