Ухвала

від 24.01.2024 по справі 659/671/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

номер справи: 659/671/20

номер провадження: 22-з/819/4/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.

суддів: Пузанової Л.В.,

Склярської І.В.

секретар - Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом»про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про розірвання договору оренди землі та за зустрічним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Агродом» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2021 року,

встановив:

Ухвалою апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суд, головуючий (суддя - доповідач) Чорна Т.Г., судді - Пузанова Л.В., Склярська І.В., прийнято відмову ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , від позову поданого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про розірвання договору оренди землі.

Визнано нечинним рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2021 року в оскарженій частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про розірвання договору оренду землі, закрито провадження у справі в цій частині.

14 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродом» подало до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, заявник просив стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову в сумі 2102 гривні та 15 000 гривен витрати на правову допомого в судах першої та апеляційної інстанції.

У підтвердження понесених судових витрат заявник послалася на акти №1 від 08 червня 2021 року і №2 від 25 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 101501 та наявну в матеріалах справи квитанцію про сплату судового збору при поданні зустрічного позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 лютого 2022 року, справу передано під головування судді ОСОБА_3 ..

Внаслідок збройної агресії рф 24 лютого 2022 року було припинено роботу Херсонського апеляційного суду та відряджено суддів до інших судів.

Робота Херсонського апеляційного суду рішеннями Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року № 567/0/15-23 та 31 травня 2023 року № 572/0/15-23 відновлена з червня 2023 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2023 року, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_3 , здійснено заміну головуючого судді (судді - доповідача) Чорної Т.Г. на суддю Вейтас І.В.

Письмовий відзив на заяву про стягнення судових витрат з позивача чи заяви про зменшення розміру таких витрат до суду апеляційної інстанції не надходили.

Сторони в справі та їх представники належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи до судового засідання не з`явились, що в силу положень викладених в частині четвертій 270 статті ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

Про дату, час і місце розгляду справи були повідомленими шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, як це передбачено статтею 128 ЦПК України та статтею 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та направленими на раніше зазначені ними засоби телефонного зв`язку смс повідомленнями.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах питання, що підлягає судовому розгляду, колегія суддів зробила висновок про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» про розірвання договору оренди землі. Позивач зазначав, що 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродом» було укладено договір оренди землі, на підставі якого позивач передав відповідачу в оренду земельні ділянки за кадастровими номерами: 6523884500:05:021:0006, 6523884500:04:004:0009, площею 6,51 га та 1,06 га, строком на 15 років.

Посилаючись на те, що свої зобов`язання за договором оренди ТОВ «Агродом» щодо сплати орендної плати в 2011 та 2019 роках, не виконало, що є систематичним та істотним порушенням умов договору, просив суд розірвати договір оренди землі укладений 01 жовтня 2008 року з товариством.

У жовтні 2020 року ТОВ «Агродом» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 34 204,34 грн.

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агродом" про розірвання договору оренди землі відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Агродом» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

Також суд першої інстанції у вказаному рішенні зазначив, що оскільки первісний та зустрічний позов задоволенню не підлягають, то судові витрати слід залишити за сторонами, як це передбачено частинами першою та другою статті 141 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо розірвання договору оренди землі.

В свою чергу ТОВ «Агродом» як відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2021 року не оскаржив і це рішення не було предметом перегляду.

Враховуючи, що ухвалою апеляційного суду від 25 січня 2022 року, прийнято відмову ОСОБА_1 від позову поданого до товариства, і ухвалене Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області 08 червня 2021 року рішення в оскарженій частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агродом» про розірвання договору оренду землі визнано нечинним із закриттям провадження у цій частині, а в іншій частині рішення не ким не оскаржувалось та набрало чинності в тому й числі, щодо розподілу судових витрат, колегія судді не вбачає підстав для здійснення перерозподілу судових витрат в порядку частини 13 статі 141 ЦПК України та вважає що вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат понесених на сплату судового збору при поданні зустрічного позову та понесених витрат на правову допомогу в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується понесених товариством витрат, понесених при розгляді справи за первісним позовом ОСОБА_1 , то відповідно до пункту третього, першої частини статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статі 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Таким чином, необхідною умовою для застосування частини третьої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з`явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому процесуальним законом не визначено поняття необґрунтованих дій сторони.

Пунктом 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц викладено висновок про те, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві представника відповідача ТОВ «Агродом» - адвоката Харцизової Т.В. , від 14 лютого 2022 року про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, не наведено жодних доводів про те, які саме дії позивача відповідач вважає необґрунтованими, та недобросовісними.

Так, позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його право порушене відповідачем - ТОВ «Агродом».

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, яка встановлюється за наслідками розгляду справи.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем допущено зловживання процесуальними правами, шляхом подання 21 вересня 2020 року завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору лише у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Оскільки такі факти представником відповідача у заяві від 14 лютого 2022 року не наведені та не обґрунтовані, і судом вони не встановлені, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні витрат, пов`язаних з розглядом справи, з позивача на користь відповідача.

Натомість, 21 грудня 2021 року представник відповідача ТОВ «Агродом» - адвокат Харцизова Т.В. зверталась до суду апеляційної інстанції з заявою про закриття провадження у справі зазначаючи, що на момент ухвалення судом рішення у даній справі був відсутній предмет спору, адже договір оренди позивачем не підписувався та не укладався, що підтверджено висновком судового експерта № СЕ-19/122-21/851-ПЧ від 25.03.2021 року, який подано як доказ в рамках цивільної справи № 659/433/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» Нижньосірогозького району Херсонської області про усунення перешкод в користуванні власністю - земельними ділянками, з яким позивач звернувся 20 липня 2021 року, а отже зазначені у позові твердження не відповідають дійсності.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, Нижньосірогозький районний суд Херсонської області, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір, не погоджував його умов, тобто, правочин є таким, що не вчинений, рішенням від 06 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродом» Нижньосірогозького району Херсонської області в цивільній справі № 659/433/21 задовольнив, ухвалив усунути перешкоди в користуванні належними ОСОБА_1 земельними ділянками площею 6,51 га (кадастровий номер 6523884500:05:021:0009) та площею 1,06 га (кадастровий номер 6523884500:04:004:0069), зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агродом» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 6,51 га (кадастровий номер 6523884500:05:021:0009) та площею 1,06 га (кадастровий номер 6523884500:04:004:0069). Скасував державну реєстрацію договору оренди землі від 01.10.2008 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агродом», зареєстрований у Нижньосірогозькому відділенні Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК, запис у Державному реєстрі земель № 040972501438 від 8.01.2009 року.

Зазначені обставини дають, підстави вважати, що позивач у даній справі не підтримував свої вимоги унаслідок задоволення їх після пред`явлення позову.

Зважаючи на викладені обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутня обов`язкова умова для застосування частини третьої статті 142 ЦПК України, за якою у разі закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Керуючись статтями 3, 44, 133, 141, 142 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агродом»у прийняті додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених у справі.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29 січня 2024 року.

Головуючий суддя І. В. Вейтас

Судді: Л.В. Пузанова

І.В. Склярська