Постанова

від 11.07.2024 по справі 705/6371/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Черкаси

справа № 705/6371/23провадження № 22-ц/821/628/24категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Новікова О.М.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

секретаря: Винник І.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Бухун Юрій Володимирович, адвокат Герасимова Тетяна Ігорівна

відповідач: Національний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України

представник відповідача: адвокат Расторгуєв Олександр Валерійович

розглянув у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу представника Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим адвокатом Герасимовою Тетяною Іванівною, до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

До суду, через представника адвоката Герасимову ТетянуІванівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У позові просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Володимира Грабового № 181 від 20.10.2023, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України 20 жовтня 2023 року; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України; стягнути з НДП «Софіївка» НАН України на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнути з НДП «Софіївка» НАН України на користь ОСОБА_1 понесені в ході судового розгляду судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що з 01.06.2022 по 20.10.2023 позивач займав посаду завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України та належним чином виконував свої посадові обов`язки. Крім того, позивач займає посаду голови профспілкового комітету НДП «Софіївка» НАН України та голови Контрольно-ревізійної комісії профспілки працівників НАН України.

Однак наказом в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 181 від 20.10.2023 до позивача застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин, з 20 жовтня 2023 року. В якості правової підстави для звільнення позивача у наказі посилаються на наявний у позивача реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним. Відповідачем було порушено вимоги процедури встановлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також звільнення позивача, як працівника у зв`язку з наявністю такого конфлікту інтересів.

Відповідачем не було повідомлено позивача про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника, тощо. До позивача було застосовано найбільш суворий спосіб врегулювання конфлікту інтересів - звільнення, коли Закон України «Про запобігання корупції» передбачає шість способів врегулювання, жоден з яких не було використано перед звільненням.

Позивачу не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би результатом врегулювання конфлікту інтересів, не було надано переліку вакантних посад, а натомість постановлено перед фактом шляхом винесення оскаржуваного наказу без будь-якого завчасного попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів (якщо він справді був наявний). Оскільки підставою звільнення позивача роботодавець вказав наявність конфлікту інтересів, він мав чітко визначити, який саме вид конфлікту інтересів виник у позивача, деталізувати його зміст, характер та інші його ознаки, оскільки саме цього вимагають від роботодавця положення п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в яких окремо класифіковані підстави звільнення.

Вважає,що оскаржуванийнаказ єзавідомо протиправним,у зв`язкуз чимпідлягає скасуванню,а звільненняпозивача незаконним,у зв`язкуз чимпозивач маєбути поновленимна посаді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 181 від 20.10.2023, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України, з 20 жовтня 2023 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин НДП «Софіївка» НАН України з 20.10.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збіру розмірі1073,60гривень.

Рішення суду мотивоване тим, що з огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення позивача, не обґрунтовано наявність конфлікту інтересів у позивача, а також того факту, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 181 від 20.10.2023, винесеного в.о. директора Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України та поновлення позивача на відповідній посаді.

Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то позивачем станом на день ухвалення рішення не надано довідки про нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач, тому суд позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на вищевикладене,вимоги позивача про стягнення з відповідачасереднього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2024 року представник Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвокат Расторгуєв Олександр Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга представника Національногодендрологічного парку«Софіївка» Національноїакадемії наукУкраїни адвоката РасторгуєваОлександра Валерійовича мотивована тим, що дії позивача беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 , як завідувач відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин та голова профкому, протягом значного періоду часу діяв в умовах реального конфлікту інтересів, маючи приватний майновий інтерес, в тому числі зумовлений родинними стосунками з іншими працівниками відповідача. Досліджені випадки свідчать про те, що прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів позивачем ОСОБА_1 носять постійний, системний характер.

Вказує, що твердження позивача, що йому нібито не пропонувалось переведення на іншу посаду з метою врегулювання конфлікту інтересів та позбавлення приватного інтересу, спростовується самим оскаржуваним наказом №181 від 20.10.2023 року, в якому прямо зазначено про відсутність згоди на переведення позивача. При цьому, в присутності свідків позивачу було зачитано вголос пропозицію щодо вакантних посад для переведення, перелік питань для надання пояснень, а так само і сам наказ. Відповідно ж до ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника. Вказує, що в наявній ситуації згоди працівника на переведення на іншу роботу не було. Відповідно в інший спосіб врегулювати конфлікт відмінний від звільнення було не можливо.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Бухун Юрій Володимирович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що до моменту звільнення позивача 20 жовтня 2023 року у зв`язку з начебто наявним конфліктом інтересів відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , всі вказані особи були звільнені з НДП «Софіївка» НАН України задовго до звільнення позивача. Звертає увагу, що звільнення працівника на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, який не може бути врегульований і інший, відмінний від звільнення спосіб це не покарання, яке визначене законодавцем за якісь неправомірні дії, що могли мати місце в минулому. Натомість, це ніщо інше як спосіб врегулювання конфлікту інтересів, наявність якого має місце на момент звільнення і який, знову ж таки, не міг бути врегульований перед застосуванням даного способу (звільнення). Таким чином, 20 жовтня 2023 року у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної ним посади, адже був відсутній не лише конфлікт інтересів, але й будь-які підстави говорити про можливість його існування.

Вказує, що твердження апеляційної скарги про те, що позивачу було запропоновано, а останній відмовився від переведення на іншу посаду в порядку врегулювання конфлікту інтересів, то до апеляційної скарги не долучені будь-які докази на підтвердження факту хоча б оголошення позивачу тих чи інших пропозицій, не кажучи вже про відмову від таких пропозицій з боку позивача.

Також, зауважує, що позивачу не було оголошено про можливість застосування будь-яких інших способів врегулювання конфлікту інтересів, а лише поставлено перед фактом про звільнення з посади. Позивачу було повідомлено про звільнення в день винесення наказу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

26 лютого 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим адвокатом Герасимовою Тетяною Іванівною, до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказуНаціонального дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України№ 181 від 20.10.2023 до позивача застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин з 20 жовтня 2023 року. В якості правової підстави для звільнення посилаються на наявний у позивача реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 у позові зазначається, що йому не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би бути результатом врегулювання конфлікту інтересів, відразу винесено наказ про звільнення із займаної ним посади без будь-якого попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів.

Будь-яких доказів на спростування доводів ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.

Також суд позбавлений можливості визначити вид конфлікту інтересів, який виник у позивача, наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, чи мав постійний характер реальний конфлікт інтересів, чи здійснювалися відповідачем будь-які інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, тощо.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга представника представника Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів згідно із статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Відповідно до п. 5 Розділу 1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи на іншу посаду (стаття 34 Закону) здійснюється: при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації; якщо конфлікт інтересів має постійний характер; якщо не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу; за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи; за наявності згоди на переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

Тобто, звільнення особи у випадку наявності конфлікту інтересів, що має постійний характер, може мати місце за відсутності можливості застосування іншого заходу врегулювання конфлікту інтересів, визначеного у ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції».

У п. 1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК наголошує, що процес врегулювання конфлікту інтересів є вкрай відповідальним, адже невірно обраний захід може призвести не тільки до неефективного врегулювання конфлікту інтересів, а й до кваліфікації таких діянь керівника як неправомірних.

Отже, відповідно до вимог вказаного Закону звільнення з роботи є крайнім заходом.

Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до позиції ВСУ, викладеної в ухвалі ВСУ від 15 грудня 2010 року у справі № 6-20213св0, в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказуНаціонального дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України№ 181 від 20.10.2023 до позивача застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу генетики, селекції та репродуктивної біології рослин з 20 жовтня 2023 року. В якості правової підстави для звільнення посилаються на наявний у позивача реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.

Позивачем у позові зазначається, що йому не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би бути результатом врегулювання конфлікту інтересів, відразу винесено наказ про звільнення із займаної ним посади без будь-якого попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів.

Будь-яких доказів на спростування доводів ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.

Також суд позбавлений можливості визначити вид конфлікту інтересів, який виник у позивача, наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, чи мав постійний характер реальний конфлікт інтересів, чи здійснювалися відповідачем будь-які інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, тощо.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, міськрайонний суд вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 181 від 20.10.2023, винесеного в.о. директора Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України та поновлення позивача на відповідній посаді з огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення позивача, не обґрунтовано наявність конфлікту інтересів у позивача, а також того факту, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані.

Також, суд першої інстанції також вірно дійшов висновку, щовимоги позивача про стягнення з відповідачасереднього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення, оскільки позивачем станом на день ухвалення рішення не надано довідки про нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач.

Такі висновки міськрайонного суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

В апеляційній скарзі апелянт просить визнати підстави неподання доказів до суду першої інстанції винятковими та прийняти їх, оскільки відповідач, в силу отримання ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви із додатками із затримкою, фактично не встиг вчасно підготувати відзив на позовну заяву та долучити до нього необхідні докази, а так само і подати заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні. Вказує, що внаслідок прийняття судом 1 інстанції рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідач об`єктивно був позбавлений права надати належні та достатні докази задля дослідження обставин та фактів.

Однак, вищевказані доводи апелянта та докази, долучені до апеляційної скарги не можуть бути прийняті апеляційним судом в зв`язку з нижченаведеним.

Так, відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 4ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8ст. 83 ЦПК Українипередбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1статті 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3статті 367ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другоїстатті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44ЦПК Українищодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вказує, що відповідач в силу отримання ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви із додатками із затримкою фактично не встиг вчасно підготувати відзив на позовну заяву та долучити до нього необхідні докази, а так само і подати заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду про відкриття провадження від 05.12.2023 відповідачу був установлений строк для надання відзиву 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками представником НДП «Софіївка» отримано 21.12.2023. 24.01.2024 на адресу суду від представника відповідача Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва О.В. надійшло заперечення на позовну заяву, в якому він просить прийняти дані заперечення на позовну заяву та врахувати їх при прийнятті рішення у даній справі; винести ухвалу про перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до НДП «Софіївка» НАН України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням; відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Як вірно дійшов висновку міськрайонний суд 1 інстанції в ухвалі від 26 січня 2024 року про те, що вимога представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання не підлягає до задоволення, а у прийнятті заперечення на позовну заяву слід відмовити та повернути його представнику відповідача, оскільки, з урахуванням того, що ухвала про відкриття провадження разом із копією позовної заяви ОСОБА_1 представником відповідача Грабовим була отримана 21.12.2023 (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), та беручи до уваги строк для пересилання поштового відправлення, суд вважає, що станом на 24.01.2024 відповідачем був пропущений строк, встановлений судом для подання відзиву проти позову з посиланням на докази. При цьому про поновлення такого строку представник відповідача не клопотав. Крім того, представником відповідача не долучено до заперечення (відзиву) на позов доказів на підтвердження його надіслання іншим учасникам судового провадження.

Таким чином, апелянтом не вказано об`єктивних причин, які б перешкоджали надати зазначені докази до суду першої інстанції під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, в зв`язку з тим, що апелянтом не наведено в апеляційній скарзі поважних та об`єктивних причин неподання доказів в установлені строки, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, суд апеляційної інстанції докази, долучені до апеляційної скарги, не приймає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 26січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді : Л.І. Василенко

О.В. Карпенко