Рішення

від 26.01.2024 по справі 490/8349/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1111/2021 Справа № 490/8349/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А. при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданних в наслідок ДТП , -

В С Т А Н О В И В :

24.11.2020 року позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування з відповідачів матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 94 302 грн. 83 коп.

Ухвалою судді Гуденко О.А, від 30.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загаьне позовне провадження.

02 червня 2021 року до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності від відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь". Заяву обгрунтовує тим, що ДТП сталася 15 листопада 2017 року, отже тоді позивач дізнався про порушення своїх прав, тобто в день завдання шкоди. Проте з даним позовом звернувся до суду 24 листопада 2020 року - тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності.

02 червня 2021 року від представника відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач вже отримав страхове відшкодування від страхової компанії, про що не повідомляє суду. Так на момент скоєння ДТП транспортний засіб відпвідача був застрахований за діючим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у страховика ПрАТ СК "Провідна" від 25.07.2017 року № АМ978504 з лімітом відповідальності за завдану шкоду 100 000 грн. За цим полісом страховиком було виплачено страхове відшкодування 20.02.2018 року у розмірі 57 616,24 грн., отже позивач бажає отримати подвійне відшкодування шкоди. Даними діями позивач намагається заволодіти чужим майном відповідача шляхом обману та зловживання довірою суду, тобто в його діях наявні всі ознаки шахрайства ха ст. 190 КК України.

Також зазначає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки ТЗ Камаз за ним не зареєстровано на праві власності у встанвовленому законом порядку, державна реєстрація ТЗ за ним не проведена.

Також висновок експерта, на який посилається позивач, є неналежним доказом , оскільки експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність, відповідач не був повідомлений про огляд ТЗ та не був присутній при цьому - отже складений з грубим порушенням законодавства. крім того, вказаний висновок суперечить іншому Звіту № 190/12-17 від 07.12.2017 року, складеного на замовлення страхової компанії.

Також зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які поніс відповідач від розгляду справи на правничу домпомогу становить 16 263 грн.

20.01.2022 року представником відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь" подано клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 263 грн з доданими доказами понесених витарт.

04 лютого 2022 року а адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , до ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, в якій позивач остаточно просить суд:

1. Виключити зі складу учасників процесу відповідача ОСОБА_2 .

2. Стягнути з ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 89 844,09 грн 09 коп, з яких 35736,19 різниця, яка залишилася несплаченою після сплати коштів страховою компанією, 950,40 грн витрати на висновок № 17-1279, 35 736,19 грн пеня на тіло заборгованості, 12 939,31 інфляційні витрати, 4482 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

4. Стягнути з ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

5. Компенсувати судові витрати - 1984,80 грн зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01.12.2022 року прийнято позовну заяву в новій редакції ОСОБА_1 до ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП.

Закрито підготовче провадження у справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданних в наслідок ДТП .

Ухвалою суду 17 березня 2023 року від про повернення до стадії підготовчого провадження - повернуто до стадії підготовчого провадження у справі № 490/8349/20.

Прийнято позовну заяву в новій редакції ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Щербанем В.С., до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_2 ( ціна позову 152 282 грн 16 коп) , в якій остаточно просить:

- Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 102 282,16 грн, яка складається з 35 736,19 грн недоплаченого страхового відшкодування, 35 736,19 грн пені, 25 399,42 грн інфляційних втрат та 5 410,36 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання;

- Стягнути з ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн;

- Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, а саме 1984 грн 80 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката Щербаня В.С. у розмірі 10 000 грн.

Виключено ОСОБА_3 зі складу третіх осіб у справі та залучити в якості третьої оосби, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 .Оголошено перерву в підготовчому провадженні до 25 травня 2023 року.

Залучено в якості співвідповідача у справі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.11.2017 року сталася ДТП , внаслідок якої було пошкоджено ТЗ Камаз, що належить позивачеві. Постановою суду водія ОСОБА_2 , який на той час працював на посаді водія у відповідача ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" визнано винуватим у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП. Транспортні засоби відповдіача на той час були застраховані за полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності в ПрАТ СК "Провідна".

При виплаті страхового відшкодування страхова компанія дійшла помилкового висновку про економічну необгрунтованість відновлювального ремонту та факту фізичного знищення ТЗ позивача. Так, транспортний засіб "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 було випущено ще у 1980 році. Тобто, на момент ДТП від 15.11.2017 року пошкоджена кабіна "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 вже близько 37 років була у використанні. Натомість, за звітом № 190/12-17 від 07.12.2017 року , який прийнято до уваги відповідачами, оцінювачем пропонується придбати нову кабіну для "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, цілком логічно, що застосовувати вартість кабіни бувшої у використанні для такого старого транспортного засобу є більш доцільним, аніж враховувати вартість повністю нової - що і було враховано експертом у висновку № 17-1219 від 19.12.2017 року, яким визначена сума вартості відновлювального ремонту цього автомобіля у розмірі 93 352 грн 43 коп. Відтак, різниця між виплатою страхового відшкодування та сумою матеріального збитку становить 35 736,19 грн.

Через великий термін затримки виплати недоплаченого спрахового відшкодування є підстави для нарахування пені за атке прострочення. позивачем нарахована пеня за період прострочення з 15.11.2017 року до 09.09.2022 року з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на суму заборгованості у розмірі 35 736,19 грн, в загальному розмірі на день родання заяви 44 901,17 грн.Оскільки пеня не може перевищувати 100% розміру заборгованості, ппосить стягнути з відповідача - страхової компанії суму пені у розмірі 35 736 грн 19 коп.

Також відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України просять стягнути 3% річних та розмір інфляційних втрат за весь період прострочення випалти страхової суми як міру відповідальності за прострочення виконанян грошового зобов`язання.

Також просить стягнути з відповідача ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" компенсацію моральної шкоди у розмір 50 000 грн., зважає на обсяг душевних переживань та значну втрату зусиль та часу на усунення наслідків порушення його прав, посилаючись на положення ст.ст. 23, 1167,1172 ЦК України. В цій частині вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач використовував пошкоджений транспортний засіб у власних господарських цілях, зокрема з метою перевезення врожаю для його подальшої реалізації. Внаслідок вищеописаних пошкоджень транспортний засіб позивача використовувати неможливо, що суттєво ускладнює повсякденне життя та діяльність позивача. Відтак, позивач зазнав емоційного стресу та дискомфорту внаслідок пошкодження його автомобіля. Крім того, позивач також зазнав і схвильованості через відсутність власних коштів на швидке відновлення авто, а також через суцільне ігнорування роботодавцем, винної в ДТП, особи прохань компенсації моральної шкоди

Представник відповідача ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" адвокат Чирва І.О. 17.03.2023 року подав відзив на позовну заяву в новій редакції, в якому заперечував проти задволення позовних вимог в повному обсязі.

03.04.2023 року представник позиваач адвокат Щербань В.С. надав відповідь на відзив. Звертає увагу суду на те, що відповідач ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" неправильно посилається на відсутність у позивача права власності на транспортний засіб "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 , яке визнано рішенням Високопільського районного суду Херсонської області по справі № 2-205/11 від 21.10.2010 року . Натомість відсутність державної реєстрації останнього як раз нівелюється зазначеним судовим рішенням. Тобто, позивач на законних підставах володів цим транспортним засобом, а відсутність державної реєстрації на транспортний засіб та відповідна адміністративна відповідальність за не реєстрацію останнього не є предметом даної справи.

Вважає, що заявлена моральна шкода цілком обґрунтована та справедлива. Позивач використовував пошкоджений транспортний засіб у власних господарських цілях, зокрема з метою перевезення врожаю для його подальшої реалізації. Внаслідок вищеописаних пошкоджень транспортний засіб позивача використовувати неможливо, що суттєво ускладнює повсякденне життя та діяльність позивача. Відтак, позивач зазнав емоційного стресу та дискомфорту внаслідок пошкодження його автомобіля. Крім того, позивач також зазнав і схвильованості через відсутність власних коштів на швидке відновлення авто, а також через суцільне ігнорування роботодавцем, винної в ДТП, особи прохань компенсації моральної шкоди.

Також зазначає, що доводи відповідача про неналежність та недопустимість висновку експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 17-1279 від 19.12.2017 року є необґрунтованими. Вказаний висновок було складено атестованим судовим експертом Кульовим О.Ю., який на той час був працівником експертної установи знаходився у підпорядкуванні керівництва Миколаївського відділення ОДНІСЕ Міністерства юстиції України та ніс відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. Разом з тим звіт № 190/12-17 від 07.12.2017 року був складений оцінювачем, який не несе жодної відповідальності за завідомо неправдивий висновок. Крім того, звіт № 190/12-17 від 07.12.2017 року було складено виключно так, як це вигідно страховику, тобто визнано транспортний засіб фізично знищеним з метою виплати якомога меншого страхового відшкодування, що за своєю суттю суперечить інституту страхування. Натомість, атестованим судовим експертом ОСОБА_4 було зроблені висновки з використанням методу найбільш ефективного використання, тобто він запропонував в розрахунок матеріального збитку включати вартість кабіни бувшої у використання. Об`єктивно, такий підхід до визначення матеріального збитку найбільше спрямований на поновлення порушених майнових прав позивача.

Крім того, слід звернути увагу, що транспортний засіб "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 було випущено ще у 1980 році. Тобто, на момент ДТП від 15.11.2017 року пошкоджена кабіна "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 вже близько 37 років була у використанні. Натомість, за звітом № 190/12-17 від 07.12.2017 року оцінювачем пропонується придбати нову кабіну для "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, цілком логічно, що застосовувати вартість кабіни бувшої у використанні для такого старого транспортного засобу є більш доцільним, аніж враховувати вартість повністю нової. Отже, звіт № 190/12-17 від 07.12.2017 року має явний упереджений характер, складений виключно так, як це вигідно страховику, а тому позивач не може прийняти такий доказ. Натомість, висновок експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 17-1279 від 19.12.2017 року у повному обсязі відповідає інституту страхування та спрямований на реальне відновлення порушених майнових прав позивача. Більш того, стороною позивача запрошувались відповідачі для проведення огляду експертом транспортного засобу "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 у письмовому вигляді, що і сам відповідач визнає, згідно накладної № 59000299764532. Крім того, сам відповідач вказує, що позивачем запрошувалося відповідачів на 05.12.2017 роки, але вони на огляд не з`явилися. Відтак, обов`язку чекати поки відповідачі надумають прийти на огляд транспортного засобу у позивача не було, а тому такий огляд було проведено на наступний день.

Підсумовуючи вищевикладене, жодних належних та допустимих доказів проти заявлених позивачем вимог в уточненій позовній заяві від 30.11.2022 року відповідач не надав, про поважні причини не подання інших доказів не повідомив. За такого, просить позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Провідна" та ТОВ "Промислово-інвестиційна група "Трансконтиненталь" про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП задовільнити у повному обсязі.

28 грудня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов від приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», в якому просять відмовити у задволенні позову за його необгрунтованістю та без підставністю. Також просять розглядати справу у відсутності їх представника. В обгрунтування своїх заперечень посилаються на те, що відповідно до отриманих Звітів про оцінку розміру завданої шкоди, отриманих страховою компанією в межах страхової справи , визначено, що вартість відновлювального ремнту ТЗ перевищує ринкову вартість автомобіля , отже вданому випадку ТЗ позивача відповідно до ст. 30 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ" вважається фізично знищеним та розмір матеріального збитку дорівнює його ринковій варстості та становить 134 416,24 грн. Також у відповідності до вимог вказаного Закону страховиком замовлено оцінку вартості залишків автомобіля , після цього проведена виплата страхового відшкодування у розмірі різниці вартсті автомобіля до та після ДТП. Таким чином, страховою компанією проведена виплата страхового відшкодування у відповідності до норм законодавства у повному обсязі.

Зазначають, що копію висновку № 17-1279 позивач до страхової компанії не надавав, тому надати йому оцінку не можливо.

Також зазначають про те, що умовами договору № АМ/0978504 не передбачена можливість відшкодування страховиком моральної шкоди. Звертають увагу суду і на відсутність солідарного обов`язку страховика та заподіювача шкоди.

Пояснень від третьої особи ОСОБА_2 по суті позовних вимог на адресу суду не надходило.

Ухвалою суду від 25 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданних в наслідок ДТП .В зв`язку з надмірною навантаженістю призначено справу до судового розгляду по суті на 22 серпня 2023 року .

Судове засідання відкладалося за заявою представника співвідповідача в зв`язку з неотриманням копії позвоу з додатками.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просить про задволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" адвокат Чирва І.О, в судове засідання не з`явивися, через неможливість суду провести судове засідання у режимі відеоконференції через технічні причини, просив відмовити у задоволенні позову з викладених у відзиві підстав.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» просив розглядати справу у їх відсутність, просив про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явивися, поваідомлявся судом неодноразово належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав, для відкладення судового засідання, встановлених ч.2 ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.

За такого судом ухвалено про розгляд справи у відсутнсоті сторін , оскільки у справі достатньо даних про їх права та взаємні обов`язки.

За такого, суд дійшов висновку про те, що відсутні перешкоди для ухвалення рішення суду без участі сторін, оскільки сторони подали суду заяви по суті справи, подача яких передбачена ст.ст. 178, 179, 180 ЦПК України, отже позиція сторін суду зрозуміла та їй буде дана належна оцінка при ухваленні рішення.

За вищезазначеного, судом зроблено висновок, що у справі наявні усі необхідні докази для ухвалення рішення суду в межах предмету позовних вимог (положення ч.1 ст. 77 ЦПК України) та з урахуванням положень ст.ст. 77, 80, 89 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.

Згідно рішення Високопільського районного суду Херсонської області по справі № 2-205/11 від 21.10.2010 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на транспортний засіб "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 , 1980 року випуску, зареєстрований на праві власності за колкох імені Шевченко смт.високопілля Високопільського району Херсонської області, відоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 27.08.1996 року. За такого, позивач на законних підставах володів транспортним засобом "КАМАЗ" 35320 д.н.з. НОМЕР_1 , а відсутність державної реєстрації на транспортний засіб не спростовує висновків суду. правомірність володіння ОСОБА_1 , була перевірена та визнана і відповідачем Страховою компанією при виплаті йому страхового відшкодування.

Як вбачається з Постанови у справі № 661/3929/17 (провадження № 3/661/1389/17) від 07 грудня 2017 року Новокаховського міського суду Херсонської області піддано ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.

ОСОБА_2 15 листопада 2017 року, о 13.00 години, в м. Миколаїві, керуючи автомобілем ДАФ 85 з причепом державний номер НОМЕР_3 по вул. Пушкінській в крайній лівій смузі, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не пропустив повертаючи праворуч на перехресті з вул. Нікольська транспортний засіб КАМАЗ 35320 державний номер НОМЕР_1 з причепом ГКБ 8350 державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 який рухався в правій смузі попутного напрямку, чим допустив ДТП. В наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальну шкоду. ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні визнав повністю.Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, та підтверджується показання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 15 листопада 2017 року, схемою місця події.

Відповідачем не заперечується, що транспортний засіб ДАФ 085 з причепом державний номер НОМЕР_3 належить на праві власнсоті ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь", водій ОСОБА_2 , який керував вказаним автомобілем на час скоєння ДТП працював водієм ТОВ «Промислова інвестиційна група «Трансконтененталь» .

Згідно полісу № АМ/0978504 від 25.07.2017 року, строком дії до 25.01.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правоовї відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТОВ «Промислова інвестиційна група «Трансконтененталь» застрахувала відповідальність осіб, що назаконних підставах експлуатують вказаний ТЗ, за завдання матеріальної шкоди третім особам з лімітом відповідальності 100 000 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

22.11.2017 року з заявою про випалту страххового відшкодування до ПрАТ "СК "Провідна" звернувся ОСОБА_1 стосвоно ДТП, яка сталася 15.11.2017 року за участю забезпеченого ТЗ та ТЗ марки Камаз, д.н.з НОМЕР_1 .

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 17-1279 від 19.12.2017 року , складеного атестованим судовим експертом Кульовим О.Ю. Миколаївського відділення ОДНІСЕ Міністерства юстиції України ( суд звертає увагу, що у вказаному висновку не зазначено, що він складений для суду і не зазначено, що ескперт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок) визначена сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КАМАЗ -5320 р.н. НОМЕР_1 , у 93 352,43 грн. Як вбачається з дослідницької частини вказаного висновку, він складений з урахуванням найбільш ефективного використання , яким можливо вважати використання не нових деталей, отже ТЗ відновлювати економічно доцільно. Ринкова вартість досліджуваного КТЗ становить 132 644,19 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,7.

Згідно Звіту 190/12-17 від 07.12.2017 року про оцінку вартості збитків , завданих пошкодженням ТЗ, складеного на замовлення ПрАТ СК "Провідна" ФОП оцінювач ОСОБА_6 , рінкова вартість автомобіля марки Камаз 53, д/н НОМЕР_1 станом на 15.11.2017 року становила 134 416,24 грн, вартість відновлювального ремонту , включаючи ПДВ на запасні частини, без врахування коефіцієнту фізичного зносу - 261 670,62 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,7, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу дорівнює 84 508 грн 43 коп. Також з вказаного звіту вбачається, що огляд ТЗ був проведений у присутності представника власника пошкодженого ТЗ.

Згідно Звіту № 19-Д/38/2 про оцінку пошкодженого ТЗ від 16.12.2017 року, дійсна ринкова вартість пошкодженого ТЗ марки Камаз 53, д/н НОМЕР_1 після ДТП становить 76 800 грн.

Як вбачається з відповіді відповідача ПрАТ "СК "Провідна" від 20.04.2021 року на запит адвоката страхувальника, 22.11.2017 року до Страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся ОСОБА_1 ..

Виконуючи свої зобов`язання за договором № АМ/0978504 та на підставі наявних матеріалів страхової справи , 20.02.2018 року ПраТ СК "Провідна" здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 за пошкоджений транспортний засіб марки Камаз 53, д/н НОМЕР_1 у розмірі 57 616,24 грн. вартість матеріального збитку було визначено відповідно до ЗУ "Пр обов`язкове стархування цивільно-правової віддповідальності власників наземних ТЗ" ст. 30.1, 30.2 - як різницю між вартістю ТЗ до та після ДТП у разі фізнання ТЗ фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремнт перевищують вартість ТЗ до ДТП.

Страховою компанією було замовлено оцінку експертного товарознавчого дослідження у ТОВ "ДЕКРА ЕКСПЕРТ", яким було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Камаз, д/н НОМЕР_1 становить 84 508,43 грн (з врахуванням зносу), що перевищує дійсну вартість ТЗ до ДТП- 134 416,24 грн. ( ас. 145 Т.1)

Також Звітом № 19-Д/38/2 про оцінку пошкодженого ТЗ , було встановлено, що дійсна ринкова вартість вже пошкодженого ТЗ (варість придатних залишків пісял ДТП) становить 76 800 грн.

Отже, враховуючи відповідь самої страхової компаніє не є зрозумілими та підставними висновки про те, що економічно відновлювати пошкоджений автомобіль є нелоцільним, адже вартість відновлювального ремонту становить лише 63% від його дійсної ринкової вартості.

За такого, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково був зроблений висновок про визнання пошкодженого автомобіля позивача фізично знищеним та застосовані положення ст. 30 ЗУ «Про Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхової виплати.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. (стаття 990 ЦК України).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, у статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В даній справі страхова компанія виконала свій обов`язок щодо проведення дослідження для визначення розміру збитків та замовила належний висновк, який визнаний судом належним і допустим доказом.

Висновок, виконаний на замовлення позивача як потерпілої особи , ен містить зазначення , що він виконаний для подання до суду та попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, не надавася позивачем до страхової компанії, тому суд оцінює його критично.

За такого, виходячи з визначеної вартості відновлювального ремонту експертним товарознавчим дослідженням ТОВ "ДЕКРА ЕКСПЕРТ", проведеним на замовлення Страхової компанії, недоплачене страхове відшкодування становить 26 892,19 грн ( 84 508,43 грн вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Камаз, д/н НОМЕР_1 з врахуванням зносу - 57 616,24 грн страхової виплати), яка підлягає стягненню з відповідпача ПрАТ СК «Провідна».

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Разом з тим, встановивши, що ПрАТ «СК «Провідна» належним чином не виконало зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суддійшов висновку про наявність правоих підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Аналогічні висновки викладено і у Постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 761/6406/16-ц (провадження № 61-34162св18) Верховного Суду

Таким чином, у межах позовних вимог з Страхової компанії на користь позивача підлягають стягненню: пеня згідно з пунктом 36.5 статті 36 зазначеного Закону у розмірі 26 892,19 грн. ( так за період неналежної виплати страхового відшкодування розмір пені становить 33 789,18 грн з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, х 26 892,19 грн розміру невиплаченого страхового відшкодування), але не більше розміру самого розміру заборгованості;

- три проценти річних у розмірі 2420,30 грн,та інфляційні втрати у розмірі 10 703,08 грн за останні три роки.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь", судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що у зв`язку з пошкодження автомобіля він не мав можливості користуватися ним, в тому числі для здійснення господарської діяльності, був змушений змінити звичний спосіб життя. На протязі усього часу він нервується, оскільки змушений докладати максимум зусиль для поновлення його порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ протии Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що саме через протиправну поведінкуводія відповідача порушився звичний спосіб життя позивачка та він вимушенийбула докладати додаткових зусиль для його організації.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь", як юридичної особи, працівником якої був заподіювач шкоди ОСОБА_2 , підлягає стягненню 10 000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача.

Також суд зазначає, що не може прийняти до увагу заяву представника відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група "Трансконтиненталь" про застосування строків позовної давності. Так, страхове відшкодування, з розміром якого позивач не погоджується, він отримав 20.02.2018 року у розмірі 57 616,24 грн, отже з цього моменту позивач і дізнався про порушення своїх прав на належне відшкодування шкоди, завданої пошкодженням його атомобіля внаслідок ДТП, яка сталася 15.11.2017 року, після чого в межах трирічного строку позовної давності звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. За атаого, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважажати, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам.

Судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог розрахований за формулою :50 015,57 грн розмір задоволених позовних вимог / 152 282,16 грн загальний розмір позовних вимог) х 1984,80 грн суми сплаченого судового збору = 651 грн 89 коп.

За такого, з відповідача Страхова компанія «Провідна» на користь позивача підлягає стягненню 521 грн 59 коп. судового збору, а з відповідача ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " - 130 грн 38 коп. судового збору - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позвиач надав копію Договру № 212 від 30.11.2022 року , укладеного з адвокатом Щербанем В.С., згідно розділу 2 якого оплата послуг по наданню правової допомоги становить 10 000 грн4 Акт виконаних робіт від 30.11.2022 року з наданням детального опису наданих послуг; розрахункову квитанцію № 016090 від 30.11.20202 року про сплат ОСОБА_7, 10 000 грн за правничу допомогу адвокату Щербаню В.С.; ордер адвоката Щербаня В.С.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, вирішуючи питання відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про реальність понесення ним витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, оскільки саме така сума відповідає складності справи, кількості реально наданих та документально підтверджених послуг адвокатів.

Представник позивача до закінчення судових дебатів зробив відповідну заяву, надав попередній та остаточний розрахунок. У матеріалах справи міститься розрахунок та докази щодо обсягу наданих послуг адвокатом, виконаних ним робіт та участі в засіданнях.

Отже, наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу .

Також суд звертає увагу на те, що суд, вирішуючи питання відшкодування стороні відповідача витрат на правничу допомогу не встановлював обставин необґрунтованості дій позивача. При цьому необґрунтованість дій позивача при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, вирішується у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (частина п`ята статті 142 ЦПК України). Процесуальний закон покладає на позивача обов`язок компенсувати відповідачеві понесені судові витрати у разі відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Проте, враховуючи критерій пропорційності розміру судових витрат до задоволених позовних вимог, розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, становить : з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» - 3 912, 27 грн , та з ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" - 1000 грн витрат на правничу допомогу, розрахованих за вищенаведеною судом формулою.

Керуючись ст.ст.12, 13,76-83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ТОВ "Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданних внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму невипалаченого страхового відшкодування у розмірі 26 892 грн 19 коп, 26 892 грн 19 коп пені, 10 703 грн 08 коп інфляційних втрат та 2420,30 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, а всього 40 015 ,57 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 3 912, 27 грн витрат на правничу допомогу та 521 грн 59 коп. судового збору.

Стягнути з ТОВ «"Промислово-Інвестиційна Група " Трансконтиненталь" (код ЄДРПОУ 35831718) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та 1000 грн витрат на правничу допомогу, а також 130 грн 38 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26 січня 2024 року

Суддя Гуденко О.А.