Постанова

від 30.04.2024 по справі 125/586/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/586/23

Провадження № 22-з/801/51/24

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна, про ухвалення додаткового рішення

в цивільній справі № 125/586/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,

встановив:

У провадженні Барського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 125/586/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулась до Вінницького апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року - без змін.

02 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чернілевська Р. В. через систему «Електронний суд» подала до Вінницького апеляційного суду заяву, в якій просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 000 грн.

Заява мотивована тим, що загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач ОСОБА_1 поніс у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції складає 4 000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордера.

Вказані письмові докази разом із доказами направлення їх копій позивачу були подані стороною відповідача до Вінницького апеляційного суду разом із відзивом на апеляційну скаргу. Враховуючи всі вищевикладені обставини, відповідач вважає, що ним було подано достатньо доказів, що підтверджують співрозмірність заявлених витрат на правову допомогу з наданими йому юридичними послугами адвоката, отже його вимоги про розподіл судових витрат є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому сторона апелянта клопотань про зменшення заявлених до стягнення судових витрат відповідачем не заявляла.

Представник заявника - адвокат Чернілевська Р. В. в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі відповідача та його представника, вимоги, викладені у заяві підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання. Подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з ненаданням судом копії матеріалів апеляційної скарги. Враховуючи те, що докази щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною надсилалися представником відповідача - адвокатом Чернілевською Р. В. позивачу ОСОБА_2 11.03.2024 (а.с. 52 т. 2), а також враховуючи строки розгляду справи, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З матеріалів справи встановлено, що адвокат Чернілевська Р. В. дотрималася вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів, чому передувала заява, викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено таке: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі N 904/4507/18.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 174 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач ОСОБА_1 на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції користувався правовою допомогою адвоката Чернілевської Р. В., про що свідчить договір про надання правничої (правової) допомоги від 05 березня 2024 року, та ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 08 березня 2024 року та квитанцією до прибуткового касового ордера. Вказані письмові докази разом із доказами направлення їх копій відповідачу були подані стороною відповідача до Вінницького апеляційного суду разом із відзивом на апеляційну скаргу.

З огляду на відсутність заперечень ОСОБА_2 проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені заявником витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн є співмірними та підтвердженими належним доказами.

Керуючись ст. 137, 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи № 125/586/23.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Сопрун