Рішення

від 25.01.2024 по справі 125/586/23

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/586/23

2/125/95/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2024 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Хитрук В.М.,

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду у м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Позивач мотивувала свої вимоги тим, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 є її рідною дочкою. ОСОБА_2 є зятем. Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються внуками ОСОБА_1 . Відповідачі вчиняють сварки та ображають її, не вживають заходів щодо утримання житлового будинку, не сплачують комунальні послуги, вчиняють незрозумілі релігійні обряди.

Позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом виселення відповідачів та їх неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Васильчук Г.В. позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні. ОСОБА_1 пояснила, що відповідачі регулярно вчиняють сварки та ображають її, не вживають заходів щодо утримання житлового будинку, не сплачують комунальні послуги, псують її майна, побили телевізор, перекривали парове опалення, тощо.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Шевчук Н.Й. у судовому засіданні позов не визнали. Заперечили проти його задоволення з мотивів його безпідставності. Суду пояснили, що ОСОБА_3 є рідною дочкою позивача а ОСОБА_2 її зятем. Діти є внуками ОСОБА_1 . Більше 17 років проживають у спірному житловому будинку. Протягом вказаного періоду жодних конфліктів не виникало. Вони за власні кошти провели капітальний ремонт у будинку. Постійно сплачують комунальні послуги. Після смерті власника будинку ОСОБА_6 в 2022 році спадщину прийняла ОСОБА_1 . З того часу вона почала вигонити відповідачів, вчиняти сварки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона є свахою позивача. Її син ОСОБА_2 більше 17 років проживає з сім`єю у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом вказаного періоду жодних конфліктів не виникало. Вони приходили в гості на свята. ОСОБА_2 провів капітальний ремонт у будинку. Після смерті власника будинку ОСОБА_6 в 2022 році спадщину прийняла ОСОБА_1 . З того часу вона почала вигонити відповідачів, вчиняти сварки. Не вітається. Неповнолітні діти стривожені.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми довгий час проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зробили капітальний ремонт будинку, відремонтували туалет та ванну. Перекрили дах. Влаштували кухню. Раніше конфліктів між сторонами не було. Всі жили мирно. Після смерті власника будинку ОСОБА_6 в 2022 році спадщину прийняла ОСОБА_1 . З того часу вона почала вчиняти сварки, безпідставно викликати поліцію. Був випадок коли ОСОБА_1 взимку перекрила у будинку газ та закрила вхідні двері на замок, щоб відповідачі не змогли зайти.

Представник Органу опіки та піклування Барської міської ради Вінницької області Гуршал Т.В. у судовому засіданні визнала недоцільним виселення неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання їх такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком, оскільки це призведе до порушення житлових прав дітей. Підтримала висновок Органу опіки та піклування Барської міської ради Вінницької області № 2699 від 15.11.2023.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2022 року № 981 ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації відділу «Центр надання адміністративних послуг» Барської міської ради від 30.03.2023 №№ 247, 248, 249, 250 ОСОБА_2 09.03.2023 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по заяві власника житла; ОСОБА_3 17.11.2022 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по заяві власника житла; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2022 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по заяві власника житла; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.11.2022 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по заяві власника житла.

Згідно даних акта обстеження фактичного проживання від 13.03.2023 комісія встановила, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , не зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 є рідною дочкою власника житлового будинку ОСОБА_1 , проживає у вказаному будинку та була зареєстрована з дня свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 є зятем власника житлового будинку ОСОБА_1 , проживає у вказаному будинку та був зареєстрований з початку шлюбних стосунків з ОСОБА_3 . Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються внуками ОСОБА_1 проживають у вказаному будинку з дня народження.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачі у справі вчиняють сварки та ображають її, не вживають заходів щодо утримання житлового будинку, вчиняють незрозумілі релігійні обряди.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, згідно, ч.4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 156 ч.1 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч.2, 3 ст. 156 ЖК УРСР за згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК Української РСР. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК Української РСР.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача,їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Звертаючись з даним позовом до суду позивачка визначила спосіб для відновлення своїх порушених прав обравши предметом позову виселення відповідачів з належного її житлового будинку, який розташований за адресою: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на норми матеріального права - статті 317, 319, 321, 391 ЦК України, мотивуючи свою позицію тим, що відповідачі створюють перешкоди у користуванні належним житловим будинком.

Позивачем заявлено вимогу про виселення відповідачів, то суд зазначає, що дані правовідносини регулюються статтями 109, 116 ЖК УРСР.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР, виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли (займають) жиле приміщення, виселення проводиться без надання їм іншого жилого приміщення.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав, за яких допускається виселення особи.

Суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б дали підстави стверджувати про вчинення відповідачами фізичного чи психологічного насильства щодо позивачки, використання ними не за призначенням житлового приміщення, його руйнування чи псування.

Натомість, матеріали справи містять постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 430261, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУПАП за завідомо неправдивий виклик поліції до ОСОБА_3 .

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2022 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173- 2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Поставною Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року вказану постанову Барського районного суду скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173- 2 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції встановив, що доказів завдання чи можливості завдання шкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Судом досліджено копії квитанцій про сплату комунальних послуг за користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що сплату комунальних послуг регулярно здійснює ОСОБА_3 .

На противагу твердженням позивача щодо невжиття відповідачами заходів щодо утримання житлового будинку, його псування та руйнування, відповідачами надано до суду фотознімки, які доводять факт проведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 капітального ремонту у будинку. Зокрема, ремонту ванної кімнати, вікон, заміни електропроводки, водопроводу, утеплення стін будинку, стелі, заміни унітазу, умивальника. Встановлено новий бойлер.

Долучені ОСОБА_1 до позову фотознімки відображають окремі предмети та речі, сміття та сліди на городі, які в сукупності не можуть нести інформацію щодо предмету позову, а тому суд їх не приймає як належні та допустимі докази у справі.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Барської міської ради Вінницької області № 2699 від 15.11.2023 є недоцільним виселення неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання їх такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком, та призведе до порушення житлових прав дітей.

Інше житло у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - відсутнє.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.

Зі справи вбачається, що відповідачі набули право користування спірним житлом згідно із законом, тобто набули охоронюване законом право на мирне володіння майном. У подальшому право власності на житло набуто позивачем.

Виселення відповідачів у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права останніх на житло та можливої недобросовісності дій позивача, внаслідок яких відповідачі можуть втратити не лише право на користування житлом, а позбутися такого права взагалі та стати безхатченками.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співмірним із переслідуваною законною метою. Житло має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, особливої ваги надається процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс в результаті застосування виселення (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, №30856/03, § 41 та § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Доказів систематичного порушення правил співжиття (частина перша стаття 116 ЖК Української РСР), що робить неможливим проживання з відповідачами в одному будинку позивача, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивачкою в суді не доведено, що відповідачі систематично чинять її перешкоди в користуванні житловим будинком, а відтак і не можуть бути виселені з нього.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові слід відмовити, тому понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з позивача на його користь.

Однак, суд вважає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. підлягають зменшенню до 8 000 грн. оскільки вони є не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст. 116, 150, 156 ЖК України; ст. 76 - 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000 (вісім) грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 29 січня 2024 р.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: