Рішення

від 26.01.2024 по справі 705/6371/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/6371/23

2/705/854/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим адвокатом Герасимовою Тетяною Іванівною, до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Герасимовою Тетяною Іванівною, до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просила: визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Володимира Грабового № 181 від 20.10.2023, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України 20 жовтня 2023 року; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України; стягнути з НДП «Софіївка» НАН України на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнути з НДП «Софіївка» НАН України на користь ОСОБА_1 понесені в ході судового розгляду судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що з 01.06.2022 по 20.10.2023 позивач займав посаду завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України та належним чином виконував свої посадові обов`язки. Крім того, позивач займає посаду голови профспілкового комітету НДП «Софіївка» НАН України та голови Контрольно-ревізійної комісії профспілки працівників НАН України.

Однак наказом в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 181 від 20.10.2023 до позивача застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин, з 20 жовтня 2023 року. В якості правової підстави для звільнення позивача у наказі посилаються на наявний у позивача реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним. Відповідачем було порушено вимоги процедури встановлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також звільнення позивача, як працівника у зв`язку з наявністю такого конфлікту інтересів.

Відповідачем не було повідомлено позивача про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника, тощо. До позивача було застосовано найбільш суворий спосіб врегулювання конфлікту інтересів - звільнення, коли Закон України «Про запобігання корупції» передбачає шість способів врегулювання, жоден з яких не було використано перед звільненням.

Позивачу не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би результатом врегулювання конфлікту інтересів, не було надано переліку вакантних посад, а натомість постановлено перед фактом шляхом винесення оскаржуваного наказу без будь-якого завчасного попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів (якщо він справді був наявний). Оскільки підставою звільнення позивача роботодавець вказав наявність конфлікту інтересів, він мав чітко визначити, який саме вид конфлікту інтересів виник у позивача, деталізувати його зміст, характер та інші його ознаки, оскільки саме цього вимагають від роботодавця положення п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в яких окремо класифіковані підстави звільнення.

Вважає, що оскаржуваний наказ є завідомо протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним, у зв`язку з чим позивач має бути поновленим на посаді.

Ухвалою судді від 05.12.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу та відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками представником НДП «Софіївка» отримано 21.12.2023.

24.01.2024 на адресу суду від представника відповідача Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва О.В. надійшло заперечення на позовну заяву, в якому він просив: прийняти дані заперечення на позовну заяву та врахувати їх при прийнятті рішення у даній справі; винести ухвалу про перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до НДП «Софіївка» НАН України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням; відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.01.2024 вимога представника відповідача про розгляд вказаної справи за правилами загального провадження залишена без задоволення.

Також відмовлено у прийнятті заперечення представника відповідача Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва О.В. та повернуто його представнику відповідача.

Відтак, станом на день ухвалення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, у строк, передбачений законодавством, тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Частиною першоюст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1ст. 233КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом із досліджених доказів встановлено, що відповідно до наказуНаціонального дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України№ 181 від 20.10.2023 до позивача застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин з 20 жовтня 2023 року. В якості правової підстави для звільнення посилаються на наявний у позивача реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів згідно із статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Відповідно до п. 5 Розділу 1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи на іншу посаду (стаття 34 Закону) здійснюється: при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації; якщо конфлікт інтересів має постійний характер; якщо не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу; за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи; за наявності згоди на переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

Тобто, звільнення особи у випадку наявності конфлікту інтересів, що має постійний характер, може мати місце за відсутності можливості застосування іншого заходу врегулювання конфлікту інтересів, визначеного у ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції».

У п. 1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК наголошує, що процес врегулювання конфлікту інтересів є вкрай відповідальним, адже невірно обраний захід може призвести не тільки до неефективного врегулювання конфлікту інтересів, а й до кваліфікації таких діянь керівника як неправомірних.

Отже, відповідно до вимог вказаного Закону звільнення з роботи є крайнім заходом.

Позивачем у позові зазначається, що йому не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би бути результатом врегулювання конфлікту інтересів, відразу винесено наказ про звільнення із займаної ним посади без будь-якого попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів.

Будь-яких доказів на спростування доводів ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.

Також суд позбавлений можливості визначити вид конфлікту інтересів, який виник у позивача, наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, чи мав постійний характер реальний конфлікт інтересів, чи здійснювалися відповідачем будь-які інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, тощо.

Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до позиції ВСУ, викладеної в ухвалі ВСУ від 15 грудня 2010 року у справі № 6-20213св0, в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення позивача, не обґрунтовано наявність конфлікту інтересів у позивача, а також того факту, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 181 від 20.10.2023, винесеного в.о. директора Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України та поновлення позивача на відповідній посаді.

Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Прядок № 100), зазначений Порядок № 100 застосовується у випадку вимушеного прогулу.

З урахуванням аналізу положень п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому згідно з п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Згідно з п. 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого п. 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Проте позивачем станом на день ухвалення рішення не надано довідки про нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач, тому суд позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на вищевикладене,вимоги позивача про стягнення з відповідачасереднього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

У даному випадку позивачем не надано документального підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу та фактичний розмір понесених витрат, не надано платіжного документу (квитанції, платіжного доручення) на підтвердження проведення оплати за отриману послугу, таким чином, вони не підлягають стягненню.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн, з огляду на задоволення вимоги про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 181 від 20.10.2023, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України, з 20 жовтня 2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України з 20.10.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі1073,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Національний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України: вул. Київська, 12 а, м. Умань, Черкаська область, 20300, код ЄДРПОУ 03534653.

Суддя О.І.Єщенко